Справа № 243/2230/22
Провадження № 1-кп/243/472/2022
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2022 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі колегії суддів:
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
судді: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, яке проводилось в режимі відеоконференцзв'язку, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022052510000367 від 03.03.2022 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янська Донецької області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Слов'янським міськрайонним судом Донецької області розглядається кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022052510000367 від 03.03.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 60 днів. Своє клопотання прокурор обґрунтував тим, що є ризик того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від суду, оскільки йому відомо про можливі наслідки у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а саме - покарання за вчинення інкримінованого ОСОБА_6 злочину передбачає позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі. В цьому випадку наслідки та ризик втечі для обвинуваченого ОСОБА_6 можуть бути визнані як менш небезпечні, ніж покарання та процедура його відбування. Також існує ймовірність того, що обвинувачений може впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки він з ними добре знайомий та підтримує дружні стосунки, а отже може спонукати їх змінити небажані для нього свідчення. Крім того, існує ризик вчинення ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення, оскільки він офіційно не працевлаштований, джерел постійного доходу не має. Прокурор звертає увагу суду, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, пояснив, що він не вчиняв інкриміноване йому кримінальне правопорушення, просив призначити йому інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, додатково зауважив, що у нього в м. Житомирі та в м. Києві є друзі, у яких він може пожити, якщо відносно нього застосують запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_7 , в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважав, що його підзахисному можна обрати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема, просив застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або домашнього арешту, посилаючись на те, що заявлені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутні. Європейський суд з прав людини зазначає в своїх рішеннях, що тяжкість покарання не може бути виключною підставою для тримання особи під вартою. Заявлений прокурором ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може впливати на свідків по кримінальному провадженню, не доведений, прокурор не надав жодних доказів того, що хоча б один свідок звертався до нього з приводу того, що ОСОБА_6 чинить якийсь тиск на нього. Обвинувачений має знайомих, друзів в м. Житомирі та м. Києві, у яких він може пожити у разі зміни йому запобіжного заходу на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою. Крім цього, в м. Житомир є Центр для внутрішньо-переміщених осіб, де також можуть забезпечити обвинуваченого місцем проживання. Тим паче, відсутність місце проживання не підставою для продовження застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Судова колегія, вислухавши думку учасників процесу, дійшла наступного висновку.
Відповідно до частин 1, 2 та 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку. Це означає, що на суд, який здійснює судове провадження, покладаються функції контролю за обґрунтованістю обрання обвинуваченому запобіжного заходу та доцільністю його збереження. Пунктом 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з частиною 1 статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
За правилами ч. 5 ст. 199 КПК України, суд, вирішуючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, зобов'язаний перевірити те, що заявлені стороною обвинувачення ризики не зменшилися.
Судом з достовірністю встановлено, що на теперішній час у кримінальному провадженні продовжує існувати ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду, адже він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за скоєння якого встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, а тому обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене судом у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, може вчинити спробу переховування від суду. До цього, судом також приймається до уваги, що ОСОБА_6 раніше був судимий, відбував реальне покарання в місцях позбавлення волі, та може вирішити, що переховування від суду тягне менш тяжкі наслідки аніж процедура відбування покарання.
Крім того, судова колегія також вважає доведеною стороною обвинувачення наявність ризику впливу обвинуваченого на свідків по кримінальному провадженню, оскільки на теперішній час свідки ще не були допитані в судовому провадженні, а ОСОБА_6 , будучи особисто знайомим зі свідками, може спробувати переконати останніх змінити показання на його користь, щоб в майбутньому уникнути покарання.
Суд не приймає до уваги посилання сторони захисту на те, що свідки по кримінальному провадженню не звертались до прокурора з приводу того, що ОСОБА_6 вживався відносно них будь-який тиск, оскільки вказаний факт є саме наслідком того, що відносно обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що певним чином запобігає його спілкуванню зі свідками по кримінальному провадженню.
Окрім зазначеного, на думку суду, існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_6 не працевлаштований, джерел доходу та стійких соціальних зв'язків за місцем мешкання не має, має судимість, за якою вже відбував реальне покарання в місцях позбавлення волі.
Щодо посилання сторони захисту на те, що тяжкість покарання не може бути виключною підставою для тримання особи під вартою, колегія суддів зазначає, що продовжуючи обвинуваченому строк тримання під вартою, суд враховує не лише тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 злочину, але також інші ризики, зокрема, ймовірного впливу на свідків по кримінальному провадженню, можливості вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, які знайшли своє підтвердження в ході розгляду клопотання, а також дані про особу обвинуваченого.
З огляду на вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 , відсутність доказів та медичних відомостей, які б виключали можливість перебування обвинуваченого під вартою та свідчили б, що стан здоров'я останнього виключає можливість його перебування в установі виконання покарань, з огляду на невідворотність та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, судова колегія вважає реальними ризики, визначені у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, може впливати на свідків кримінального правопорушення або може вчинити інше кримінальне правопорушення, які на теперішній час не зменшилися.
Враховуючи вищенаведене, особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, не одружений, не має стійких соціальних зв'язків за місцем мешкання, наявність введеного в Україні воєнного стану, що суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, колегія суддів дійшла висновку про недостатність застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для запобігання зазначеним вище ризикам, в тому числі таких запобіжних заходів як особисте зобов'язання або домашній арешт, а отже, вважає, що є підстави для продовження відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки саме такий запобіжний захід може у подальшому забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та створить необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями статті 2 КПК України.
Доказів того, що обставини, які були прийняті судом при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з часом змінились, стороною захисту суду не надано та не доведено.
Застосовуючи до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою, колегія суддів не вбачає підстав для визначення розміру застави, оскільки злочин був вчинений із застосуванням насильства та спричинив загибель людей.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 31, 177-178, 181, 183, 194, 197, 201, 202, 315, 331, 336, 371-372, 376, 395 КПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)», строком на 60 днів, тобто до 17 лютого 2023 року включно.
Копію ухвали направити прокурору, обвинуваченому, захиснику та начальнику Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)».
Ухвала про продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала про продовження запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, що перебуває під вартою, з моменту отримання копії ухвали.
Ухвалу постановлено та підписано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 22.12.2022 року о 09-45 год.
Головуючий суддя ОСОБА_8
Судді ОСОБА_9
ОСОБА_10 ОСОБА_11