СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2022 року м. Харків Справа № 917/1397/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.
та представників учасників справи:
від позивача - не з'явився; від відповідача - Пономаренко Л.М.; від відповідача - адвокат Щепіна О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пономаренко Лесі Миколаївни на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.07.2022 року у справі №917/1397/21,
за позовом - ОСОБА_1 , Полтавська обл, Полтавський р-н, с. Микільське
до - Фізичної особи-підприємця Пономаренко Лесі Миколаївни, м. Пирятин
про - розірвання договору оренди нежитлового приміщення та стягнення 35 460, 00 грн,-
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2021 року до господарського суду Полтавської області звернулася Фізична особа Ухнань Анна Олександрівна (далі-Позивач) з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Пономаренко Лесі Миколаївни (далі-Відповідач) про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 25.08.2020 року та стягнення з Відповідача 35 460, 00 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.07.2022 року у справі №917/1397/21 вищезазначені позовні вимоги задоволені, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 4 540,00 та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн віднесено на Відповідача.
Відповідач з вищезазначеним судовим рішенням не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просив рішення господарського суду Полтавської області від 19.07.2022 року у справі №917/1397/21 скасувати та ухвали нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, стягнення з Позивача витрат зі сплати судового збору у розмірі 6 810,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідачем зазначено наступне:
- судом першої інстанції допущено порушення вимог ст. ст. 7, 11, 13, 86 ГПК України, оскільки поверхнево досліджено зміст основного письмового доказу в даній справі - договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 25.08.2020 року, безпідставно не прийнято до уваги скріншоти переписки та фото встановлення вентиляційної труби, а також проігноровано акт обстеження нежитлового приміщення №270 та додані до нього кольорові фотокартки, в якому зафіксовано результат огляду означеного приміщення, його ідентифікаційні ознаки та місце знаходження, скріншоти переписки на сторінці групи “Щербанівська ОТГ” соціальної мережі “Viber”;
- суд першої інстанції не прийняв до уваги п. 1.4. укладеного між сторонами договору оренди, за змістом якого з підписання означеного договору сторони стверджують, що приміщення передане Відповідачем Позивачу в належному стані та придатному до використання, відповідно до умов та мети цього договору, а тому підписавши 25.08.2020 року означений договір, Позивач підтвердив, що приміщення передане йому в стані придатному для використання, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість посилання останнього на відсутність акту прийому - передачі означеного приміщення;
- будь-яких зауважень (письмових претензій) щодо неналежного виконання Відповідачем умов договору у Позивача не виникало ані на момент його укладення, ані станом на 01.11.2020 року, а передача приміщення шляхом підписання акту прийому - передачі майна не передбачено умовами означеного договору оренди;
- суд першої інстанції не прийняв до уваги положення п. 2.1 договору оренди, в якому зазначено лише обов'язок Відповідача передати Позивачу приміщення придатне до використання (з внутрішнім оздобленням та пожежною сигналізацією), а тому посилання останнього на обов'язок Відповідача укласти договори з ПТЕ “Полтаватеплоенерго”, поставити на облік в підрозділах ДСНС України є необґрунтованими та безпідставними;
- пожежна сигналізація була змонтована та підготовлена до використання, що підтверджується витягом з проекту пожежної сигналізації нежитлового приміщення №270 від 26.09.2020 року, платіжним дорученням на оплату за виконані роботи;
- посилання суду на лист ПТЕ “Полтаватеплоенерго” від 19.02.2021 року є незрозумілим, враховуючи, що жодного договору з означеної організацією Відповідачем укладено не могло бути, що також підтверджується технічним паспортом нежитлового приміщення, де зазначено вид опалення;
- в матеріалах справи міститься заява Відповідача про підписання договору на розподіл електричної енергії яка направлена АТ “Полтаваобленерго” у вересні 2020 року, але, враховуючи карантинні обмеження, процес підписання договір на постачання електричної енергії затягувався, всі процесуальні строки були призупинені, а тому жодної вини в означеному у Відповідача не має;
- доступ Позивача до електричної енергії було забезпечено Відповідачем до підписання відповідного договору з АТ “Полтаваобленерго”, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_2 та фотокартками №3,4 від 05.12.2020 року;
- приміщення, яке передано за умовами договору оренди, було повністю підготовлене до використання, було проведено відповідне внутрішнє оздоблення, що підтверджується, зокрема показання свідка ОСОБА_2 та відповідними фотокартками;
- суд першої інстанції необґрунтовано визнав неналежними доказами показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ;
- вимога Позивача про повернення забезпечувального депозиту є незаконною, так як це порушує п. 6.6. договору оренди, де зазначено що означений депозит не повертається в разі відмови від використання приміщення до 01.12.2020 року, в той час як в позовній заяві Позивач підтвердив, що він відмовляється від оренди приміщення до 01.12.2020 року;
- Позивач не сплатив орендну плату не за листопад, не за грудень, тому відповідно до вимог п. 7.3. договору оренди Відповідач вважає означений договір оренди нежитлового приміщення припиненим з 31.12.2020 року.
Разом з апеляційної скаргою Відповідачем заявлено клопотання про виклик та допит у судовому засіданні свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_3 , а також клопотання про долучення до матеріалів справи заяв свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення господарського суду Полтавської області від 19.07.2022 року у справі №917/1397/21, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та клопотань в межах даної справи, а також запропоновано Позивачу надати свої міркування щодо заявленого Відповідачем клопотання про виклик та допит у судовому засіданні свідків, та долучення до матеріалів справи заяв свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача, за змістом якого Позивач просив оспорюване судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення, а також просив суд відмовити у задоволенні клопотання Відповідача про допит свідків в судовому засіданні.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 року з поміж іншого, відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про виклик та допит у судовому засіданні свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ФОП Берези О.О. та про долучення до матеріалів справи заяв свідків ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 на підставі вимог ст. 269 ГПК України.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2022 року у зв'язку з відпусткою судді Зубченко І.В., визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Стойка О.В., суддя - Істоміна О.А., суддя - Попков Д.О.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, Указом від 18.04.2022 №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-IX, Указом від 17.05.2022 №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 22.05.2022 №2263-IX, та Указом від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 15.08.2022 №2500-IX) - на території України діє режим воєнного стану.
З огляду на необхідність розгляду апеляційної скарги впродовж розумних строків в контексті встановлених п. 1 ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року гарантій, Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.10.2022 року призначив означену апеляційну скаргу до розгляду на 31.10.2022 року о 12:45 год з повідомленням всіх учасників справи.
До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання призначеного на 31.10.2022 року о 12:45 год в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення “EasyCon”.
В судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції, Відповідач надав пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Полтавської області від 19.07.2022 року у справі №917/1397/21 - скасувати.
Представник Позивача в судове засідання, не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності, оскільки він не скористався своїми правами, передбаченими статтею 42 ГПК України.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відповідача задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не оспорюються наступні обставини:
- укладення між сторонами 25.08.2020 року договору оренди нежитлового приміщення №1 (далі-Договір), за змістом якого Відповідач зобов'язався передати Позивачу нежитлове приміщення загальною площею 197,00 м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (об'єкт оренди) за плату на строк та на умовах встановлених цим договором, приміщення передається для використання його у підприємницькій діяльності Позивача (п.п.1.2-1.3 Договору);
- внесення Позивачем на виконання умов п. 6.4. Договору за рахунком-фактурою №19 від 25.08.2020 Відповідачу забезпечувального депозиту у розмірі 35 460,00 грн (квитанція №0018156689341 від 26.08.2020) в розмірі місячної орендної плати;
- направлення Позивачем 09.08.2021 року Відповідачу листа-пропозиції про розірвання договору оренди та повернення сплачених за договором грошових коштів у розмірі 35460, 00 грн, на підставі неналежного виконання останнім умов спірного Договору.
В обґрунтування позовних вимог, Позивач посилався на порушення Відповідачем умов Договору щодо передачі приміщення у придатному стані для здійснення підприємницької діяльності, оскільки у приміщенні були відсутні необхідні комунікації, такі як електроенергія, централізоване опалення та постачання води, не підключено пожежну сигналізацію.
Відповідач в суді першої інстанції проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що він належним чином виконав умови укладеного між сторонами Договору, передавши відповідне приміщення Позивачу, в той час як останній порушив умови Договору, а саме - не сплачував вчасно орендну плату, а тому спірний Договір вважається припиненим з 31.12.2020 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив факт невиконання Відповідачем умов Договору в частині передачі орендованого приміщення, придатного до використання, а отже суд визнав обґрунтованими вимоги Позивача щодо розірвання Договору та повернення йому сплаченого забезпечувального депозиту в розмірі 35 460, 00 грн, які суд визнав завдатком. Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 4 540,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн в порядку ст. 129 ГПК України були віднесені на Відповідача.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що його не спростовують, виходячи з наступного.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки.
Підстави для зміни або розірвання договору визначені ст. ст. 651, 652 ЦК України.
Приписами ч. 2 ст. 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Укладений між сторонами Договір, щодо належного виконання якого між сторонами виник спір, регулюються відповідними нормами цивільного та господарського законодавства з правовідносин оренди (найму).
Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
За змістом укладеного між сторонами Договору Відповідач зобов'язався передати Позивачу об'єкт оренди за плату на строк та на умовах, встановлених цим договором, для використання його у підприємницькій діяльності Позивача.
Відповідно до пункту 1.4 Договору, з підписанням договору сторони стверджують, що приміщення передане Відповідачем Позивачу в належному стані та стані придатному для використання, відповідно до умов та мети цього Договору.
Разом з тим, безпосередньо приписами п. 2.1 Договору передбачений обов'язок Відповідача надати означене приміщення у придатному до використання вигляді, що полягає, зокрема, у внутрішньому оздобленні та пожежній сигналізації до 01 листопада 2020 року.
Також право Позивача користуватися системами комунікацій, які знаходяться в цьому приміщенні, передбачено в п. 5.2 Договору.
Зі змісту пояснень сторін вбачається, що безпосередньо на момент укладення Договору спірне приміщення не було передано Позивачу.
Момент належного виконання такого обов'язку Відповідач визначити утруднився, але вважає, що він мав місце в період до 01.11.2020 року, тоді як Позивач наявність такого виконання взагалі заперечує.
Порядку та обов'язку підписання сторонами акту прийому - передачі об'єкту оренди в Договорі не встановлено.
З наданих сторонами доказів вбачається:
- відсутність на грудень 2020 року укладеного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії за адресою об'єкта оренди (копія листа АТ "Полтаваобленерго" від 03.12.2020 року);
- відсутність доказів фактичного водопостачання на спірний об'єкт на момент виникнення спору (надані Відповідачем технічні умови №2/324 від 09.09.20 на підключення спірного об'єкту до централізованих систем водопостачання та водовідведення передбачають їх фактичне виконання, зокрема, проведення відповідних будівельно-монтажних робіт та організаційно-технічних заходів;
- відсутність в приміщенні центрального опалення судова колегія не вважає перешкодою до користування, оскільки за змістом наданого Відповідачем технічного паспорту опалення проводиться за допомогою газового котла, проте, доказів підключення приміщення до газопостачання також не надано.
Доказів на спростування вищезазначеного, в тому числі відповідних договорів з комунальними підприємствами Відповідачем ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції надано не було.
Діюче законодавство в сфері електроенергетики, газопостачання, водопостачання та водовідведення забороняє без договірне та без облікове споживання цих носіїв, розглядає у якості правопорушення самовільне приєднання до відповідних мереж, отже судова колегія вважає безпідставним та необґрунтованим твердження Відповідача, що ще до укладення відповідних договорів, вона надала Позивачу можливість користуватися відповідними послугами.
Посилання Відповідача на відсутність будь-яких зауважень (письмових претензій) щодо неналежного виконання Відповідачем умов Договору у Позивача ані на момент його укладення, ані станом на 01.11.2020 року - вищезазначених висновків не спростовують.
Щодо доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції не прийняв до уваги положення п. 2.1 договору оренди, в якому зазначено лише обов'язок Відповідача передати Позивачу приміщення придатне до використання (з внутрішнім оздобленням та пожежною сигналізацією) - то саме невиконання такого обов'язку й стало підставою до звернення Позивача до суду.
Твердження Відповідача в апеляційній скарзі, про те, що відповідні договори не були підписані через карантинні обмеження, що в свою чергу виключає вину Відповідача, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки такі обмеження на момент укладення спірного Договору вже існували й Відповідач мав передбачити їх наслідки, коли брав на себе відповідні зобов'язання.
Судова колегія звертає увагу, що умовами Договору не передбачено право орендодавця на укладення вищенаведених договорів на під'єднання мереж об'єкту оренди до електро-, газо- та водних мереж та споживання відповідних комунальних послуг, а без здійснення таких дій повноцінне використання об'єкту оренди за призначенням не є можливим.
Саме лише знаходження в приміщенні речей та обладнання Позивача не свідчить про передання йому Відповідачем об'єкту оренди, придатного до використання за призначенням.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За таких підстав судова колегія вважає неналежними доказами надані Відповідачем - скріншоти переписки та фото встановлення вентиляційної труби, акту візуального обстеження приміщень №270, яким засвідчено наявність отвору з боку дворового фасаду в зовнішній стіні приміщення №270 , закритого пінополістиролом (пінопластом) - з наведених доказів неможливо встановити обставини, що мають значення для справи.
За тих же підстав не можуть бути розглянуті у якості належних доказів наявні в матеріалах справи письмові пояснення осіб, які Відповідач вважала за свідків, оскільки, крім процесуальних невідповідностей, встановлених судом першої інстанції (відсутність нотаріального посвідчення підписів, тощо) факти, що зазначені в цих поясненнях, не стосуються обставин, що підлягають доведенню в межах даної справи.
Вищезазначене спростовує доводи апеляційної скарги про необґрунтованість визнання судом першої інстанції неналежними доказами показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а також інші заперечення апеляційної скарги, що стосуються та підтверджуються показаннями означених осіб.
Твердження Відповідача, що судом першої інстанції при ухваленні оспорюваного рішення допущено порушення вимог ст. ст. 7, 11, 13, 86 ГПК України, а саме поверхнево досліджено зміст основного письмового доказу в даній справі - договору оренди нежитлового приміщення №1 від 25.08.2020 року, судовою колегією визнаються необґрунтованими та такими, що спростовуються змістом мотивувальної частини судового рішення.
Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.
Заперечення Відповідача в апеляційній скарзі про безпідставність та необґрунтованість посилання Позивача на відсутність акту прийому - передачі означеного приміщення, а також відсутність означеного обов'язку в Договорі не спростовують вищезазначених висновків суду першої інстанції, так як підставою задоволення позовних вимог став факт доведення Позивачем належними доказами, та не спростування Відповідачем факту істотних порушень останнім умов Договору, які стали наслідком неможливості користування Позивачем об'єктом оренди за призначенням.
Щодо посилання Відповідача на висновки Верховного Суду в постанові від 20 лютого 2018 року у справі №925/1596/16 щодо необов'язковості складення акту приймання-передачі в порядку ч. 1 ст. 795 ЦК України, то предметом дослідження в межах зазначеної справи були обставини визначення початку користування орендованим майном саме у світлі моменту виникнення орендних правовідносин та обрахування початку перебігу строку оренди, а не виконання самого договору, як у справі, рішення з якої переглядається.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Приписами ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивач має право вимагати дострокового розірвання договору у встановленому порядку (п. 5.1 Договору).
Договір вважається припиненим у випадках: не сплати орендної плати більше ніж на 5 днів; закінчення строку, на який його було укладено; дострокового розірвання договору за взаємною згодою сторін; використання приміщення не за цільовим призначенням; в інших випадках, передбачених чинним законодавством та цим договором (п. 7.3 Договору).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 784 ЦК України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку про задоволення позовних щодо розірвання договору №1 від 25.08.2020 року.
Щодо вимог про повернення забезпечувального депозиту у розмірі 35 460,00 грн сплаченого Позивачем Відповідачу, судом першої інстанції зазначено наступне.
Відповідно до п. 6.2 Договору, орендна плата нараховується з моменту здійснення підприємницької діяльності в даному приміщенні але не пізніше 01 грудня 2020 року і до дня повернення Позивачем Приміщень Відповідачу по відповідному акту приймання-передачі. Звільнення Орендарем Приміщення до закінчення терміну дії договору без його розірвання не звільняє Орендаря від сплати орендних платежів.
Пунктом 6.3 Договору встановлений обов'язок Позивача протягом 5 (п'яти) днів з моменту прийняття об'єкту, що орендується, перерахувати орендну плату за перший місяць.
Відповідно до вимог п. 6.4 Договору, Позивач сплачує додатковий Забезпечувальний депозит в розмірі місячної орендної плати при підписанні даного договору оренди
Відповідно до п. 6.6. Договору забезпечувальний депозит є гарантією збереження в належному стані приміщення, своєчасної оплати за оренду та комунальних платежів і своєчасного попередження Відповідача в разі дострокового розірвання даного Договору.
Так, на виконання вимог Договору Позивачем згідно з рахунком-фактурою №19 від 25.08.2020 року виданого Відповідачем було сплачено забезпечувальний депозит у розмірі 35 460,00 грн (квитанція №0018156689341 від 26.08.2020 року).
Згідно з ч. 1 ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Відповідно до визначення, викладеного у договорі, забезпечувальний депозит виконує забезпечувальну функцію і за своєю сутністю являється завдатком.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 571 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.
Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.
Враховуючи вищезазначене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо повернення Відповідачем сплаченого Позивачем забезпечувального депозиту за Договором у розмірі 35 460, 00 грн.
Заперечення Відповідача, що вищезазначене вимога Позивача про повернення забезпечувального депозиту є незаконною, так як вона порушує п. 6.6. договору оренди, де зазначено що означений депозит не повертається в разі відмови від використання приміщення до 01.12.2020 року, в той час як в позовній заяві Позивач підтвердив, що він відмовляється від оренди приміщення до 01.12.2020 року, колегією суддів не приймаються до уваги, так як в даній спірній ситуації Позивач звернувся до суду з позовною заявою саме про розірвання Договору на підставі закону через неналежне виконання Відповідачем його умов, що стало наслідком неможливості використання об'єкту оренди в цілях Позивача.
Доводи апеляційної скарги, про те, що Позивач не сплатив орендну плату не за листопад, не за грудень, тому відповідно до вимог п. 7.3. Договору означений договір оренди нежитлового приміщення є припиненим з 31.12.2020 року, спростовуються наданими Позивачем доказами на підтвердження факту неможливості використання ним об'єкту оренди в цілях підприємницької діяльності, а також приписами статті 762 ЦК України, де, зокрема зазначено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Колегія судді також зазначає, що будь-яких доводів на спростування обґрунтованості та законності оспорюваного судового рішення в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн апеляційна скарга Відповідача не містить.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції у даній справі.
Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 19.07.2022 року у справі №917/1397/21 про задоволення позовних вимог щодо розірвання договору оренди нежитлового приміщення №1 від 25.08.2020 року та стягнення з Відповідача 35 460, 00 грн - ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
За таких підстав рішення господарського суду Полтавської області від 19.07.2022 року у справі №917/1397/21 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу Позивач просить стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу, проте, Позивачем в прохальній частині не зазначено, яку саме суму він просить стягнути з Відповідача, тобто безпосередньо заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, що понесені в суді апеляційної інстанції - не заявлено.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги у вигляді судового збору відносяться на заявника апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд-,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пономаренко Лесі Миколаївни на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.07.2022 року у справі №917/1397/21 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 19.07.2022 року у справі №917/1397/21 - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Фізичну особу-підприємця Пономаренко Лесю Миколаївну.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
У судовому засіданні 31.10.2022 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови, але через обставини запровадження воєнного стану та фізичної небезпеки для звичайного функціонування Східного апеляційного господарського суду, повний текст постанови складено та підписано 22.12.2022
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков