ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
19 грудня 2022 року cправа № 903/69/18 (903/309/22)
Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича та за присутності представників:
від позивача: Андріяш Н.В. - адвокат (ордер на надання правової допомоги від 01.07.2022р. серія АС №1038350, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 17.12.2010р.)
від відповідача: Богуцький О.Ю. - адвокат (ордер на надання правової допомоги від 13.12.2021р. серія ВС №1083551, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 27.01.2017р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+", м. Луцьк
до відповідача: ОСОБА_1 , м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР-ТОП", м. Київ
про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
в межах провадження у справі №903/69/18
за заявою ОСОБА_2 , м. Луцьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+", м. Луцьк
про банкрутство,
встановив: 13 травня 2022 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області була зареєстрована позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+" (за підписом ліквідатора Рабана М.Т.) від 12.05.2022р. (з врахуванням клопотання ліквідатора від 18.05.2022р. про виправлення описки, допущеної в позовній заяві) до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору іпотеки від 23.10.2014р., укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+", а саме шляхом скасування запису про іпотеку №7443697, який внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Шкльоди Я.А., індексний номер 16704809 від 23.10.2014р. 16.39.25.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+" в особі директора Мельника Дмитра Олександровича, який діяв, зокрема, на підставі протоколу №7 Установчих зборів учасників ТОВ "ІНВЕСТ+" від 23 жовтня 2014 року, було укладено договір іпотеки нерухомого майна. За наслідками укладення та нотаріального посвідчення договору іпотеки було зареєстровано обтяження та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку №7443697. Позивач вказує, що директор ТОВ "ІНВЕСТ+" Мельник Д.О. діяв на підставі рішення Загальних зборів ТОВ "ІНВЕСТ+" №7 від 23 жовтня 2014 року, зазначає про відсутність волевиявлення товариства до укладення договору іпотеки, оскільки двоє із його учасників, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , протоколу Загальних зборів учасників ТОВ "ІНВЕСТ+" №7 не підписували. На підтвердження відсутності волевиявлення позивач посилається на висновок експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 09.12.2021р. №СЕ-19/103-21/9202-ПЧ, отриманий за наслідками проведення почеркознавчої експертизи згідно котрого "Підпис від імені ОСОБА_4 в протоколі Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+" за №7 від 23 жовтня 2014 року - виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою. "Підпис від імені ОСОБА_5 в протоколі Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+" за №7 від 23 жовтня 2014 року - виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою". Позов обґрунтовано тим, що Директор Товариства за відсутності на рішенні Зборів підписів двох учасників в силу положень Статуту та чинного на той час законодавства не мав достатнього обсягу повноважень на передачу в іпотеку майна товариства та підписання договору. Необхідність волевиявлення Загальних зборів Товариства позивач пов'язує з тим, що передане в іпотеку майно є єдиним майном товариства від імені котрого діяв Мельник Д.О. , а отже передання майна в іпотеку прямо впливало на майновий стан позивача та можливість реалізовувати цілі та основні напрями своєї господарської діяльності. Позивач вважає вірним способом захисту права в такому випадку заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, посилаючись при цьому на відповідну правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.05.2022р. справу №903/69/18 (903/309/22) передано на розгляд судді Войціховському В.А., в провадженні котрого перебуває справа про банкрутство ТОВ "ІНВЕСТ+".
Ухвалою від 18.05.2022р. позовну заяву було прийнято до розгляду в межах провадження у справі №903/69/18 про банкрутство ТОВ "ІНВЕСТ+" та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 16.06.2022р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР-ТОП" (м. Київ, вул. В. Чорновола, 41Д, офіс 10, код ЄДРПОУ 36892436), запропоновано третій особі надати суду та сторонам письмові пояснення стосовно позовних вимог ТОВ "ІНВЕСТ+" з документами в їх обґрунтування, запропоновано відповідачу подати суду та позивачу відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив та на пояснення третьої особи, відповідачу заперечення на відповідь позивача.
Постановляючи відповідну ухвалу суд виходив з тих обставин, що відповідно до ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Відповідно до ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
06 червня 2022 року до суду від відповідача за підписом адвоката Богуцького О.Ю. надійшов відзив від 02.06.2022р. на позовну заяву у котрому заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що укладення договору іпотеки від 23.10.2014р. не потребувало отримання згоди товариства, оскільки договір іпотеки не передбачає відчуження майна товариства та не належить до переліку питань, які приймаються більшістю не менш як у ѕ голосів у відповідності до ст. 98 ЦК України. Відповідач вказує, що після укладення договору іпотеки від 23.10.2014р. ОСОБА_1 не створював жодних перешкод ТОВ "ІНВЕСТ+" у користуванні предметом іпотеки, в тому числі, і з метою здійснення господарської діяльності. Відтак, передання майна в іпотеку не перешкоджало можливості здійснення товариством господарської діяльності та, в силу Статуту товариства, не потребувало додаткового рішення товариства про передання майна в іпотеку та повноваження Виконавчого органу Товариства на підписання від імені юридичної особи договору іпотеки. Зазначає, що Розділом ХІ Статуту, а саме пунктом 11.7, визначено виключну компетенцію Загальних зборів учасників ТОВ "ІНВЕСТ+". В той же час, жодних положень стосовно необхідності погодження Загальними зборами будь-яких договорів, які укладаються директором товариства, розділ ХІ Статуту не містить. Вказує, що для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявити принаймні розумну обачність, знати про це. Зазначає, що позивачем у позовній заяві не наведено жодних доводів та не надано жодних доказів на підтвердження того, що вступаючи у відносини з юридичною особою та укладенні договору іпотеки ОСОБА_1 діяв недобросовісно або нерозумно.
16 червня 2022 року до суду за підписом представника відповідача надійшло клопотання від 15.06.2022р. про закриття провадження у справі, зокрема, з огляду на ті обставини, що розгляд немайнових спорів за участю боржника повинен відбуватися в інших, самостійних, не пов'язаних зі справою про банкрутство провадженнях. Ініційований ліквідатором ТОВ "ІНВЕСТ+" спір не є майновим спором за участю боржника та не підлягає розгляду в межах справи про банкрутство.
При цьому зауважено, що з огляду на те, що оспорюваний ліквідатором ТОВ "ІНВЕСТ+" правочин був укладений ще в жовтні 2014 року, а провадження у справі про банкрутство товариства відкрито судом 28.02.2018р., вказаний спір не підлягає розгляду в межах справи про банкрутство, зокрема, з огляду на вчинення правочину поза межами строку, визначеного ст. 42 КУзПБ.
Зауважує, що відсутні підстави для застосування положень ст. 7 КУзПБ та ст. 20 ГПК України, розгляду справи господарським судом в межах справи про банкрутство, оскільки подана ліквідатором позовна заява не є майновим спором, стороною якого є боржник, не є спором з позовними вимогами до боржника та щодо його майна, не є спором про визнання недійсним правочину, укладеного боржником.
За результатами проведеного 16.06.2022р. за участю представника відповідача підготовчого судового засідання, відображеною в протоколі засідання ухвалою, було постановлено прийняти та долучити до матеріалів справи клопотання відповідача від 15.06.2022р. про закриття провадження у справі, продовжено (за ініціативою суду) строк проведення підготовчого провадження у справі на тридцять днів до 18.08.2022р., відкладено розгляд справи в підготовчому засіданні на 07.07.2022р., встановлено позивачу строк для подання суду та відповідачу відповіді на відзив на позов, пояснень щодо клопотання про закриття провадження у справі. Про відповідну вчинену процесуальну дію позивача та третю особу було повідомлено ухвалою від 16.06.2022р.
Відповідь ТОВ "ІНВЕСТ+" від 01.07.2022р. на відзив із письмовими поясненнями від 01.07.2022р. по суті клопотання про закриття провадження у справі до суду поступили та були зареєстровані 01 липня 2022 року.
У відповіді на відзив позивач вказує, що можливість вільного використання власником майна, обтяженого іпотекою, констатовано положеннями ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку", в силу котрої, іпотекодавець виключно на підставі і згоди іпотекодержателя має право передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Зазначає, що в силу таких положень Закону реалізація основного виду господарської діяльності товариства була унеможливленою. Позивач посилається на статтю 98 ЦК України в силу котрої, будь-які рішення щодо відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства приймаються більшістю не менш як у 3\4 голосів. Вважає, що виходячи з фактичних обставин справи договір іпотеки є договором, що уже мав наслідком вибуття майна з власності ТОВ "ІНВЕСТ+" та реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на предмет іпотеки, а отже за правовими наслідками прирівнюється до правочинів стосовно відчуження майна про які йдеться у положеннях ст. 98 ЦК України.
У письмових поясненнях позивач засвідчує на безпідставності клопотання сторони відповідача та відсутності визначених законодавчими актами підстав для закриття провадження у справі.
Ухвалою від 07.07.2022р. провадження у справі №903/69/18 (903/309/22) було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/69/18 (903/431/21).
У зв'язку із усуненням обставин, котрі зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою від 13.09.2022р. провадження у справі було поновлено із призначенням підготовчого судового засідання на 28.09.2022р.
За результатами проведеного 28.09.2022р. за участю представників позивача та відповідача підготовчого судового засідання було постановлено відображену в протоколі засідання ухвалу відповідно до котрої відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, закрито підготовче провадження у справі із призначенням справи до судового розгляду по суті на 20.10.2022р., встановлено відповідачу строки для підготовки та подання суду та позивачу заперечень на відповідь на відзив, встановлено третій особі строки для подання суду та сторонам письмових пояснень по суті позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі суд виходив з обставин відсутності правових підстав для його задоволення та приймаючи до уваги обставину за котрої з ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Враховано судом було також положення ГПК України, п. 8 ч. 1 ст. 20 котрої встановлюється, що господарськими судами розглядаються справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у т.ч. справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.
При цьому засвідчено, що предметом спору у справі виступає застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - укладеного між ТОВ "ІНВЕСТ+" із ОСОБА_1 договору іпотеки належного банкруту нерухомого майна, котре, на даний час, знаходиться в ліквідаційній масі боржника, а ОСОБА_1 наділений у справі про банкрутство статусом забезпеченого кредитора.
Відтак, вирішення в судовому порядку відповідного питання може породити майнові наслідки для усіх учасників у справі про банкрутство ТОВ "ІНВЕСТ+", зокрема, і ОСОБА_1 , як забезпеченого кредитора та інших кредиторів ТОВ "ІНВЕСТ+", котрі, у разі застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, матимуть можливість отримати відшкодування за своїми ініційованими до боржника майновими вимогами, саме за рахунок нежитлового приміщення, що знаходиться по вул. Липинського, 36, у місті Львові.
Про відповідні вчинені в підготовчому засіданні 28.09.2022р. процесуальні дії третю особу було повідомлено шляхом направлення на її адресу ухвали від 28.09.2022р.
13 жовтня 2022 року до суду за підписом адвоката Богуцького О.Ю. надійшли письмові заперечення від 12.10.2022р. на відповідь позивача на відзив у котрій в спростування доводів позивача стосовно неможливості вільного використання майна у зв'язку з укладенням договору іпотеки, а отже реалізації основних напрямів та цілей господарської діяльності, сторона повторно зазначає, що після укладення договору іпотеки від 23.10.2014р. ОСОБА_1 не створював жодних перешкод ТОВ "ІНВЕСТ+" у користуванні цим предметом іпотеки, в тому числі, і в цілях здійснення господарської діяльності. Зазначає, що оскаржуваний договір іпотеки не є правочином, що порушує публічний порядок, а тому не є нікчемним в силу ст. 228 ЦК України. Зауважує, що договір іпотеки від 23.10.2014р. не є договором купівлі-продажу, тому внаслідок його укладення іпотекодержатель не набуває права власності на заставне майно, договір іпотеки не є договором відчуження майна в розумінні ст. 98 ЦК України.
У зв'язку із оголошенням на території Волинської та Львівської областей 20.10.2022р. з 10 год. 09 хв. повітряної тривоги призначене на означену дату судове засідання не відбулось. Відтак, ухвалою від 20.10.2022р. сторін та третю особу було повідомлено, що розгляд справи по суті відбудеться 31.10.2022р.
31 жовтня 2022 року судом було зареєстроване клопотання ОСОБА_1 від 31.10.2022р. про відкладення розгляду справи на іншу календарну дату у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю адвоката Богуцького О.Ю. При цьому повідомлено, що інший представник відповідача (адвокат Малишак А.С.) також не може взяти участь у судовому засіданні у зв'язку із його зайнятістю в іншій судовій справі в Господарському суді Львівської області, засвідчено на бажані адвоката відповідача прийняти особисту участь в судовому засіданні з метою захисту прав та інтересів сторони, надання пояснень та додаткових аргументів про необґрунтованість позовних вимог.
З огляду на означені обставини, ухвалою від 31.10.2022р. розгляд справи в судовому засіданні було відкладено на 24.11.2022р. та забезпечено участь представника ОСОБА_1 (адвоката Богуцького О.Ю.) в судовому засіданні 24.11.2022р. у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Призначене на 24.11.2022р. у справі судове засідання не відбулось у зв'язку з відсутністю електропостачання в приміщення Господарського суду Волинської області на час проведення судового засідання. Відтак, ухвалою від 24.11.2022р. судове засідання у справі було відкладено на 05.12.2022р.
Ухвалою від 05.12.2022р., постановленою за результатами проведеного у справі за участю представника позивача судового засідання (відображена в протоколі судового засідання), після заслуховування пояснень представника позивача стосовно пред'явленого позову та перевірки їх доказами, на стадії встановлення обставин заперечень відповідача на пред'явлений позов, з огляду на клопотання представника ОСОБА_1 (адвокат Богуцький О.Ю.) про відкладення розгляду справи та враховуючи необхідність надання можливості представнику відповідача взяти участь у судовому засіданні та висловити позицію сторони стосовно пред'явлених позовних вимог та заперечень на останні, судом було відкладено судове засідання по розгляду даної справи по суті на 12.12.2022р., забезпечено представнику відповідача можливість взяти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
В судовому засіданні, котре відбулось 12.12.2022р. за участю представників сторін, після повторного заслуховування пояснень представника позивача стосовно пред'явленого позову, заслуховування позиції та обставин заперечень відповідача на пред'явлений позов, перевірки їх доказами, на стадії судових дебатів було оголошено відображену в протоколі засідання ухвалу про відкладення розгляду справи на 19.12.2022р.
Про вчинену дію третю особу було повідомлено шляхом направлення на її адресу ухвали від 12.12.2022р.
В судове засідання 19.12.2022р. з'явились представники позивача та відповідача, третя особа в засідання суду представника не направила.
Присутнім на стадії судових дебатів представником позивача пред'явлені позовні вимоги було підтримано. Присутнім в засіданні суду представником відповідача позов було заперечено.
В судовому засіданні 19.12.2022р. судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред'явлений до відповідача позов підставний підлягає та задоволенню.
Викладена позиція пов'язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:
В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 5 ст. 55 Конституції України).
Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У відповідності до ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Аналізуючи зміст позовних вимог ТОВ "ІНВЕСТ+" та заперечень ОСОБА_1 суд доходить висновку, що при вирішенні даного спору до предмету доказування та дослідження входить кілька обставин, а саме: чи було наявне волевиявлення Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+" на передачу в іпотеку нежитлового приміщення по вул. Липинського, 36Б у місті Львові, чи був наділений директор товариства Мельник Д.О. необхідним обсягом цивільної дієздатності для підписання договору іпотеки від імені ТОВ "ІНВЕСТ+", чи є договір іпотеки в силу викладених вище обставин нікчемним чи оспорюваним правочином, чи обраний позивачем спосіб захисту права у вигляді застосування наслідків недійсності нікчемного правочину є ефективним та відповідає нормам права та правовим висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Судом зауважується, що 23 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+" в особі виконавчого органу - директора Мельника Дмитра Олександровича, який діяв в межах повноважень, наданих статутними документами, на підставі Статуту ТОВ "ІНВЕСТ+", затвердженого установчими зборами товариства, протоколу №1 Установчих зборів учасників ТОВ "ІНВЕСТ+" від 13 лютого 2013 року, наказу №1 по ТОВ "ІНВЕСТ+" від 13 лютого 2013 року та протоколу №7 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+" від 23 жовтня 2014 року, було підписано договір іпотеки. Договір у встановленому законодавством порядку посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Шкльодою Я.А. та зареєстровано в реєстрі за №903.
Згідно п. 1.1. договору іпотеки від 23.10.2014р., останній забезпечує виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР-ТОП" та вимог Іпотекодержателя за договором грошової позики від 23 жовтня 2014 року, який був укладений між Позичальником (ТОВ "АЛЬТЕР-ТОП") та Іпотекодержателем ( ОСОБА_1 ) 23 жовтня 2014 року, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми позики, несплаченої пені, а також відшкодування збитків у повному обсязі ("Основне зобов'язання").
В силу положень п. 1.3. договору іпотеки від 23.10.2014р., предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлові приміщення будівлі "Е (1-2) загальною площею 650,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ТОВ "ІНВЕСТ+" на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 19.03.2013р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б. за реєстровим №529.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки індексний номер витягу №28527904, до реєстру внесено запис про іпотеку №7443697, підстава рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер :16704809 від 23.10.2014р.
Судом встановлено, що від імені ТОВ "ІНВЕСТ+" договір іпотеки 23.10.2014р. було підписано та скріплено відтиском печатки товариства директором Мельником Дмитром Олександровичем .
Згідно положень договору іпотеки від 23.10.2014р., підписант діяв на підставі Статуту ТОВ "ІНВЕСТ+", затвердженого установчими зборами товариства, протоколу №1 Установчих зборів учасників ТОВ "ІНВЕСТ+" від 13.02.2013р., наказу №1 по ТОВ "ІНВЕСТ+" від 13.02.2013р. та протоколу №7 Загальних зборів учасників ТОВ "ІНВЕСТ+" від 23.10.2014р.
Як вбачається з протоколу Загальних зборів учасників ТОВ "ІНВЕСТ+" від 23.10.2014р., до порядку денного зборів було включено два питання:
1. Розгляд клопотання ТОВ "АЛЬТЕР-ТОП" (далі Позичальник) про надання згоди Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+" виступити майновим поручителем (Іпотекодавцем) по грошових зобов'язаннях Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР-ТОП" перед гр. ОСОБА_1 (Позикодавець).
2. Розгляд питання про уповноваження директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+" на підписання договору іпотеки та додаткових угод до нього та всіх інших документів, необхідних для проведення активної операції з позикодавцем.
По першому питанню:
Слухали: ОСОБА_4 , який зачитав клопотання ТОВ "АЛЬТЕР-ТОП", що в зв'язку із укладенням між позичальником та позикодавцем договору позики на суму 7 000 000 грн. строком на 2 роки зі сплатою за користування грошовими коштами 0,0% річних (безпроцентний), товариство (ТОВ "АЛЬТЕР-ТОП") просить виступити майновим поручителем по зобов'язаннях, що виникнуть з вищезгадуваного договору позики.
Вирішили: надати згоду товариству виступити майновим поручителем по зобов'язаннях ТОВ "АЛЬТЕР-ТОП", що виникнуть в зв'язку із укладенням між позичальником та позикодавцем договору позики, на суму 7 000 000 грн., строком на 2 роки зі сплатою за користування грошовими коштами 0,0% річних (безпроцентний). В якості належного виконання зобов'язань ТОВ "АЛЬТЕР-ТОП", передати в забезпечення (іпотеку) позикодавцю майно товариства, а саме: Нежитлові приміщення в будівлі, літера "Е (1-2)", загальною площею 650,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Голосували: одноголосно "За".
По другому питанню:
Слухали: ОСОБА_5 , який запропонував уповноважити директора ТОВ "ІНВЕСТ+" Мельника Дмитра Олександровича правом підпису на укладення договору іпотеки з позикодавцем відповідно, з правом укладення додаткових угод до договорів та всіх інших документів, необхідних для проведення активної операції.
Вирішили: уповноважити директора ТОВ "ІНВЕСТ+" Мельника Дмитра Олександровича правом підпису на укладення договору іпотеки з позикодавцем відповідно, з правом укладення додаткових угод до договорів та всіх інших документів, необхідних для проведення активної операції.
Голосували: одноголосно "За".
Протокол скріплений підписами учасників ТОВ "ІНВЕСТ+": ОСОБА_6 (голова зборів), ОСОБА_7 (секретар), ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .
Суд зазначає, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 22.10.2021р. в межах розгляду справи №903/69/18 (903/431/21) за спільним позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 , про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства (в межах провадження у справі №903/69/18 за заявою ОСОБА_2 про банкрутство ТОВ "ІНВЕСТ+") було, зокрема:
- задоволено клопотання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 02.09.2021р. про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи;
- призначено по справі судову почеркознавчу експертизу проведення якої доручено експертам Волинського НДЕКЦ МВС України;
- в рамках проведення почеркознавчої експертизи на вирішення експерту поставити наступні питання:
чи виконано підпис від імені ОСОБА_4 на протоколі Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+" за №7 від 23 жовтня 2014 року, особисто ОСОБА_4 чи іншою особою?
чи виконано підпис від імені ОСОБА_5 на протоколі Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+" за №7 від 23 жовтня 2014 року, особисто ОСОБА_5 чи іншою особою?
Наявним в матеріалах справи висновком експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 09.12.2021р. №СЕ-19/103-21/9202-ПЧ, отриманого за наслідками проведення вищевказаної судової почеркознавчої експертизи, вбачається, що:
Підпис від імені ОСОБА_4 в протоколі Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+" за №7 від 23 жовтня 2014 року - виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою.
Підпис від імені ОСОБА_5 в протоколі Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+" за №7 від 23 жовтня 2014 року - виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою.
Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (ч. ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України).
Відповідно до ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності, достатності і взаємозв'язку всієї сукупності доказів.
Відповідно до ст.ст. 104, 86 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зауважує, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Відповідно, докази в спростування пред'явлених вимог подаються до суду стороною відповідача, котра заперечує останні.
В даному випадку, сторона позивача в обгрунтування відсутності волевиявлення учасників ТОВ "ІНВЕСТ+" щодо передання в іпотеку єдиного майна товариства посилається на висновок експерта Волинського НДЕКЦ МВС України від 09.12.2021р. №СЕ-19/103-21/9202-ПЧ.
За наслідками узагальнення підстав позовних вимог ТОВ "ІНВЕСТ+" суд констатує, що в обгрунтування останніх позивач посилається на експертний висновок, як ключовий доказ відсутності волевиявлення юридичної особи, а не обставини що могли б бути встановлені в ході розгляду судового спору про визнання недійсним протоколу №7 Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+". В ході розгляду справи представником позивача підтверджено таку позицію та наголошено, що в основу позовних вимог покладено саме висновок експерта.
В спростування висновку Волинського НДЕКЦ МВС України від 09.12.2021р. №СЕ-19/103-21/9202-ПЧ про неналежність підписів на протоколі Загальних Зборів учасників ТОВ "ІНВЕСТ+" ОСОБА_4 та ОСОБА_8 стороною відповідача письмових доказів чи будь-яких інших експертних висновків не надано. Також подані стороною відповідача відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив не містять заперечень щодо правильності такого висновку. Не ставив під сумнів відповідний висновок експерта і представник відповідача ОСОБА_1 в ході судового розгляду справи та надання пояснень по суті спору.
Згідно Статуту товариства (нова редакція), затвердженого Загальними зборами учасників (протокол №6 від 29.04.2014р.), учасниками ТОВ "ІНВЕСТ+" виступають:
ОСОБА_5 , паспорт: серія НОМЕР_1 , виданий Луцьким MB УМВС України у Волинській області, дата видачі: 23 січня 2002р.;
ОСОБА_6 , паспорт: серія НОМЕР_2 , виданий Луцьким РВ УМВС України у Волинській області, дата видачі: 21 липня 2010р.;
ОСОБА_4 , паспорт: серія НОМЕР_3 , виданий Луцьким МУ УМВС України у Волинській області, дата видачі: 27 червня 1997р.;
ОСОБА_7 , паспорт: серія НОМЕР_4 , виданий Луцьким МУ УМВС України у Волинській області, дата видачі: 06 серпня 1996р.
Відповідно до п.п. 4.1-4.2. Статуту товариства (нова редакція), для забезпечення діяльності товариства, за рахунок внесків учасників товариства, створено статутний (складений) капітал у розмірі 2 300 000 грн., що становить 100% статутного капіталу.
Вклад, оцінений в гривнях, становить частку в статутному (складеному) капіталі. Частки учасників в статутному (складеному) капіталі товариства становлять:
ОСОБА_5 володіє часткою в розмірі 25% статутного капіталу товариства, що в грошовому виразі становить 575 000 грн.;
ОСОБА_6 володіє часткою в розмірі 25% статутного капіталу товариства, що в грошовому виразі становить 575 000 грн.;
ОСОБА_4 володіє часткою в розмірі 25% статутного капіталу товариства, що в грошовому виразі становить 575 000 грн.;
ОСОБА_7 володіє часткою в розмірі 25% статутного капіталу товариства, що в грошовому виразі становить 575 000 грн.
Суд констатує, що учасники товариства, котрі не надавали своєї згоди на передачу в іпотеку майна Товариства в сукупності володіють 50% часток статутного капіталу Товариства.
Відтак, вирішуючи даний спір, суд керується висновком Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 09.12.2021р. №СЕ-19/103-21/9202-ПЧ та констатує, що двоє з учасників ТОВ "ІНВЕСТ+" ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) не надавали своєї згоди на передачу в іпотеку нежитлового приміщення будівлі Е- 1 по АДРЕСА_1 , що свідчить про відсутність волевиявлення юридичної особи до передачі в іпотеку належного їй нерухомого майна.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022р. у справі №227/3760/19-ц (14-79цс21) викладено правову позицію згідно якої, у випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача.
Протокол Загальних зборів учасників ТОВ "ІНВЕСТ+" №7 від 23.10.2014р. є правочином, вчиненим Товариством. Такий правочин, як вбачається з його змісту покликаний виражати наявність волевиявлення юридичної особи на вчинення певних дій. У зв'язку з відсутністю підписів на такому Протоколі двох учасників Товариства - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд вважає, що порушенням права в даному випадку є не саме по собі існування письмового тексту протоколу №7 Загальних зборів учасників ТОВ "ІНВЕСТ+" від 23.10.2014р., волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення на підставі такого правочину конкретних дій, у вигляді передачі майна в іпотеку ОСОБА_1 та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку №7443697.
Також, враховуючи посилання сторони позивача на ст. 98 ЦК України, як правову передумову необхідності волевиявлення товариства на передання майна в іпотеку та заперечення відповідача ОСОБА_1 , котрі полягають в тому, що договір іпотеки за своєю правовою природою не є договором відчуження майна, суд враховує, що договір іпотеки уже спричинив наслідки у вигляді переходу права власності на приміщення до Іпотекодержателя ОСОБА_1 .
Як встановлено, 29.08.2018р. державним виконавцем в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 29.06.2016р. у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки було складено акт про реалізацію предмета іпотеки ОСОБА_1 за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог. У подальшому, 11.06.2019 року ОСОБА_1 отримано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, того ж дня приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 .
12.09.2019р. ухвалою Господарського суду Волинської області, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2019р., постановою Верховного Суду від 14.05.2019р., визнано протиправними та скасовано результати таких електронних торгів, акт про реалізацію предмета іпотеки нежитлового приміщення будівлі Е (1-2) по АДРЕСА_1 , свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, рішення приватного нотаріуса про реєстрацію прав на спірне майно за ОСОБА_1 .
Таким чином, виходячи з конкретних правовідносин, що мали місце між сторонами даного спору, договір іпотеки від 23.10.2014р. став підставою для набуття його стороною - ОСОБА_1 права власності на предмет іпотеки.
Відтак, суд при оцінці необхідності волевиявлення юридичної особи на передачу в іпотеку нежитлових приміщень будівлі Е (1-2) загальною площею 650, 6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 враховує також положення ст. 98 ЦК України.
Стосовно оцінки того, чи був директор ТОВ "ІНВЕСТ+" Мельник Дмитро Олександрович наділений необхідним обсягом повноважень на підписання договору іпотеки без рішення ТОВ "ІНВЕСТ+", що виражено протоколом Загальних зборів учасників ТОВ "ІНВЕСТ+" №7 від 23.10.2014, суд виходить з наступного.
У відповідності до п. 11.1 розділу 11 Статуту ТОВ "ІНВЕСТ+", управління Товариством здійснюється : а) Загальними зборами учасників; б) Директором Товариства; в) Ревізійною комісією.
У відповідності до п. 11 Статуту, Виконавчим органом товариства є директор товариства. Директор підпорядкований та підзвітний вищому органу управління, рішення якого для нього є обов'язковими.
У відповідності до п.п. а) п. 11.7 Статуту товариства, виключною компетенцією зборів є визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів та звітів про виконання.
У відповідності до Розділу ІІ Статуту, предметом діяльності товариства є, зокрема, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Основним видом діяльності ТОВ "ІНВЕСТ+", згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виступає надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Судом зауважується, що з метою з'ясування інформації про майнові активи боржника арбітражним керуючим Рабаном М.Т. в межах провадження у справі про банкрутство ТОВ "ІНВЕСТ+" було скеровано запити та отримано наступні відповіді:
Головне управління Держгеокадастру у Волинській області листом від 27.03.2018р. на запит №41 від 12.03.2018р. стосовно надання інформації про наявність зареєстрованих земельних ділянок повідомило, що за даними територіальних структурних підрозділів у районах містах ГУ Держгеокадастру у Волинській області станом на 01.01.2018р. за ТОВ "ІНВЕСТ+" не виявлено зареєстрованих земельних ділянок.
Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області листом від 27.03.2018р. на запит №43 від 12.03.2018р. інформувало, що за ТОВ "ІНВЕСТ+" трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні, причіпні та начіпні машини в Головному управлінні Держпродспоживслужби у Волинській області не зареєстровані та зареєстровані не були.
Управління Держпраці у Волинській області листом від 27.03.2018р. на запит №38 від 12.03.2018р. інформувало, що управління Держпраці у Волинській області за ТОВ "ІНВЕСТ+" об'єктів підвищеної небезпеки, великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, трубопроводів, об'єктів нафтогазового комплексу, об'єктів котлонагляду та підіймальних споруд не реєструвало.
Регіональний сервісний центр МВС у Волинській області листом від 20.03.2018р. на запит №35 від 12.03.2018р. інформував, що за даними ЄДР МВС інформація стосовно реєстрації транспортних засобів за ТОВ "ІНВЕСТ+" відсутня.
Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області листом від 19.03.2018р. на запит №40 від 12.03.2018р. інформувало, що в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих і будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів у запитуваної арбітражним керуючим інформації не виявлено.
Суд констатує, що за означених обставин єдиним активом ТОВ "ІНВЕСТ+" виступають нежитлові приміщення будівлі Е (1-2), загальною площею 650,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Будь-яке інше нерухоме чи рухоме майно у власності товариства-позивача відсутнє.
У відповідності до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку", іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя:
зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки;
передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку;
відчужувати предмет іпотеки;
передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
Згідно частини 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
За визначеного суд погоджується з доводами сторони позивача та доходить висновку, що можливість здійснення господарської діяльності товариством за наслідками укладення договору іпотеки була поставлена в пряму залежність від волевиявлення іпотекодержателя - ОСОБА_1 в силу прямої норми Закону України "Про іпотеку".
Посилання відповідача на відсутність доказів перешкоджання передачі майна в оренду, наступну іпотеку, відчуження, тощо не має значення в контексті оцінки судом співвідношення обтяження майна іпотекою та можливості вільної реалізації юридичною особою таких дій як передання майна в оренду, лізинг, користування без згоди іпотекодержателя.
На момент укладення договору іпотеки наведені відповідачем доводи стосовно відсутності фактів вчинення перешкод у використанні майна в господарській діяльності ще не настали, а лише гіпотетично могли виникнути в майбутньому.
Поряд з цим, на момент підписання договору іпотеки існували обмеження, встановлені статтями 9, 12 Закону України "Про іпотеку", а отже договір слід оцінювати з урахуванням обставин, що існували на момент його укладення, а не в контексті імовірної майбутньої поведінки його сторін.
Відтак суд констатує, що обтяження іпотекою єдиного майна юридичної особи ТОВ "ІНВЕСТ+" обмежило можливість вільного здійснення позивачем основних напрямів своєї господарської діяльності.
В той час згідно наведених вище положень Статуту товариства визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів та звітів про виконання, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна є виключною Компетенцією Загальних зборів учасників товариства.
За визначених обставин суд доходить висновку, що виконавчий орган ТОВ "ІНВЕСТ+" - директор Мельник Дмитро Олександрович, не був наділений достатнім обсягом повноважень для прийняття одноосібних рішень про передання нежитлового приміщення, будівлі літера Е (1-2), загальною площею 650,6 кв.м. по АДРЕСА_1 в іпотеку.
Також надаючи оцінку тим обставинам, чи був директор товариства, як виконавчий орган товариства, наділений необхідним обсягом повноважень в силу Статуту товариства суд враховує, що переданням майна в іпотеку ОСОБА_1 забезпечувались зобов'язання не пов'язаної з позивачем юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР-ТОП".
Відтак, дії директора ТОВ "ІНВЕСТ+" Мельника Д.О., як виконавчого органу товариства, не передбачали жодної економічної доцільності та обґрунтованості для ТОВ "ІНВЕСТ+" та, очевидно, потребували погодження власника майна. Таке погодження власника, на переконання суду, мало б знайти свій прояв у волевиявленні учасників товариства.
За визначеного, укладення вказаного правочину не лише не створило жодного економічного ефекту для товариства, а й породило негативні наслідки щодо неможливості його вільно використовувати в господарській діяльності та, як вбачається з матеріалів провадження у справі про банкрутство, привело до стійкої фінансової неспроможності та банкрутства ТОВ "ІНВЕСТ+".
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За положеннями ст. 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.
Відповідно до ст. 236 ЦК України, моментом недійсності нікчемного правочину є момент його вчинення. Але якщо недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Положення статей 203, 215 ЦК України визначають загальні правові підстави визнання правочинів недійсними.
Статтею 203 ЦК України унормовано загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 98 ЦК України (Цивільна дієздатність юридичної особи) визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Такі висновки, узгоджуються з правовими позиціями, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013р. у справі №6-78цс13, від 11.05.2016р. у справі №6-80бцс16 та Верховного Суду від 28.11.2019р. у справі №910/8357/18.
Системний аналіз положень частин першої, третьої статті 92, частини другої статті 203, частини другої статті 215, частини першої статті 216 ЦК України та положень статті 42 КУзПБ дає підстави для висновку, що правочини, вчинені від імені юридичної особи фізичною особою, яка не має повноважень (правових підстав реалізовувати цивільну дієздатність юридичної особи) на укладення таких правочинів від імені юридичної особи, є нікчемними.
Частинами першою та другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Верховний Суд при дослідженні подібних правовідносин у справі №910/3356/20 (постанова від 16.03.2021р.) зазначає про те, що судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що зазначені додаткові угоди були підписані з порушенням частин першої, третьої статті 92 ЦК України. Разом з тим, суди помилково не застосували положення частини другої статті 203, частини другої статті 215 ЦК України, відповідно до яких правочини, вчинені особою без необхідного обсягу цивільної дієздатності, є нікчемними на підставі закону.
Правова природа нікчемних правочинів унеможливлює здійснення судового розгляду спору щодо визнання їх недійсними в порядку статті 42 КУзПБ, оскільки такі правочини є недійсними в силу закону та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Такі висновки узгоджуються з висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, в постановах від 16.05.2018р. у справі №910/24198/16, від 04.07.2018р. у справі №819/353/16, від 05.12.2018р. у справі №826/23064/15, від 27.02.2019р. у справі №826/8273/16 та від 02.04.2019р. у справі №816/4666/15.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
В силу викладених вище обставин, за наслідками системного аналізу норм права та послуговуючись практикою Верховного Суду в подібних правовідносинах, суд констатує про нікчемність договору іпотеки від 23 жовтня 2014 року в силу вимог Закону.
Відхиляючи заперечення відповідача щодо невірно обраного позивачем способу захисту права та оспорюваності договору іпотеки від 23 жовтня 2014 року, а, отже, і необхідності заявлення вимоги про визнання його недійсним суд виходить з такого.
У постанові від 04.06.2019р. у справі №916/3156/17 (провадження №12-304гс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (пункти 95, 96).
Відповідно до частин 1 та 5 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Наслідком укладення договору іпотеки від 23.10.2014р. стало внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку №7443697, підстава рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер :16704809 від 23.10.2014р.
Суд також зауважує, що договір іпотеки від імені позивача укладався та підписувався директором товариства Мельником Дмитром Олександровичем на забезпечення виконання зобов'язань відмінної від Іпотекодавця юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР-ТОП".
На час розгляду даної справи судом в провадженні органів Державної виконавчої служби України, у провадженні приватних виконавців, відсутні виконавчі провадження щодо стягнення з ТОВ "АЛЬТЕР-ТОП" на користь ОСОБА_1 основної суми заборгованості за договором грошової позики від 23.10.2014р.
В судовому засіданні представником відповідача зазначену обставину було підтверджено із засвідченням того, що ОСОБА_1 не цікавився майновим станом боржника ТОВ "АЛЬТЕР-ТОП", можливістю погашення останнім заборгованості, а також тим, чи не перебуває вказана юридична особа в стані припинення.
Така позиція ОСОБА_1, як зазначив в судовому засіданні представник, зумовлена тим, що спосіб задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням шляхом стягнення грошових коштів з боржника чи шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки є правом кредитора, яке останній бажає реалізовувати саме за рахунок предмета іпотеки - нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 .
Суд погоджується з тим, що в силу положень Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець вправі самостійно обирати спосіб задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням, однак, при цьому оцінює дії ОСОБА_1 на предмет добросовісності та розумності, враховуючи що на момент укладення договору іпотеки у власності ТОВ "ІНВЕСТ+" перебував єдиний актив - нежитлове приміщення, котре відповідно до угоди від 23.10.2014р. й виступило предметом іпотеки. Будь-якого іншого рухомого чи нерухомого майна за ТОВ "ІНВЕСТ+" зареєстровано не було. Натомість, за рахунок єдиного нерухомого майна було забезпечено грошові вимоги відмінної та не пов'язаної з ТОВ "ІНВЕСТ+" юридичної особи.
Щодо наведеної відповідачем практики Великої Палати Верховного Суду, суд зауважує:
ОСОБА_1 здійснює посилання на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 січня 2020 року у справі №910/9158/16 (за відсутності в законі вказівки на недійсність правочину його не може бути віднесено до нікчемного). Правовідносини, що стали предметом дослідження у наведеній відповідачем постанові суду касаційної інстанції суттєво відрізняються та не є подібними.
У справі №910/9158/16 ліквідатор боржника подав заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва. Заява мотивована недійсністю оспорюваного правочину в силу закону - через укладення договору з відчуження об'єкта без згоди іпотекодержателя, якому об'єкт переданий боржником в іпотеку за договором.
За наслідками неодноразового розгляду справи, судом першої інстанції позов задоволено, а рішення мотивовано відсутністю визначених ліквідатором боржника підстав для визнання недійсним договору з огляду на нікчемність договору іпотеки за яким боржник передав в іпотеку об'єкт, оскільки право на об'єкт належить одночасно боржнику (з часткою 60%) та відповідачу-2 (з часткою в 40%), без згоди якого відповідно до укладеного між ними договору про спільну діяльність боржник не мав право передавати об'єкт в іпотеку. Суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасував.
Отже, суди у наведеній ОСОБА_1 справі дійсність договору купівлі-продажу майнових прав оцінювали крізь призму чинності договору іпотеки такого майна та необхідності згоди іпотекодержателя на його відчуження.
Відтак, у наведеній справі позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права щодо ознак нікчемного правочину полягали в наступному:
9.3 Відповідно норм частин 2, 3 статті 6 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній станом на дату укладення іпотечного договору - 06.12.2007) майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
9.4 Враховуючи викладене, з огляду на відсутність вказівки законодавця в статті 6 Закону України "Про іпотеку" на недійсність правочину з передачі в іпотеку майна у разі порушення під час його вчинення норм частин 2, 3 цієї статті (у разі передачі в іпотеку майна, що є у спільній власності, за відсутності нотаріально посвідченої згоди усіх співвласників), висновки суду першої інстанції про нікчемність Іпотечного договору, у тому числі з посиланням на порушення норм статей 316, 317, 358 ЦК України (що також не містять вказівки на нікчемність правочину зі здійснення права спільної часткової власності співвласників без згоди одного з них) зроблені з неправильним застосуванням наведених норм".
Підстави позовних вимог в наведеній ОСОБА_1 справі №910/9158/16 та справі, що розглядається різні. Договір іпотеки ТОВ "ІНВЕСТ+" укладений особою, що не володіла необхідним обсягом цивільної дієздатності (неповноважним представником, директором Мельником Д.О.)
Предметом договору іпотеки у наведеній ОСОБА_1 справі №910/9158/16 був об'єкт спільної власності кількох осіб, а договір іпотеки укладений без згоди усіх співвласників майна. Як наслідок, такий правочин, як зазначив суд касаційної інстанції, дійсно є оскаржуваним та може бути визнаним недійсним на підставі зовсім інших, ніж в даному випадку норм матеріального права.
За визначених обставин суд вважає, що ключовим в наданні оцінки нікчемним чи оспорюваним є правочин є саме підстави, якими особа обґрунтовує його недійсність.
Посилання як на підставу недійсності договору іпотеки на різні норми матеріального права виключає подібність правовідносин у наведених відповідачем судових справах.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020р. у справі №910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018р. у справі № 922/2383/16, п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі №910/5394/15-г, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018р. у справі №2-3007/11, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019р. у справі №757/31606/15-ц, п. 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020р. у справі № 696/1693/15-ц).
У справі №910/3356/20 Верховний Суд оцінював договір на предмет дійсності на аналогічних підставах - відсутність у сторони договору юридичної особи необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини та досліджені наявні в матеріалах справи докази та, зокрема, висновок експерта, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову з наведених вище обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.)
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - договору іпотеки від 23 жовтня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+", шляхом скасування запису про іпотеку №7443697, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Шкльоди Я.А., індексний номер 16704809 від 23.10.2014р. 16.39.25.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+" (м. Луцьк, вул. Єршова, 11, офіс 408, код ЄДРПОУ 38592825) 2 481 грн. витрат по сплаті судового збору.
4. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З врахуванням положень ст.ст. 253, 256, 257 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення
складено 26.12.2022р.
Суддя В. А. Войціховський
рішення направити:
- представнику ТОВ "ІНВЕСТ+", адвокату Андріяш Н.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );
- представнику ОСОБА_1, адвокату Богуцькому О.Ю. ( ІНФОРМАЦІЯ_2 );
- ТОВ "АЛЬТЕР-ТОП" (mail@alter-top.in.ua).