ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 909/35/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкова Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Онищук М.Б. (адвокат)
відповідача - Дороніна О.М. (адвокат)
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.03.2021 та
постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2022
за позовом акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз"
про стягнення заборгованості в розмірі 18 493 116,08 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз", позивач) звернулось до суду з позовом до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" (далі - АТ "Тисменицягаз") про стягнення заборгованості в розмірі 18 493 116, 08 грн., яка виникла внаслідок неоплати послуг балансування обсягів природного газу, наданих з січня 2018 по червень 2018 (включно), на підставі договору від 17.12.2015 №1512000742 про транспортування природного газу, а також нарахованих у період з 01.01.2018 по 31.10.2018 з цієї суми заборгованості пені в розмірі 2 638 463,67 грн, 3% річних у розмірі 297 049,85 грн та інфляційних втрат у розмірі 550 990,54 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення своїх договірних зобов'язань, згідно з умовами укладеного між сторонами договору транспортування природного газу, відповідач не оплатив надані позивачем послуги балансування обсягів природного газу за період з січня 2018 по червень 2018 року. У зв'язку із порушенням договірних зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача також нараховані на суму основної заборгованості пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
2.2. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.03.2021 (суддя - Рочняк О.В.) позов задоволено частково.
Провадження у справі в частині стягнення 12 953 204,70 грн заборгованості, в тому числі - 12 661 290, 20 грн вартості послуг балансування обсягів природного газу та 291 914,50 грн інфляційних збитків закрито.
Стягнуто з АТ "Тисменицягаз" на користь АТ "Укртрансгаз" 100 105 (сто тисяч сто п'ять) гривень 34 коп. інфляційних збитків, 152 387 (сто п'ятдесят дві тисячі триста вісімдесят сім) гривень 39 коп. трьох процентів річних, 438 971 (чотириста тридцять вісім тисяч дев'ятсот сімдесят одну) гривню 47 коп. пені та 30 118 (тридцять тисяч сто вісімнадцять) гривень 36 коп. судового збору.
2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 (колегія суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б., Матущак О.І) рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.03.2021 скасовано в частині задоволених позовних вимог та закриття провадження по справі. В цій частині прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.03.2021 у частині відмови в задоволенні позову залишено без змін, мотивувальну частину в редакції постанови апеляційного господарського суду.
Стягнуто з АТ "Укртрансгаз" на користь АТ "Тисменицягаз" 221 126,03 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
2.4. Постановою Верховного Суду від 18.05.2022 (колегія суддів: Бакуліна С.В., Кролевець О.А., Стратієнко Л.В.) постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
2.5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 (колегія суддів: Кордюк Г.Т., Кравчук Н.М., Плотніцький Б.Д.) скасовано рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.03.2021. Прийнято нове рішення.
Провадження у справі за позовом АТ "Укртрансгаз" до АТ "Тисменицягаз" про стягнення заборгованості у розмірі 1 464 085,53 грн., яка виникла внаслідок неоплати послуг балансування обсягів природного газу, наданих з січня 2018 по червень 2018 року (включно) на підставі договору від 17.12.2015 №1512000742 про транспортування природного газу закрито.
В задоволенні решти позовних вимог АТ "Укртрансгаз" до АТ "Тисменицягаз" - відмовлено.
Стягнуто з АТ "Укртрансгаз" на користь АТ "Тисменицягаз" 22 126,03 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. АТ "Укртрансгаз", не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні 2 345 821, 82 основного боргу, 2 638 463,67 грн пені, 297 049,85 грн 3% річних та 550 990,54 грн інфляційних втрат; прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Касаційна скарга АТ "Укртрансгаз" подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пунктів 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України.
4.2. Зокрема позивач, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах Об'єднаної палати від 26.06.2020 у справі №904/1210/18, від 16.10.2020 у справі №903/918/19, та постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 920/504/18 щодо застосування норм Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2002 №256 (далі - Порядок № 256) та можливості нарахування пені, 3% річних та інфляційний втрат на суми, які були сплачені несвоєчасно та поза межами спільних протокольних рішень.
4.3. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про необхідність відступу від висновків Верховного Суду (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 916/1807/16, від 04.12.2018 у справі № 927/276/18, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18, від 27.03.2019 у справі № 906/110/18, від 09.04.2019 у справі № 903/394/18, від 09.10.2019 у справі № 922/1382/18, від 28.10.2020 у справі № 917/1641/19), які врахував суд апеляційної інстанції в частині не застосування коефіцієнту 1,2 до спірних правовідносин.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу відповідач доводи касаційної скарги не визнає і погоджується із висновками суду апеляційної інстанції; також просить залишити судове рішення без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення. Крім того, відповідач у своєму відзиві на касаційну скаргу просить закрити касаційне провадження (в частині перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України) з підстав, передбачених частиною 4, 5 статті 296 ГПК України.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Між публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (найменування якого змінено на АТ "Укртрансгаз" (оператор) та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тисменицягаз" (найменування якого змінено на АТ "Тисменицягаз") (замовник) 17.12.2015 укладено договір транспортування природного газу №1512000742.
6.2. Відповідно до пункту 2.1 договору, оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (послуги) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлену в ньому вартість таких послуг. У відповідності до пункту 2.2 договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 (Кодекс ГТС), з урахуванням особливостей, передбачених цим договором. Пунктом 2.3 договору визначено послуги, які можуть бути надані за ним замовнику, а саме: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування). Обсяг послуг, що надається за цим договором, визначається додатком 1 (розподіл потужності) та/або додатком 2 (транспортування) до нього (пункт 2.4 договору). Пунктом 2.8 договору сторони передбачили, що додатки 1, 2, 3 є невід'ємною частиною цього договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є, зокрема, оператор газорозподільної системи. Окремим додатком 3 до цього договору між оператором та замовником, який є оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/газовидобувним підприємством/виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника (пункт 5.4 договору). На кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) (пункт 5.5 договору).
6.3. Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять додатків №1, №2 до договору від 17.12.2015 №1512000742 транспортування природного газу. Додаток №3 в матеріалах справи відсутній.
6.4. Відповідно до пунктів 2.5-2.7 договору приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу. Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ у точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі. Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ у точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.
6.5. Сторонами в пункті 4.1 договору погоджено, що замовник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; надати оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому в Кодексі та цьому договорі; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом; негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби оператора; вчасно врегульовувати небаланси; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; повідомляти оператора про зміну умов, які стали підставою для укладення цього договору; забезпечити можливість цілодобового зв'язку оператора з представниками замовника, зазначеними в цьому договорі; здійснювати додаткову оплату оператору в разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором.
6.6. Згідно з пунктом 5.1 договору порядок комерційного обліку природного газу (в тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюється сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього договору.
6.7. За умовами пункту 7.1, пункту 7.2 договору вартість послуг розраховується наступним чином: розподіл потужності та транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www.utg.ua. Розділом ІХ договору врегульовано порядок визначення вартості послуг балансування та порядок розрахунків за них.
6.8. Відповідно до пункту 9.1 договору у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов'язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу.
6.9. Як передбачено пунктом 9.2 договору, вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою: балансування = БЦГ х К х Qбг, де БГЦ - базова ціна газу, Qбг - обсяг негативного місячного небалансу замовника, К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.
6.10. Базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті (пункт 9.3 договору).
6.11. Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів (пункт 9.4 договору).
6.12. Пунктом 17.3 договору передбачено, що в разі внесення та затвердження регулятором змін до Типового договору транспортування природного газу, сторони зобов'язані протягом місяця внести відповідні зміни до цього договору.
6.13. Між сторонами 29.11.2017 укладено додаткову угоду №1 до договору, якою зокрема пункт 9.4 договору викладено в такій редакції (застосовується до відносин сторін з 29.12.2016): оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник, крім вартості послуг, вказаних в абзаці другому цього пункту, зобов'язаний здійснити оплату в строк, що не перевищує п'яти банківських днів. Оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться в строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.
6.14. Відповідно до пункту 11.1 договору послуги, які за ним надаються, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором та замовником актами наданих послуг. Послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього договору (пункт 11.4 договору).
6.15. Поняття небалансу та алокації міститься у пункті 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, згідно якого: небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації; алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.
6.16. Позивач, звертаючись з цим позовом вказує, що ним було здійснено процедуру алокації за період січня 2018 року по червень 2018 року (включно) та встановлено наявність у відповідача негативних місячних небалансів природного газу на загальну суму 15 193 548,20 грн, а саме:
- за січень 2018 року в обсязі 352 203 м куб.,
- за лютий 2018 року в обсязі 329 547 м куб.,
- за березень 2018 року в обсязі 324 490 м куб.,
- за квітень 2018 року в обсязі 86 178 м куб.,
- за травень 2018 року в обсязі 45 559 м куб.,
- за червень 2018 року в обсязі 41 974 м куб.
6.17. Також, як стверджує позивач, такі обсяги негативних небалансів природного газу виникли внаслідок безпідставного відбору відповідачем з газотранспортної системи природного газу для покриття його власних виробничо-технологічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи.
6.18. У зв'язку з нездійсненням відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів за вказані періоди в порядку, встановленому Кодексом ГТС, позивач надав відповідачу односторонні акти надання послуг балансування для врегулювання небалансів за вказані періоди на загальну суму 15 193 548,20 грн: № 01-18-1512000742-Баланс від 31.01.2018 на суму 4 130 294,74 грн (т.1 а.с.46), №02-18-1512000742-Баланс від 28.02.2018 на суму 4197587,77 грн (т.1 а.с.51), №03-18-1512000742-Баланс від 31.03.2018 на суму 4653030,84 грн (т.1 а.с.56), №04-18-1512000742-Баланс від 30.04.2018 на суму 1097687,80 грн (т.1 а.с.61), №05-18-1512000742-Баланс від 31.05.2018 на суму 580305,40 грн (т.1 а.с.66), №06-18-1512000742-Баланс від 30.06.2018 на суму 534641,64 грн (т.1 а.с.71), разом з рахунками на оплату їх вартості, розрахунками вартості послуг балансування та звітами по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування, які направлялись відповідачу та були ним отримані, про що свідчать докази їх направлення, наявні в матеріалах справи.
6.19. З алокацій про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Тисменицягаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за січень - червень 2018 року, які складені безпосередньо відповідачем, вбачається, що:
- за алокацією за січень підтверджений обсяг номінацій всього - 10203270 м.куб., фактичний обсяг надходжень на ГРС (згідно актів приймання) та використаних з мереж ПАТ "Укртрансгаз"- 7046502 м.куб., обсяг небалансу ВТВ - 352203 м.куб. (т.1 а .с. 75);
- за алокацією за лютий підтверджений обсяг номінацій всього - 10189750 м.куб., фактичний обсяг надходжень на ГРС (згідно актів приймання) та використаних з мереж ПАТ "Укртрансгаз"- 6602206 м.куб., обсяг небалансу ВТВ - 329547 м.куб. (т.1 а .с. 78);
- за алокацією за березень підтверджений обсяг номінацій всього - 6651090 м.куб., фактичний обсяг надходжень на ГРС (згідно актів приймання) та використаних з мереж ПАТ "Укртрансгаз"- 6515900 м.куб., обсяг небалансу ВТВ - 324490 м.куб. (т.1 а .с.81);
- за алокацією за квітень підтверджений обсяг номінацій всього - 3082385 м.куб., фактичний обсяг надходжень на ГРС (згідно актів приймання) та використаних з мереж ПАТ "Укртрансгаз"- 1723961 м.куб., обсяг небалансу ВТВ - 86178 м.куб. (т.1 а .с.84);
- за алокацією за травень підтверджений обсяг номінацій всього - 1524399 м.куб., фактичний обсяг надходжень на ГРС (згідно актів приймання) та використаних з мереж ПАТ "Укртрансгаз"- 911811 м.куб., обсяг небалансу ВТВ - 45559 м.куб. (т.1 а .с.87);
- за алокацією за червень підтверджений обсяг номінацій всього - 770140 м.куб., фактичний обсяг надходжень на ГРС (згідно актів приймання) та використаних з мереж ПАТ "Укртрансгаз"- 840300 м.куб., обсяг небалансу ВТВ - 41974 м.куб. (т.1 а .с.89).
6.20. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ці показники визначені позивачем як розмір небалансу за вказані місяці та вони вказані у названих "Звітах по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (оператора газорозподільних систем) ". Відповідачем не оспорюється об'єм послуг з балансування за цей період.
6.21. Для врегулювання місячних небалансів позивач направляв відповідачу на електронну адресу повідомлення про обсяги транспортування АТ "Тисменицягаз" за січень - червень 2018 з пропозицією врегулювати місячний небаланс у встановлений строк.
6.22. Позивачем складено "Акти надання послуг балансування обсягів природного газу", які були направлені позивачем відповідачу разом з виставленими рахунками.
6.23. Відповідно до розрахунків вартості послуг балансування за кожний наведений місяць позивачем вартість послуг визначена за формулою: В балансування = БЦГ х К х Q бг; виходячи із розміру небалансу (у січні 352203 м куб.; у лютому - 329547 м.куб.; у березні - 324490 м.куб.; у квітні - 86178 м.куб.; у травні - 45559 м.куб.; у червні - 41974 м.куб.
6.24. Згідно з розрахунку позивача станом на 10.12.2018, приєднаного до позовної заяви, за надані послуги балансування обсягів природного газу за січень - червень 2018 по договору від 17.12.2015 №1512000742 відповідачу нараховано 15 193 548,19 грн., з них за січень - 4 130 294,74 грн., за лютий - 4 197 587,77 грн., за березень - 4 653 030,84 грн., за квітень - 1 097 687,80 грн., за травень - 580 305,40 грн., за червень - 534 641,64 грн. У розрахунку відображено, що відповідачем 26.06.2018 сплачено за послуги балансування, надані у січні 2018 - 186 936,17 грн.
6.25. З наведеними розрахунками позивача заборгованість відповідача за надані послуги балансування обсягів природного газу за січень - червень 2018 по договору від 17.12.2015 №1512000742 склала 15 006 612,02 грн., на яку нараховано 297 049 грн 3% річних, 2 638 463,67 грн пені та 590 990,54 грн інфляційних втрат, що становить ціну позову.
6.26. Рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог мотивоване тим, що відповідач, в порушення покладеного на нього обов'язку за договором транспортування природного газу, не виконав вчасно взятий на себе обов'язок щодо оплати послуг балансування, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення нарахованих з суми основної заборгованості штрафних санкцій за прострочення грошового зобов'язання. Крім того, судом закрито провадження у справі в частині стягнення 12 953 204,70 грн заборгованості, в тому числі - 12 661 290,20 грн вартості послуг балансування обсягів природного газу та 291 914,50 грн інфляційних втрат на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України, оскільки відповідачем повністю оплачено основний борг за надані послуги балансування, а відтак предмет позову в цій частині позову відсутній. Суд відмовив у задоволенні решти позовних вимог, оскільки проведений позивачем розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені здійснений не у відповідності до вимог чинного законодавства щодо їх нарахування. Зважаючи на особливості встановлення регуляторним органом тарифу на послуги з розподілу природного газу, ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, а також беручи до уваги неподання позивачем доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах, та зважаючи на правовий статус відповідача, суд дійшов до висновку про зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, на 70%. Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних, а тому суд дійшов до висновку, що стягненню підлягають 3% річних та інфляційні збитки від простроченої суми за весь час прострочення із застосуванням положень частини другої статті 625 ЦК України.
6.27. Західний апеляційний господарський суд постановою від 29.09.2021 рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.03.2020 у справі №909/35/19 скасував в частині задоволених позовних вимог та закриття провадження у справі; в цій частині прийняв нове рішення про відмову в задоволенні позову; у частині рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.03.2021 у справі №909/35/19 про відмову в задоволенні позову залишив без змін, мотивувальну частину в редакції постанови апеляційного господарського суду. Суд апеляційної інстанції встановив, що сторонами не підписано додатки 1, 2, 3 до договору, а також зазначив, що фактичне надання послуг балансування позивачем у спірний період не доведено. З огляду на викладене вище суд апеляційної інстанції вказав, що враховуючи відсутність договірних умов, які б регулювали порядок оплати послуг місячного небалансу природного газу, у позивача відсутнє право на стягнення вартості послуг балансування, оскільки факт надання послуг обґрунтовується посиланням на умови договору, надання яких ним не передбачено, що виключає підстави для стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних.
6.28. Верховний Суд постановою від 18.05.2022 скасував постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.09.2021, а справу передав на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
6.29. Суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що для правильного вирішення цього спору, за відсутності узгодженої позиції сторін щодо надання послуг балансування, апеляційному суду належало встановити обставини, пов'язані з наданням послуг власне транспортування газу, дослідити складені сторонами на виконання відповідних умов договору акти приймання-передачі природного газу в спірний період, у тому числі з метою встановлення обсягів природного газу, визначених комерційними вузлами обліку у фізичних точках входу/виходу, як то передбачено Кодексом ГТС. Таким чином, суд апеляційної інстанції припустився порушень норм процесуального права, дійшовши передчасних та недостатньо обґрунтованих висновків в частині встановлення відсутності підстав для сплати відповідачем спірних сум.
6.30. Західний апеляційний господарський суд постановою від 03.10.2022 скасував рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.03.2021 у справі №909/35/19. Прийняв нове рішення. Провадження у справі за позовом АТ "Укртрансгаз" до АТ "Тисменицягаз" про стягнення заборгованості у розмірі 1 464 085,53 грн., яка виникла внаслідок неоплати послуг балансування обсягів природного газу, наданих з січня 2018 по червень 2018 (включно) на підставі договору від 17.12.2015 №1512000742 про транспортування природного газу закрив. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
6.31. Апеляційний господарський суд зазначив, що для визначення вартості послуг балансування за січень - червень 2018 року необхідно застосувати коефіцієнт компенсації 1,0, оскільки обсяг небалансу відповідача становив у відповідних періодах менше 5% загального обсягу природного газу, що надійшов у газорозподільну мережу.
6.32. Таким чином, судом апеляційної інстанції здійснено власний перерахунок вартості послуг балансування обсягів природного газу за формулою пункту 9.2 договору із застосуванням коефіцієнту 1,0:
за січень 2018 року - 3441912 грн 28 коп., з розрахунку: 8143 грн 77 коп. (вартість 1000 м куб газу без ПДВ) х 352,203 тис. м куб газу х 1,0 (коефіцієнт компенсації) + 20% ПДВ;
за лютий - 3497989 грн 81 коп. (8845 грн 45 коп. х 329,547 тис. м куб газу х 1,0 + 20% ПДВ);
за березень - 3877525 грн 70 коп. (9958 грн х 324,490 тис. м куб газу х 1,0 + 20% ПДВ);
за квітень - 914739 грн 83 коп. (8845 грн 45 коп. х 86,178 тис.м.куб. х 1,0 + 20% ПДВ);
за травень - 483587 грн 83 коп. ( 8845 грн 45 коп. х 45,559 тис.м.куб. х 1,0 + 20% ПДВ);
за червень - 445534 грн 70 коп. (8845 грн 45 коп. х 41,974 тис.м.куб. х 1,0 + 20% ПДВ).
Всього на загальну суму 12 661 290,20 грн.
6.33. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем в підтвердження сплати заборгованості за надані послуги балансування обсягів природного газу за січень - червень 2018 року приєднано до матеріалів справи копії платіжних доручень всього на суму 11 197 204,70 грн. Відтак позовні вимоги в цій частині (11 197 204,70 грн) підлягають залишенню без задоволення, оскільки зазначена суму погашена відповідачем до пред'явлення позову в цій справі.
6.34. Апеляційний господарський суд зазначив, що розрахунок за платіжним дорученням від 30.01.2019 №19 на суму 1 756 000 грн., як належний доказ проплати суми основного боргу, здійснений після пред'явлення позову в даній справі (03.01.2019), то провадження в решті позовних вимог про стягнення суми основного боргу на суму 1 464 085,53 грн (12 661 290,20 грн - 11 197 204,70 грн) підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору. Залишкова сума по платіжному дорученню від 30.01.2019 №19 у сумі 291 914,47 грн підлягає зарахування за періоди, які є наступними після спірних у даній справі.
6.35. Судом встановлено, що відповідачем здійснено розрахунки на суму 12 953 204,70 грн з використанням коштів субвенцій в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Оскільки взаєморозрахунки між сторонами здійснено відповідно до вимог Порядку №256, то підстави для стягнення штрафних санкцій відсутні.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Взаємовідносини, які виникають у процесі укладення договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), від 30.09.2015 №2493, та Типовим договором транспортування природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497.
8.2. За змістом частин першої і другої статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГТС та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор ГТС зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору ГТС встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.
8.3. Відповідно до постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2497 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Типовий договір транспортування природного газу містить додатки до нього, а саме: додаток 1 - розподіл потужності, додаток 2 - транспортування, додаток 3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.
8.4. Кодекс ГТС (тут і далі застосовується в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є регламентом функціонування ГТС України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування ГТС України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.
8.5. Пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором ГТС та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор ГТС надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору ГТС вартість отриманих послуг (послуги).
8.6. Пунктом 1 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС передбачено, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.
8.7 Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу ІХ Кодексу ГТС у договорі транспортування природного газу чи його окремому додатку зазначаються відповідні фізичні точки входу та/або виходу, розподілена потужність, на яку замовник послуг транспортування має право, тип потужності (гарантована чи переривчаста), обсяг потужності та період її використання (строк, на який потужність була розподілена).
8.8. Балансування системи - діяльність, яка здійснюється Оператором ГТС в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування (пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).
8.9. Фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу.
8.10. Комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації (пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).
8.11. Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ХІІІ Кодексу ГТС замовник послуг транспортування зобов'язаний подавати та відбирати до/з газотранспортної системи природний газ в обсягах, які виникають на підставі умов укладених договорів постачання природного газу, договору транспортування природного газу, технічної угоди та підтверджених номінацій.
8.12. Згідно з положеннями пунктів 1, 3 глави 4 розділу ХIV Кодексу ГТС розрахунок вартості послуг балансування, що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться Оператором ГТС після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3-5 глави 3 цього розділу. Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором газотранспортної системи відповідно до умов договору транспортування природного газу.
8.13. Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС оператор ГТС визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з ГТС у точках виходу за цей газовий місяць.
8.14. Місячний небаланс розраховується оператором ГТС до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор ГТС (пункт 2 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС).
8.15. Згідно з пунктом 2 розділу XIII Кодексу ГТС замовники послуг транспортування зобов'язані своєчасно врегульовувати свої небаланси.
8.16. У главі 3 розділу XIV Кодексу ГТС передбачено порядок урегулювання замовником небалансів. Так, у разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця: здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування; здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць (пункт 4 зазначеної норми).
8.17. Відповідно до підпункту 2 пункту 7 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС негативний місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований у строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором ГТС за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу.
8.18. Отже, послуги з транспортування природного газу і послуги з балансування є пов'язаними одна з одною і надаються на підставі єдиного договору про транспортування природного газу.
8.19. Щодо підстав касаційного оскарження, визначеного пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, то колегія суддів зазначає таке.
8.20. Для розрахунку вартості скаржником використано формулу, однією із складових якої є коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. Втім, судами при перерахунку заборгованості застосовано коефіцієнт 1.
8.21. Відповідно до пункту 9.1 договору у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов'язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу. Як передбачено пунктом 9.2 договору, вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою: балансування = БЦГ х К х Qбг, де БГЦ - базова ціна газу, Qбг - обсяг негативного місячного небалансу замовника, К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1. Базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу.
8.22. Відповідно до розділу XIV Кодексу ГТС при розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги природного газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи. Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом. Оператор газотранспортної системи надсилає замовнику послуг транспортування відомості для визначення статусу небалансу замовника послуг транспортування. Відомості про статус небалансу надаються замовнику послуг транспортування за допомогою інформаційної системи.
8.23. Аналіз наведених положень законодавства, зокрема Кодексу ГТС, дає підстави для висновку, що для визначення коефіцієнту компенсації (за визначеною в пункті 9.2 договору формулою), що підлягає застосуванню коли визначається вартість послуг з балансування обсягів природного газу (при негативному місячному небалансі), процентне співвідношення розміру небалансу обраховується (визначається) від обсягу природного газу, відібраного замовником з газотранспортної системи - з врахуванням всіх обсягів газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника.
8.24. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 916/1807/16, від 04.12.2018 у справі № 927/276/18, від 05.03.2019 у справі №923/351/18, від 27.03.2019 у справі № 906/110/18, від 09.04.2019 у справі № 903/394/18, від 09.10.2019 у справі № 922/1382/18, від 28.10.2020 у справі № 917/1641/19, на які посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, від якої суд касаційної інстанції не вбачає підстав для відступу.
8.25. Верховний Суд вважає, що скаржником не наведено вагомих та достатніх аргументів, які свідчили б про обґрунтовану необхідність для відступу від позицій Верховного Суду на підставі якої вже сформована усталена практика і від якої пропонується відступити.
8.26. Отже, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано здійснив розрахунок коефіцієнту компенсації, в якому врахував відсоток небалансу до загального обсягу природного газу у газорозподільну мережу відповідача з газотранспортної системи позивача.
8.27. З урахуванням вказаного, суди дійшли правильного висновку, що для визначення вартості послуг балансування за січень - червень 2018 необхідно застосувати коефіцієнт компенсації 1,0, оскільки судами встановлено, що обсяг небалансу відповідача становив у відповідних періодах менше 5 % загального обсягу природного газу, що надійшов у газорозподільну мережу.
8.28. Щодо касаційного оскарження визначеного пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то колегія суддів зазначає таке.
8.29. Скаржник у своїй касаційній скарзі зазначає, зокрема, про те, що судом апеляційної інстанції при застосуванні норм Порядку №256 не враховано висновки Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №904/1210/18, та у постановах Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19, від 08.06.2022 у справі № 920/504/18.
8.30. Так, у справі №904/1210/18 предметом спору є вимоги НАК "Нафтогаз України" до ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" про стягнення 60 493 442, 45 грн пені, 13 939 822, 28 грн 3% річних та 49 721 769,08 грн інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 26.05.2017 по 27.02.2018, які виникли внаслідок порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 12.04.2017 № 17-204-Н в частині своєчасності оплати отриманого газу.
8.30.1. Судами встановлено, що взаєморозрахунки між сторонами здійснювались відповідно до вимог Порядку відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ (далі - Постанова № 792), від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ від 11.01.2005 №20 (далі - Порядок № 20), Порядку № 256.
8.30.2. Ухвалюючи постанову в цій справі і здійснивши аналіз положень Порядку відкриття (закриття) рахунків та Порядку проведення розрахунків, затверджених Постановою № 792, в сукупності з приписами частини шостої статті 11 Закону, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що хоча Постановою № 792 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків, який усуває газопостачальні підприємства від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожитий ними природний газ на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, однак положення Постанови № 792 не обмежують газопостачальні підприємства у можливості виконати свої обов'язки з оплати отриманого газу за договорами, укладеними з оптовими продавцями, шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання; не ставлять повноту та своєчасність виконання газопостачальними підприємствами договірних обов'язків з оплати отриманого газу на користь оптових продавців в залежність від оплати газу споживачами; не скасовують і не обмежують відповідальність споживачів перед газопостачальними підприємствами за невиконання обов'язків з оплати за спожитий газ; не змінюють строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між газопостачальними підприємствами та оптовими продавцями, що відповідно не виключає відповідальності, передбаченої умовами таких договорів, зокрема, у вигляді пені за прострочення оплати та виникнення зобов'язань, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, з оплати боргу з урахуванням 3 % річних та встановленого індексу інфляції.
8.30.3. Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №904/1210/18 зроблено, зокрема, правові висновки щодо умов та строків проведення розрахунків та нарахування штрафних санкцій у разі проведення розрахунків на підставі Порядків №20,493,256.
8.30.4. Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду здійснено аналіз вказаних положень, з яких слідує, що держава визначила спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що по суті усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні грошових коштів зі спеціальних рахунків на рахунки позивача за визначеними нормативами. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 917/536/19.
8.30.5. Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти.
8.30.6. Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, а сторони, підписавши СПР, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків. Цей правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18.
8.30.7. У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18 (пункти 6.23, 6.24) викладені правові висновки, що для нарахування пені на підставі пункту 7.2 договору, 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України необхідно, щоб відповідач здійснив оплату отриманих коштів поза межами порядку і строків, визначених СПР, а підставою для стягнення таких нарахувань за порушення грошового зобов'язання може бути наявність суми основного боргу, яка не була предметом регулювання СПР, та яка була несвоєчасно сплачена відповідачем за рахунок власних коштів.
8.31. У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19 предметом спору є вимога "НАК "Нафтогаз України" до підприємства теплових мереж "Ковельтепло" про стягнення 650 599, 92 грн., з яких 315 062, 24 грн. пені, 166 498, 77 грн - 3% річних та 169 038, 91 грн інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем, як теплопостачальною організацією, грошового зобов'язання щодо своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений природний газ, яке виникло на підставі договору постачання природного газу.
8.31.1. Судами в цій справі встановлено, що взаєморозрахунки між сторонами здійснювались відповідно до вимог статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", Порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальниками природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 (далі - Порядок №217), Порядком №20, Порядком №256.
8.31.2. Колегія суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №903/918/19 зазначила, що у Верховному Суді склалась різна судова практика вирішення спорів за подібного суб'єктного складу (позивач - АТ "НАК "Нафтогаз України", як гарантований постачальник природного газу, та відповідач як теплопостачальна організація) та предмета спору (стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму боргу з оплати вартості природного газу) у зв'язку з існуванням різних правових позицій щодо застосування до спірних правовідносин положень Порядку №217 при з'ясуванні можливості теплопостачальних організацій впливати на порядок, строки та розмір розрахунків за поставлений природний газ.
8.31.3. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звертає увагу судів, що виходячи із предмета та підстав позову щодо стягнення з теплопостачальної організації пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із простроченням в оплаті вартості поставки природного газу на користь гарантованого постачальника, а також з урахуванням особливостей правового регулювання спірних правовідносин відповідно до статей 19, 19-1 Закону України "Про теплопостачання", статей 11-13 Закону України "Про ринок природного газу", Порядків №20, №217, №256, №483, до предмета доказування у таких спорах входять такі обставини: яку частину оплати за придбаний природний газ у спірний період відповідач-споживач здійснив власними коштами; який розмір вартості поставки газу погашено у спосіб проведення взаєморозрахунків між гарантованим постачальником, споживачем та іншими учасниками розрахунків з боку держави через процедуру, визначену Порядком №20 та Порядком №483, шляхом підписання спільних протокольних рішень; чи дотримано відповідачем порядку і строків внесення виділених йому з державного бюджету коштів, як субвенцій, на погашення вартості наданих ним послуг з теплопостачання пільговим категоріям населення відповідно до умов спільних протокольних рішень; чи допущено відповідачем порушення строків виконання договірних зобов'язань в частині оплати власними грошовими коштами вартості придбаного газу за кожним з актів приймання-передачі природного газу у визначений позивачем спірний період.
8.32. У постанові від 08.06.2022 у справі №920/504/18 предметом спору є вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" до ТОВ "Сумигаз Збут" про стягнення 5346980,86 грн - пені, 1663545,49 грн - 3% річних, 4606326,49 грн - інфляційних нарахувань, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу.
8.32.1. У справі №920/504/18 Верховним Судом встановлено, що відповідач здійснив оплату переданого у жовтні 2016 - березні 2017 природного газу у загальній сумі 2040410035,41 грн. Розрахунки за договором здійснювалися:
- шляхом розподілу коштів із застосуванням спецрахунків (відповідно до постанов НКРЕКП);
- шляхом укладення спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до Порядку №20.
8.32.2. Верховним Судом також встановлено, що при укладенні договору та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України сторони керувалися Порядком №20. Водночас, з 01.01.2018 втратив чинність Прядок №20, але зобов'язання по відшкодуванню наданих пільг та субсидій за 2017 рік залишилися. Відтак, положення Порядку №20 поширюються на спірні правовідносини сторін у період до 01.01.2018.
8.32.3. Фінансування субвенції щодо пільг і житлових субсидій населенню з 01.01.2018 відбувалося уже відповідно до Порядку №256 в редакції, чинній з 01.01.2018.
8.32.4. Суди першої та апеляційної інстанцій вірно зазначили, що хоча визначений Порядком №256 (в редакції, чинній з 01.01.2018) правовий механізм передбачає можливість відповідача у 2018 році розрахуватися з позивачем за пільгами та житловими субсидіями населенню, проте жодного посилання на можливість включення до обсягу асигнувань, виділених державою, боргів за договорами між суб'єктами господарювання, які виникли в період до 01.01.2018, і які не є боргами за пільги та житлові субсидії населенню, порядок №256 не містить. При цьому сума простроченої заборгованості в розмірі 55000000,00 грн за договором №16-445-Н, на яку позивачем нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних, не є боргом за пільгами та житловими субсидіями населенню, оскільки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не погоджувалося з цим у передбачений законом спосіб, а саме шляхом укладення у 2017 році (до 01.01.2018) обов'язкового у таких випадках спільного протокольного рішення на заборгованість у сумі 55000000,00 грн, яке було б профінансовано саме відповідно до Порядку №20. Натомість, вказана сума коштів була перерахована 30.01.2018 за платіжним дорученням №3, призначення платежу - згідно договору від 28.10.2016 № 16-445-Н та постанови КМУ від 04.03.2002 №256 (зі змінами).
8.32.5. Використання відповідачем асигнувань, отриманих у 2018 році згідно з Порядком №256 (в редакції, чинній з 01.01.2018), з метою погашення боргу перед постачальником, свідчить про власне волевиявлення споживача щодо використання бюджетних коштів, однак не позбавляє відповідача обов'язку відшкодування втрат кредитора, пов'язаних з простроченням грошового зобов'язання.
8.32.6. Положення Порядку №256 (в редакції, чинній з 01.01.2018) не регулюють господарських правовідносин між сторонами, які виникли до набрання нею чинності, оскільки цей Порядок не містить вказівки про розповсюдження його дії на правовідносини, що існували до 01.01.2018 та які відмінні від боргових зобов'язань по пільгам і субсидіям населення. Суд з цього приводу зауважує, що наведене випливає з принципу незворотності дії закону в часі, визначеного частиною другою статті 5 ЦК України.
8.33. У справі, яка розглядається (№909/35/19) спірний період між сторонами виник після 01.01.2018 (січень-червень 2018). Судом апеляційної інстанції встановлено, що взаєморозрахунки між сторонами здійснено відповідно до Порядку №256, а тому у суду першої інстанції не було підстав для стягнення штрафних санкцій.
8.34. Висновки суду апеляційної інстанції не свідчать про невідповідність висновкам, викладеним у справах наведених скаржником, а зроблені з урахуванням різних норм матеріального права, за інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, яка формує зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.
8.35. Підсумовуючи наведене вище, Верховний Суд також наголошує, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.36. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.37. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.38. Відтак, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
8.39. Під час визначення подібності правовідносин, Верховний Суд також звертається до правової позиції, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.
8.40. Також з огляду на змістовний критерій даної справи та справ, на які посилається скаржник в контексті спірних правовідносин, Верховний Суд не вбачає подібності ні у правозастосуванні (за змістовним критерієм) ні за суб'єктним складом спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору).
8.41. Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
8.42. Враховуючи викладене, у контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та у справах, на які посилається скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження прийнятих у справі судових рішень, є подібними, а тому наявні правові підстави для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" у цій частині на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
8.43. Оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстав касаційного оскарження, визначених у пунктах 1 і 2 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом не було встановлено допущених судами попередніх інстанцій порушень норм матеріального та процесуального права з наведених у касаційній скарзі мотивів, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційного суду немає.
8.44. Суд відхиляє інші доводи касаційної скарги як безпідставні, з огляду на неспростування скаржником в межах доводів касаційної скарги висновків судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.
8.45. Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові. Крім того, касаційний суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача щодо закриття касаційного провадження, а саме на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
8.46. Суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
8.47. Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
8.48. Відповідна практика Європейського суду з прав людини застосовується Касаційним господарським судом на підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згідно з якою суди застосовують названу Конвенцію та відповідну практику як джерело права.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, слід залишити без задоволення.
10. Судові витрати
10.1. Судовий збір у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на АТ "Укртрансгаз", оскільки Касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.03.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 зі справи № 909/35/19 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.03.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 зі справи № 909/35/19 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 зі справи № 909/35/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова