Справа № 947/6642/20
Провадження № 1-кп/947/473/22
УХВАЛА
22.12.2022 року Колегія суддів Київського районного суду м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі - ОСОБА_4 ,
за участю прокурора - ОСОБА_5
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160480003160 від 02.09.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 185 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Київського районного суду м.Одеси знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_11 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 185 КК України.
Відповідно до ст. 331 ч.3 КПК України судом було поставлено на обговорення питання доцільності тримання обвинувачених під вартою.
Під час судового засідання прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Своює клопотання прокурор обґрунтовує тим, що підставою для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення, а метою досягнення дієвості цього запобіжного заходу - забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, передбачених ч. 4 ст. 42 КПК України, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України. Так обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, тому є підстави вважати, що обвинувачені, знаючи про тяжкість покарання, що їм загрожує у разі визнання винуватими у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, можуть вдатися до спроб переховуватися. Згідно позиції прокурора обвинувачені можуть незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ст. 177 та ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений не виконає покладенні на нього процесуальні обов'язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. З урахуванням сукупності викладених обставин, даних про особи обвинувачених, в силу характеру інкримінованого ОСОБА_8 та ОСОБА_10 діяння та одночасного забезпечення належного виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Застосування до обвинувачених більш м'яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не може усунути існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і не забезпечить їх належної процесуальної поведінки.
Розгляд судового засідання було призначено в режимі відеоконференції між Київським районним судом м.Одеси та ДУ "Одеський слідчий ізолятор", однак із технічних причин у звїязку із відсутністю електропостачання у ДУ "ОСІ", зв'язок з ДУ "Одеський слідчий ізолятор" встановлено не було.
З 24.02.2022 року на всій території України було введено воєнний стан указом Президента № 64/2022, дія якого пролонгована до теперішнього часу. У листі Верховного суду від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» вказано, що ураховуючи об'єктивні обставини, як виняток, можна допускати розгляд клопотань щодо запобіжних заходів без участі обвинуваченого, з належною мотивацією такої процедури розгляду. Враховуючи вище викладене та факт того, що на території Україні відбуваються бойові дії, суд приходить до висновку про розгляд клопотання без участі обвинувачених.
Захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , заперечував проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважав, що немає правових підстав для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а ризики передбачені КПК не доведені прокурором та існують вже протягом тривалого часу, через що вони значно зменшились, тому вони не є актуальними на данний час. Обвинувачений має міцні соціальні зв'язки та немає наміру переховуватись, крім того вже тривалий час перебуває під вартою, а тому ризики зменшились у зв'язку із чим просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 заперечував проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає, що немає правових підстав для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та ризики, перелічені прокурором, нічим не обгрунтовані і не підтверджені.
Розглянувши колопотання про продовження запобіжних заходів відносно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , вислухавши думку учасників провадження, вивчивши дані про особи обвинувачених, враховуючи тяжкість обвинувачення, оцінивши на предмет наявності ризиків вчинення обвинуваченими дій, передбачених ст. 177 КПК України, кожним окремо, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з огляду на наступне.
ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , обвинувачуються, у вчиненні кримінального правопорушення, який відноситься до категорії особливо тяжкого злочину. Однак, тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою.
При цьому, у рішенні «Нечипорук і Йонкало проти України» ЄСПЛ нагадує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченим суд також враховує вимоги ст.ст. 5, 6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» (далі - Конвенція) та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Суд вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням обставин даної конкретної справи тримання обвинувачених під вартою є розумним з урахуванням особливостей розгляду вказаного кримінального провадження та в даному випадку суд доходить висновку про існування зазначених прокурором та передбачених ст. 177 КПК України ризиків, і про те, що суспільний інтерес щодо тримання обвинувачених під вартою переважає над їх особистими інтересами і що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити належної поведінки обвинувачених та запобігти зазначеним ризикам, а тому суд вважає за необхідне продовжити відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Все вищевикладене свідчить, що тяжкість покарання що може свідчити про те, що ризик переховування обвинувачених від суду на теперішній час не зменшився (п.1 ч.1 ст. 177 КПК).
Окрім тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченим суд бере до уваги і інші обставини, передбачені ст.178 КПК України.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, судом враховується розмір шкоди у завданні якої обвинувачуються ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , а також їхній вік та стан їхнього здоров'я, ступень міцності соціальних зв'язків, майновий стан.
Враховуючи тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , з урахуванням відомостей про осіб обвинувачених, а саме відсутності міцних соціальних зв'язків та тяжкості покарання, яке їм загрожує у разі визнання винними у скоєнні особливо тяжких злочинів, суд приходить до висновку, що існує реальний ризик, що обвинувачені, кожний окремо, можуть здійснити спробу переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, знищити сховати, або спотворити речі і документи, що мають суттєве значення для встановлення важливих обставин, у кримінальному провадженні.
Разом з тим Європейський суд з прав людини в рішенні «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01 червня 2006 року зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Всі обставини у сукупності свідчать про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, у зв'язку із чим суд вважає за доцільне продовжити до обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, з триманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Вищевикладене свідчить про те, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинувачених та обмеження їх прав, не суперечать ст.5 «Конвенції з прав людини та основоположних свобод», оскільки в матеріалах кримінального провадження існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 177, 178, 183, 184, 194, 196, 197, 331, 369-372 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання від вартою в ДУ "Одеський слідчий ізолятор" відносно ОСОБА_10 - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою становить 60 (шістдесят) діб, до 21.02.2023 року, включно.
Раніше визначений розмір застави залишити без змін.
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання від вартою в ДУ "Одеський слідчий ізолятор" відносно ОСОБА_8 - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою становить 60 (шістдесят) діб, до 21.02.2023 року, включно.
Раніше визначений розмір застави залишити без змін.
Ухвала суду щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її проголошення через Київський районний суд м. Одеси.
Головуючий суддя ОСОБА_1 .
Суддя ОСОБА_3 .
Суддя ОСОБА_2 ОСОБА_12