ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року м.Суми
Справа №591/3025/21
Номер провадження 22-ц/816/1056/22
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С.
сторони:
позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 серпня 2022 року в складі судді Ніколаєнко О.О., ухваленого в м. Суми, повний текст якого складено 09 серпня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
05 травня 2021 року фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку 18900 грн винагороди виконавця за договором, 1995,84 грн інфляційних збитків, 1023,71 грн - 3 % річних та 6630,75 грн пені за несвоєчасну оплату послуг згідно договору.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 17 лютого 2019 року з ОСОБА_2 було укладено договір про надання послуг з пошуку нерухомості для придбання у власність. Договір було укладено в інтересах подружжя та при його підписанні було обумовлено, що участь у огляді об'єктів нерухомості буде брати чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Позивачем було знайдено та запропоновано для огляду квартиру АДРЕСА_1 . У подальшому відповідачка придбала запропоновану квартиру, однак не сплатила винагороду за надання послуг. Письмова претензія про сплату винагороди ОСОБА_2 не була задоволена, а тому заявниця просить стягнути суму винагороди, а також інфляційні збитки і 3 % річних за період з 16 липня 2019 року по 05 травня 2021 року.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 05 серпня 2022 року позов ФОП ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість по договору надання послуг з пошуку об'єктів нерухомості у розмірі 22819,55 грн.
У іншій частині вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 по 362,87 грн судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі, їх недоведеність, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права, просять рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд безпідставно відкладав розгляд справи через неявку позивачки та її представника, порушивши тим самим строки розгляду справи. Зазначають, що після огляду квартири впродовж п'яти місяців не мали контактних даних продавця, позивачка в односторонньому порядку після 20 вересня 2019 року взагалі припинила надання послуг, а тому вони самостійно здійснили пошук продавця квартири і придбали її. Також зазначають, що підпис в акті огляду квартири не належить ОСОБА_3 . Вказують, що зареєстровані та проживають в смт Недригайлов, проте позивачка направила претензію за адресою у м. Суми, а тому відповідачі не мають обов'язку сплачувати плату за послуги, інфляційні та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені, а тому на підставі ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення суду у цій частині відносно ОСОБА_2 в апеляційному порядку не переглядається.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17 лютого 2019 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір про надання послуг з пошуку об'єкту нерухомості. За умовами договору виконавець від імені та за рахунок замовника здійснює пошук 2-3-4 кімнатної квартири у м. Суми, за що виконавцем буде сплачено винагороду у день укладання договору купівлі-продажу у розмірі 18900 грн (т. 1 а.с. 11).
Відповідно до п. 1.3 вказаного договору у випадку укладання замовником договору купівлі-продажу за наданим виконавцем варіантом, замовник сплачує винагороду, а у разі самостійного знаходження об'єкту нерухомості замовник звільняється від сплати послуг за цим договором, але може скористатися послугами виконавця щодо організації та проведення угоди з оплатою за окремою домовленістю.
Відповідно до п. 4.2 договору пеня за несвоєчасну сплату послуг згідно даного договору сплачується у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.
За прострочення сплати послуг згідно договору замовник сплачує різницю в рівні інфляції згідно даними НБУ за весь період прострочення платежу (п. 4.3договру).
У додатку до договору від 17 лютого 2019 року - акті огляду об'єктів нерухомості надання виконавцем послуг покупцем ОСОБА_4 оглянуто ряд об'єктів нерухомості, у тому числі 17 лютого о 18 год. 00 хв. об'єкт за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 30000 (валюта не вказана) (т. 2 а.с. 12).
Судом також встановлено, що під час укладення договору сторони, тобто ФОП ОСОБА_1 і ОСОБА_2 досягли усної домовленості, що оглядати об'єкти нерухомості буде не тільки ОСОБА_2 , а і її чоловік - ОСОБА_3 , оскільки відповідачі мали намір придбати квартиру як подружжя.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 20 грудня 2019 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 16 липня 2019 року належить квартира АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 13).
16 липня 2019 року між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 . При вчиненні правочину чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надав свою нотаріально посвідчену згоду на придбання квартири (т. 3 а.с. 3- 4, 8).
19 вересня 2019 року ФОП ОСОБА_1 направила рекомендованим листом на адресу ОСОБА_2 претензію щодо погашення заборгованості по договору від 17 лютого 2019 року. У претензії помилково зазначено адресу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , замість смт Недригайлів (т. 1 а.с. 14-16).
Крім того, 19 вересня 2019 року ФОП ОСОБА_1 направила рекомендованим листом на адресу ОСОБА_2 у АДРЕСА_2 , претензію щодо погашення заборгованості по договору від 17 лютого 2019 року (т. 1 а.с. 17-19).
Також 26 квітня 2021 року ФОП ОСОБА_1 направила рекомендованими листами на адресу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у АДРЕСА_2 , претензію щодо погашення заборгованості по договору від 17 лютого 2019 року (т. 1 а.с. 20-25).
Доказів вручення зазначених вище претензій відповідачам матеріали справи не містять.
Відповіді на зазначені претензії від відповідачів позивачці не надходили.
Судом також встановлено, що 26 січня 2019 року між ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було укладено договір про надання послуг з продажу об?єкта нерухомості - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 243-244).
Свідок ОСОБА_6 суду першої інстанції показав, що займається підприємницькою діяльністю, є агентом з нерухомості. Надавав послуги ОСОБА_5 з продажу квартири, у зв'язку з цим зустрічався разом із продавцем із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також їх агентом з нерухомості ОСОБА_1 . Зокрема, були проведені переговори, сторони домовилися про ціну продажу та інші умови купівлі-продажу квартири. В подальшому, сторони припинили спілкування з обома агентами з нерухомості, а влітку 2019 року ОСОБА_7 зателефонувала свідку та повідомила, що ОСОБА_2 і ОСОБА_5 уклали договір купівлі-продажу квартири без участі агентів та поза укладеним договором з надання послуг з пошуку об?єктів нерухомості.
Під час розгляду справи місцевим судом вирішувалось заявлене представником відповідачів клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для встановлення належності ОСОБА_3 вчиненого у акті огляду об'єктів нерухомості підпису та з метою призначення експертизи судом було визнано явку ОСОБА_3 у судове засідання обов?язковою для відібрання експериментальних зразків підпису, а також зобов?язано надати документи, що містять вільні зразки підпису у кількості, достатній для проведення експертизи. Проте, оскільки суду не надано експериментальних та вільних зразків підпису, тому ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 06 червня 2022 року було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення експертизи.
Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою виконано обов'язки за укладеним договором, тобто знайдено і запропоновано до придбання нерухоме майно, проте відповідачка, скориставшись отриманою інформацією, не здійснила оплату винагороди за надані послуги. Також суд виходив з того, що відповідачем 17 лютого 2021 року було оглянуто квартиру, тобто виконано умову договору про надання послуг з пошуку об'єктів нерухомості, а згодом квартиру було придбано. При цьому відповідачами не було доведено, що квартиру вони знайшли самостійно без участі квартирного агентства. Стягуючи вартість послуг з обох відповідачів, суд виходив з того, що під час пошуку квартири відповідачі діяли спільно, квартира придбана відповідачкою за згодою її чоловіка, не є її особистою приватною власністю, а тому зобов'язання з оплати вартості послуг за договором у сумі 18900 грн має носити солідарний характер.
Вирішуючи спір в частині стягнення інфляційних збитків та 3% річних за прострочення виконання зобов'язання за договором, суд виходив з того, що претензію відповідачам позивачка направила 19 вересня 2019 року, а тому, з урахуванням термінів пересилання поштових відправлень, строк виконання обов'язку зі сплати 18900 грн настав у жовтні 2019 року. Таким чином, суд стягнув з відповідачів інфляційні збитки в розмірі 1995,84 грн та 3% річних у розмірі 1023,71 грн за період з 16 липня 2019 року по 05 травня 2021 року.
Проте повністю з вказаними висновками місцевого суду апеляційний суд погодитись не може з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За статтею 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в розмірі, в строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений у даній справі договір про надання послуг з пошуку об'єкту нерухомості, оскільки він установлює ціну договору.
Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Факт досягнення згоди між позивачкою та відповідачкою стосовно всіх умов укладеного між ними 17 лютого 2019 року договору про надання послуг з пошуку об'єкту нерухомості доведений під час розгляду справи в суді першої інстанції.
При укладенні договору ОСОБА_2 вільно та свідомо погодилася виконувати усі зазначені в ньому зобов'язання, зокрема щодо сплати вартості наданих послуг у сумі 18900 грн. Матеріалами справи доведено виконання позивачкою взятих на себе зобов'язань за умовами договору від 17 лютого 2019 року, зокрема доведено і підтверджено показами свідка факт і обставини придбання ОСОБА_2 квартири, тобто фактично доведено надання позивачкою та споживання відповідачкою послуг з пошуку об'єкту нерухомості у виді квартири.
З рішенням місцевого суду в частині наявності правових підстав для стягнення заборгованості, яка виникла у зв'язку з невиконанням відповідачкою ОСОБА_2 умов договору у сумі 18900 грн апеляційний суд повністю погоджується.
Стаття 525 ЦК України вказує, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Водночас, апеляційний суд не погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач ОСОБА_3 безпосередньо брав участь у спірних правовідносинах шляхом ознайомлення 17 лютого 2019 року із запропонованим до придбання варіантом квартири, що відображено у відповідному акті, оскільки така участь може свідчити лише про представництво сторони договору під час його виконання, зокрема шляхом досягнення сторонами договору усної домовленості про це, і жодним чином не має наслідком виникнення у відповідача ОСОБА_3 солідарного обов'язку у спірних правовідносинах.
Обґрунтування місцевим судом рішення про покладення на відповідача ОСОБА_3 солідарного обов'язку нормами сімейного законодавства та правовими позиціями, викладеними у рішеннях суду касаційної інстанції, не має жодного правового значення у даній справі, оскільки предметом спору є не поділ набутої у власність квартири як спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, а порушення ОСОБА_2 зобов'язання з оплати спожитих послуг та відповідні правові наслідки порушення умов укладеного договору, передбачені як договором, так і законом.
Відтак, через неправильне застосування судом першої інстанції норм ст.ст. 629, 901, 903 ЦК України оскаржуване рішення щодо вирішених позовних вимог до ОСОБА_8 підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог до відповідача у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання i є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати.
Таким чином, оскільки право позивачки на компенсацію інфляційних втрат через прострочення платежу, а також 3% річних передбачене положеннями ст. 625 ЦК України, тому доводи апеляційної скарги про направлення претензії за неналежною адресою, тобто доводи про порушення досудового порядку врегулювання спору як підстава для відмови у задоволенні позову у цілому, правового значення у даній справі не мають.
Крім того, позивачкою направлено вимогу про сплату боргу у тому числі і за адресою розташування придбаної ОСОБА_2 квартири, а не лише за помилковою адресою.
З рішенням суду про стягнення 1995,84 грн інфляційних втрат та 1023,71 грн - 3% річних за період з жовтня 2019 року по 05 травня 2021 року в частині заявлених вимог до ОСОБА_2 колегія суддів погоджується. Заперечень чи контррозрахунку зазначених сум відповідачами не надано.
Доводи апеляційної скарги з приводу бездіяльності ФОП ОСОБА_1 після 20 лютого 2019 року доказами не підтверджені. Зокрема ОСОБА_2 не доведено, що позивачка порушувала чи неналежним чином виконувала умови договору від 17 лютого 2019 року. Договір на даний час не розірваний, недійсним не визнаний, тобто зобов'язання з оплати послуг виконавця не припинено.
Доводи апеляційної скарги про самостійний пошук квартири відповідачами, крім того що доказами не підтверджені, також спростовуються показами свідка ФОП ОСОБА_6 .
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
Проте, у порушення зазначених норм процесуального закону відповідачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин на які вони посилаються в своїй скарзі. Доводи апеляційної скарги, які стосуються права позивачки на стягнення суми основного боргу за договором, а також інфляційних втрат та 3% річних зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення заявниками норм матеріального закону.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене вище, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права рішення суду в частині вирішених вимог до ОСОБА_3 підлягає скасуванню, у задоволенні позову до ОСОБА_3 слід відмовити у повному обсязі, позов до ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнувши з неї борг по договору, інфляційні втрати та 3% річних на загальну суму 22819,55 грн. Рішення суду щодо розподілу судових витрат підлягає зміні.
На підставі ст. 141 ЦПК України позивачці за рахунок відповідачки ОСОБА_2 підлягає компенсації 908 грн судового збору за подання позову, а на користь ОСОБА_3 з позивачки слід стягнути 681 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 367 - 369, 374, 376, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 серпня 2022 року в частині вирішених позовних вимог до ОСОБА_3 скасувати, в іншій частині вирішення заявлених вимог та розподілу судових витрат рішення змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції.
У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість по договору надання послуг з пошуку об'єктів нерухомості від 17 лютого 2019 року у сумі 22819 грн 55 коп., яка складається з 19800 грн боргу по договору, а також 1995 грн 84 коп. інфляційних втрат та 1023 грн 71 коп. 3% річних за період з 16 липня 2019 року по 05 травня 2021 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 908 грн судового збору за подання позову.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 681 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: О. І. Собина
С. С. Ткачук