КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
Справа № 947/15133/22
Провадження № 2/947/2534/22
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.12.2022 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Петренка В.С.
за участю секретаря - Ратовської А.С., Лебедюк І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом
Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний»
до ОСОБА_1
про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків,
ВСТАНОВИВ:
15.07.2022 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний» звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» матеріальну шкоду у розмірі 120 687 гривень 99 копійок та 10 000 доларів США 00 центів, а також судові витрати.
В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний» з 13.03.2019 року по 22.04.2022 року та працювала завідуючою каси, 13 березня 2019 року з відповідачем було укладено договір про повну матеріальну відповідальність.
Представник позивача повідомляє, що позовні вимоги складаються з відшкодування матеріальної шкоди, що була завдана відповідачем у двох різних проміжках часу, а саме: 17 червня 2021 року під час проведення грошового переказу системою Money Gram у розмірі 3 226,74 грн. відповідачем помилково було проведено платіж на суму 3 226,74 доларів США, що на момент здійснення платежу було еквівалентно 91 829 грн. 47 коп., чим було нанесено позивачу матеріальну шкоду, що підтверджується роз'яснювальною запискою від 23.06.2021, що була складена власноруч відповідачем.
Представник позивача вказує, що відповідальність за відшкодування зазначеної суми була розподілена порівну між відповідачем та іншим співробітником, що також був винний у нанесенні матеріальної шкоди, тобто ОСОБА_1 мала відшкодувати позивачу матеріальну шкоду у сумі 45 914,73 грн.
Згодом, як зазначає представник позивача, відповідачем була підписана заява про утримання коштів з заробітної плати від 30.06.2021 року у сумі 1 800,00 грн. з метою поступового відшкодування матеріальної шкоди, відрахування за згадуваною заявою проводились щомісяця до моменту звільнення відповідача з займаної посади 22.04.2022.
Як стверджує представник позивача, на момент звільнення з займаної посади відповідач відшкодувала 25 226,74 грн. з 45 914,73 грн., що належали до відшкодування.
Таким чином, представник позивача вважає, що відшкодуванню підлягає матеріальна шкода у сумі 20 687 грн. 99 коп., що була невідшкодована в межах відрахувань з заробітної плати Відповідача.
Крім того, представник позивача вказує, що 23 березня 2022 року позивачем, під час здійснення вибіркової позапланової невиїзної перевірки, було виявлено недостачу у касі відділення банку №14-04, що у м. Миколаїв, у розмірі 100 000,00 грн. та 10 000,00 доларів США, що разом еквівалентно 392 549 грн. 00 коп., що підтверджується актом про розбіжності № б/н від 23.03.2022 року та довідкою про результати перевірки №13/2022-ВПК від 05.04.2022 року.
Представник позивача вважає, що вищевказані події відбулись (матеріальна шкода від 17.06.2021 року та від 23.03.2022 року) через безвідповідальне, недбале та халатне ставлення до своїх робочих обов'язків завідуючою каси відділення №14-04 ОСОБА_1 .
З урахуванням викладеного, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний» звернулося до суду з відповідним позовом про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 18.07.2022 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявоюПублічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.Призначено підготовче засідання.
14.10.2022 року до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, яку, у підготовчому засіданні 18.10.2022 року було прийнято до розгляду.
У підготовчому засіданні 23.11.2022 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання 20.12.2022 року представник позивача не з'явився, однак 20.12.2022 року надав до канцелярії суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності та зазначив, що заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач - ОСОБА_1 про час та місце підготовчих та судових засідань повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які наявні у матеріалах справи, у підготовчі та судові засідання не з'явилась, про поважність причин відсутності не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.
Крім того, судове відправлення на судове засідання, призначене 20.12.2022 року, було повернуто поштою із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Приймаючи до уваги, що судове відправлення на судове засідання, призначене 20.12.2022 року, було повернуто поштою із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», суд зазначає, що відповідач про час та місце судових засідань повідомлена належним чином.
Крім того, відповідачу відомо про розгляд зазначеної справи, що підтверджується клопотаннями її представника адвоката Сидоренко Тетяни Володимирівни про відкладення підготовчого засідання та ознайомлення з матеріалами справи.
Так, суд зазначає, що 27.09.2022 року на електронну адресу суду від представника відповідача - адвоката Сидоренко Тетяни Володимирівни надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та надання дозволу представнику відповідача до електронної справи в підсистемі «Електронний суд» або ознайомити її як представника відповідача з матеріалами справи за допомогою електронної пошти.
У підготовчому засіданні 28.09.2022 року було задоволено зазначене клопотання представника відповідача, відкладено підготовче засідання та надано дозвіл на ознайомлення з матеріалами електронної справи в підсистемі «Електронний суд», про що було повідомлено представника відповідача.
17.10.2022 року на електронну адресу суду від представника відповідача - адвоката Сидоренко Тетяни Володимирівни надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та надання дозволу представнику відповідача до електронної справи в підсистемі «Електронний суд» або ознайомити її як представника відповідача з матеріалами справи за допомогою електронної пошти.
Листом від 18.10.2022 року суд повідомив представника відповідача, що 28.09.2022 року їй було надано дозвіл на ознайомлення з матеріалами електронної справи в підсистемі «Електронний суд», а також повідомив про те, що її дані 28.09.2022 року були внесені до відповідної статистичної картки системи Д-3 та надано дозвіл на ознайомлення з матеріалами електронної справи в підсистемі "Електронний суд".
20.10.2022 року на електронну адресу суду від представника відповідача - адвоката Сидоренко Тетяни Володимирівни знову надійшло клопотання про ознайомлення її як представника відповідача з матеріалами справи за допомогою електронної пошти.
19.12.2022 року на електронну адресу суду від представника відповідача - адвоката Сидоренко Тетяни Володимирівни також надійшло аналогічне клопотання про відкладення підготовчого засідання та надання дозволу представнику відповідача до електронної справи в підсистемі «Електронний суд» або ознайомити її як представника відповідача з матеріалами справи за допомогою електронної пошти.
У судовому засіданні 20.12.2022 року судом було відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 189 ЦПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі було відкрито ще 18.07.2022 року, тобто справа перебуває в провадженні суду вже п'ять місяців, у зв'язку з чим, суд позбавлений процесуальної можливості відкладати судові засідання.
Неприбуття у судове засідання належним чином повідомленого відповідача або її представника розцінюється судом як зловживання процесуальними правами із наміром затягування розгляду справи.
Частиною 1 статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
При цьому суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Приймаючи до уваги неприбуття у судові засідання належним чином повідомленого відповідача або його представника, з урахуванням положень 275 ЦПК України, суд позбавлений процесуальної можливості знову відкладати судове засідання, а тому у задоволенні клопотання представника відповідача було відмовлено.
Крім того, суд зазначає, що це вже третє клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи без надання відповідних доказів, попередні клопотання були задоволено судом.
Щодо клопотання представника відповідача в частині надання дозволу представнику відповідача до електронної справи в підсистемі «Електронний суд» або ознайомлення її як представника відповідача з матеріалами справи за допомогою електронної пошти, суд зазначає, що листом від 18.10.2022 року суд повідомив представника відповідача, що 28.09.2022 року їй було надано дозвіл на ознайомлення з матеріалами електронної справи в підсистемі «Електронний суд», а також повідомив про те, що її дані 28.09.2022 року були внесені до відповідної статистичної картки системи Д-3 та надано дозвіл на ознайомлення з матеріалами електронної справи в підсистемі "Електронний суд".
При цьому, чинний Цивільний процесуальний кодекс України не передбачає ознайомлення сторін або їх представників матеріалами справи за допомогою електронної пошти.
Також суд звертає увагу представника відповідача на тому, що відповідач - ОСОБА_1 29.07.2022 року отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з додатками, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне у матеріалах справи (а.с. 47), тобто у представника відповідача було достатньо часу для надання відзиву на позов та відповідних доказів, або для з'явлення безпосередньо до суду та ознайомлення з матеріалами справи у паперовій формі.
Крім того, у відповідності до ч. 1, 2, 7, 8 ст. 212 ЦПК України, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п'ять днів до відповідного судового засідання. Копія ухвали про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду негайно надсилається до суду, який зобов'язаний організувати її виконання, та особі, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Згідно вимог ч. 7 ст. 11 ЗУ "Про судоустрій та статус суддів", учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом. Обов'язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.
Отже, відеоконференція покликана захистити сторони від надмірного затягування судового процесу, оскільки основною причиною затягування справи є неявка учасників процесу до зали судового засідання.
Відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв'язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, суди можуть використовувати систему відеоконференцзв'язку, а саме: комплекс технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon», що забезпечує проведення судових засідань в режимі відеоконференцзв'язку.
Таким чином, у зв'язку з неможливістю прибуття у підготовчі та судові засідання за п'ять місяців розгляду справи, представник відповідача мав право звернутися до суду з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак відповідного клопотання жодного на адресу суду не надіслав.
З урахуванням викладеного, у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Сидоренко Тетяни Володимирівни від 19.12.2022 року про відкладення підготовчого засідання та надання дозволу представнику відповідача до електронної справи в підсистемі «Електронний суд» або ознайомити її як представника відповідача з матеріалами справи за допомогою електронної пошти, судом було відмовлено.
Відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України за згодою представника позивача Київським районним судом м. Одеси постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, ОСОБА_1 з 13.03.2019 року перебувала у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний» та працювала на посаді завідуючої каси у відділенні №14-04 регіонального відділення в м. Миколаєві у режимі роботи повного робочого дня (08 годин), з посадовим окладом згідно штатного розкладу та строком випробування три місяці, що підтверджується копією заяви про прийняття на роботу від 15.02.2019 року, копією витягу з наказу з особового складу від 12.03.2019 року «Про прийняття на роботу та встановлення надбавки за інтенсивність праці».
13 березня 2019 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний» та відповідачем - ОСОБА_1 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, що підтверджується копією договору.
Судовим розглядом встановлено, що 17 червня 2021 року під час проведення грошового переказу системою «Money Gram» у розмірі 3 226,74 грн. ОСОБА_1 помилково було проведено платіж на суму 3 226,74 дол. США, що на момент здійснення платежу було еквівалентно 91 829 грн. 47 коп., що підтверджується копією пояснювальної записки від 23.06.2021 року, яка була складена власноруч відповідачем - ОСОБА_1 .
Зі змісту пояснювальної записки вбачається, що відповідач - ОСОБА_1 через власну неуважність, нехтуючи своїми трудовими обов'язками, допустила помилку під час проведення переказу у платіжній системі «Money Gram». Вказана помилка призвела до переведення значно більших коштів на рахунок клієнта, а саме: замість переказу на суму 3 226,74 грн. було переведено 3 226,74 доларів США, що на момент здійснення переказу було еквівалентно 91 829 грн. 47 коп.
Вказана сума матеріальної шкоди розподілена навпіл між відповідачем та іншим співробітником, що був винний у нанесенні згадуваної шкоди, тобто ОСОБА_1 мала відшкодувати позивачу матеріальну шкоду у сумі 45 914,73 грн.
30.06.2021 року ОСОБА_1 було складено та власноруч підписано заяву про утримання з її заробітної плати щомісячно в аванс (починаючи з липня 2021 року), суму в розмірі 1 800,00 грн. для погашення заборгованості.
Відрахування за вказаною заявою проводились щомісяця до моменту звільнення відповідача з займаної посади 22.04.2022 року, і на момент звільнення з займаної посади відповідач відшкодувала 25 226,74 грн. з 45 914,73 грн., що належали до відшкодування.
Таким чином, суд зазначає, що відшкодуванню підлягає матеріальна шкода у сумі 20 687 грн. 99 коп., що не була відшкодована в межах відрахувань з заробітної плати відповідача.
Судовим розглядом також встановлено, що 23 березня 2022 року Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний» під час здійснення вибіркової позапланової невиїзної перевірки було виявлено недостачу у касі відділення банку №14-04, що у м. Миколаїв, у розмірі 100 000,00 гривень та 10 000,00 доларів США, що підтверджується копією акту про розбіжності № б/н від 23 березня 2022 року, та довідкою про результати перевірки з окремого питання організації касової роботи №13/2022-ВПКР від 05 квітня 2022 року.
Зі змісту акту про розбіжності від 23.03.2022 року та довідки про результати перевірки №13/2022-ВПКР від 05.04.2022 року вбачається, в результаті низки помилок, а також серії свідомих порушень правил нормативно-правових актів HБУ та внутрішніх і документів банку, що були допущені ОСОБА_1 , утворилась недостача у розмірі 100 000,00 грн. та 10 000,00 доларів США.
Відповідачем - ОСОБА_1 особисто було визнано свою вину за виниклу недостачу, про що ОСОБА_1 власноруч було складено пояснювальну записку від 23.03.2022 року та розписку від 23.03.2022 року.
У вказаних пояснювальній записці від 23.03.2022 року та розписці від 23.03.2022 року ОСОБА_1 визнала власну вину у виниклій недостачі та зобов'язалась повернути суму недостачі у повному розмірі до 25.03.2022 року.
Однак, до теперішнього часу, кошти повернуті не були.
22 квітня 2022 року ОСОБА_1 , завідувача каси відділення №14-04 регіонального відділення в м. Миколаєві, було звільнено з роботи 25 квітня 2022 року у зв'язку з втратою довіри, п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, що підтверджується копією витягу з наказу з особового складу від 22 квітня 2022 року «Про звільнення у зв'язку із втратою довіри».
Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частини 1, 2 статті 12 ЦПК України).
За змістом ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним ; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Зі змісту ч.ч. 1- 4 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.
Статею 131 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов'язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.
Стаття 134 КЗпП України передбачає, випадки за наявності яких, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, зокрема, п.1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли : між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Згідно ст. 1351 КЗпП України письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку та займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов'язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; виконує роботу за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу і користується обладнанням та засобами роботодавця, наданими йому для виконання роботи.
Статтею 135 та статтею 136 КЗпП України передбачено, що межі матеріальної відповідальності працівників за шкоду, завдану підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір, встановлюються законодавством. Покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням роботодавця, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Розпорядження роботодавця, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання роботодавцем позову до місцевого загального суду. Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.
В п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, завданої підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз'яснено, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт 1 статті 134 КЗпП), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з статті 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.
У постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року по справі №6-16цс12, зазначено, що договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) в Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва не зазначені, юридичної сили не мають і не можуть бути підставою для покладання матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної з їх вини шкоди.
Згідно п. 1 Додатку №1 до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24 посада завідуючого каси відноситься до переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва.
Згідно положень п.п. 2.10, 2.11 посадової інструкції №14-04 ПІ/007/002/1 (4) завідувач каси зобов'язаний здійснювати закриття/відкриття грошового сховища/сейфа, здачу його під охорону, забезпечувати належне зберігання грошових коштів, банківських металів, бланків суворої звітності та інших цінностей і документів.
Відповідно до п. 4.1. посадової інструкції форма особистої відповідальності завідувача каси визначається чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України та внутрішніми нормативними документами банку.
Пунктом 4.2. посадової інструкції встановлено, що завідувач каси несе відповідальність за належне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, що передбачені цією інструкцією та за результати своєї діяльності.
Згідно положень договору про повну матеріальну відповідальність від 13.03.2019 року працівник бере на себе повну матеріальну відповідальність за схоронність ввірених йому адміністрацією матеріальних цінностей.
Таким чином, судовим розглядом встановлено, що внаслідок винних дій відповідача під час виконання своїх робочих обов'язків позивачу як юридичній особі, була нанесена матеріальна шкода у розмірі 120 687,99 грн. та 10 000,00 доларів США.
При цьому, відповідачем ОСОБА_1 під час розгляду справи не була спростована належними та допустимими доказами наявність її вини у заподіянні позивачу матеріальної шкоді.
У відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
При вирішенні питання щодо стягнення матеріальної шкоди, в тому числі, в іноземній валюті у розмірі 10 000,00 доларів США, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до вимог статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею другою Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (цянорма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).
Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
З урахуванням викладеного, оскільки шкода у вигляді недостачі у касі відділення банку №14-04, розташованого у м. Миколаїв, була завдана ОСОБА_1 , в тому числі, у іноземній валюті, суд вважає за можливе стягнути з відповідача грошові кошти, в тому числі, в іноземній валюті, а саме: в доларах США.
На підставі викладеного, встановивши обставини, якими обґрунтовується позов, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, суд вважає встановленим факт заподіяння відповідачем по справі ОСОБА_1 під час виконання нею трудових обов'язків позивачу Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «Південний» матеріальної шкоди у розмірі 120 687,99 грн. та 10 000,00 доларів США, приходить до висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» та стягнення на його користь з відповідача ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 120 687,99 грн. та 10 000,00 доларів США на відшкодування матеріальної шкоди, завданої нею як працівником, який несе матеріальну відповідальність у повному розмірі заподіяної шкоди.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 369,23 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 21.08.2007 року Корабельним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» (місцезнаходження: 65059, м. Одеса, вул. Краснова, 6/1, код ЄДРПОУ 20953647, рахунок № НОМЕР_3 в Акціонерному банку «Південний», МФО 328209, м. Одеса) матеріальну шкоду у розмірі 120 687 (сто двадцять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 99 коп.та 10 000 (десять тисяч) доларів США 00 центів.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 21.08.2007 року Корабельним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» (місцезнаходження: 65059, м. Одеса, вул. Краснова, 6/1, код ЄДРПОУ 20953647, рахунок № НОМЕР_3 в Акціонерному банку «Південний», МФО 328209, м. Одеса) витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 369 (вісім тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 23 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя Петренко В. С.