Справа № 216/6213/21 Провадження № 2-о/478/3/2022
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2022 року. смт. Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Іщенко Х.В.,
за участі секретаря Луговської А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Казанківська державна податкова інспекція Баштанського управління ГУ ДФС у Миколаївській області, Казанківська селищна рада Миколаївської області, Казанківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління міністрерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України під час воєнних дій, -
ВСТАНОВИВ:
До Казанківського районного суду Миколаївської області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Казанківська ДПІ Баштанського управління ГУ ДФС у Миколаївській області, в якій просив встановити факт смерті його сина - ОСОБА_2 , громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України в с. Мар'ївка Донецької області.
В обгрунтування своєї заяви посилається на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Ечміадзін республіки Арменія, є його сином, який в червні 2016 року виїхав на відпочинок до тимчасово окупованої території АР Крим та не повернувся. Підставою вважати те що його син загинув на думку заявника є той факт, що із сином обірвався телефонний зв'язок. Останній раз син дзвонив 20.03.2017 року та в телефонному режимі повідомив, що він перебуває та насильницьки утримується в с. Мар'ївка Донецької області. Свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану отримати є неможливим, оскільки смерть відбулась на тимчасово окупованій території України на якій неможливо отримати медичний документ, який може бути прийнятим відділом державної реєстрації цивільного стану. Встановлення факту смерті для заявника має юридичне значення, оскільки дасть можливість зняти його з податкового обліку та дасть можливість перевезти його доньку (онуку заявника) до Республіки Вірменія.
Ухвалою суду заяву ОСОБА_3 було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області за розглядом клопотання представника заявника було залучено в якості заінтересованих осіб до участі у справі Казанківську селищну раду Миколаївської області та Казанківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса).
Ухвалою суду за розглядом клопотання представника заявника витребувалосяу Казанківській селищній раді відомості про проживання або перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 протягом останніх трьох років на території Баштанського ( колишнього Казанківського ) району Миколаївської області , а також відомості про відоме його місце проживання, а також витребувалося у ВП № 1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно ухвали слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області Васильченко-Дрига Н.О. від 23.06.2022 року про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_3 від 23.02.2022 року .
Також витребувано з Казанківського районного суду Миколаївської області матеріали цивільних справ: № 478/477/19 (номер провадження 2-о/478/18/2019) за позовом ОСОБА_3 до Казанківського районного відділу державної реєстрації цивільного стану головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про оголошення фізичної особи ( ОСОБА_2 ) померлим та справу № 478/504/20 (номер провадження 2-о/478/1/2021) за позовом ОСОБА_3 до Казанківського ДПІ Баштанського управління ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім.
Заявник та представник заявникав судове засідання не з'явилися, про місце, день та час розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, доказів поважності причин неявки суду не надали .
В судове засідання представники заінтересованих осіб не з'явилися, про місце, час та дату судового розгляду справи були повідомлені належним чином. Свого відношення до заявлених вимог не висловили, правом подати відзив не скористались.
Суд, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, зважаючи на строки розгляду справи, зловживання заявником та його представником своїх процесуальних прав, шляхом затягування судового процесу, суд приходить до висновку що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття зваженого, законного та обгрунтованого рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно з положеннями ст. 318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.
Відповідно до ст. 317 ЦПК України,заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Відповідно до п. 1, п. 13, п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Згідно роз'яснень п. 13 зазначеної Постанови, заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
Частиною 2 ст. 49 ЦК України передбачено, що актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. Згідно з вимогами ч. 3 та ч. 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Положеннями ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ про смерть, виданий закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Якщо документи про смерть особи відсутні, то державна реєстрація її смерті проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті.
Порядок державної реєстрації актів цивільного стану, в тому числі порядок державної реєстрації смерті особи, встановлений Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5 (зі змінами та доповненнями) (далі - Правила).
Пунктом 1 розділу 5 Правил, передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1150/13024; фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1150/13024; лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть. Ці документи додаються до другого примірника актового запису про смерть.
Відповідно до Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма № 106-о), затвердженої Наказом МОЗ України від 08 серпня 2006 року № 545, для забезпечення реєстрації смерті в органах реєстрації актів цивільного стану видається лікарське свідоцтво про смерть. Перший примірник лікарського свідоцтва про смерть видається родичам померлого чи іншим особам, які зобов'язалися поховати померлого, другий примірник лікарського свідоцтва про смерть залишається в закладі охорони здоров'я. Видача трупа без лікарського свідоцтва про смерть забороняється. Одночасно при видачі лікарського свідоцтва про смерть лікар заповнює довідку про причини смерті в одному примірнику і видає родичам померлого чи іншим особам для поховання. Номери довідки про причину смерті і лікарського свідоцтва про смерть мають бути ідентичними. Довідка завіряється круглою печаткою закладу.
Судом встановлено, що заявник - ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Ечміадзін Вірменської РСР, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 30.03.1976 року відділом ЗАГС м. Ечміадзін.
З досліджених судом матеріалів цивільної справи № 478/477/19 (провадження № 2-о/478/18/2019), відкритої за заявою ОСОБА_3 про оголошення фізичної особи ( ОСОБА_2 ) померлою та справи № 478/504/20 (номер провадження 2-о/478/1/2021) за позовом ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім встановлено, що згідно вироку Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16.06.2015 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України у вигляді шести років позбавлення волі з конфіскацією всього майна яке належить йому на праві особистої власності. Запобіжний захід судом не обирався. Строк відбування покарання обчислюється з дня виконання вироку, а саме з дня затримання ОСОБА_2 .
Зідно дослідженого повідомлення начальника сектору поліцейської діяльності № 1 Баштанської РВП ГУНП в Миколаївській області від 05.03.2021 року № 1247/66/2021 вбачається, яке міститься в матеріалах справи встановлено, що станом на 05.03.2021 року громадянин ОСОБА_2 перебуває у державному розшуку як особа, яка засуджена до покарання у вигляді позбавлення волі та ухиляється від виконання вироку суду. Заведено оперативно-розшукову справу за № 1616010 від 19.10.2015 року. За місцем свого мешкання він не проживає, місце знаходження не відоме.
Згідно листа Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України від 08.05.2019 року № 0.184-16645/0/15-19-Вих, вбачається, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , перетнув державний кордон України в напрямку «Виїзд», в пункті пропуску КПВВ «Каланчак» - 20.06.2015 року.
Відповідно до додатку 1 до Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 367, визначено перелік контрольних пунктів в'їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї для автомобільного сполучення- Каланчак, Чаплинка, Чонгар.
Відповідно до інформаційної довідки Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України від 08.05.2019 року № 0.184-16645/0/15-19-Вих, яка міститься в матеріалах цивільної справи № 478/477/19 встановлено, що особа яка перетнула державний кордон 20 червня 2015 року, була ідентифікована як ОСОБА_2 в т. ч. за допомогою паспорта серії НОМЕР_2 який ним було пред'явлено на КПВВ «Каланчак», копія якого знаходиться в матеріалах справи. Крім вище означеного, була надана характеристика переходу - «Пішохід», що доводить ту обставину, що перехід здійснювався ним усвідомлено. Тобто, ОСОБА_2 свідомо перетнув державний кордон України, виїхавши на тимчасово окуповану територію України АР Крим 20.06.2015 року, - на четвертий день після оголошення Вироку Ленінського районного суду м. Миколаєва 16.06.2015 року, за яким ОСОБА_2 було засуджено до шести років позбавлення волі.
Згідно вище означеної інформаційної довідки, створеної за допомогою наявної інформації з бази даних ДПС України «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», відомості про перетин ОСОБА_2 кордону України в напрямку «В'їзд» станом на 10:00 07.05.2019 року відсутні.
Відповідно до встановлених обставин, рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 04.06.2019 року в задоволені заявлених у заяві вимог про оголошення фізичної особи ОСОБА_2 померлою було відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 18.11.2019 року рішення Казанківського районного суду від 04.06.2019 р. залишено без змін.
Постановою Верховного суду України від 26.12.2019 року рішення суду апеляційної інстанції було залишено без змін.
Постановою Верховного суду України від 30.03.2020 року рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 червня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року було залишено без змін.
Відповідно до рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 27.05.2021 року у справі № 478/504/20 в задоволені заявлених вимог про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім було відмовлено. Вказане рішення не оскаржувалось та набуло законної сили.
23.02.2022 року від ОСОБА_3 до відділення поліції № 1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області надійшла заява (зареєстрована в ЄО за № 911 від 23.02.2022 року) про зникнення особи ( ОСОБА_2 ) безвісти (безвісно відсутнім). В заяві заявницею ( ОСОБА_3 ) про причини зникнення сина було прямо зазначено - зник після оголошення вироку суду по кримінальній справі в м. Миколаєві, поїхав по м'ясо в м. Новий Буг та після цього зник та їй відомо, що її син знаходиться у розшуку та його розшукує поліція. За наслідками розгляду заяви ознаки вчинення кримінального правопорушення були відсутні, перевірку заяви за вказаним повідомленням було припиненням.
Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 23.06.2022 року (справа № 481/297/22) було зобов'язано слідчого ВП № 1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, визначеного керівником органу досудового розслідування, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про зникнення безвісти ОСОБА_2 .
Номер кримінального провадження: 12022152270000222, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.07.2022 року. На час розгляду справи досудове розслідування не завершено.
Згідно повідомлення Казанківської селищної ради вбачається, що в Реєстрі територіальної громади Казанківської селищної ради відомості про реєстрацію місця проживання або перебування та інші персональні дані стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні. Інформація надана згідно даних Реєстру територіальної громади .
Згідно ст. 251 ч.1 п. 6 ЦПК України - суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Тому суд враховуючи встановлені обставини, не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи, оскільки зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Враховуючі встановлені обставини, суд критично відноситься до ствердження заявника, зазначених ним в заяві, що згідно інформації, отриманої ним у телефонному режимі, станом на 20.03.2017 року ОСОБА_2 знаходився (перебував) в с. Мар'ївка Донецької області.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинстава є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинстава - принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов'язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів. Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи.
Згідно з поданої заяви, ОСОБА_1 , підставою вважати ОСОБА_2 не лише померлим, а померлим саме ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Мар'їнка Донецької області, є лише припущення заявника, яке ґрунтується лише на тій підставі, що із сином обірвався телефонний зв'язок.
На думку суду, сам по собі факт відсутності телефонного зв'язку протягом тривалого часу, не є безумовною підставою вважати особу померлою, в той час як встановлення факту смерті ОСОБА_2 в певному місці та за певних обставин призведе до певних юридично-правових наслідків.
Оцінюючи встановлені судом обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку, що заявником ОСОБА_1 не доведено обставини, що свідчать про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Мар'їнка Донецької області. Жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту смерті на тимчасово окупованій території України, як і факту перебування ОСОБА_2 на окупованій території до суду не надано.
У зв'язку із захопленням міст та населених пунктів Донецької області бойовиками, встановленням на території міст та населених пунктів влади невизнаної «республіки» та проведенням на території Донецької області Операції об'єднаних сил (станом на 2017 рік), відділи державної реєстрації актів цивільного стану управління юстиції України на непідконтрольній території не працюють а відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Проте, свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , якщо таке було видане органом, який діє на непідконтрольній території, відповідно до інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо окремих питань застосування ЗУ від 04.02.2016 року «Про внесення змін до ЦПК України щодо встановлення факту народження або смерті на тимчасово окупованій території», беруться до уваги під час розгляду даної категорії справ.
З огляду на ч. 6 ст. 95 ЦПК України доказом достовірності встановлення факту смерті могло бути дослідження оригіналу свідоцтва про смерть чи медичної довідки, виданих у тому числі органом, який створено на території України в порядку, не передбаченому законом України та таке дослідження повинно відбуватись задля усунення сумнівів щодо факту смерті особи.
Суд звертає увагу, що заявником не надано суду для огляду оригінали таких письмових доказів, через що суд позбавлений можливості встановити всі обставини справи та переконатися у відповідності доводів заявника дійсним обставинам справи.
Таких чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про недоведеність у встановленому процесуальним законом порядку обставин, що стосуються факту смерті ОСОБА_2 , а тому у задоволенні заяви суд вимушений відмовити у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 259, 263-265, 268, п. 8 ч.1 ст. 315, 319 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: Казанківська державна податкова інспекція Баштанського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області (56002, Миколаївська область, смт. Казанка, вул. Миру, 198 а, ЄДРПОУ 44104027), Казанківська селищна рада 56002, Миколаївська область, смт. Казанка, вул. Миру, 208, ЄДРПОУ 04375292), Казанківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Піденного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, визначений Верховною Радою України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Ечміадзін республіки Арменія, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 23.12.2022 року.
Суддя: Іщенко Х.В.