Ухвала
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 760/19669/16-ц
провадження № 61-12208ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю.,
Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк»
на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 21 жовтня
2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого
2022 року у справі за заявою Акціонерного товариства «Альфа-Банк»
про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»
до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 08 червня 2007 року в розмірі 150 828 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України (далі - НБУ) становить 3 816 222,30 грн.
Солом'янський районний суд міста Києва своїм заочним рішенням
від 21 листопада 2017 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість
за кредитним договором від 08 червня 2007 року в розмірі 150 828 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить
3 816 222,30 грн.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
У вересні 2021 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання
у вищевказаній справі.
Солом'янський районний суд міста Києва своєю ухвалою від 21 жовтня
2021 року заяву ПАТ «Укрсоцбанк» задовольнив частково.
Замінив сторону у виконавчому провадженні стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» на Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»).
У задоволенні решти заявлених вимог відмовив.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, АТ «Альфа-Банк» оскаржило його в апеляційному порядку в частині відмови у поновленні пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа
до виконання.
Київський апеляційний суд своєю постановою від 10 лютого 2022 року ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року в частині відмови у поновленні пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання залишив без змін.
Ухвала суду першої інстанції в частині заявлених вимог про заміну сторони виконавчого провадження до апеляційного суду не оскаржувалося, тому перегляду в касаційному порядку не підлягає.
05 грудня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
в частині відмови у поновленні пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення заяви в цій частині, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Згідно з частиною першою статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Оскарження ухвал суду першої інстанції про поновлення строку
для пред'явлення виконавчого листа до виконання після їх перегляду
в апеляційному порядку (пункт 24 частини першої статті 353 ЦПК України),
у наведеній вище статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.
Відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Як визначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» та від 18 листопада 2010 року
у справі «Мушта проти України», право на доступ до суду не є абсолютним
і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг на рішення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, згідно зі статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені у статті 389 ЦПК України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами цивільного судочинства.
У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних «фільтрів» не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних «фільтрів» допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не завдається шкоди самій суті права і переслідується легітимна мета за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення у справі «Дія 97» проти України»
від 21 жовтня 2010 року, заява № 19164/04).
Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «Альфа-Банк» на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року в частині вирішення вимог про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання слід відмовити.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 337/5253/13-ц (провадження № 61-10084 сво18).
З наведених обставин не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390
та 392 ЦПК України.
Керуючись пунктом 1 частиною другої статті 394, статтею 389 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження у справі за заявою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року в частині вирішення вимог про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
С. Ю. Мартєв
В. В. Сердюк