Постанова від 13.12.2022 по справі 910/11692/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2022 р. м.Київ Справа№ 910/11692/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В

за участі представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 13.12.2022

від позивача за первісним позовом: Кулаківська О.П. (представник)

від відповідача за первісним позовом: Монарх Б.В. (директор)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Донаре Віта"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 17.08.2022

по справі № 910/11692/20 (суддя Балац С.В.)

за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Донаре Віта";

про стягнення 1.453.655,31 грн. та виселення.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Донаре Віта";

до Комунального підприємства Київської обласної ради "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій"

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог за первісним позовом

Комунальне підприємство Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" (далі - позивач) звернулося до господарського суду м. Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Клініка "Донаре Віта" (далі - відповідач) про стягнення 466.465,12 грн., розірвання договору та виселення.

Позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) при новому розгляді справи подана до суду заява про збільшення позовних вимог за первісним позовом в частині збільшення показників стягнення до 1.453.655,31 грн., з яких: заборгованість з орендної плати в період з 15.03.2020 по 19.11.2020 в сумі 397.133,90 грн.; пеня за несвоєчасну сплату орендної плати за цей же період в сумі 16.733,95 грн.; 3 % річних в сумі 4.294,59 грн. ; інфляційні втрати в сумі 8.792,74 коп.; збитки у розмірі неотриманої орендної плати в період з 20.11.2020 по 19.08.2021 в сумі 414.000,00 коп.; неустойку у розмірі подвійної орендної плати в період з 20.08.2021 по 23.02.2022 в сумі 564.266,66 коп.; 3 % річних нараховані на збитки в період з 20.11.2020 по 23.02.2022 в сумі 14.098,10 грн.; інфляційні втрати нараховані на збитки в період з 20.11.2020 по 23.02.2022 в сумі 34.335,37 грн.

Короткий зміст заперечень проти первісного позову

Відповідач за первісним позовом первісний позов відхилив з урахуванням наступного: пунктом 7.7 договору № 125/2 сторонами визначено, що одностороннє припинення дії договору або відмова сторони від взятих на себе зобов'язань відповідно до умов договору або відмова від даного договору чи розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, що виключає можливість одностороннього розірвання такого договору зі сторони позивача (відповідача за зустрічним позовом) на підставі статті 782 Цивільного кодексу України; договір № 125/2 не припинив дію з 19.11.2020, про що свідчить надіслання 05.02.2021 позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) на адресу відповідача (позивача за зустрічним позовом) підписаних: рахунку від 01.02.2021 № 108 та актів надання послуг від 26.02.2021 № 238 за оренду приміщення за лютий 2021; відключення орендованого приміщення від електропостачання підтверджується актом від 04.11.2019; відсутність електропостачання та водопостачання підтверджується листуванням між сторонами спору (та листуванням між відповідачем (позивачем за зустрічним позовом та Київською обласною радою, департаментом агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації Київською обласною державною адміністрацією, ДТЕК, водоканалу), а також припиненням виставлення рахунків на оплату електропостачання; станом на 01.01.2019 позивач (відповідач за зустрічним позовом) не мав правових підстав для передачі в суборенду приміщень, отриманих в оренду за договором від 20.03.2000 № 1, що підтверджується листуванням між відповідачем (позивачем за зустрічним позовом), Київською обласною державною адміністрацією та департаментом агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації; спір про визнання відсутності у позивача (відповідача за зустрічним позовом) права користування адміністративним приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1 було предметом розгляду у справі № 910/8760/20; доказом здійснення департаментом агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації перешкод у користуванні позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) приміщеннями, які отримані в оренду за договором від 20.03.2000 № 1 є обставини, встановлені судом у справі № 910/4440/20; приміщення, отримані в оренду за договором від 20.03.2000 № 1 є власністю держави; запровадження карантинних обмежень з 12.03.2020 також є обставиною невикористання відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) орендованого приміщення; позивач не мав права вимагати від відповідача (позивача за зустрічним позовом) сплати орендної плати через обставини, за які він не відповідає в силу положень ч. 2 ст. 286 Господарського кодексу України та ч.ч. 4, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст позовних вимог за зустрічним позовом

Відповідач (далі - відповідач/позивач за зустрічним позовом) звернувся до господарського суду м. Києва із зустрічною позовною заявою до позивача (далі - позивач/відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 1.220.888,31 грн. збитків та усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням шляхом відновлення електро- та водопостачання.

Короткий зміст заперечень проти зустрічного позову

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив на зустрічний позов, яким зустрічний позов відхилив з урахуванням наступного: відсутність здійснення позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) перешкод у користуванні відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) орендованим приміщенням у вигляді відключення такого приміщення від електроенергії та водопостачання, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази таких дій; відповідач (позивач за зустрічним позовом) фактично здійснював господарську діяльність у спірний період, що підтверджується актами від 11.11.2019, від 09.12.2019, від 15.01.2020, від 11.02.2020, від 04.03.2020, від 06.07.2020, від 11.08.2020, від 02.09.2020; повідомлення відповідача (позивача за зустрічним позовом) в поліцію не підтверджує факт умисного відключення електроенергії та водопостачання; звітність відповідача (позивача за зустрічним позовом) до податкових органів та органів статистики не підтверджує відсутність здійснення господарської діяльності, а свідчить про зменшення доходів відповідача (позивача за зустрічним позовом); відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не подано до суду вирок суду, який набрав законної сили, в якому встановлено, що директор Гаєвий М.А. зловживаючи службовим становищем, відключив від електроенергії орендоване відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) приміщення за договором № 125/2.

Рух справи

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.03.2021 у справі № 910/11692/20 (суддя Полякова К.В.), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021, первісний позов задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 рішення господарського суду м. Києва від 18.03.2021 у справі № 910/11692/20 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 скасовано в частині первісного позову та зустрічного позову в частині вимоги про усунення перешкод у користуванні нежитловим орендованим приміщенням, справу № 910/11692/20 в цих частинах передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що судам необхідно з'ясувати: правові підстави для зобов'язання ТОВ "Клініка "Донаре віта" повернути майно саме КП "Обрій", підстави для стягнення заборгованості на користь останнього, а також чи мало місце порушення як таке зобов'язання ТОВ "Клініка "Донаре віта" в орендних правовідносинах перед КП "Обрій". Ці обставини судами попередніх інстанцій не встановлені, тому у суду касаційної інстанції відсутня можливість перевірити правові підстави задоволення первісного позову. Відповідно передчасним є висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Клініка "Донаре віта" в частині усунення йому перешкод у користуванні орендованим майном з посиланням на те, що договір від 05.06.2019 № 125/2 є припиненим. Поряд з цим колегія суддів вважає обгрунтованими висновки судів попередніх інстанцій стосовно відсутності підстав для стягнення з КП "Обрій" на користь ТОВ "Клініка "Донаре віта" збитків у вигляді упущеної вигоди, які останнє обґрунтувало невиконаними планами лікування, недоотриманою виручкою, понесеними ним збитками на послуги охорони, замовленням бутильованої води унаслідок припинення з 04.11.2019 у орендованому ним приміщенні електро- та водопостачання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.08.2022 (повний текст складено та підписано 01.09.2022) по справі № 910/11692/20 первісний позов задоволено частково.

Виселено товариство з обмеженою відповідальністю ""Клініка "Донаре Віта" (Україна, 02095, місто Київ, вулиця Княжий Затон, будинок 2/30, ідентифікаційний код: 36825270) з нежитлового приміщення, площею 160,3 кв.м., розташованого на першому поверсі будинку за адресою: 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ""Клініка "Донаре Віта" (Україна, 02095, місто Київ, вулиця Княжий Затон, будинок 2/30, ідентифікаційний код: 36825270) на користь комунального підприємства Київської обласної ради" Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" (Україна, 08141, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петрівське(п), вулиця Теплична, будинок 30, ідентифікаційний код: 16477827) заборгованість з орендної плати в сумі 397.133 (триста дев'яносто сім тисяч сто тридцять три) грн. 90 коп., пеню в сумі 16.733 (шістнадцять тисяч сімсот тридцять три) грн. 95 коп., 3 % річних в сумі 4.285 (чотири тисячі двісті вісімдесят п'ять) грн. 03 коп., інфляційні втрати в сумі 8.792 (вісім тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. 74 коп., збитки у розмірі неотриманої орендної плати в сумі 414.000 (чотириста чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп., неустойку у розмірі подвійної орендної плати в сумі 564.266 (п'ятсот шістдесят чотири тисячі двісті шістдесят шість) грн. 66 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 23.180 (двадцять три тисячі сто вісімдесят) грн. 18 коп.

У задоволенні решти вимог за первісним позовом відмовлено повністю.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог за первісним позовом мотивовано тим, що:

- у відповідача за первісним позовом обліковується непогашена заборгованість за користування об'єктом оренди, що свідчить про порушення умов договору щодо сплати орендних платежів;

- факт не внесення плати за найм більш як протягом трьох місяців підряд (за період з 15.03.2020 по 19.11.2020) - є документально підтвердженим та не спростованим;

- Договір оренди № 125/2 є розірваним з моменту отримання відповідного повідомлення, яке отримане відповідачем (позивачем за зустрічним позовом), тобто з 19.11.2020;

- відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) не здійснено повернення на користь позивача (відповідача за зустрічним позовом) орендованого приміщення за Договором оренди № 125/2 як після його розірвання (19.11.2020.);

- за здійсненим перерахунком, у відповідача за первісним позовом наявна документально підтверджена заборгованість з орендної плати в сумі 397.133 (триста дев'яносто сім тисяч сто тридцять три) грн. 90 коп., щодо порушення зобов'язання зі сплати якої нарахована пеня в сумі 16.733 (шістнадцять тисяч сімсот тридцять три) грн. 95 коп., 3 % річних в сумі 4.285 (чотири тисячі двісті вісімдесят п'ять) грн. 03 коп., інфляційні втрати в сумі 8.792 (вісім тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. 74 коп., а аткож за неповернення об'єкта оренди нараховані збитки у розмірі неотриманої орендної плати в сумі 414.000 (чотириста чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп., неустойку у розмірі подвійної орендної плати в сумі 564.266 (п'ятсот шістдесят чотири тисячі двісті шістдесят шість) грн. 66 коп.

В решті вимог за первісним позовом відмовлено.

Рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимоги за зустрічним позовом мотивовано тим, що відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) не має права вимагати належного користування та усунення перешкод у користуванні майном (орендованим приміщенням за Договором оренди № 125/2), яке має звільнити за наслідками порушення приписів частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України. Також, Договір оренди № 125/2 - є розірваним з 19.11.2020, тобто з вказаної дати позивач за зустрічним позовом не є належним користувачем такого приміщення, право користування його є припиненим, а отже, право останнього на користування орендованим майном - не є порушеним відповідачем за зустрічним позовом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Клініка "Донаре Віта" (21.09.2022 згідно поштового штемпеля на описі вкладення у цінний лист, з яким надіслано апеляційну скаргу) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

При дослідженні апеляційної скарги судом встановлено, що скаржник просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2022 по справі № 910/116962/20 повністю та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити, позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що :

- судом першої інстанції були допущені порушення ч. 2, 4 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, оскільки безпідставно прийнято до розгляду заяву позивача за первісним позовом про збільшення позовних вимог від 23.02.2022;

- судом першої інстанції були допущені порушення ч. 1, ст. 4, ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, оскільки безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань відповідача за первісним позовом про витребування доказів, призначення судової електротехнічної експертизи та залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи балансоутримувача орендованого приміщення;

- судом першої інстанції протиправно не взято до уваги заборону одностороннього припинення договору оренди, оскільки неналежним чином проаналізовано умови договору оренди (п. 4.5, 7.5, 7.7), неправильно застосовано до спірних правовідносин ст. 782 ЦК України, а також не враховано правові висновки Верховного Суду, викладену постановах від 31.07.2019 у справі № 922/3248/18, від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18, від 17.10.2019 у справі № 922/3249/18, від 16.06.2021 у справі 375/278/28;

- судом першої інстанції не враховано, що обставиною невикористання орендованим приміщенням у справний період - є запровадження карантину постановою КМУ № 211 від 11.03.2020, у зв'язку з чим скаржник вказував на те, що судом не було надано оцінку листа орендаря від 30.03.2020 № 32, в якому відповідач за первісним позовом вказував на неможливість здійснення своєї господарської діяльності за основним видом - стоматологічна практика;

- судом першої інстанції безпідставно не залучено до участі у розгляді справи власника (балансоутримувача) орендованого приміщення - Департамент агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації, чим допущено порушення ст. 50 Господарського процесуального кодексу України;

- судом першої інстанції протиправно одночасно задоволено вимоги про стягнення збитків та неустойки у розмірі подвійної орендної плати, як не надано належної оцінки факту продовження строку оренди на підставі п. 4.4 договору оренди.

Також, в апеляційній скарзі скаржником були заявлені клопотання:

- про залучення до участі у розгляді справи власника (балансоутримувача) орендованого приміщення - Департамент агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації, з посиланням на приписи ст. 50 Господарського процесуального кодексу України;

- про витребування у комунального підприємства Київської обласної ради" Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії в будинку за адресою: м. Київ, вул.. В.Васильківська, 13/1, укладений між ПРАТ ДТЕК «Київські електромережі» та КП Київської обласної ради" Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" разом із схемою підключення електропостачання, дані про лічильник та сам лічильник електричної енергії, який встановлений у споживача - КП Київської обласної ради" Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" в приміщенні розподільчої щитової розподілу постачання електроенергії за адресою: м. Київ, вул.. В.Васильківська, 13/1;

- призначити по справі судову електротехнічну експертизу, проведення якої доручити судовим експертам ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз», на вирішення якої скаржник просив поставити питання стосовно причин та підставі відсутності електроенергії у орендованому приміщенні.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

02.12.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від КП Київської обласної ради «Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач за первісним позовом просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції не було допущено порушень ч. 2, 4 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України в частині прийняття до розгляду заяви позивача за первісним позовом щодо збільшення кількісних показників позовних вимог. Крім того, позивач за первісним позовом посилався на те, що 02.11.2020 він скористався своїм правом припинити договір оренди № 125/2 від 05.06.2019 у поряду ст. 782 ЦК України, надіслав відповідачу відповідне повідомлення про припинення договору у зв'язку з несплатою орендних платежів у спірний період, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Також, у відзиві на апеляційну скаргу КП Київської обласної ради «Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій» щодо заявлених в апеляційній скарзі клопотань про залучення до участі у розгляді справи власника (балансоутримувача) орендованого приміщення - Департамент агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації, про витребування у комунального підприємства Київської обласної ради" Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" доказів, про призначення у справі судової електротехнічної експертизи - заперечував, посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 22.09.2022, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Донаре Віта" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/11692/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Донаре Віта" на рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2022.

28.09.2022 на виконання ухвали з суду першої інстанції до Північного апеляційного суду надійшли матеріали справи № 910/11692/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Донаре Віта" на рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Донаре Віта" на рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2022 у справі 910/11692/21 - залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, скаржнику надано право усунути недоліки, а саме: подати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази доплати судового збору у розмірі 520 грн. 24 коп. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2022 у справі № 910/11692/21, яке оскаржується у повному обсязі.

- докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів за юридичною адресою місцезнаходження: позивача за первісним позовом - Комунальному підприємству Київської обласної ради "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій", за юридичною адресою: 08141, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Теплична, 30, листом з описом вкладеного та фіскальним чеком, у відповідності до ст. 259 Господарського процесуального кодексу України.

11.11.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Донаре Віта" надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено: платіжне доручення № 206 від 10.11.2022 про доплату судового збору на суму 520 грн. 24 коп. за апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Донаре Віта" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі № 910/11692/20; фіскальний чек з описом вкладення про направлення апеляційної скарги з додатками на юридичну адресу позивача за первісним позовом; належним чином завірена копія листа-відповіді Акціонерного товариства "УКРПОШТА"№103.003.-6954-22 від 09.11.2022.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 28.10.2022 по 18.11.2022 включно перебував у відпустці, суддя-учасник колегії Шаптала Є. Ю. з 26.10.2022 по 10.11.2022 включно перебував у відпустці і вирішення питання стосовно поданої апеляційної скарги здійснюється після виходу суддів з відпусток.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11692/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Донаре Віта" на рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2022, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань, розгляд справи призначено на 08.12.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 розгляд справи № 910/11692/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Донаре Віта" на рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2022 відкладено до 13.12.2022, яка направлена засобами електронного зв'язку, які наявні в матеріалах справи, оскільки фінансування видатків на поштову кореспонденцію у Північному апеляційному господарському суді тимчасово припинено.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 13.12.2022 з'явився представник комунального підприємства Київської обласної ради Київська обласна рада "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій", та Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Донаре Віта" в особі директора, який наголосив про неможливість представника відповідача в особі адвоката бути присутнім в даному судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши думки присутніх представників дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін (зокрема адвоката сторони), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а отже,вказані обставини в сукупності підтверджують, що спір може бути вирішено по суті.

В судовому засіданні 13.12.2022 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі № 910/11692/20, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, а вимоги за зустрічним позовом - задовольнити.

Представник комунального підприємства Київської обласної ради Київська обласна рада "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" проти апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі № 910/11692/20 - заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем (відповідачем за зустрічним позовом), як орендодавцем, та відповідачем (позивачем за зустрічним позовом), як орендарем, укладено договір оренди (нова редакція) від 05.06.2019 № 125/2 (далі - Договір оренди № 125/2), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове орендне користування нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі адмінбудинку за адресою: 01004, м. Київ, вул. Вел. Васильківська, буд. 13/1 загальною площею 160,3 кв.м. (далі - об'єкт оренди) (п. 1.1).

Загальний розмір орендної плати за місяць складав 46.000,00 грн. з ПДВ (п. 3.1), який орендар зобов'язався сплачувати щомісячно у національній валюті України не пізніше п'ятнадцятого числа поточного місяця, за який здійснюється оплата (п. 3.7), на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі виставлених ним рахунків-фактур (п. 3.5). Крім того орендар зобов'язався сплачувати орендодавцю вартість комунальних (водо-, енерго-, теплопостачання, тощо), а також вартість експлуатаційних послуг та витрат (загальної охорони будинку, в якому знаходиться об'єкт оренди, послуги, пов'язані з утриманням приміщень, тощо) пропорційно займаній ним площі (п. 3.3). Про сплату пені у разі несвоєчасної або неповної оплати орендних платежів сторони домовилися у пункті 5.2. Договору оренди № 125/2.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представника сторін і діє до 30.04.2022 (п. 4.1).

Договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору (п. 7.5).

Одностороннє припинення дії договору або відмова сторони від взятих на себе зобов'язань відповідно до умов договору або відмова від даного договору чи розірвання договору в односторонньому порядку не допускається (п. 7.7).

Додатковою угодою від 01.11.2019 № 1 до Договору оренди № 125/2 сторони погодили, що орендна плата визначається "ПРОТОКОЛОМ УЗГОДЖЕННЯ РОЗРАХУНКІВ" від 01.11.2019, який являється невід'ємною частиною даної додаткової угоди до Договору оренди № 125/2.

Додатком 2 від 05.06.2019 до Договору оренди № 125/2 сторони виклали пункт 1.1. договору визначивши цільове призначення Об'єкту оренди - надання стоматологічних послуг та стоматологічна практика.

Останній платіж за Договір оренди № 125/2 відповідач (позивач за зустрічним позовом) здійснив 17.02.2020 року платіжним дорученням № 657 на суму 46000 грн.

Листом від 23.10.2019 № 100 позивач (відповідач за зустрічним позовом) повідомив відповідача (позивача за зустрічним позовом) про ймовірність тимчасової відсутності електропостачання в орендованих ним приміщеннях, у відповідь на який останнє в листі від 24.10.2019 № 12 просило надати інформацію про часи відключення електроенергії.

Актом від 04.11.2019 представниками відповідача (позивача за зустрічним позовом) (заступником директора та адміністратором-касиром) зафіксовано припинення електропостачання і зазначено, що за отриманою інформацією від ДТЕК "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ СИСТЕМИ" ремонтні роботи за цією адресою не проводяться.

04.11.2019 позивач (відповідач за зустрічним позовом) звернувся до відповідача (позивача за зустрічним позовом) з листом № 120, в якому повідомив про неправомірність знаходження останнього в цьому приміщенні внаслідок непідписання генеральним директором позивача (відповідача за зустрічним позовом) Договору оренди № 125/2, у зв'язку з чим просив забезпечити демонтаж рекламних конструкцій протягом трьох днів.

Листом від 05.11.2019 № 16 відповідач (позивач за зустрічним позовом) направив позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) дозвіл на розміщення рекламних вивісок від 20.02.2019, акт прийому-передачі від 05.06.2019, додаток № 1 до Договору оренди № 125/2.

Актом від 24.06.2020 про фіксування припинення водопостачання, підписаному директором Монархом Б.В., заступником директора Хащевацькою Н.В., адміністратором-касиром Омельчук Т.В., лікарем-стоматологом Монархом А.Б. та асистентом стоматолога Путрою К.М. зазначено, що публічне акціонерне товариство "КИЇВВОДОКАНАЛ" не надавало дозволу на проведення ремонтних робіт.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) 21.07.2020 звернувся до відповідача (позивача за зустрічним позовом) з претензією про сплату боргу за Договором оренди № 125/2 у розмірі 209.033,87 грн.

Внаслідок несплати орендної оплати у період з березня по жовтень 2020 року позивач (відповідач за зустрічним позовом) на підставі статті 782 Цивільного кодексу України 17.11.2020 звернувся до відповідача (позивача за зустрічним позовом) з листом від 02.11.2020 № 74 про відмову від Договору оренди № 125/2 та необхідність звільнення орендованого приміщення протягом п'яти днів з моменту отримання цього повідомлення. Вказаний лист (відправлення № 20450304978279) відповідно до відомостей з веб-сайту товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА" отримано відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) - 19.11.2020.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що для правильного вирішення спору необхідно надати відповіді на наступні запитання:

- чи має право КП "ОБРІЙ" вимагати виселення ТОВ "КЛІНІКА "ДОНАРЕ ВІТА" із займаного приміщення та повернення його саме КП "ОБРІЙ", а не власнику ?;

- чи є підстави і якщо є то які для стягнення заборгованості на користь КП "ОБРІЙ"?;

- чи мало місце порушення як таке зобов'язання ТОВ "КЛІНІКА "ДОНАРЕ ВІТА" в орендних правовідносинах перед КП "ОБРІЙ"?;

- чи має право ТОВ "КЛІНІКА "ДОНАРЕ ВІТА" на звільнення від орендних платежів?;

- чи має право КП "ОБРІЙ" відмовитися від Договору оренди № 125/2?;

- чи є чинним Договір оренди № 125/2?;

- чи має право ТОВ "КЛІНІКА "ДОНАРЕ ВІТА" вимагати усунення перешкод у користуванні орендованим майном? Якщо так, то чи створювало КП "ОБРІЙ" перешкоди ТОВ "КЛІНІКА "ДОНАРЕ ВІТА" у користуванні майном?

Крім цього, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/11692/20 визначено, що при новому розгляді справи необхідно перевірити обставини та встановити наявність або відсутність договірних відносин між департаментом агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації та КП "ОБРІЙ" за договором оренди від 20.03.2000 № 1, похідний характер від яких мають відносини суборенди.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Стосовно договору оренди між департаментом агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації та КП "ОБРІЙ".

Приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 у справі № 910/8760/20, яка залишена без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2021, зокрема, встановлено:

- 20.03.2000 Управлінням агропромислового комплексу Київської обласної державної адміністрації (правонаступником якого було Управління сільського господарства та продовольства Київської обласної державної адміністрації; орендодавець) та Київською обласною сільськогосподарською брокерсько-комерційною фірмою "Обрій" (правонаступник - Підприємство; орендар) укладено договір оренди №1 (далі - Договір) за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування адміністративну будівлю на вул. Червоноармійській, 13, площею 1 900 м. кв., власником якого є орендодавець, вартість якого визначена відповідно до акта оцінки вартості окремого індивідуально визначеного майна і становить 10 090 000 грн. (пункт 1.1 Договору).";

- Рішеннями господарських судів у справах № 21/52 та 33/376 також встановлено, що адміністративний будинок, переданий у власність Управлінню сільського господарства та продовольства Київської обласної державної адміністрації на підставі Розпорядження, фактично знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 13/1;

- разом з тим, рішенням Київської міської ради від 13.11.2014 № 373/373 вулицю Червоноармійську (стара назва) перейменовано на вулицю Велику Васильківську (нова назва);

- отже, адміністративна будівля, яка є предметом Договору, знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 13/1.;

- матеріали справи не містять доказів як розірвання цього Договору за згодою сторін, так і за рішенням суду. Також матеріали справи не містять доказів визнання недійсним вказаного Договору. Отже Договір є чинним, а тому підлягає виконанню сторонами в силу приписів ст. 629 ЦК України..

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що станом на момент вирішення даного спору по суті укладений між департаментом агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації та позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) договір оренди від 20.03.2000 № 1 (далі - Договір оренди) є чинним, похідний характер від якого мають відносини суборенди між сторонами спору за Договором оренди № 125/2. При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, встановлення цих обставин дійсно було б необхідним, якби припинення Договору оренди № 125/2 позивач за первісним позовом пов'язував саме з припинення основного договору оренди.

Стосовно обставин справи щодо того, чи має право КП "ОБРІЙ" вимагати виселення ТОВ "КЛІНІКА "ДОНАРЕ ВІТА" із займаного приміщення та повернення його саме КП "ОБРІЙ", а не власнику, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Для вирішення цього питання слід дослідити зміст правовідносин сторін та взаємних прав та обов'язків.

Відносини найму регулюються главою 58 найм (оренда) Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 774 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

У відносинах з власником (департаментом агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації) позивач (відповідач за зустрічним позовом) за основним Договором оренди виступає орендарем. В той же час, у відносинах з відповідачем (позивачем за зустрічним позовом), за Договором оренди № 125/2 КП "ОБРІЙ" виступає орендодавцем/суборендодавцем із всіма правами, наданими законом у таких правовідносинах.

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що відносини між власником та суборендарем - відсутні.

Права орендодавця/суборендодавця (не власника майна) слід відрізняти від прав балансоутримувачів майна. На відміну від власника та орендодавця за договором суборенди, балансоутримувач (особа, яка за договором з власником, чи розпорядчим документом власника, утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом) має обмежене коло делегованих прав серед яких право на витребування майна, як правило, відсутнє.

Обов'язок наймача у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ (ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України) корелюється з правом наймодавця на витребування майна яке закріплене у ст.ст. 399, 400 Цивільного кодексу України і ґрунтується не лише на зазначених нормах Закону, а й на договорі (п. 6.1 Договору оренди № 125/2).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що КП "ОБРІЙ" наділено правом вимагати виселення ТОВ "КЛІНІКА "ДОНАРЕ ВІТА" із займаного приміщення та повернення його саме КП "ОБРІЙ", а не власнику.

Доводи відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) щодо відсутності права позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) на витребування орендованого майна, - відхиляються судом апеляційної інстанції з огляду на те, що загальні засади цивільного законодавства, зокрема, добросовісність (п. 6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України) - як певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення так і доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium покладено все той же принцип добросовісності.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони.

Дії відповідача (позивача за зустрічним позовом), який уклав Договір оренди № 125/2 з позивачем (відповідачем за зустрічним позовом), прийняв майно, користувався ним, сплачував орендну плату, а згодом заявив доводи про те, що орендодавець не мав повноважень на передачу майна в оренду й відповідно не має права вимагати його повернення - суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними. При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано врахував і те, що відповідач за первісним позовом надіслав 30.03.2022 р. позивачеві (відповідачеві за зустрічним позовом) письмове повідомлення про намір продовжити строк дії Договору оренди № 125/2 на новий строк, що підтверджує необхідність застосування вищенаведеної доктрини заборони суперечливої поведінки.

Крім того, доводи скаржника про те, що його було введено в оману стсоовно відсутності прав третіх осбі на приміщення та свого права передавати їх в оренду - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки вказані доводи не спростовують факт користування відповідним приміщенням відповідачем за первісним позовом в контексті спірних правовідносин, а відповідні доводи є підставами саме для визнання відповідного правочину недійсним, проте, відповідних вимог відповідачем за первісним позовом не заявлялось у встановленому законом порядку.

Стосовно права позивача (відповідача за зустрічним позовом) на відмову від Договору оренди № 125/2, чинності цього договору та прав відповідача (позивача за зустрічним позовом) на звільнення від орендних платежів, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься і в статті 188 Господарського кодексу України.

Умовами Договору оренди № 125/2 сторони не встановили підстав для одностороннього розірвання договору.

Проте, поняття розірвання договору та відмова від договору - є відмінними правовими категоріями, які врегульовані відповідними нормами законодавства та мають певну процедуру застосування.

Так, на відміну від розірвання договору, яке може відбуватися як за погодженням сторін так і за рішенням суду, за наявності відповідних підстав (відносно договору найму такі підстави зазначені у ст.ст. 783 та 784 Цивільного кодексу України) у випадку відмови від договору, якщо право на таку відмову встановлено законом, розірвання договору буде наслідком такої відмови (частина 3 статті 651 Цивільного кодексу України).

За змістом наведених положень закону одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин.

Специфіка односторонньої відмови від договору полягає в тому, що сторона, яка виявила бажання відмовитися від договору, не звертається до суду, а лише повідомляє другу сторону про відмову від договору. Друга ж сторона набуває права оскаржити таку відмову від договору в судовому порядку.

Частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.

Відповідно, суд апеляційної інстанції враховує, щоб вирішити питання правомірності відмови позивача (відповідача за зустрічним позовом) від Договору оренди № 125/2 й відповідно чинності цього договору, перш за все слід визначити чи мав відповідач (позивач за зустрічним позовом) право на звільнення від орендних платежів і у випадку відсутності цього права чи підтверджується факт не внесення плати за найм протягом трьох місяців підряд.

Приписами частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Тобто, для застосування приписів частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України обов'язковим є доведення об'єктивної, фактичної неможливості використання майна (орендованого приміщення).

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) обґрунтовує своє право на звільнення від плати за найм, посилаючись на неможливість використання приміщення для ведення своєї господарської діяльності у зв'язку з відключенням електроенергії з 04.11.2019, подальшим припиненням водопостачання з 24.06.2020 та запровадженням карантину з 11.03.2020 по 02.06.2020.

При цьому, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ототожнює поняття неможливості використання майна (орендованого приміщення) за цільовим призначенням та об'єктивною, фактичною неможливістю використання майна (орендованого приміщення) що, за висновками суду, що не є тотожними поняттями.

У випадку, якщо можливість користування майном істотно зменшилася через обставини, за які наймач не відповідає, останній має право вимагати зменшення плати (частина 4 статті 762 Цивільного кодексу України), а не звільнення від такої плати.

Так, в матеріалах справи, у вигляді засвідчених копій, наявні, зокрема:

- лист відповідача (позивача за зустрічним позовом) від 19.11.2019 № 24 на адресу департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації з проханням уповноважити відповідача (позивача за зустрічним позовом) на укладання прямого договору з приватним акціонерним товариством "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" про приєднання до електричних мереж у зв'язку з збільшенням електричного навантаження;

- лист відповідача (позивача за зустрічним позовом) від 29.11.2019 № 24 на адресу департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації з проханням уповноважити відповідача (позивача за зустрічним позовом) на укладання прямого договору з приватним акціонерним товариством "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" про приєднання до електричних мереж у зв'язку з збільшенням електричного навантаження;

- книга обліку розрахункових операцій на РРО №3000291923Р/6 в період з 12.08.2019 по 08.06.2020р. із зазначенням адреси здійснення діяльності відповідача (позивача за зустрічним позовом) яка збігається з адресою об'єкту оренди та номерами Z- звітів та сум розрахунків. І хоча відповідач (позивач за зустрічним позовом) надав лише 1, 2, 4, 6 аркуші книги обліку з 40, ведення розрахункових операцій в орендованому приміщенні здійснювалося, як мінімум, до 21.12.2019 (останній запис 6-го аркушу).

- складені в орендованому приміщення за Договором оренди № 125/2 акти фіксації припинення водопостачання, підписані керівником та представниками відповідача (позивача за зустрічним позовом), а саме: від 24.06.2020, від 25.08.2020, від 30.09.2020, від 30.10.2020, від 30.11.2020, від 30.12.2020, від 30.01.2021, від 27.02.2021, від 30.03.2021, від 30.04.2021, від 30.05.2021, від 30.06.2021, від 30.07.2021, від 30.08.2021, від 30.09.2021, від 30.10.2021, від 30.11.2021 та від 30.12.2021;

- складені в орендованому приміщення за Договором оренди № 125/2 акти фіксації припинення електропостачання, підписані керівником та представниками відповідача (позивача за зустрічним позовом), а саме: від 30.11.2019, від 28.12.2019, від 30.01.2020, від 28.02.2020, від 31.03.2020, від 30.04.2020, від 29.05.2020, від 30.06.2020, від 01.07.2020, від 24.07.2020, від 01.08.2020, від 01.09.2020, від 01.10.2020, від 01.11.2020, від 01.12.2020, від 01.01.2021, від 01.02.2021, від 01.03.2021, від 01.04.2021, від 02.05.2021, від 01.06.2021, від 01.07.2021, від 01.08.2021, від 01.09.2021, від 01.10.2021, від 01.11.2021 та від 01.12.2021;

Дослідивши вказані докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені докази свідчать не лише про фактичне здійснення господарської діяльності відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) в орендованому приміщенні за Договором оренди № 125/2 як мінімум до 21.12.2019, тобто після припинення енергопостачання (04.11.2019), а й про подальше використання орендованого майна, хоч і не за цільовим призначенням. При цьому, відповідачем за первісним позовом не заперечувався факт, що у спірному приміщенні зберігається майно та знаходиться охорона.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані обставини виключають можливість застосування до спірних правовідносин приписів частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, оскільки відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не доведено об'єктивної, фактичної неможливості використання майна (орендованого приміщення) за укладеним між сторонами спору Договором оренди № 125/2.

За цих же підстав, відхиляються доводи відповідача (позивача за зустрічним позовом) щодо звільнення від плати за найм, з покликанням на розпорядження керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 28.03.2020 № 4, яким тимчасово обмежено діяльність суб'єктів господарювання, яка передбачає надання стоматологічних послуг, крім невідкладних випадків, оскільки сам по собі факт запровадження таких карантинних обмежень не звільняє від плати за найм, а лише дає право вимагати відповідного зменшення такої плати.

При цьому, доводи скаржника про те, що обставиною невикористання орендованим приміщенням у справний період - є запровадження карантину постановою КМУ № 211 від 11.03.2020, у зв'язку з чим скаржник вказував на те, що судом не було надано оцінку листа орендаря від 30.03.2020 № 32, в якому відповідач за первісним позовом вказував на неможливість здійснення своєї господарської діяльності за основним видом - стоматологічна практика - судом апеляційної інстанції відхиляється як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки неможливість використання спірного приміщення саме для основного виду господарської діяльності (стоматологічна діяльність) - не є підставою для несплати орендної плати, адже у орендованому приміщенні було розташовано належне відповідачу майно та знаходилась охорона, що ним не заперечувалось.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, між сторонами договору відповідної домовленості щодо зменшення орендної плати внаслідок вищенаведених обставин - у встановленому порядку не досягнуто, і докази в підтвердження обставин досягнення такої згоди - в матеріалах справи відсутні.

Так, учасниками спору не заперечується, що останній орендний платіж був здійснений відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) 17.02.2020 року, і при цьому, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) стверджував, що це була плата за березень 2020 року.

Проте таке твердження спростовується наданим самим відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) платіжним дорученням від 17.02.2020 №657 у призначенні платежу якого вказано, що це плата за оренду приміщення за лютий 2020 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що факт не внесення плати за найм більш як протягом трьох місяців підряд (за період з 15.03.2020 по 19.11.2020) - є документально підтвердженим та не спростованим відповідачем за первісним позовом ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження у справі.

За таких обставин, наявні усі обумовлені законом умови, для правомірної відмови позивача (відповідача за зустрічним позовом) від Договору оренди № 125/2.

При цьому доводи відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) на приписи пунктів 7.5 та 7.7 Договору оренди № 125/2 в частині розірвання такого правочину тільки за домовленістю сторін та неможливості розірвання договору в односторонньому порядку, - обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки по перше, таке право передбачено приписом частини 1 статті 782 Цивільного кодексу України, по друге, з урахуванням презумпції правомірності правочину (ст.204 Цивільного кодексу України), вчиненому позивачем за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) щодо відмови від Договору оренди № 125/2.

З урахуванням викладених обставин та висновків, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Договір оренди № 125/2 - є розірваним з моменту отримання відповідного повідомлення, яке отримане відповідачем (позивачем за зустрічним позовом), тобто з 19.11.2020. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Приписами частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Проте, відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) не здійснено повернення на користь позивача (відповідача за зустрічним позовом) орендованого приміщення за Договором оренди № 125/2 як після його розірвання (19.11.2020.) так і станом на момент вирішення спору.

Враховуючи викладені вище обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про виселення відповідача (позивача за зустрічним позовом) з орендованого приміщення та повернення об'єкту оренди за Договором оренди № 125/2 на користь позивача (відповідача за зустрічним позовом) - є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню., а відповідачем за первісним позовом не було спростовано в апеляційній скарзі вказаних висновків в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки факту продовження строку оренди на підставі п. 4.4 договору оренди - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки судом першої інстанції надано в оскаржуваному рішенні належну оцінку вказаному факту та встановлено відсутність правових підстав для перебування відповідача за первісним позовом у спірному приміщенні.

Стосовно наявності чи відсутності порушень зобов'язань ТОВ "КЛІНІКА "ДОНАРЕ ВІТА" в орендних правовідносинах перед КП "ОБРІЙ" та підстав для стягнення заборгованості на користь КП "ОБРІЙ", суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) при новому розгляді справи подана до суду заява про збільшення позовних вимог за первісним позовом до 1.453.655,31 грн., з яких:

- заборгованість з орендної плати в період з 15.03.2020 по 19.11.2020 в сумі 397.133,90 грн.

- пеня за несвоєчасну сплату орендної плати за цей же період в сумі 16.733,95 грн.

- 3 % річних в сумі 4.294,59 грн.

- інфляційні втрати в сумі 8.792,74 коп.

- збитки у розмірі неотриманої орендної плати в період з 20.11.2020 по 19.08.2021 в сумі 414.000,00 коп.

- неустойку у розмірі подвійної орендної плати в період з 20.08.2021 по 23.02.2022 в сумі 564.266,66 коп.

- 3 % річних нараховані на збитки в період з 20.11.2020 по 23.02.2022 в сумі 14.098,10 грн.

- інфляційні втрати нараховані на збитки в період з 20.11.2020 по 23.02.2022 в сумі 34.335,37 грн.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) заявляв дві вимоги, вимогу немайнового характеру про виселення відповідача (позивача за зустрічним позовом) та вимогу майнового характеру про стягнення плати за користування майном, пені (неустойки) та плати за комунальні послуги.

Підставами позову позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) вказав порушення наймачем зобов'язань за договором оренди як до його розірвання так і після, тобто як під час правомірного користування майном, так і під час неправомірного використання майна відповідачем (позивачем за зустрічним позовом).

Також, заявою про збільшення розміру позовних вимог позивач збільшив кількісний показник (розмір майнових вимог) вимог майнового характеру додавши фактично до вимог про стягнення орендної плати за період з 15.03.2020 по 19.11.2020 (до розірвання договору) плату за користування майном після розірвання договору за період 20.11.2020 по 19.08.2021 та неустойку за період з 20.08.2021 по 23.02.2022 та зменшив розмір майнових вимог за комунальні послуги, при цьому не заявляючи нових підстав позову.

Що стосується трьох відсотків річних та втрат від інфляції, то вони є складовими боргу й відповідно, збільшення заявленого до стягнення розміру боргу є правом позивача.

Більш того, право позивача на збільшення розміру позовних вимог кореспондується із завданням та основними засадами господарського судочинства (стаття 3 Господарського процесуального кодексу України) щодо ефективного захисту порушених прав.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява позивача (відповідача за зустрічним позовом) про збільшення розміру позовних вимог відповідає вимогам процесуального закону на не може розцінюватися як одночасна зміна предмету та підстав позову, а тому, судом першої інстанції обгрунтовано прийнято вказану заяву до розгляду та здійснено розгляд справи в межах вказаних вимог.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції у цій частині були допущені порушення ч. 2, 4 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

Так, заявлена до стягнення сума основної заборгованості за Договором оренди № 125/2 в спірний період (з 15.03.2020 по 19.11.2020) становить 397.133,90 грн.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) зазначав, що останній платіж здійснено на березень 2020. Проте, платіжне доручення від 17.02.2020 № 657 на суму 46.000,00 грн., на яке посилається відповідач (позивач за зустрічним позовом) в якості оплати заборгованості за березень 2020 має призначення платежу "оплата за оренду приміщення (В. Васильківська 13/1) за лютий 2020 р. у т.ч. ПДВ 20% - 7666,67 грн.".

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заборгованість відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) з орендної плати за Договором оренди № 125/2 наявна в період з 15.03.2020 по 19.11.2020 (дата припинення/розірвання договору) та становить 397.133,90 грн.

Належних та допустимих доказів в підтвердження факту сплати відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) на користь позивача (відповідача за зустрічним позовом) заборгованості з орендної плати за Договором оренди № 125/2 в період з 15.03.2020 по 19.11.2020 в сумі 397.133,90 грн. - сторонами спору не подано ні суду першої інстанції під час розгляду справи, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт наявності заборгованості у відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) перед позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) належним чином доведений в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, документально підтверджений та відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не спростований, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за Договором оренди № 125/2 в період з 15.03.2020 по 19.11.2020 в сумі 397.133,90 грн. - є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Також, застосування до відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) господарської санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожен день прострочення орендних платежів передбачено умовами пункту 5.2 Договору оренди № 125/2.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, суд апеляційної інстанції з урахуванням сум, строків і ставок нарахувань, суд погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про стягнення 16.733,95 грн.,

Приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наведений позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) розрахунок 3 % річних на загальну суму 4.294,59 грн. суд першої інстанції обгрунтовано визнав його арифметично невірним, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки нарахування 3 % річних здійснене позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) на суму основної заборгованості (414.000,00 грн.), яка є більшою ніж сума основної заборгованості встановлена судом, яка заявлена до стягнення (397.133,90 грн.).

Таким чином, здійснивши відповідний перерахунок, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних, нарахованих на суму основної заборгованості в заявлений позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) період, підлягає задоволенню в розмірі 4.285,03 коп.

Позовна вимога про стягнення з відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) інфляційних втрат в сумі 8.792,74 коп. підлягає задоволенню повністю, за розрахунком позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), який є обґрунтованим та арифметично вірним.

Також, стосовно вимог позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати в період з 20.08.2021 по 23.02.2022 в сумі 564.266,66 коп., суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України.

Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором оренди у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після припинення договору оренди користування майном стає неправомірним. Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ст.785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії договору оренди, належним способом захисту у цьому разі є позов орендодавця про стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 Цивільного кодексу України), в межах розгляду якого орендар вправі спростувати доводи щодо неповернення ним цього майна чи наявність вини у такому неповерненні. Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. У разі якщо орендар після закінчення строку дії договору оренди не повертає майно, то орендодавець також має право на стягнення збитків у передбаченому законом порядку. Розмір збитків може дорівнювати розміру неотриманої орендної плати (упущена вигода).

Отже, з огляду на вищенаведене, доводи скаржника про те, що судом першої інстанції протиправно одночасно задоволено вимоги про стягнення збитків та неустойки у розмірі подвійної орендної плати, - судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані та безпідставні.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) порушено приписи частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України та не здійснено повернення на користь позивача (відповідача за зустрічним позовом) орендованого приміщення за Договором оренди № 125/2 після його розірвання (19.11.2020.), а також відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) не спростував належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України наявність своєї вини чи вжитті всіх належних заходів щодо виконання обов'язку з повернення об'єкту оренди, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем за первісним позовом позивачу за первісним позовом відповідного об'єкта оренди.

Приймаючи до уваги період заявленої до стягнення суми основної заборгованості з орендної плати за Договором оренди № 125/2 (15.03.2020 по 19.11.2020), перевіривши розрахунки та періоди нарахування заявлених до стягнення сум збитків у розмірі неотриманої орендної плати у вигляді упущеної вигоди (20.11.2020 по 19.08.2021) та неустойки у розмірі подвійної орендної плати (20.08.2021 по 23.02.2022), суд апеляційної інстанції визнає їх арифметично вірними та документально підтвердженими. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) на користь позивача за первісним позовом суми збитків у розмірі неотриманої орендної плати у вигляді упущеної вигоди в сумі 414.000,00 грн. та неустойки у розмірі подвійної орендної плати в сумі 564.266,66 грн. - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Також, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що позовні вимоги про стягнення з відповідача (позивача за зустрічним позовом) сум 3 % річних на збитки (в період з 20.11.2020 по 23.02.2022) в сумі 14.098,10 грн. та інфляційних втрат на збитки (в період з 20.11.2020 по 23.02.2022) в сумі 34.335,37 грн. - задоволенню не підлягають, оскільки нараховані не на суму основної заборгованості з орендної плати за Договором оренди № 125/2, яка є простроченою, а на суму збитків, за якими у відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) прострочення виконання грошового зобов'язання за вказані періоди - відсутнє, що виключає можливість застосування в даному випадку приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Також, розглянувши вимоги позивача за зустрічним позовом (з урахуванням меж, згідно постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021), а саме в частині зустрічного позову щодо вимоги про усунення перешкод у користуванні нежитловим орендованим приміщенням, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога позивача за зустрічним позовом у цій частині задоволенню не підлягає, оскільки відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) не має права вимагати належного користування та усунення перешкод у користуванні майном (орендованим приміщенням за Договором оренди № 125/2), яке має звільнити за наслідками порушення приписів частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Договір оренди № 125/2 - є розірваним з 19.11.2020, тобто з вказаної дати позивач за зустрічним позовом не є належним користувачем такого приміщення, право користування його є припиненим, а отже, право останнього на користування орендованим майном - не є порушеним відповідачем за зустрічним позовом, у зв'язку з чим вимоги позивача за зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні нежитловим орендованим приміщенням - не є законними та обґрунтованими, а отже задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в контексті вимог за зустрічним позовом дослідження обставин пов'язаних з припиненням енерго- та водопостачання (факт відключення, час, тривалість та наслідки такого відключення, тощо) - не впливатиме на висновки стосовно відсутності у відповідача за зустрічним позовом правомірності користуванням спірним приміщенням, як і відсутність обумовлених законом підстав для усунення позивачу за зустрічним позовом перешкод у користуванні нежитловим орендованим приміщенням.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки наданим відповідачем за первісним позовом доказам, які підтверджують відсутність електропостачання та водопостачання в орендованому приміщенні (листи від 04.11.2019 № 120, листування товариства з обмеженою відповідальністю ""Клініка "Донаре Віта" на адреси відповідних установ стосовно ситуації по електро- та водопостачанню, актам про відсутність електропостачання та водопостачання, рахункам на оплату комунальних послуг, заключенню ТОВ «Спеценергоінформ» № 13/05-01 від 13.05.2021 та ненаданню доступу до енергорозподільчого щита будинку, зяави до правоохоронних органів про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, витягу з ЄРДР про відкриття кримінального провадження № 12019100060005176 від 23.11.2019, постанові слідчого СВ Печерського УП ГУ НП у м.Києві про визнання товариства з обмеженою відповідальністю ""Клініка "Донаре Віта" потерпілим по кримінальному провадженню № 12019100060005176 від 23.11.2019, висновку експерта за результатами проведення електротехнічного дослідження від 07.02.2022 ) - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки судом першої інстанції надано оцінку усім наявним у справі доказам, які також оцінені і судом апеляційної інстанції як кожен окремо, так і у їх сукупності, і за результатами оцінки саме усієї сукупності доказів, суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції.

При цьому, посилання скаржника на вищенаведені докази, жодним чином не спростовує факт наявності обов'язку відповідач за первісним позовом стосовно сплати орендних платежів за спірний період, не спростовують факт наявності заборгованості у відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) перед позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом), що відповідно, і обумовило правові наслідки щодо виселення та стягнення заявлених у позові показників, з урахуванням правомірно прийнятих уточнень позовних вимог.

Також, в апеляційній скарзі скаржником було заявлено клопотання про залучення до участі у розгляді справи власника (балансоутримувача) орендованого приміщення - Департамент агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації, з посиланням на приписи ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, і вказане клопотання підтримав представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні. Представник позивача за первісним позовом проти вказаного клопотання заперечував, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши думку присутніх представників учасників справи, дійшов висновку що вказане клопотання задоволенню не підлягає огляду на наступне.

Статтею 50 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Суд дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, що заявлене скаржником клопотання задоволенню не підлягає, оскільки рішення у справі в контексті спірних правовідносин на підставі відповідного договору, не впливає на права або обов'язки щодо однієї із сторін особи, яку відповідач за первісним позовом просить залучити. Крім того, спір у справі стосується виключно правовідносин користування приміщенням, які виникли як зазначено вище на підставі укладеного договору між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом., а також судом було надано оцінку правомірності вимог позивача за первісним позовом щодо виселення відповідача за первісним позовом, про що зазначено у мотивувальній частині даної постанови, а також і в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції.

Також, в апеляційній скарзі скаржником було заявлено клопотання про призначення по справі судову електротехнічну експертизу, проведення якої доручити судовим експертам ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз», на вирішення якої скаржник просив поставити питання стосовно причин та підставі відсутності електроенергії у орендованому приміщенні, і вказане клопотання підтримав представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні. Представник позивача за первісним позовом проти вказаного клопотання заперечував, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши думку присутніх представників учасників справи, дійшов висновку що вказане клопотання задоволенню не підлягає огляду на те, що частина запропонованих питань не відноситься до предмету доказування, а частина питань не може бути предметом експертного дослідження. Крім того, для вирішення спору в контексті спірних правовідносин спеціальні знання не є необхідними, і в силу приписів ст. ст. 99 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для призначення судової експертизи.

Також, в апеляційній скарзі скаржником було заявлено клопотання про витребування у комунального підприємства Київської обласної ради" Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії в будинку за адресою: м. Київ, вул.. В.Васильківська, 13/1, укладений між ПРАТ ДТЕК «Київські електромережі» та КП Київської обласної ради" Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" разом із схемою підключення електропостачання, дані про лічильник та сам лічильник електричної енергії, який встановлений у споживача - КП Київської обласної ради" Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" в приміщенні розподільчої щитової розподілу постачання електроенергії за адресою: м. Київ, вул.. В.Васильківська, 13/1, і вказане клопотання підтримав представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні. Представник позивача за первісним позовом проти вказаного клопотання заперечував, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши думку присутніх представників учасників справи, дійшов висновку що вказане клопотання задоволенню не підлягає огляду на те, що вказане клопотання не відповідає вимогам статті 81 Господарського процесуального кодексу України, а також відповідач (позивач за зустрічним позовом) просить витребувати докази для проведення експертизи, у задоволенні якого відповідачу за первісним позовом відмовлено.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким частково задоволено позовні вимоги за первісним позовом (щодо виселення товариства з обмеженою відповідальністю ""Клініка "Донаре Віта" з нежитлового приміщення, площею 160,3 кв.м., розташованого на першому поверсі будинку за адресою: 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1, та стягнення з останнього на користь комунального підприємства Київської обласної ради" Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" заборгованість з орендної плати в сумі 397.133 грн. 90 коп., пеню в сумі 16.733 (грн. 95 коп., 3 % річних в сумі 4.285 грн. 03 коп., інфляційні втрати в сумі 8.792 грн. 74 коп., збитки у розмірі неотриманої орендної плати в сумі 414.000 грн. 00 коп., неустойку у розмірі подвійної орендної плати в сумі 564.266 грн. 66 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 23.180 грн. 18 коп., з відмовою у решті вимог за первісним позовом), а також відмовлено у задоволені вимоги за зустрічним позовом (з урахуванням меж, згідно постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021), а саме в частині зустрічного позову щодо вимоги про усунення перешкод у користуванні нежитловим орендованим приміщенням.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про часткове задоволення позовних вимог за первісним позовом (щодо виселення товариства з обмеженою відповідальністю ""Клініка "Донаре Віта" з нежитлового приміщення, площею 160,3 кв.м., розташованого на першому поверсі будинку за адресою: 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1, та стягнення з останнього на користь комунального підприємства Київської обласної ради" Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" заборгованість з орендної плати в сумі 397.133 грн. 90 коп., пеню в сумі 16.733 (грн. 95 коп., 3 % річних в сумі 4.285 грн. 03 коп., інфляційні втрати в сумі 8.792 грн. 74 коп., збитки у розмірі неотриманої орендної плати в сумі 414.000 грн. 00 коп., неустойку у розмірі подвійної орендної плати в сумі 564.266 грн. 66 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 23.180 грн. 18 коп., з відмовою у решті вимог за первісним позовом), а також відмовлено у задоволені вимоги за зустрічним позовом (з урахуванням меж, згідно постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021), а саме в частині зустрічного позову щодо вимоги про усунення перешкод у користуванні нежитловим орендованим приміщенням.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІНІКА "ДОНАРЕ ВІТА" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі № 910/11692/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі № 910/11692/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за товариством з обмеженою відповідальністю "КЛІНІКА "ДОНАРЕ ВІТА".

4. Матеріали справи № 910/11692/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова підписана: 16.12.2022.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

Є.Ю. Шаптала