ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року м.Суми
Справа №592/1863/22
Номер провадження 22-ц/816/1170/22
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.
за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 вересня 2022 року в складі судді Онайка Р.А., ухвалене в м. Суми,
ВСТАНОВИВ:
У лютом 2022 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця.
Свої вимоги мотивувало тим, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 15 лютого 2009 року. Позичальник при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер, його спадкоємцем є ОСОБА_1
28 лютого 2021 року позивачем була направлена претензія кредитора до Сумської державної нотаріальної контори, а 17 липня 2021 року він звернувся з вимогою-претензією від 01 липня 2021 року до відповідача. На думку позивача, оскільки відповідач не відмовився від спадщини у встановлені цивільним законодавством строки, таким чином він прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов'язання померлого позичальника. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 15 лютого 2009 року становить 7626 грн 71 коп.
Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 7626 грн 71 коп. за кредитним договором № б/н від 15 лютого 2009 року, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 вересня 2022 року відмовлено в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк».
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність заборгованості ОСОБА_2 на момент його смерті за кредитним договором № б/н від 16 лютого 2009 року. Крім того, позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_1 прийняв всю спадщину після померлого ОСОБА_2 .
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення ухвалено без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі; стягнути з відповідача судові витрати.
Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач не мешкав разом з позичальником за адресою своєї реєстрації на момент відкриття спадщини, то він вважається належним спадкоємцем.
Нагошує на тому, що спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно.
Крім того, зазначає, що відповідач до суду не з'явився, заперечень на позов не надав, не надав доказів, що розмір спадкового майна є меншим, ніж заборгованість спадкодавця по кредиту, а також не надав доказів, що квартира, в якій мешкав спадкодавець, йому не належить.
Вважає, що саме на відповідачеві лежить обов'язок щодо вішкодування боргу спадкодавця в повному обсязі.
Від відповідача відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 16 лютого 2009 року між ОСОБА_2 та АТ КБ «Приватбанк» було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідної заяви, в якій вказана сума кредитного ліміту - 250 грн, базова процентна ставка - 30% із розрахунку 360 днів на рік, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки. Порядок погашення заборгованості - щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості (а.с. 27).
До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 29-39).
Відповідно до довідки банку ОСОБА_2 згідно кредитного договору було надано наступні кредитні картки №№: НОМЕР_1 (дата відкриття - 27 січня 2009 року; термін дії - 01/13); НОМЕР_2 (дата відкриття - 30 липня 2012 року; термін дії - 02/16); НОМЕР_3 (дата відкриття - 18 лютого 2016 року; термін дії - 05/18); НОМЕР_4 (дата відкриття - 20 липня 2016 року; термін дії - 05/20); НОМЕР_5 (дата відкриття - 21 серпня 2019 року; термін дії - 07/23) (а.с. 40).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 45).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором становить 7626 грн 71 коп., яка складається з: 7626 грн 71 коп. заборгованості за простроченим тілом кредиту (а.с. 7-17).
28 лютого 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» надіслав претензію кредитора № SAMDN55000026075832 від 18 лютого 2021 року до Сумської міської державної нотаріальної контори (а.с. 46-47).
Згідно реєстраційного штампу від 15 березня 2021 року банк отримав відповідь нотаріальної контори, датовану 05 березня 2021 року про прийняття 04 березня 2021 року претензії кредитора до спадкоємців ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та заведення спадкової справи за № 200/2021. Повідомлено, що станом на 05 березня 2021 року спадкоємці із заявою про прийняття або відмову від прийняття спадщини не зверталися (а.с. 48).
17 липня 2021 року на адресу відповідача ОСОБА_1 позивачем направлено листа-претензію № SAMDN55000026075832 від 01 липня 2021 року (а.с. 49-51).
Згідно витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 98).
Відповідно до довідки ЦНАП про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщені/будинку осіб за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (а.с. 99).
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно ст. ст. 526, 529 ч. 1 ЦПК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини п'ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
У відповідності до вимог ч. ч. 1-3 ст. 1281 ЦК України в редакції на час відкриття спадщини, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
У відповідності до положень ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Таким чином, відповідно до наведеної норми матеріального права, кредитор може звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості померлого боржника з його спадкоємців шляхом накладення стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. При цьому спадкоємці несуть відповідальність по зобов'язанням померлого боржника в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
- чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12, від 24 листопада 2021 року у справі № 615/473/20 (провадження № 61-9358св21).
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги.
В даній справі банк звернувся з позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи свої вимоги тим, що останній є спадкоємцем померлого ОСОБА_2 , оскільки постійно проживав зі спадкодавцем за однією адресою на час відкриття спадщини і протягом строків, встановлених цивільним законодавством не заявив про відмову від неї.
Як вже зазначалося вище, спадкодавець ОСОБА_2 на час смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, окрім відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вказаною адресою були також зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
За встановлених обставин та з урахуванням приписів ст. 1282 ЦК України, що кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині, вбачається, що позов АТ КБ «ПриватБанк» було пред'явлено не до всіх спадкоємців померлого ОСОБА_2 , тобто до участі у справі були залучені не всі відповідачі і позивач не скористався правом, передбаченим ст.51 ЦПК України.
При цьому колегія суддів зауважує, що незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не довів наявність заборгованості у ОСОБА_2 на момент його смерті за договором №б/н від 16 лютого 2009 року, виходячи з наступного.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно заяви від 16 лютого 2009 року, яка підписана ОСОБА_2 , між сторонами було погоджено базову процентну ставку на рівні 30 % річних.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, процентна ставка стосовно використання кредитних коштів змінювалась банком, зокрема, у період з 16 лютого 2009 року по 31 серпня 2014 року - 30% річних (2,5% на місяць), з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року - 34,8% річних (2,9% на місяць), з 01 квітня 2015 року по 31 травня 2015 року - 43,2% річних (3,6% на місяць), з 01 червня 2015 року по 31 липня 2016 року - на різні складові заборгованості за кредитом різні процентні ставки (2,5%, 2,9%, 3,5 % 3,6% на місяць), з 01 серпня 2016 року по 31 липня 2020 року - 42% річних (3,5% на місяць), з 01 серпня 2020 року по 01 листопада 2020 року - 40,8% (3,4% на місяць).
Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що з ОСОБА_2 було погоджено підвищення процентної ставки до 34,8% 40,8%, 42% та 43,2% річних АТ КБ «ПриватБанк» всупереч положеннями ст. 81 ЦПК України суду не надано.
Крім того, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що банк з 01 червня 2015 року відсотки за користування кредитними коштами щомісяця погашав за рахунок кредиту ( 4-та колонка розрахунку) та зараховував їх до заборгованості по тілу кредиту. За період часу з 01 червня 2015 року по 30 листопада 2020 року за рахунок тіла кредиту було погашено відсотків на загальну суму 17 705 грн 63 коп.
Доказів погодження сторонами договору в письмовій формі такого порядку погашення відсотків позивачем не надано. Такі дії банку не відповідають суті кредитних правовідносин, оскільки проценти за своєю суттю є платою за користування кредитними коштами.
Отже, шляхом погашення відсотків за рахунок тіла кредиту банк безпідставно збільшив тіло кредиту на загальну суму 17 705 грн 63 коп., а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не довів наявність заборгованості спадкодавця на момент його смерті за кредитним договором № б/н від 16 лютого 2009 в сумі 7626 грн 71 коп.
Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Оскільки ціна позову становить 7626 грн 71 коп.,, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому судове рішення у даній справі відповідно до п. 2) ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - С. С. Ткачук
Судді: О. Ю. Кононенко
О. І. Собина