ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 33/821/531/22 Справа № 711/5312/22 Категорія: ч.1 ст.130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Комплєктова Т. О. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2022 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Биба Ю.В., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Сененко К.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Придніпровського районного суду м.Черкаси від 18 листопада 2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, ІПН в матеріалах справи відсутній,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП ,-
ВСТАНОВИВ:
Постановою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 18 листопада 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 496,20 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 14.10.2022 о 18 год. 40 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем «AUDI A4» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Сурікова, 4 в м.Черкаси, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, хитка хода). Від огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовився в присутності лікаря нарколога, висновок № 975 від 14.10.2022, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Не погодившись із постановою суду, вважаючи її необгрунтованою та невмотивованою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Придніпровського районного суду м.Черкаси від 18 листопада 2022 року про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та закрити провадження на підставі ч.1 ст.247 КУпАП.
Апеляційні вимоги мотивував тим, що огляд на стан алкогольного сп'янінні, як працівниками поліції, так і лікарем наркологом був проведений з порушенням вимог ст.266 КУпАП та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року.
Так, на думку апелянта, лікар нарколог повинен був взяти на дослідження з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, як кров так і його біологічні зразки, оскільки це передбачено зазначеною Інструкцією, однак цього не зробив.
А в фабулі протоколу про адміністративне правопорушення зазначено, що він - ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, хоча дане твердження не відповідає дійсності, оскільки він не відмовлявся від огляду, і таке твердження суперечить відео, яке долучено до матеріалів справи працівниками поліції, що свідчить про порушення ними тієї ж Інструкції.
Зазначає, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ним - водієм ОСОБА_1 , таких порушень, які б відповідно до ст.35 Закону України «Про національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під його керуванням.
Апелянт вважає, що він не допускав порушення ПДР за які він мав би бути зупинений працівниками поліції та щодо нього було б складено протокол про адміністративне правопорушення, вважає, що всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Сененко К.В., які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити, вивчивши матеріали провадження, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався.
Так, відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчують подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст.251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до ст.ст.254-256 КУпАП.
Висновки судді про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи і сумнівів щодо їх обґрунтованості не викликають.
Відповідно до п.2 Розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Відповідно до п.3 Розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до протоколу, інспектором поліції, у ОСОБА_1 були встановлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці, хитка хода.
Отже, працівники поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, однак, доставивши ОСОБА_1 до медичного закладу, останній відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер».
Незважаючи на позицію ОСОБА_1 про недоведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема, даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №229106 від 14.10.2022; даними медичного висновку №975 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.10.2022; рапортом поліцейського взводу №12 роти №4 БУПП в Черкаській області ДПП капрала поліції Дергунова Р. від 14.10.2022; відеозаписом з нагрудних камер поліцейських (бодікамер) від 14.10.
В судовому засіданні апеляційної інстанції, був переглянутий відеозапис з нагрудних камер (бодікамер) працівників патрульної поліції, щодо події, яка сталася 14.10.2022 за участю правопорушника ОСОБА_1 на якому зафіксовано, що 14.10.2022 був зупинений автомобіль, водієм якого виявився ОСОБА_1 , при спілкуванні з водієм у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння. У зв'язку з цим водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'янінням у КЗ «ЧОНД», доставлений працівниками поліції до медичного закладу, водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», пояснивши це тим, що він хворіє, в нього хворі легені, а тому він не може сильно продути трубку для того, щоб прилад показав результат. При цьому, ОСОБА_1 наполягав на здачі крові чи сечі для проведення лабораторного аналізу, щоб встановити перебуває він в стані алкогольного сп'яніння чи ні.
Також, слід зауважити, що після зупинки автомобіля працівниками поліції ОСОБА_1 намагався від них втекти, ховаючись у дворі мешканки м.Черкаси, а у спілкуванні з лікарем медичного закладу, куди він був доставлений на освідування, ОСОБА_1 вів себе зухвало, підвищував голос, та висловлював сумніви у професійності лікаря.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Доводи апелянта, що працівниками поліції були порушені вимоги чинного законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки працівники поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, повністю дотримались вимог ст.266 КУпАП.
Щодо доводів апелянта про порушення працівниками поліції ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки підстави для його зупинки були відсутні то апеляційний суд вважає їх необгрунтованими та відхиляє.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України "Про національну поліцію" поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
З дослідженого у судовому засіданні відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського, після зупинки транспортного засобу вбачається, що поліцейський проінформував водія ОСОБА_1 про підстави зупинки транспортного засобу, пославшись на статтю 35 Закону України "Про національну поліцію".
Що стосується доводів апелянта про те, що для проходження медичного огляду та встановлення стану сп'яніння в медичному закладі, лікар мав би в обов'язковому порядку відібрати в нього для проведення лабораторного аналізу кров або сечу, то вони є безпідставними, такими, що не відповідають вимогам ст.266 КУпАП та вимогам спільного наказу Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735, яким затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до вказаних актів, обов'язок проведення лабораторних досліджень передбачений лише для визначення ознак сп'яніння від наркотичного засобу або психотропної речовини.
Ознаки алкогольного сп'яніння дозволено встановлювати за допомогою обладнання, дозволеного Міністерством охорони здоров'я України, яке підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, свідоцтвом про повірку.
А згідно з п.14 зазначеної Інструкції, визначено, що якщо водій учасник ДТП перебуває у несвідомому стані, або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений. Отже, в усіх інших випадках не визначено обов'язку лікаря чи працівника поліції забезпечити проведення дослідження біологічного зразка, в даному випадку крові чи сечі, на вміст алкоголю, при огляді водія на стан алкогольного сп'яніння.
Як вбачається з матеріалів справи та переглянутого відеозапису з нагрудних камер (бодікамер) працівників патрульної поліції, ОСОБА_1 був оглянутий лікарем КЗ «ЧОНД» ОСОБА_2 пройти медичний огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» ОСОБА_1 відмовився, тому лікарем було складено висновок №975 від 14.10.2022 про відмову останнього від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Статтею 267 КУпАП визначено порядок оскарження заходів забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, відповідно до яких огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Правом на оскарження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не скористався.
А тому доводи апелянта судом не беруться до уваги, оскільки вони спростовуються наявними обставинами в матеріалах справи.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королвства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відтак, доводи апелянта про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання уникнути установленої законом відповідальності за вчинення ним - ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 09 липня 1997 року). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20 травня 2010 року).
Згідно сукупності досліджених судом доказів, які узгоджуються між собою, судом вірно встановлено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмови від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння, що становить самостійний склад адміністративного правопорушення за вказаною статтею.
Таким чином, фактичні обставини щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП судом першої інстанції встановлені цілком вірно.
Даючи оцінку вищевказаним доказам, апеляційний суд дійшов висновку про правильність встановлення уповноваженою посадовою особою факту відмови ОСОБА_1 - особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що стало підставою для складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Будь-які докази відсутності вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в матеріалах справи відсутні і правопорушником суду апеляційної інстанції не надані.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП повністю доведена зібраними та перевіреними по справі доказами, яким дана належна юридична оцінка, та які узгоджуються між собою та у своєму взаємозв'язку і у своїй сукупності повністю доводять вину ОСОБА_1 .
Адміністративне стягнення судом накладено з дотриманням правил, передбачених вимогами ст.ст.33, 34, 35 КУпАП з урахуванням всіх обставин адміністративного провадження та особи правопорушника є розмірним до вчиненого і справедливим.
Враховуючи обставини справи, вважаю, що постанова судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 18 листопада 2022 року відносно ОСОБА_1 є законною та обгрунтованою, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Придніпровського районного суду м.Черкаси від 18 листопада 2022 року, якою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, постановлено стягнути судовий збір на користь держави в сумі 496,20 грн. - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.В. Биба