КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2022 року м. Київ № 320/8018/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління пенсійного фонду України у Київській області № 103230000598 від 05.06.2020 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «а» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням ч.2 ст. 55 та ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до проведеного розрахунку страхового стажу та періоду роботи ОСОБА_1 з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати позивачу, з 04.06.2020 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту «а» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням ч.2 ст. 55 та ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до проведеного розрахунку страхового стажу та періоду роботи ОСОБА_1 з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС».
Обґрунтовуючи позов позивач зазначила, що спірним рішенням їй було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788) у зв'язку тим, що на момент звернення позивачка не досягла пенсійного віку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
На думку позивача, відповідач при прийнятті спірного рішення не врахував рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), яким визнано право жінок на вихід на пенсію на пільгових умовах після досягнення 45 років і за умови наявності стажу не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на роботах за Списком № 1.
Додатково позивач зауважила, що з урахуванням її статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесеної до 2 категорії вік її виходу на пенсію зменшується додатково на два роки понад передбачений статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 суд зупинив провадження у справі № 320/8018/20 до набрання законної сили рішенням Верховного Суду від 21.04.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 суд поновив провадження у даній справі та ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на момент звернення заявниці виповнилося повних 45 років 02 місяці 24 дні. За наданими документами, враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-5 від 04 червня 2020, страховий стаж заявниці становить: загальний трудовий стаж, який може бути зараховано для призначення пенсії, згідно наданих документів, складає: 28 років 01 місяць 25 днів, пільговий стаж складає: 10 років 01 місяць.
Так, відповідач зазначив, що Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Проте Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VІІІ (далі - Закон № 2148), який набрав чинності 11.10.2017, було внесено зміни до багатьох законодавчих актів, зокрема, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було доповнено розділом ХІV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян», в якому виділена окрема стаття 114, що включила в себе всі категорії громадян, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, в тому числі і за Списком № 1. Отже, починаючи з 01.10.2017 зниження пенсійного віку громадянам, які працювали за Списком № 1 та Списком № 2, відбувається виключно на підставі статті 114 Закону № 1058, яка, на відміну від статті 13 Закону № 1788, не була визнана неконституційною.
Додатково відповідач зазначив, що позивач додала довідки про підтвердження періодів пільгової роботи по списку № 1, виданих Державним підприємством «Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильської АЕС»: від 13 серпня 2019 року №04/19-1303 (1303) за період роботи з 09 листопада 2012 року по 02 серпня 2016 року; від 13 серпня 2019 року № 04/19-390 (390) за період роботи з 03 серпня 2016 року по 13 серпня 2019 року.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зазначило, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 (чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на два роки понад передбачений цією статтею. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
ОСОБА_1 у призначенні пенсії відмовлено та надано роз'яснення, що вона, згідно наданих документів, право на пенсію набуде після досягнення 48 років відповідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За таких обставин відповідач вважає спірне рішення правомірним та просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов подала до суду відповідь на відзив, у якій зазначила про те, що у своїх запереченнях щодо позову відповідач посилається лише на те, що приймаючи спірне рішення останній керувався лише положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема статтею 114, яка на відміну від статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не була визнана неконституційною.
Позивач наголосила, що на час її звернення із заявою про призначення пенсії дія статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у встановленому законом порядку не зупинена та не скасована. При цьому, частиною третьою резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, що підтверджується відомостями паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 виданим 17.09.1996 Славутицьким МВ ГУ МВС України в Київсьій області.
22.12.1998 Київською обласною державною адміністрацією було видано ОСОБА_1 дублікат посвідчення громадянина евакуйованого у 1986 році із зони відчуження серія НОМЕР_2 (категорія 2) замість посвідчення № НОМЕР_3 .
04.06.2020 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою від 04.06.2020 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі № 1-р/2020.
До вказаної заяви позивачем додано: копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; копію паспорта НОМЕР_1 ; копію трудової книжки НОМЕР_4 ; копію свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_5 ; дані СПОВ з 01 липня 2000 року по дату звернення та заява про видачу таких відомостей: копію свідоцтва про народження дитини НОМЕР_6 ; копія свідоцтва про народження дитини НОМЕР_7 ; копію військового квитка НОМЕР_8 ; копію диплома НОМЕР_9 та додаток до нього; копію посвідчення громадянки, евакуйованої у 1986 році із зони відчуження категорія 2 серія НОМЕР_2 (дублікат) та довідку від 23 березня 2020 року № 675/02-06.1 -41; копію архівних довідок від 07 травня 2020 року № 526, № 527 та № 528; копії довідок, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників від 13 серпня 2019 року № № 1303 та 390; копію наказу від 16 березня 2012 року № 19 «Про атестацію робочих місць за умовами праці»; копію наказу від 20 березня 2012 року № 20 «про віднесення працівників ДП «УЗФО Чорнобильської АЕС» до персоналу категорії А (персонал)»; копію наказу від 20 березня 2012 року № 21 «Про затвердження Перечня...» та додатки до нього (Перечень...); копію висновку від 22 березня 2012 року № 30; копію наказу від 09 березня 2016 року № 61 «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці»; копію наказу від 09 березня 2016 року № 62 «Про віднесення працівників Дії «УЗФО Чорнобильської АЕС» до персоналу категорії А (персонал)»; копію висновку від 16 березня 2016 року № 30; копію наказу від 09 січня 2018 року № 02 «Про затвердження «Переліку...»» та додатки до нього «Перелік...»; копія листа результати проведення атестацій робочих місць; копію наказу від 14 березня 2016 року № 66 «Про затвердження «Переліку...»» та додатки до нього; копію наказу від 19 червня 2017 року № 184 «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці».
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області за результатом розгляду заяви позивача та доданих документів прийняло рішення № 103230000598 від 05.06.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком, яким відмовлено громадянці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у зв'язку з недосягненням позивачкою пенсійного віку (48 років).
У спірному рішенні відповідач вказав, що враховуючи факт евакуації позивача з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році, а також наявність у неї статусу особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, яка відпрацювала на роботах за списком № 1, її пенсійний вік знижується на 12 років відповідно до положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому право на призначення пенсії за віком позивачка набуде після досягнення 48 років.
При цьому відповідач зазначив, що страховий стаж позивача становить 28 років 01 місяць 25 днів, а стаж роботи позивача за Списком №1, за висновком відповідача, складає 10 років 01 місяць 22 дні (обчислений в півторакратному розмірі).
29.07.2020 позивач подала до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області заяву (доповнення до заяви від 04.06.2020 № 1377), у якій зазначила, що у рішенні ГУ ПФУ у Київській області від 05.06.2020 про відмову ОСОБА_1 неправильно зазначено підстави звернення заявниці, а саме остання зверталася за призначенням пенсії згідно Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 01-Р/2020, але відмову одержала з посиланням на статтю 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом від 26.08.2020 Управління обслуговування громадян Славутицького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомлено позивачу, що Конституційний Суд України визнав неконституційними положення, які передбачають поетапне підвищення пенсійного віку для окремих категорій громадян. Саме про це йдеться у рішенні №1-рп/2020 від 23.01.2020 за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02 березня 2015 року, яке ухвалила Велика Палата Конституційного Суду України.
У вказаному листі відповідач зазначив, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VІІІ було внесено зміни до багатьох законодавчих актів, в тому числі і до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який було доповнено розділом ХІV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян», в якому виділена окрема стаття 114, що включила в себе всі категорії громадян, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, в тому числі і за Списком № 1. Отже, починаючи з 01.10.2017 зниження пенсійного віку громадянам, які працювали за Списком № 1 та Списком № 2, відбувається виключно на підставі статті 114 Закону № 1058, яка, на відміну від статті 13 Закону № 1788, не була визнана неконституційною. Тобто, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ вже не використовується.
Враховуючи викладене, відповідач зазначив, що право на призначення пенсії за віком позивач набуде після досягнення 48-річного віку, як особа, що потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що відпрацювала на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 (чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше).
Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, позивач звернулась до суду з даним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі по тексту - Закон №1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон №1788) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 таким законом є Закон №1058, який був прийнятий на зміну положенням Закону № 1788.
Отже, оскільки і Закон № 1058, і Закон № 1788 регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону № 1058 як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону №1788 підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058.
Згідно з пунктом «а» частини першої статті 13 Закону №1788 (в редакції до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ, далі - Закону №213) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
- чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
- жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Законом № 213 раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788 віковий ценз для жінок з 45 років було збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки 1975 року народження і старші мають право на пенсію за віком на пільгових після досягнення ними такого віку:
- 45 років - по 31 березня 1970 року включно;
- 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;
- 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;
- 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;
- 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;
- 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;
- 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;
- 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;
- 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;
- 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;
- 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20% з наступним збільшенням її щороку на 10% до 100% розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» статті 13 Закону № 1788, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 01.01.2015 - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Отже, і після набуття чинності нормами Закону № 1058 правила призначення пенсій за Списком № 1 регламентувались пунктом «а» статті 13 Закону № 1788.
Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону № 2148 (11.10.2017), яким текст Закону № 1058 був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною першою якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому Законом №2148 у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону № 1058, де вказувалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058 у редакції Закону №2148 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
- 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно;
- 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;
- 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;
- 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;
- 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;
- 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;
- 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;
- 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;
- 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;
- 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;
- 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року..
У силу спеціальної вказівки у Законі № 2148 наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «а» статті 13 Закону № 1788 у редакції Закону № 213 та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148.
Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».
Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону № 1788 у редакції до прийняття Закону № 213 та частина 2 статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148.
Таким чином, вимоги вищевказаних законів містять розбіжність відносно позивача щодо вікового цензу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, який складає 45 років за пунктом «а» статті 13 Закону № 1788 у редакції до прийняття Закону № 213 та 50 років за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону №2148.
За вказаних обставин, такі обов'язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Відповідачем у даному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь пенсіонера.
Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20, в якій вказано, що оскільки норми Закону №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення №1-р/2020, та Закону №1058-ІV регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням свого правового висновку, викладеного в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56), зауважила, що застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
У зв'язку з викладеним, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1/-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Отже, позивач, яка на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, досягла 45 річного віку, мала необхідний стаж роботи (у тому числі пільговий стаж за Списком № 1), мала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
При цьому суд звертає увагу на те, що відповідач по суті не заперечує наявність у позивача необхідного страхового та пільгового стажу, оскільки у спірному рішенні вказано, що страховий стаж позивача становить 28 років 01 місяць 25 днів, а стаж роботи позивача за Списком № 1 складає 10 років 01 місяць 22 дні.
Наявність у позивача необхідного пільгового стажу підтверджується відповідачем у відзиві на позов.
Таким чином, обставини наявності у позивача страхового та пільгового стажу не підлягають доказуванню у цій справі на підставі частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Крім того, як було встановлено судом, ОСОБА_1 має статус громадянки, евакуйованої у 1986 році із зони відчуження, що підтверджується відомостями відповідного посвідчення виданого Київською облдержадміністрацією.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я врегульовано Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 796-XII).
Статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року передбачені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» І058-1У від 09 липня 2003 року, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року передбачені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» І058-ІV від 09 липня 2003 року, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Частиною другою статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обумовлено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які евакуйовані з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році, пенсійний вік знижується на 10 років.
Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 (чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на два роки понад передбачений цією статтею.
Згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» надаються, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідки про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Як було встановленого судом, ОСОБА_1 , надано копію посвідчення громадянки, евакуйованої у 1986 році із зони відчуження категорія 2 серія НОМЕР_2 від 22 грудня 1998 року.
Крім того, листом від 23 березня 2020 року № 675/02-06.1-41 Київська обласна державна адміністрація Департаменту соціального захисту населення повідомила, що Київською облдержадміністрацією на ім'я ОСОБА_2 видано дублікат посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 2 із числа осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження м. Прип'ять Київської області. Також, даним листом повідомлено, що ОСОБА_2 , 1975 року народження. 27 квітня 1986 року була евакуйована з м. Прип'ять Київської області, яке розташоване на території 10-ти кілометрової зони відчуження.
Відповідно до ст. 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами й компенсаціями, встановленими цим Законом.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, передбачено, що при призначенні пенсії із застосуванням норм ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» надається посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про періоди участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122.
Громадянка ОСОБА_3 , додала довідки про підтвердження періодів пільгової роботи по списку № 1, виданих Державним підприємством «Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильської АЕС»: від 13 серпня 2019 року №04/19-1303 (1303) за період роботи з 09 листопада 2012 року по 02 серпня 2016 року; від 13 серпня 2019 року № 04/19-390 (390) за період роботи з 03 серпня 2016 року по 13 серпня 2019 року
Згідно п. 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списків, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
ОСОБА_1 надані копії наказів про проведення атестації робочих місць за умовами праці, перелік професій і посад, робочі місця яких атестовані, висновок державної експертизи умов праці.
Як зазначалось судом, потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 (чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на два роки понад передбачений цією статтею.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (ч.3 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
З огляду на викладені судом правові норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач в силу приписів статті 55 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особа, яка була евакуйована з у 1986 році з зони відчуження має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку додатково на два роки.
При цьому, при вирішенні спору по суті суд враховує наступне.
Статтею 1 Закону України від 05 листопада 1991 року N 1788-XII встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
За статтею 2 цього Закону визначені такі види трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку (стаття 6 Закону N 1788-XII).
Статтею 15 Закону N 1788-XII визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Пунктом 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону N 1058-IV встановлено, що, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Зі змісту позовної заяви та заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії адресованої Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області вбачається, що позивач зверталася до суду та відповідача з заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповіднос ті до статті 13 Закону України "Пенсійне забезпечення" та на підставі Рішення Конститутційного Суду №1-р/2020.
Відтак, з викладеного вбачається, що позивач просила призначити їй пенсію за її вибором згідно приписів Закону України "Про пенсійне забезпечення", проте не Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відтак суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про визнати протиправним рішення Головного управління пенсійного фонду України у Київській області № 103230000598 від 05.06.2020 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки спірним рішенням відмовлено позивачу у призначенні пенсії на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд зауважує, що позивач звертаючись до суду в якості підстав позову вказала, що вона має право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно із статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Так, спір між сторонами виник у зв'язку з визначенням вікового цензу, з якого виникає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з наявністю двох законів, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону № 1788 у редакції до прийняття Закону № 213 та частина 2 статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148.
Одак, як було зазначено судом раніше, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1/-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Додатково суд наголошує, що позивач, яка на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, досягла 45 річного віку, мала необхідний стаж роботи (у тому числі пільговий стаж за Списком № 1), мала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до приписів частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, з метою належного захисту права позивача суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, викладене у листі № 1000-0224-8/69127 від 26.08.2020 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п.«а» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 .
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу, з 04.06.2020 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту «а» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням ч.2 ст. 55 та ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до проведеного розрахунку страхового стажу та періоду роботи ОСОБА_1 з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС», суд зазначає таке.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
З урахуванням тієї обставини, що оскаржуване рішення відповідача не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, оскільки позивач досягла пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком (45 років), 10.03.2020, а із заявою про призначення пенсії звернулася 04.06.2020, тобто в межах трьохмісячного строку з дня досягнення пенсійного віку, пенсія має бути призначена їй з дня досягнення пенсійного віку, тобто з 10.03.2020, відтак в цій частині позовних вимог у відповідності до приписів частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вийшов за межі позовних вимог з метою належного захисту порушеного права позивача.
При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком з урахуванням статей 55,56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведеного розрахунку страхового стажу та періоду роботи позивача з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, оскільки позивач просила призначити їй пенсію за її вибором згідно приписів Закону України "Про пенсійне забезпечення", проте не Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відтак, захисту підлягають порушені права позивача, який звернувся до суду. Разом з тим, позивачем в обґрунтування підстав позову не покладено доводів про порушення її права на призначення пенсії пенсію за віком з урахуванням статей 55,56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведеного розрахунку страхового стажу та періоду роботи позивача з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду позивач судовий збір не сплачувала, оскільки звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», доказів понесення інших витрат до суду не надано, відтак судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, викладене у листі № 1000-0224-8/69127 від 26.08.2020 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. «а» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 , з 10.03.2020 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту «а» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.