Справа № 151/289/22
Провадження №2/151/123/22
РІШЕННЯ
іменем України
14 грудня 2022 року смт. Чечельник
Чечельницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючої судді Токарчук Л. Г.
за участю секретаря судових засідань Бондаренко В. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Чечельник Вінницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права власності на майно,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася з позовом в суд до Чечельницької селищної ради про визнання права власності на майно, мотивуючи його тим, що придбала у ЗАТ ''Чечельникцукор'' будівлю пральні, яка розташована в АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі продажу №17 від 05 липня 2002 року, актом приймання-передачі та квитанцією до прибутково касового ордеру № 78. З того часу вона використовує придбане майно у власних інтересах, але не може зареєструвати у державного реєстратора та отримати витяг про право власності, у зв'язку з тим, що на даний час вимагається обов'язкове нотаріальне посвідчення таких договорів. Юридична особа - ЗАТ ''Чечельникцукор'' ліквідована 28 квітня 2011 року, тому на даний час немає можливості посвідчити даний договір купівлі - продажу нотаріально. Проте, даний договір укладений ще до набрання чинності Цивільним кодексом України 2004 року і на момент його укладення сторони керувалися ЦК УРСР 1963 року, тобто між покупцем та продавцем виникли цивільні майнові правовідносини, що регулюються правилами розд. І гл. 3 ''Угоди'' та розд. ІІ гл. 20 ''Купівля - продаж'' ЦК УРСР. Даний кодекс містив вимоги лише щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку та будівельних матеріалів, а у разі купівлі-продажу інших об'єктів спеціальних вимог стосовно форми такого договору не висувалося, нотаріальне посвідчення угод було обов'язковим лише у випадках, зазначених у законі, що не поширювалося на договір купівлі-продажу пральні, яка була нею придбана. За ЦК УРСР 1963 року для констатації факту переходу права власності у 2002 році було достатньо простого письмового договору купівлі-продажу пральні без нотаріального посвідчення. За змістом статтей 128, 153 ЦК УРСР 1963 року право власності у набувача майна за договором виникало з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважався укладеним, коли між сторонами в повній мірі у належній формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Оскільки між ними досягнуто усіх істотних умов, кошти за пральню передані продавцеві, а будівля пральні покупцеві, але зареєструвати на даний час даний договір не має можливості, через зміни у законодавстві, які передбачають нотаріальне посвідчення такого договору, проте, які не мають зворотньої дії у часі, просить визнати за нею право власності на вказану будівлю пральні.
Ухвалою суду від 15 серпня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 13 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання позивачка та її представник - адвокат Чудак В.Д. не з'явилися. Адвокат Чудак В.Д. подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують повністю. Судові витрати просять залишити за позивачкою.
Представник відповідача Чечельницької селищної ради Вінницької області у судове засідання не з'явився. Селищна голова Палісіка С. подала до суду клопотання про рогляд справи у їх відсутності. Позов визнає в повному обсязі.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, враховуючи визнання позову відповідачем, вважає, що заява підлягає задоволеннюз наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 05 липня 2002 року на підставі Договору купівлі-продажу № 17, укладеного із ЗАТ ''Чечельникцукор'' в особі голови правління Бартошака В. А., що діяв на підставі статуту, придбала у власність майно, а саме, будівлю пральні, яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 . Договір нотаріально не посвідчувався. (а. с. 10-11)
Вказану будівлю пральні ОСОБА_2 придбала за 420 гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №78 від 05.07.2002 ( а. с. 13).
На виконання договору 05 липня 2002 року було складено Акт прийому-передачі майна, відповідно до якого ЗАТ ''Чечельникцукор'' в особі голови правління Бартошака В. А., що діяв на підставі статуту (далі продавець) та громадянка ОСОБА_2 (далі покупець), склали цей акт про те, що відповідно до Договору купівлі - продажу № 17 від 05.07.2002 покупець перерахувала усі необхідні до сплати кошти, а продавець передав у власність майно, а саме : будівлю пральні, яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 . Загальна ціна майна становить 420 гривень, з урахуванням ПДВ. Сторони своїми підписами в даному акті, підтверджують, що розрахунки по договору купівлі-продажу виконані в повному обсязі і належним чином (а. с. 12).
Як вбачається із свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 виданого 11 лютого 2019 року виконавчим комітетом Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області ОСОБА_2 11 лютого 2019 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_3 , про що складено відповідний актовий запис №2. При реєстрації шлюбу змінила прізвище " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_5 ".(а. с.9)
Згідно рішення виконавчого комітету Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області № 21 від 07.08.2020, протокол № 5, будівлі пральні, яка знаходиться по АДРЕСА_1 . (а. с. 14)
Даний факт також підтверджено довідкою Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області № 01.21/775 від 10.11.2022, відповідно до якої, згідно з переліком домоволодінь по Чечельницькій селищній раді від 1987 року (рішення виконкому селищної ради від 07.08.2020 року № 21), адресу будівлі пральні, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 станом на листопад 2022 року змінено з АДРЕСА_2 . ( а. с. 112 )
Як вбачається із довідки комунального підприємства '' Тульчинське МБТІ '' № 808 від 06.10.2020, станом на 31.12.2012, згідно архівних даних право власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою : АДРЕСА_1 - не зареєстровано. (а. с. 20)
Як вбачається із рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Вінницької міської ради Вінницької області Левчук І. В. № 56445001 від 03 лютого 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації права приватної власності на вищевказану будівлю пральні, оскільки наданий нею договір купівлі-продажу №17 від 05 липня 2002 року укладений у простій письмові формі без нотаріального посвідчення, яке є обов'язковим, згідно ст. 657 ЦК України . (а. с. 21)
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність закритого акціонерного товариство ''Чечельникцукор'' припинена. ( а. с. 23-25).
Як вбачається із архівної довідки архівного відділу № 5 Гайсинської районної державної адміністрації № 248 від 09.09.2022, документи ЗАТ ''Чечельникцукор'' Чечельницького ( на даний час Гайсинського) району Вінницької області в архів на зберігання не надходили. (а. с. 89)
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
У відповідності до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який посвідчує його право власності.
Частиною 1 ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Пунктом 2 Постанови Пленуму ВСУ ''Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними'' № 9 від 06.11.2009 регламентовано, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, вказаний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 01.01.2004 року. Щодо цивільних правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Спірні правовідносини щодо укладення договору купівлі-продажу від 05 липня 2002 року виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, а тому для їх врегулювання застосовуванню підлягають норми Цивільного кодексу УРСР 1963 року.
У відповідності до ст.86 ЦК УРСР 1963 року право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом.
Відповідно до ст. 12 Закону України ''Про власність'', чинного на час виникнення спірних правовідносин, громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.
Статтею 49 вищевказаного закону, визначено, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом.
Згідно з ст.149 ЦК УРСР власник може вимагати усунення всяких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння. Відповідно до ст. 6 ЦК УРСР захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом, зокрема шляхом визнання цих прав.
Статтею 224 ЦК УРСР передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 128 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
У відповідності до ст. 154 ЦК УРСР коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась.
Знідно ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
ЦК УРСР 1963 року містив вимоги лише щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку, а щодо інших об'єктів, таких як будівля пральні, вимоги щодо обовязкового нотаріального посвідчення відсутні.
Тобто, між покупцем у продавцем виникли цивільні правовідносини, що регулювалися розділом ''Угоди'' ЦК УРСР 1963 року .
Згідно із ст. 41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Відповідно до ст. 42 цього Кодексу угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду.
Зокрема відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 44 ЦК УРСР у письмовій формі повинні укладатись угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу (усні угоди), та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Відповідно до ст. 45 ЦК УРСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.
У відповідності до ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Пленум Верховного Суду України у свої постанові від 28 квітня 1978 року N 3 ( v0003700-78 ) "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 року N 13 ( v0013700-92 ) та від 25 травня 1998 року N 15 ( v0015700-98 )) роз'яснив, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб.
Отже, за договором купівлі-продажу, укладеним 05.07.2002 року в простій письмовій формі між організацією та громадянкою, останній було продано за 420 гривень будівлю пральні.
Відтак, з огляду на вищевказані норми ЦК УРСР та інших законодавчих актів, у їх сукупності, вказаний договір (угода) купівлі-продажу нежитлової будівлі відповідає вимогам закону щодо дотримання простої письмової форми її укладення, так як обов'язкове її нотаріальне посвідчення законом прямо не передбачалося і не вимагалося, а отже така угода є дійсною з моменту її укладення. Вказана угода повністю виконана її сторонами, як в частині оплати, так і в частині передачі відчуженого об'єкту купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 3 Закону України ''Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень'' від 01.07.2004 року (із наступними мінами та доповненнями), який набрав чинності з 03.08.2004 року, речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. Згідно з ст. 4 цього Закону право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації. Пунктом 5 Прикінцевих положень цього Закону передбачено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Як встановлено судом, право власності на будівлю пральні в БТІ не зареєстровано.
Згідно з пунктами 1, 2, 9 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в чинній редакції, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно це єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження; реєстраційна дія це державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.
У відповідності до ст. 6 цього Закону в чинній редакції, суб'єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації та державні реєстратори прав на нерухоме майно (державні реєстратори). З прийняттям вказаного Закону бюро технічної інвентаризації не є суб'єктами державної реєстрації і не уповноважені здійснювати реєстраційні дії щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Рішенням державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03 лютого 2021 року позивачці відмовлено у державній реєстрації права власності на будівлю пральні, оскільки, наданий нею договір купівлі-продажу нерухомого майна укладено у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення.
Згідно з ст. 27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; чи судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Отже, рішення суду щодо визнання права власності на об'єкт нерухомого майна має юридичне значення, оскільки таке рішення набуває статусу правовстановлювального документа і є підставою для державної реєстрації права власності позивачки на такий об'єкт нерухомого майна.
Суд враховує також те, що на даний час можливість нотаріального посвідчення вказаного договору безповоротно втрачена, так як юридична особа - продавець припинила свою діяльність ще у 2011 році.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
З огляду на викладене, на визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, та те, що на даний час жодним іншим шляхом захистити право позивачки не має можливості, так як юридична особа продавця припинила свою діяльність, суд вважає, що позов необхідно задовольнити.
Судові витрати за клопотанням позивачки залишити за нею.
Керуючись статтями 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України,
УХВАЛИВ :
Позовну заяву ОСОБА_1 до Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права власності на майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на виробничу будівлю (пральню), загальною площею 63,5 м. кв., розташовану по АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 23 грудня 2022 року.
Повне найменування (ім'я) сторін, їх місцезнаходження (місце проживання чи перебування) :
Позивачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , картка платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації та проживання АДРЕСА_3 ).
Відповідач: Чечельницька селищна рада Гайсинського району Вінницької області (місцезнаходження: смт.Чечельник, вул. Героїв Майдану, буд. 36, Гайсинського району Вінницької області, поштовий індекс 24800, код ЄДРПОУ 04326247) .
Суддя Людмила ТОКАРЧУК