Ухвала
22 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 201/1442/20
провадження № 61-5328св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Прокуратура Дніпропетровської області, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2020 року у складі судді
Батманової В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П.,
Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Прокуратури Дніпропетровської області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди.
Просила суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України моральну шкоду, що була їй завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду, у розмірі 858 948,00 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня
2020 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 608 948,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 4 200,00 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року Апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області - задоволено. Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області - задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Дніпропетровської області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди змінено в частині визначення стягнутої на користь ОСОБА_1 грошової компенсації у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями чи органів досудового розслідування, прокуратури та суду, зменшивши її розмір з 608 948,00 грн до - 358 948,00 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
29 березня 2021 року Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області звернулосядо Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило судові рішення скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2021 року поновлено Головному управлінню Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області строк на касаційне оскарження рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року; відкрито касаційне провадження у справі; у задоволенні клопотання Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про зупинення виконання судових рішень відмовлено.
За змістом частини третьої статті 392 ЦПК України касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.
Касаційна скарга Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області підписана представником, провідним спеціалістом - юрисконсультом відділу претензійно - позовної роботи юридичного управління Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області Луценко Ігорем Миколайовичем.
Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення (частина третя статті 131-2 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
У частині четвертій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Разом з тим до скарги не додано та немає у матеріалах справи жодного документа, який би підтверджував повноваження Луценка І. М. як представника Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області.
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).
Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частини перша, третя, четверта статті 58 ЦПК України).
У пунктах 18, 20, 25 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 08 червня
2022 року у справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21), вказано, що «починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
Інакше кажучи, процесуальні закони визначили, що представники сторін, третіх осіб, а також осіб, які за законом мають право звертатися до суду в інтересах інших, можуть діяти у судовому процесі або за правилами самопредставництва, або як власне представники. Останніми можуть бути: адвокати, законні представники, а у випадках, визначених у процесуальних законах, зокрема у малозначних справах, справах незначної складності, - інші особи (стаття 60 ЦПК України, стаття 58 ГПК України, стаття 57 КАС України). Повноваження саме цих представників підтверджують документи, визначені у частинах першій і четвертій статті 62 ЦПК України, частинах першій і четвертій статті 60 ГПК України, частинах першій і четвертій статті 59 КАС України. Тому неприйнятним є аргумент підписанта про те, що для самопредставництва юридичної особи достатньо виданої нею на ім'я одного з працівників довіреності.
Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб'єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов'язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень».
У касаційній скарзі Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області вказано, що Положенням про юридичне управління Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області передбачено, що юридичне управління забезпечує представлення (самопредставництво) Державної казначейської служби України, Головного управління та територіальних управлінь за довіреністю в судових та інших державних органах. Тому Луценко І. М. на підставі Положення уповноважений на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені Державної казначейської служби України в судах відповідно до статті 62 ЦПК України.
До касаційної скарги додано копію довіреності Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, якою уповноважено провідного спеціаліста - юрисконсульта відділу претензійно - позовної роботи юридичного управління Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області Луценко Ігоря Миколайовича представляти інтереси Головного управління в судах, визначено обсяг його повноважень.
Проте до касаційної скарги не додано та в матеріалах справи відсутні документи, які б засвідчували можливість Луценка І. М. діяти у суді від імені Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області за правилами його самопредставництва за законом, або за статутом чи положенням, або за трудовим договором (контрактом).
Довіреність Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області самостійно не підтверджує такі повноваження Луценка І. М.
У пункті 2 частини першої статті 396 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
Оскільки касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області підписано особою, яка не має права їх підписувати, касаційне провадження за такою скаргою належить закрити.
Керуючись статтями 260, 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Закрити касаційне провадження у справі № 201/1442/20 за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, яка підписана Луценко Ігорем Миколайовичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року та рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2020 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
І. О. Дундар
В. І. Крат