Ухвала від 21.12.2022 по справі 522/16815/22

Справа № 522/16815/22

Провадження № 2/522/5712/22

УХВАЛА

про відмову у забезпечення позову

21 грудня 2022 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Павлик І.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 125 000 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

09.12.2022 до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 125 000 000,00 грн.

Разом із позовною заявою до суду подано заяву про забезпечення позову, у якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій), а також приватним, державним нотаріусам та особам уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії щодо ТОВ «РЕНТ УМБ» (Код ЄДРПОУ: 40963992, зареєстроване місцезнаходження: 56602, Миколаївська обл., Новоодеський район, м. Нова Одеса, вул. Сеславинського, 30), в тому числі: реєстрацію, внесення змін до установчих документів, перереєстрацію, реорганізацію будь-яким шляхом, реєстрацію припинення діяльності, реєстрацію будь-яким чином скасування існуючої редакції статуту, проводити передачу реєстраційної справи товариств, а також вносити інші зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Заяву обґрунтовано тим, що 31.08.2021 позивач надав відповідачу у борг грошові кошти у розмірі 125 000 000,00 грн, що підтверджується договором позики та розпискою. Оскільки ОСОБА_2 кошти не повернув, на телефонні дзвінки не відповідає, за місцем прописки не перебуває, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості з відповідача. Водночас, з цінного майна зареєстрованого за ОСОБА_2 є лише корпоративні права на частку у статутному капіталі ТОВ «РЕНТ УМБ» (Код ЄДРПОУ: 40963992, зареєстроване місцезнаходження: 56602, Миколаївська обл., Новоодеський район, м. Нова Одеса, вул. Сеславинського, 30). Окрім того, він є 100 % власником даного товариства статутний капітал якого становить 120 662 272,00 грн. З огляду на вище викладене, позивач вважає, що існує реальна загроза того, що відповідач здійснить переоформлення корпоративних прав на частку у статутному капіталі ТОВ «РЕНТ УМБ» на іншу особу, що призведе до неможливості виконання рішення суду про стягнення боргу з відповідача.

Надавши належну правову оцінку підставам, якими заявник обґрунтовує подану ним заяву, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За нормами ст. 149 ЦПК України, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

За змістом ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено види забезпечення позову, зокрема заборона вчиняти певні дії.

Згідно роз'яснень, наведених в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 вищевказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Тобто, законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії.

Отже, суд при з'ясуванні підстав для забезпечення позову повинен об'єктивно оцінювати можливість настання несприятливих наслідків, пов'язаних з виконанням судового рішення.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Крім цього, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Судом встановлено, що 22.09.2022 ОСОБА_1 вже звертався до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 125 000 000,00 грн та із заявою про забезпечення позову, якому присвоєно було номер справи № 522/12500/22 та номер провадження № 2/522/4862/22.

26.09.2022 ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, заборонено державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій), а також приватним, державним нотаріусам та особам уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії щодо ТОВ «РЕНТ УМБ» (Код ЄДРПОУ: 40963992, зареєстроване місцезнаходження: 56602, Миколаївська обл., Новоодеський район, м. Нова Одеса, вул. Сеславинського, 30), в тому числі: реєстрацію, внесення змін до установчих документів, перереєстрацію, реорганізацію будь-яким шляхом, реєстрацію припинення діяльності, реєстрацію скасування існуючої редакції статуту, проводити передачу реєстраційної справи товариств, а також вносити інші зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

25.10.2022 ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам ст.ст. 95, 175, 177 ЦПК України та зазначено про необхідність надати суду обґрунтування щодо підсудності справи Приморському районному суду м. Одеси та завірення належним чином копій документів, доданих до позовної заяви.

14.10.2022 до суду від представника юридичної особи за законодавством Республіки Кіпр Компанії «Малієро Лімітед» адвоката Грицак К.В. надійшла заява, у якій вона просить суд залучити до участі у справі № 522/12500/22 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору юридичну особу за законодавством Республіки Кіпр Компанії «Малієро Лімітед». Заяву обґрунтовано тим, що у разі задоволення позову та подальшого примусового виконання судового рішення стягнення може бути звернено на частку у статутному капіталі ТОВ «РЕНТ УМБ» (власником якого з 24.02.2021 є юридична особа за законодавством Республіки Кіпр Компанії «Малієро Лімітед»), щодо якої було укладено договір купівлі-продажу, ще до передання грошових коштів за договором позики, який є предметом даного судового провадження.

01.12.2022 ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 125 000 000,00 грн повернуто позивачу, у зв'язку з не усуненням недоліків зазначених в ухвалі суду від 25.10.2022 у строк, встановлений судом.

01.12.2022 ухвалою суду скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2022 року у справі № 522/12500/22 шляхом скасування заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій), а також приватним, державним нотаріусам та особам уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ УМБ» (Код ЄДРПОУ: 40963992, зареєстроване місцезнаходження: 56602, Миколаївська обл., Новоодеський район, м. Нова Одеса, вул. Сеславинського, 30), в тому числі: реєстрацію, внесення змін до установчих документів, перереєстрацію, реорганізацію будь-яким шляхом, реєстрацію припинення діяльності, реєстрацію скасування існуючої редакції статуту, проводити передачу реєстраційної справи товариств, а також вносити інші зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

01.12.2022 ухвалою суду заяву представника юридичної особи за законодавством Республіки Кіпр Компанії «Малієро Лімітед» адвоката Грицак К.В. про вступ третьої особи у справу № 522/12500/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 125 000 000,00 грн залишено без розгляду.

Таким чином, станом на дату розгляду заяви про забезпечення позову, позивачем не надано суду доказів того, що відповідач є 100 % власником корпоративних прав ТОВ «РЕНТ УМБ». Додана ним до заяви роздруківка з Інтернет сайту «Опендатабот» не є офіційним документом, а тому є неналежним доказом того, що відповідач є 100 % власником корпоративних прав ТОВ «РЕНТ УМБ», з огляду на отриману судом заяву Компанії «Малієро Лімітед», отриману під час розгляду справи № 522/12500/22, про те, що остання з 24.02.2021 є власником ТОВ «РЕНТ УМБ».

Згідно з положенням ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, держава несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

З огляду на викладене, суд вважає, що застосування обраного заявником способу забезпечення позову може мати негативні наслідки для здійснення господарської діяльності ТОВ «РЕНТ УМБ», належності корпоративних прав на яке відповідачу позивачем не надано, а тому у задоволені заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 149, 150,153, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 125 000 000,00 грн відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та протягом п'ятнадцяти днів може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.

Суддя І.А. Павлик

Попередній документ
108028463
Наступний документ
108028465
Інформація про рішення:
№ рішення: 108028464
№ справи: 522/16815/22
Дата рішення: 21.12.2022
Дата публікації: 26.12.2022
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Приморський районний суд м. Одеси
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; інших видів кредиту
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Повернуто (20.03.2023)
Дата надходження: 09.12.2022
Предмет позову: про стягнення боргового зобов'язання
Учасники справи:
головуючий суддя:
ПАВЛИК ІННА АНАТОЛІЇВНА
суддя-доповідач:
ПАВЛИК ІННА АНАТОЛІЇВНА
відповідач:
Устяновський Микола Богданович
позивач:
Спіян Олег Павлович