Ухвала
22 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 357/3073/22
провадження № 61-12369ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просив в порядку поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнати за ним право власності на 1/2 частину: житлового будинку, загальною площею 76,8 кв. м, житловою площею 39,5 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 175985032204); земельну ділянку, площею 0,2323 га, кадастровий номер 3220483501:02:007:0089, цільове призначення-для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1577645632204); земельну ділянку, площею 0,19 га, кадастровий номер 3220483501:02:007:0062, цільове призначення-для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 176286732204).
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 19 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року, у задоволенні позовуОСОБА_1 відмовлено.
З матеріалів справи та пояснень сторін суд першої інстанції встановив, що спірний житловий будинок із земельними ділянками, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , придбані 04 липня 2018 року за ціною 72 032,00 грн. (40 032,00 грн. + 24 000,00 грн.+ 8 000,00 грн.)
07 грудня 2022 року засобами поштового зв'язку представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Встановлену судом першої інстанції вартість спірного майна заявник у касаційній скарзі не оспорює.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить поновити строк на касаційне оскарження рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року, посилаючись на те, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції було отримано лише
22 листопада 2022 року, після неодноразових звернень сторони позивача до суду, а повний текст цієї постанови в Єдиному державному реєстрі судових рішень було оприлюднено 24 листопада 2022 року.
Оскільки причина пропуску процесуального строку є поважною, строк на касаційне оскарження на підставі частини другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України підлягає поновленню.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі,
що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 Цивільного процесуального кодексу України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У відповідності до пункту «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися у тих справах, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справах, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. При цьому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати, що справа відповідає вказаним цілям.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.
Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах
та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених
у цій же статті ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти дотриманню розумного строку розгляду справи, а також визначеності й стабільності у цивільних правовідносинах.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що
у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою,
яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Виходячи із обставин, встановлених рішенням суду першої інстанції, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму
для працездатних осіб (2 481, 00 грн х 100 = 248 100, 00 грн).
Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга, відноситься до категорії малозначних в силу вимог процесуального закону, які відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
Касаційна скарга не містить прямих посилань на наявність обставин,
які передбачені підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено. При цьому враховано зміст правовідносин сторін, висновки суду першої та апеляційної інстанції про необґрунтованість позовних вимог, зроблені за результатами оцінки доказів у конкретній справі, значення результату розгляду справи для сторін та суспільства.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 -
ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частинами шостою, дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 19 серпня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду
від 20 жовтня 2022 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня
2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня
2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович