Єдиний унікальний номер 448/1717/21
Провадження № 2/448/162/22
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.12.2022 м. Мостиська
Мостиський районний суд Львівської області у складі:
головуючої судді - Гіряк С.І.
за участі:
секретаря судового засідання - Семен І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 )
до
відповідача ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 )
вимоги позивача: про повернення помилково перерахованих коштів
учасники справи - не з'явилися
негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:
І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача
1. Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Романченко В.В. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 з вимогою про повернення помилково перерахованих коштів.
2. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач ОСОБА_1 22.05.2021 здійснив платежі по перерахуванню коштів через платіжну систему «Приват24», зокрема на рахунок відповідача ОСОБА_2 НОМЕР_1 на загальну суму 30 000 грн. згідно платіжного доручення №Р24АР24А1220234684С8052 від 22.05.2021. В призначенні кожного платежу позивач зазначав «переказ власних коштів для поповнення картки НОМЕР_2 », натомість зазначені кошти були призначені для іншої особи, а на рахунок відповідача вони були зараховані помилково.
3. Стверджує, що не знайомий з відповідачем ОСОБА_2 , не перебуває з ним в жодних правовідносинах, ані в договірних, ані в деліктних, ані трудових чи в будь-яких інших, сторони не мають взаємних прав та обов'язків.
4. На підставі вищевикладеного, згідно уточнених позовних вимог просить стягнути з відповідача 30 000,00 грн. безпідставно отриманих коштів, 909,00 грн. інфляційних збитків, 3% за користування коштами в розмірі 525,21 грн.; судові витрати по справі: 1362, 00 грн. сплаченого судового збору, а також 7650,00 грн. витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу.
5. Відповідач відзиву на позов не надав
ІІ. Заяви ( клопотання) учасників справи
6. В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, адвокат Романченко В.В. скерував до суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, просить позов задовольнити в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
7. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомляв. Суд звертає увагу, що крім направлення судових повісток на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, повідомлення про виклик відповідача в судове засідання здійснювався шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Мостиського районного суду Львівської області (http://court.gov.ua/). Слід зазначити, що жодних клопотань, заяв та відзиву від ОСОБА_2 до суду не надходило.
8. Суд констатує що участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України, тому неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи без його участі
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі
9. Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання (стаття 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК)), в судове засідання не з'явився, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, Судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.
10. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
11. Ухвалою суду від 10.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
12. Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 09.09.2022 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Романченко В.В. про забезпечення доказів, зокрема ухвалено витребувати у Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) наступні докази - інформацію, що містить банківську таємницю, зокрема щодо власника рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на прізвище ОСОБА_2 , анкетні дані власника зазначеного рахунку, інформацію про засоби зв'язку з власником, а також щодо руху грошових коштів по цьому рахунку за 22 травня 2021.
13. Ухвалою суду від 01.06.2022 уточнену позовну заяву від 09.05.2022 прийнято до судового розгляду.
ІV. Фактичні обставини встановлені Судом
14. З копії платіжного доручення №Р24АР24А1220234684С8052 від 22.05.2021 (а.с.20), а також інформації, наданої Акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк»- виписки по рахунку IBAN НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , за період 22.05.2021 вбачається що:
22.05.2021 позивач ОСОБА_1 здійснив перерахування особистих коштів в сумі 30 000,00 грн. з карти ПриватБанку через додаток Приват24 на ім'я відповідача ОСОБА_2 (на рахунок НОМЕР_1 ).
15. Матеріалами справи не встановлено існування зобов'язальних, зокрема договірних чи деліктних, відносин між сторонами.
16. Будь-яких даних, які б свідчили про повне або часткове повернення відповідачем ОСОБА_2 коштів позивачу ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.
V. Застосоване Судом законодавств та висновок Суду
17. Згідно з статтею 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
18. Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
19. Згідно з ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
20. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
21. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
22. За ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
23. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
24. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
25. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
26. Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
27. Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
28. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
29. За змістом ст.1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
30. Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що ст.1212 ЦК України застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч.1 ст.1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
31. Як зазначав Верховний Суд, норми ст.ст.1212, 1213 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов'язань. Відповідно, якщо суд встановлював наявність між сторонами договору, то визнавав застосування до таких відносин ст. 1212 неправильним (постанова від 14.10.2014 у справі №3-129гс14, постанова від 25.02.2015 у справі №3-11гс15, постанова від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15 та ін.).
32. Водночас у постанові ВСУ від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15 суд відзначив, що конструкція ст.1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм гл.83, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише у момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
33. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 у справі №922/3412/17 зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
34. Узагальнюючи викладене, можна сказати, що норми ст.ст.1212, 1213 ЦК України, застосовуються у таких випадках: зобов'язання між сторонами виникло не на підставі договору; набуття або збереження майна є абсолютною безпідставним; безпідставне збагачення однієї особи через іншу не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту.
35. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
36. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
37. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).
38. Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
VI. Висновки Суду
39. Проаналізувавши викладені норми чинного законодавства України та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, оскільки з матеріалів справи не вбачається наявності між сторонами будь-яких договірних правовідносин, що зумовлювали б перерахування позивачем ОСОБА_1 відповідних коштів відповідачу ОСОБА_2 .
40. Відповідно, набуття цих коштів відповідачем ОСОБА_2 є абсолютно безпідставним як на час набуття, так і на моменту розгляду справи, тому в силу вимог ст.83 ЦПК України, заслуговує на увагу твердження позивача, що кошти ним були перераховані відповідачу внаслідок помилки. Доказів на спростування твердження позивача щодо помилковості перерахування грошових коштів відповідачем не надано.
41. В даному випадку безпідставне збагачення відповідача за рахунок коштів позивача не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту, оскільки наявності договірних або деліктних відносин між сторонами судом не встановлено.
Щодо інфляційних збитків та відсотків за користування грошовими коштами
42. Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
43. За нормами ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
44. Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
45. Можливість застосування положень ч. 2 ст.625 ЦК України до не договірних зобов'язань висловлена у постанові Великої Палати Верховного суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.
46. У постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.
47. Вказана позиція висловлена у висновках постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 № 910/10156/17.
48. При цьому, нормами ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
49. Судом установлено, що відповідач починаючи з 23.05.2021 по 22.12.2021, безоплатно користувався грошовими коштами позивача. Таким чином, згідно до розрахунку інфляційних збитків за зобов'язаннями з повернення безпідставно набутих коштів за вищезазначений період інфляційні збитки позивача становлять 909,00 грн.
50. Крім того, відповідно до розрахунку 3% річних за користування відповідачем безпідставно набутими грошовими коштами в сумі 30 000,00 грн. позивача за період з 23.05.2021 по 22.12.2021 становить 525,21 грн.
VII. Розподіл судових витрат між сторонами
51. Суд розподіляє судові витрати на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволених позовних вимог. Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
52. Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
53. Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
54. Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
55. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
56 Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
57. Відповідно до частин четвертої статті 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
58. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
59. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
60. Позивач ОСОБА_1 поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7650 грн. На підтвердження понесення таких витрат долучив: ордер адвоката, договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг від 22.12.2021 на загальну суму 7650,00 грн., в якому зазначено: найменування послуги, кількість витраченого часу адвоката на виконання певної роботи та її вартість, а також інформацію про оплату ним правничих послуг на суму 7650,00 грн.
61. Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та вартості послуг адвоката, а також з урахуванням поданого позивачем розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що такі є співмірними та підлягають відшкодуванню на його користь.
62. За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
63. Згідно платіжних доручень №230 та №231 від 22.12.2021 позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1362 грн. 00 коп.
64. З огляду на те, що заявлені позовні вимоги задоволено повністю, то на підставі ст.133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений таким судовий збір у розмірі 1362 грн. 00 коп.
Керуючись ст.12, 13, 76-81, 133, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, Суд
УХВАЛИВ:
1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення помилково перерахованих коштів - задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_2 безпідставно отримані кошти на загальну суму 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок на користь ОСОБА_1 , перерахувавши на особистий рахунок НОМЕР_4 .
3. Стягнути з ОСОБА_2 інфляційні збитки в розмірі 909 (дев'ятсот дев'ять) гривень 00 копійок та 3 % за користування грошовими коштами в розмірі 525 (п'ятсот двадцять п'ять) гривень 21 копійку на користь ОСОБА_1 .
4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1362 (тисячу триста шістдесят дві) гривні сплаченого судового збору, а також 7650 (сім тисяч шістсот п'ятдесят) гривень витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу.
5. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
6. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
7. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
8. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
9. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
10. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
11. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
12. Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.
13. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
14. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
15. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст судового рішення складено 22.12.2022.
Суддя Світлана ГІРЯК
Рішення набрало законної сили:
«____» ______________ 20__ р.
Суддя Світлана ГІРЯК