Ухвала
22 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 753/22826/19
провадження № 61-11439ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу Державної казначейської служби України
на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 листопада
2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня
2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, Київської міської прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового слідства і прокуратури,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві (далі - ГУ МВС України у місті Києві), Київської міської прокуратури, Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового слідства і прокуратури, у розмірі 250 000 грн.
Дарницький районний суд міста Києва своїм рішенням від 24 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задовольнив.
Стягнув з Державного бюджету України шляхом списання з ДКСУ коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, на користь ОСОБА_1 250 000 грн
у відшкодування моральної шкоди.
Стягнув з ДКСУ в дохід держави 768,40 грн судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції,
ДКСУ оскаржила його в апеляційному порядку.
Київський апеляційний суд своєю постановою від 27 жовтня 2022 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 листопада
2021 року в частині стягнення з ДКСУ судового збору скасував.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ДКСУ на рішення Дарницького районного суду міста Києва
від 24 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду
від 27 жовтня 2022 року.
Верховний Суд своєю ухвалою від 25 листопада 2022 року у задоволенні клопотання ДКСУ про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги або його відстрочення відмовив.
Касаційну скаргу ДКСУ залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі відповідно до закону.Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
У грудні 2022 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду
від 25 листопада 2022 року від ДКСУ надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, до якої доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі відповідно до закону.
Отже, недоліки касаційної скарги, визначені в ухвалі Верховного Суду
від 25 листопада 2022 року, усунуті.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Касаційна скарга подана на судові рішення, які ухвалені у малозначній справі.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення
у справі «Воловік проти України», заява № 15123/03, від 06 грудня
2007 року).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.
Враховуючи те, що оскаржувані судові рішення ухвалені у малозначній справі, проте, спір стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, тому є підстави для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга подана у передбачений законом строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.
Підстави для відмови у відкритті касаційного провадження або повернення касаційної скарги відсутні.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України
(суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Отже, наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Крім того, у касаційній скарзі ДКСУ порушує клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Клопотання мотивоване тим, що в резолютивних частинах оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій зазначено про стягнення коштів з Державного бюджету України шляхом списання з ДКСУ, тому існує необхідність зупинення виконання вказаних рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Відповідно до частини першої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Вирішуючи клопотання про зупинення виконання судових рішень, суд виходить з того, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі статтею 18 ЦПК України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Клопотання про зупинення виконання судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені певними доказами (зокрема,
у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути надано копію такої постанови). У клопотанні особа повинна навести обґрунтування своїх вимог та довести, що захист її прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень у разі, якщо вони будуть скасовані. Вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення, суд касаційної інстанції враховує існування об'єктивної необхідності у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Заявник повинен навести обґрунтування відповідної вимоги та довести, що захист його прав та інтересів стане об'єктивно неможливим без вжиття таких заходів; для відновлення порушених прав необхідно буде докласти надмірних зусиль та/або витрат.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.
Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункт 55), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що у більшості правових систем існують процедури зупинення або відстрочення виконання рішення; зупинення або відстрочення є, безперечно, необхідними в деяких випадках.
Доводи клопотання ДКСУ не свідчать про необхідність зупинення виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва
від 24 листопада 2021 року та постанови Київського апеляційного суду
від 27 жовтня 2022 року, оскільки вони є лише припущенням про ймовірність настання певних наслідків у майбутньому. До того ж, в обґрунтування наведених у клопотанні обставин ДКСУ не надала доказів вчинення дій, спрямованих на реалізацію оскаржуваних судових рішень, зокрема, доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення (копія постанови про відкриття виконавчого провадження), а, відтак, наразі не доведено реальність настання обставин, на які вона посилається.
Ураховуючи вищевказане, у задоволенні клопотання ДКСУ про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку слід відмовити.
Проте, слід зазначити, що у разі вчинення дій, спрямованих на реалізацію оскаржуваних судових рішень, заявниця не позбавлена права повторно звернутися із заявою (клопотанням) про зупинення виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року
та постанови Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року
до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, з наведенням обґрунтування вищевказаними доказами.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Керуючись статтями 389, 394, 402, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відкрити касаційне провадження у даній справі.
Витребувати з Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу
№ 753/22826/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, Київської міської прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового слідства і прокуратури.
У задоволенні клопотання Державної казначейської служби України
про зупинення виконання Дарницького районного суду міста Києва
від 24 листопада 2021 року та постанови Київського апеляційного суду
від 27 жовтня 2022 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку відмовити.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
С. Ю. Мартєв
В. В. Сердюк