ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2022 року Справа № 915/754/21(915/442/22)
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи
за позовом: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; адреса електронної пошти: energoatom@atom.gov.ua; ідентифікаційний код 24584661) в особі: Відокремленого підрозділу “Південноукраїнська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ; адреса електронної пошти: office@sunpp.atom.gov.ua; ідентифікаційний код 20915546)
до відповідача: Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, буд. 8; адреса електронної пошти: kptvkg@meta.ua; ідентифікаційний код 31948866)
про: стягнення заборгованості,
(без проведення судового засідання),
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Південноукраїнська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №32/898 від 07.10.2022) про стягнення з Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” заборгованості за Договором №41963/241 від 29.11.2018 про надання послуг по утриманню із заробітної плати працівників позивача оплати за послуги централізованого постачання холодної, гарячої води, водовідведення та теплопостачання і її перерахування відповідачу за період з червня 2020 року по серпень 2021 року в сумі 3501,39 грн, з яких: 3000,00 грн - основний борг, 128,65 грн - інфляційні витрати, 46,07 грн - 3% річних, 182,00 грн - штраф 7%, 144,67 грн - пеня.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2022 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/442/22 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 24.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду в межах справи №915/754/21 про банкрутство Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” (55000, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 8, ідентифікаційний код 31948866), їй присвоєно номер 915/754/21(915/442/22) та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, визначено відповідачеві 5-денний строк для подання суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті спору.
Ухвалу суду від 24.10.2022 відповідачем отримано 02.11.2022, про що свідчать докази, наявні в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що відповідач не заперечив проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом на подання відзиву по суті позовних вимог, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах воєнного стану, на розгляд суду не подав, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обґрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
30.10.2018 між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС” (далі - виконавець, позивач) та Комунальним підприємством “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” (далі - замовник, відповідач) був укладений договір №41963/241 (надалі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується на підставі наданої замовником інформації, щомісячно надавати послуги по утриманню грошових коштів за спожиті послуги централізованого постачання холодної, гарячої води, водовідведення та теплопостачання з працівників виконавця із їхньої заробітної плати, які далі на це згоду, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги і оплатити послуги передбачені розділом 2 договору (п. 1.1. Договору).
За умовами п. 2 Договору щомісячна вартість послуг по перерахуванню грошових коштів замовнику за спожиті комунальні послуги працівниками виконавця складає 200,00 грн. з урахуванням ПДВ 20% - 33,33 грн. Загальна сума договору відповідно до протоколу погодження договірної ціни (Додаток №1) складає орієнтовно 2400,00 грн з урахуванням ПДВ 20% - 400,00 грн.
Відповідно до п. 3.1. Договору, виконавець щомісячно направляє замовнику рахунок та акт здачі-приймання послуг цінним листом з повідомленням про вручення. Оплату за фактично надані послуги позивач проводить щомісячно на підставі підписаного двостороннього акту здачі-приймання послуг протягом 14-ти календарних днів з моменту одержання рахунку на оплату.
Відповідно до п. 5.1. укладеного Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Згідно п. 6.1., 6.2. Договір вступає в силу з дати підписання його обома сторонами, скріплення підписів печаткою і діє по 30.10.2019 року включно. Виконавець надає послуги з 01.11.2018. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору протягом одного місяця до закінчення терміну його дії, він вважається пролонгованим на наступний рік на тих самих умовах.
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
У відповідності до умов договору позивачем у період з червня 2020 по серпень 2021 було надано відповідачу вищезазначені послуги на загальну суму 3000,00 грн. та пред'явлено відповідні рахунки на їх оплату (а.с.24-46).
Відповідачем зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконано.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №41963/241 від 30.10.2018 призвело до накопичення боргу та стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
26.04.2022 найменування позивача з Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” змінено на Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок порушення відповідачем зобов'язання за договором.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При вирішенні даного спору судом враховано наступне.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за послуги закон покладає на відповідача.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором суду не надав, доводи позивача не спростував.
З зазначеного витікає, що позовні вимоги в частині стягнення оплати за послуги за червень 2020 року - серпень 2021 року є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 3000,00 грн.
Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних витрат та 3% річних, суд зазначає таке.
За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні нарахування.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційний втрат та 3% річних судом встановлено, що позивачем правильно визначено період та суми нарахування.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 128,65 грн та 3% річних в сумі 46,07 грн.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення пені в сумі 144,67 грн та 7% штрафу в сумі 182,00 грн, суд зазначає таке.
За приписами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Враховуючи, що укладений між сторонами договір не містить положень щодо відповідальності за порушення строків оплати послуг, а отже не містить доказів вчинення у належній формі правочину щодо забезпечення зобов'язання у вигляді неустойки (пені), підстави для задоволення вказаних вимог позивача відсутні.
Нарахування позивачем на підставі ч. 1 ст. 231 ГК України штрафу в розмірі 7% за порушення відповідачем строків виконання зобов'язання понад тридцять днів є правомірним.
Розрахунок 7% штрафу правильний, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 182,00 грн.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” (55000, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 8, ідентифікаційний код 31948866, e-mail: kptvkg@meta.ua) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661, e-mail: energoatom@atom.gov.ua) в особі Відокремленого підрозділу “Південноукраїнська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, ідентифікаційний код 20915546, e-mail: office@sunpp.atom.gov.ua) заборгованість за Договором №41963/241 від 29.11.2018 про надання послуг по утриманню із заробітної плати працівників позивача оплати за послуги централізованого постачання холодної, гарячої води, водовідведення та теплопостачання і її перерахування відповідачу за період з червня 2020 року по серпень 2021 року в сумі 3356,72 грн, з яких:
- 3000,00 грн - основний борг,
- 128,65 грн - інфляційні витрати,
- 46,07 грн - 3% річних,
- 182,00 грн - штраф 7%,
- 2378,49 грн - витрати по сплаті судового збору.
3. Відмовити позивачеві у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 144,67 грн.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
6.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
позивач: Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661, e-mail: energoatom@atom.gov.ua)
в особі Відокремленого підрозділу “Південноукраїнська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, ідентифікаційний код 20915546, e-mail: office@sunpp.atom.gov.ua),
відповідач: Комунальне підприємство “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” (55000, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 8, ідентифікаційний код 31948866, e-mail: kptvkg@meta.ua).
Судове рішення складено та підписано судом 23.12.2022.
Суддя В.О.Ржепецький