Справа № 307/4261/22
Провадження № 2/307/857/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2022 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатсько області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Цех Г.М., за участю представника позивачки ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про збільшення розміру стягуваних аліментів,
ВСТАНОВИВ:
Представник позивачки адвокат Гримут Т.В. в інтересах позивачки ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про збільшення розміру стягуваних аліментів.Свої вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 квітня 2012 року. Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 травня 2016 шлюб між сторонами розірвано. Від даного шлюбу у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти знаходяться на повному утриманні та вихованні позивачки. За рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 травня 2020 року з відповідача стягуються аліменти на утримання малолітніх дітей в розмірі по 1100 гривень на кожну дитину щомісячно до їх повноліття. З часу ухвалення рішення суду про стягнення з відповідача аліментів від 04 травня 2020 року, за яким були враховані існуючі на той час обставини, передбачені ч. 1 ст. 182 СК України, ці обставини істотно змінилися. Враховуючи той факт, що діти подорослішали і витрати на їх утримання кожного року зростають, у позивачки не вистачає коштів для покриття всіх необхідних витрат на дітей, їх навчання, лікування, придбання одягу, оплати комунальних послуг та інших необхідних витрат. Разом із цим, позивачка не має постійного місця роботи та власного будинку, проживає в будинку батьків та намагається забезпечити всім необхідним малолітніх дітей. Позивачка не перебуває на обліку в центрі зайнятості як безробітня та не отримує жодного виду державної допомоги. Зазначає, що у власності відповідача є декілька транспортних засобів, за допомогою яких, він займається послугами з доставки шутеру, піску та гравійної суміші. Однак, відповідач не оформляє свою діяльність офіційно, з метою уникнення сплати податків та з метою приховування своїх доходів, щоб уникнути спати аліментів в більшому розмірі. Позивачці також відомо, що у власності відповідача перебувають дві земельні ділянки, які він після винесення рішення про стягнення аліментів, переоформив на своїх родичів, щоб виконавча служба не змогла накласти арешт на майно, у зв'язку із заборгованістю по сплаті аліментів. Також зазначає, що у рішенні Тячівського районного суду Закарпатської області про стягнення аліментів зазначено, що відповідач є інвалідом та отримує пенсію, проте жодного доказу з приводу наведеного не зазначено. Враховуючи наведене, просить суд збільшити розмір стягуваних аліментів та стягнути із відповідача на її користь на утримання дітей аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі по 3000 гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до досягнення ними повноліття.
26 жовтня 2022 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області відкрито провадження у справі та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач своїм правом щодо подачі відзиву на позовну заяву не скористався.
Представник позивачки в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримала повністю, та просила позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та згідний сплачувати аліменти на утримання дітей в розмірі по 2000 гривень на кожну дитину.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 квітня 2012 року, який рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 травня 2016 року, що набрало законної сили 27 травня 2016 року, розірвано (а.с.8).
Від даного шлюбу мають двох дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,батьком яких згідно свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , значиться відповідач (а.с.6-7).
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 травня 2020 року, яке набрало законної сили 04 червня 2020 року, з відповідача на користь позивачки було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 1100 гривень на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 26 лютого 2020 року і до досягнення ними повноліття (а.с.9-10).
Довідкою № 1013 виданою Дубівською селищною радою Тячівського району Закарпатської області від 22 червня 2022 року, підтверджується, що позивачка ОСОБА_3 , має на утриманні двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов №2 від 22 червня 2022 року складеного депутатом Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області Піцуром Б.В., вбачається, що позивачка ОСОБА_3 разом із дітьми- сином ОСОБА_4 , 2013 року народження та сином ОСОБА_5 , 2014 року народження проживає у будинку її батьків, діти перебувають на її утриманні, батько дітей матеріально не допомагає і не сплачує аліменти. Позивачка працює на сезонних роботах (а.с.12).
З довідки № 308 від 24 червня 2022 року виданої Тячівським районним центром зайнятості, встановлено, що позивачка ОСОБА_3 станом на 26 червня 2022 року на обліку в Тячівському районному центрі зайнятості як безробітня, не перебуває ( а.с. 13) .
З довідки № 424 від 24 червня 2022 року виданої заступником начальника Тячівського Управління соціального захисту населення начальником Дубівського відділу соціального захисту населення В.Мостіпака, встановлено, що ОСОБА_3 на обліку у Дубівському відділі Тячівського управління соціального захисту населення не перебуває та не отримує жодного виду державної допомоги ( а.с.14).
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей, передбачений ч. 2 ст. 51 Конституції України та є одним з головних конституційних обов'язків. Такий обов'язок послідовно визначений в сімейному законодавстві.
У відповідності до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду з позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Правилами ч. 2 ст. 182 СК України, встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
За змістом ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Також, частинами 1 та 2 статті 27 Конвенції визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до роз'яснень п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.
Пунктом 23 вказаної Постанови роз'яснено, що відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Отже, при визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідач не працює, оскільки відомості про його доходи в матеріалах справи відсутні, однак є працездатним, а тому може офіційно працевлаштуватися та отримувати гідну заробітну плату і виконувати передбачений законом обов'язок щодо утримання дитини.
При цьому зазначає, що вимоги позивачки про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей у заявленому до стягнення розмірі є завищеними, та не доведено останньою можливість сплати відповідачем аліментіву вказаному розмірі.
Таким чином, враховуючи вік дітей сторін, та пов'язані з цим витрати на їх харчування, навчання, лікування, забезпечення найбільш необхідними речами, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд доходить висновку, що позов слід задовольнити частково, збільшивши розмір стягуваних з відповідача на користь позивачки, аліментів на утримання дітей до 2000 гривень, на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили і до досягнення ним повноліття.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки позивачка, відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору при зверненні з даним позовом до суду, то з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 992,40 гривень.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Збільшити розмір аліментів, визначених рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 травня 2020 року, та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі по 2000 (дві тисячі) гривень, щомісячно на кожну дитину, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до їх повноліття.
В іншій частині позовних вимогах - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 992 (дев'ятсот дев'яносто два) гривень 40 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи:
Позивачка- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , житель: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повний текст рішення складено 23 грудня 2022 року.
Суддя: М.Д.Стецюк