ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2022 року Справа № 915/1412/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: фізичної особи - підприємця Аніщенка Станіслава Владиславовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Комунального підприємства Миколаївської міської ради “Миколаївські парки” (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20, код ЄДРПОУ 32884306)
про стягнення коштів,
за участі представників учасників справи:
від позивача: Кецкало Р.Р.
від відповідача: не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
20.09.2021 позивачем подано до господарського суду Миколаївської області позовну заяву, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання послуг №2 від 01.03.2021 у розмірі 131663,67 грн, з яких: 120107,00 грн - основна сума боргу, 7782,54 грн - сума пені, 1517,71 грн - сума 3% річних, 2256,42 грн - сума інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не виконав зобов'язання за договором щодо оплати наданих послуг.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2021, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1412/21 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 24.09.2021 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем приписів п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України.
04.10.2021 позивачем подано до господарського суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 05.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено відповідачу 5-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.
Відповідачем ухвалу суду від 05.10.2021 отримано 08.10.2021, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення.
13.10.2021, в межах встановленого судом строку, відповідачем подано до суду заперечення за вих. №271 від 13.10.2021 щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідач просить суд вирішити питання про зміну правил розгляду справи та здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження.
Відзивом від 21.10.2021 відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволені позову відмовити.
Заперечення відповідача обґрунтовано посиланням на те, що у документації до договору №2 від 01.03.2021 невірно оформлено Технічне завдання До Технічного завдання не надавався кошторис до послуг (розшифровка) та у самому Технічному завданні відсутня інформація щодо кратності виконуваних робіт. У Акті №1 приймання-передачі наданих послуг та Технічному завданні до договору про надання послуг №2 від 01.03.2021 зазначено площу 912500 м2, що перевищує загальну площу парку «Перемога».
Відповідач вважає, що даний Договір складався заздалегідь не на користь підприємства, а в своєму змісті наносить шкоду підприємству.
Ухвалою від 21.10.2021 судом постановлено: розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; розгляд справи здійснювати зі стадії відкриття провадження у справі; підготовче засідання у справі призначити на 22 листопада 2021 року о 10:00 год.
01.11.2021 позивачем подано до господарського суду відповідь на відзив.
Позивач вважає відзив необґрунтованим та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Позивач зазначає, що відповідачем не надано доказів, які підтверджують площу парку «Перемога», не вказано, чому саме така площа не може бути предметом договору у випадку, коли певні послуги необхідно надавати декілька разів.
Крім того, позивач стверджує, що відповідачем не додано до відзиву, який отримано позивачем, доказів, які додаються до відзиву, зокрема копії розрахунку вартості тендерних торгів по предмету закупівлі ДК 021:2015:77310000-6, а тому позивач вважає, що виходячи з положень ч. 9 ст. 80 ГПК України суд не може взяти до уваги докази, які додаються до відзиву.
Позивач також звертає увагу на те, що відповідач не спростовує факту надання позивачем послуг. Жодних зауважень з боку відповідача до наданих послуг не було, акти про доопрацювання не складались, як визначено п. 2.3. Договору. Акти приймання передачі наданих послуг підписано без зауважень.
22.11.2021 судове засідання у справі не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді.
Ухвалою суду від 29.11.2021 підготовче засідання у справі призначено на 07 грудня 2021 року о 10:20.
07.12.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 17 січня 2022 о 10:20.
17.01.2022 відповідачем подано до суду пояснення по справі.
Відповідач зазначає, що додані до матеріалів справи Акти виконаних робіт підписано особою, яка не мала на це повноважень та не могла його підписати, оскільки перебувала на лікарняному із госпіталізацією. Інших доказів про виконання робіт не надано. Позивачем не доведено наявність працівників, наявність транспортних засобів та обладнання для виконання робіт.
Посилаючись на практику Верховного Суду у справі №825/1630/17 та норми Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні» відповідач зазначає, що позивачем не було надано належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій.
Відповідач вважає, що в даному випадку роботи виконані не були, уповноважена особа не підписала акту виконаних робіт, а тому зобов'язання у відповідача по даному Договору не настало.
17.01.2022 судове засідання у справі не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді.
Ухвалою суду від 27.01.2022 підготовче засідання у справі призначено на 21 лютого 2022 року о 10:40 год.
Судове засідання для розгляду справи, призначене на 23.03.2022 року о 10:00, не відбулося у зв'язку з обставинами, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.
25.07.2022 відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 було відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою суду від 14.10.2022 судове засідання для розгляду справи призначено на 26 жовтня 2022 року о 11:30.
26.10.2022 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 23 листопада 2022 о 12:00.
Судове засідання для розгляду справи, призначене на 23 листопада 2022 року об 12:20 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання, зокрема, у період з 12:27 по 15:11 у Миколаївській області тривала повітряна тривога.
Ухвалою суду від 25.11.2022 судове засідання у справі призначено на 14 грудня 2022 року об 11:50 год.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у заявах по суті. Заявив про намір подати заяву про відшкодування судових витрат позивача на правову допомогу.
Відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався.
Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України участь в судових засіданнях учасників справи - це право, а не обов'язок, якщо інше не визначено законом.
Явка представника відповідача у судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, про наявність у відповідача доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу, суду не повідомлялося.
Таким чином, враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду заяви, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
14.12.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об?єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
01.03.2021 між фізичною особою-підприємцем Аніщенко Станіславом Владиславовичем (надалі - виконавець, позивач) та Комунальним підприємством Миколаївської міської ради «Миколаївські парки» (надалі - замовник, відповідач) укладено договір про надання послуг №2 (надалі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується протягом березня 2021 року надати послуги по догляду за деревами на території парку «Перемога» (надалі - послуги) за цінами, в кількості та за переліком наведеним у Додатку №1 до цього Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору, а замовник прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах Договору (п.1.1. Договору).
Відповідно до п.2.3. Договору, замовник перевіряє Акт приймання-передачі наданих послуг, і в разі відсутності зауважень до наданих послуг, підписує його та протягом 3-х робочих днів передає виконавцю.
Згідно п. 3.1. Договору ціна договору становить 120107,00 грн.
Як визначено п. 4.1. Договору, оплата за надані послуги здійснюється замовником щомісяця шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця протягом 20-ти банківських днів на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.
Відповідно до підпункту 5.3.3 Договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.
Пунктом 10.1 Договору визначено, що Договір набирає сили з моменту підписання сторонами даного Договору і діє до 30.03.2021, а в частині обов'язків, що виникли в період цього Договору і відповідальності за їх виконання, до повного їхнього виконання проведеного належним чином.
На виконання умов Договору сторонами 15.03.2021 підписано Акт №1 приймання-передачі наданих послуг на суму 80975,00 грн та 25.03.2021 Акт №2 приймання-передачі наданих послуг на суму 39132,00 грн.
Відповідно до п. 4.1. Договору останнім днем сплати за послуги за Актом №1 є 12.04.2021, а за Актом №2 - 22.04.2021.
Відповідачем зобов'язання за Договором не виконано, оплату за надані послуги не здійснено.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за надані послуги за договором.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При вирішенні даного спору судом враховано наступне.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за послуги закон покладає на відповідача. Відповідач доказів належного виконання свого зобов'язання за договором не подав.
Заперечення Відповідача, які ґрунтуються на його оцінці доцільності наданого або належного до надання обсягу послуг та неможливості Позивача фактично надати, визначені в договорі послуги, не спростовують юридично значимого факту підписання ним без зауважень відповідних Актів приймання-передачі наданих послуг, що у відповідності до укладеного між сторонами договору, а саме п. 4.1., 5.3., є підставою виникнення у Відповідача обов'язку сплати коштів за надані послуги. Претензій щодо якості наданих послуг станом на момент прийняття їх виконання Відповідачем не висунуто, в тому числі в порядку, визначеному п. 2.3. Договору.
Не заслуговують на увагу, на думку суду, також твердження Відповідача, пов'язані із спростуванням факту підписання керівником підприємства Актів приймання-передачі наданих послуг, оскільки їх не підтверджено належними доказами.
Таким чином, доводи відповідача в цілому не ґрунтуються на доказах. Обставини, на які посилається відповідач не випливають з суті цивільних правовідносин, які виникли між сторонами.
Надані позивачем докази в повній мірі відповідають характеру прав та обов'язків, які склались між сторонами внаслідок укладення Договору послуг.
З зазначеного витікає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 120107,00 грн.
Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних витрат та 3% річних, суд зазначає таке.
За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні нарахування.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційний втрат судом встановлено, що розрахунки позивача правильні.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про задоволення в повному обсязі позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 2256,42 грн та 3% річних в сумі 1517,71 грн.
Стосовно заявленої позивачем до стягнення пені в сумі 7782,54 грн, суд зазначає таке.
За приписами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 6.6. Договору у випадку прострочення оплати згідно п. 4.1. цього Договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період нарахування пені, від суми, що підлягає сплаті, за кожний день прострочення.
Таким чином, на підставі наведених правових норм та положень Договору, позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.
Судом перевірено розрахунок пені, заявленої до стягнення та встановлено, що позивачем правильно визначено періоди нарахування та здійснено розрахунок.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 7782,54 грн.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства Миколаївської міської ради “Миколаївські парки” (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20, код ЄДРПОУ 32884306) на користь фізичної особи - підприємця Аніщенка Станіслава Владиславовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість за договором про надання послуг №2 від 01.03.2021 у розмірі 131663,67 грн, з яких: 120107,00 грн - основна сума боргу, 7782,54 грн - сума пені, 1517,71 грн - сума 3% річних, 2256,42 грн - сума інфляційних втрат, а також 2270,00 грн витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
5.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
позивач: фізична особа - підприємець Аніщенко Станіслав Владиславович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Комунальне підприємство Миколаївської міської ради “Миколаївські парки” (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20, код ЄДРПОУ 32884306).
Повний текст судового рішення складено та підписано судом 23.12.2022.
Суддя В.О.Ржепецький