Справа № 127/29427/22
Провадження № 2-о/127/612/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.12.2022 Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Короля О.П.,
секретаря Скічко О.Ю.,
розглянувши цивільну справу за заявою ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи: Відділу ДРАЦС у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,
ВСТАНОВИВ:
До суду звернулась ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України.
Заява мотивована тим, що заявник ОСОБА_1 є колишньою дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Макіївка Донецької області, Україна. Заявник не має можливості отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, через те, що факт його смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнятий відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Встановлення факту смерті в судовому порядку необхідно заявнику для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документу - свідоцтва про смерть, згідно з чинним законодавством України.
Заявник в судове засідання не з'явилася, натомість подала заяву згідно з якою просила розгляд справи проводити у її відсутність, заявлені вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення заяви.
Згідно з п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України .
З матеріалів справи вбачається, що померлий ОСОБА_2 , є колишнім чоловіком заявника, що підтверджується рішенням суду від 2.2.06.2017року, а також батьком спільної дитини ОСОБА_3 , 2007 року народження, що підтверджується свідоцтвом про народження.
Смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в населеному пункті м. Макіївка Донецької області (населений пункт, розташований на території, непідконтрольній державній владі України) підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 24.11.2022 року, а також довідкою про причину смерті від 14.11.2022 року.
Відповідно до положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий цими органами та/або особами є недійсним і не створює правових наслідків.
Отже, вказане вище свідоцтво про смерть не створює правових наслідків.
Разом з тим, оцінюючи надані заявником докази, суд враховує те, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації особою своїх прав (в даному випадку спадкових прав).
Відповідно до статей 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Практикою Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки», згідно з якими : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці, зокрема в рішеннях ЄСПЛ «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зокрема, ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документу про смерть особи, виданого закладом, що знаходиться на окупованій території як доказу, оскільки розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.
На підставі вищевикладеного, суд вважає факт смерті ОСОБА_2 встановленим.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заяву ОСОБА_2 належить задовольнити.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
Керуючись ст.ст. 4, 76-81, 89, 141, 263-265, 315 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, в місті Макіївка Донецької області (населений пункт, розташований на території, непідконтрольній державній владі України) 12.11.2022 року.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Відомості про учасників справи :
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: Відділ ДРАЦС у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), м. Вінниця, вул. Замостянська, буд. 26, код ЄДРПОУ 25497415.
Суддя