ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 495/9258/22
Номер провадження 3/495/4443/2022
23 грудня 2022 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицький С.І., розглянувши матеріали, що надійшли від Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності у відношенні ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшли матеріали про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення: 15.11.2022 року о 18 годині 30 хвилин по вул. Ізмаїльська, 111 в м. Білгород-Дністровський, Одеська область, я ( ОСОБА_1 ) керував автомобілем марки Ваз 21083, державний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги п.2.5. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2010 року №1306, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 просив суд винести постанову про закриття провадження в даній справі у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що він не керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння і від проходження огляду не відмовлявся, працівники поліції йому ніякого направлення до лікарні не вручали. Свідків того що він керував транспортним засобом відсутні та при складанні протоколу свідки також булу відсутні. Автомобіль яким він керував працівниками поліції був зупинений безпідставно, так як останній не порушував правила дорожнього руху. Після складання протоколу про адміністративне правопорушення його не відсторонили від керування та не вилучили посвідчення водія. Крім того, йому не було роз'яснено право на надання правової допомоги. Після складання протоколу, так як він не погоджувався з діями поліцейських він відразу ж поїхав до лікарні де здав аналізи на вміст алкоголю в організмі, за результатом токсикологічного дослідження № 1375 вміст алкоголю не виявлено.
Ознайомившись з матеріалами справи, оцінивши докази в їх сукупності суд вважає, що провадження в даній справі слід закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, тому що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за якою це правопорушення кваліфікується як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, обов'язок доказування в справах про правопорушення лежить на посадовій особі, яку уповноважено складати адміністративні матеріали.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ст. 130 КУпАП, так як працівниками поліції не надано до суду належних та допустимих доказів, щодо керування останнім транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння.
Документи які було долучено до матеріалів адміністративної справи, суд вважає не належними та не допустимими доказами, оскільки під час їх дослідження судом не було встановлено факту вчинення певного діяння ОСОБА_1 та наявність в діянні останнього, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Крім того, працівником поліції в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 від проходження огляду в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився під відео запис, який був зроблений на телефон, однак, суд бере до уваги, що працівниками поліції було порушено п. 5.4. Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.02.2009 року №77 в якій зазначено - у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я посадова особа Державтоінспекції МВС в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Суд, не може брати до уваги як доказ пояснення ОСОБА_2 , оскільки працівником поліції в протоколі не зазначена вказана особа як свідок.
Крім того, відеозапис інспектора поліції не може бути використаний як беззаперечний доказ у даному провадженні за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки у відповідності п.п.4,5 Розділу П Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженоїнаказом МВС України від 18.12.2018 року за №1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відео зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Також, працівниками поліції в протоколі не вказано ні назву, ні модель, ні серійний номер пристрою, який застосовувався для відео зйомки, не зазначено номер та серію диску, а також відомості про відео фіксація руху автомобіля, моменту зупинки транспортного засобу та обставин складання самого протоколу про адміністративне правопорушення, що є явно недостатнім для повного і об'єктивного встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Аналогічно позицію до вищезазначеного висловив Одеський апеляційний суд по справі № 522/19976/21 від 07.11.2022 року.
Суд вважає, що СД- диск з відеозаписом який був долучений до матеріалів справи є неналежним доказом з оглядом на наступне:
Відео файли були записані на невідомий пристрій, інформацію про який не було зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, та в інших матеріалах справи.
Аналогічно позицію до вищезазначеного висловив Верховний суд КАС по справі № 428/2769/17 від 24.01.2019 року, в якій суд зазначив, що жодної інформації про фіксацію правопорушення із застосуванням технічних засобів та про технічний засіб не містить, а тому це є грубим порушенням законодавства.
Таким чином суд приходить до висновку, що поліцейськими було порушено наказ МВС № 1026 від 18.12.2018 року Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до постанови Сьомого апеляційного суду від 02.07.2020 року, у справі № 686/4414/20. «Відеозапис з нагрудної камери поліцейського не є належними доказами у справі, оскільки вони не відображають відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність».
Крім того, суд наголошує на тому, що відео фіксування правопорушення повинно відбуватися з моменту його виявлення і до його завершення. При цьому, переривати відео фіксування процесу розгляду справи не можна, оскільки це є підставою вважати відео та фото докази, як неналежні.
Відповідно до ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію» поліцією в своїй діяльності застосовуються технічні прилади та технічні засоби, що мають фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Поліції для забезпечення публічної безпеки порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання ПДР.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідні відеофайли не було підписано ЕЦП, тому відео надані до суду поліцейськими як докази порушення водієм правил дорожнього руху (ПДР), є неналежними.
Оскільки такі докази мають бути засвідчено електронним цифровим підписом (ЕЦП) особи, яка здійснювала запис (фото), чи особи, яка робила їх копію.
Таку ж позицію висловив Другий апеляційний адміністративний суд в постанові від 5 квітня 2021 року у справі № 591/6739/20 «відео докази порушення водіями правил дорожнього руху (ПДР), має бути засвідчено електронним цифровим підписом (ЕЦП)».
Зазначенні дії позбавляють суд можливості постановити законне та обґрунтоване рішення.
Окрім того, процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція).
Так згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 12 розділу ІІ цієї Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до пункту 6 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Крім того, суд звертає увагу на те, що сам пособі факт відмови водія ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки не є підставою для притягнення його до відповідальності за ст.130 КУпАП.
Згідно ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія на стан сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Однак на цьому етапі водій ще не вважається винним, так як відповідно до чинного законодавства водію надано право пройти ще один незалежний огляд.
А саме згідно з ч.2 цієї ж статті у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
При цьому огляд проводиться не в будь якому закладі, а у закладі який включено у перелік закладів охорони здоров'я яким надається право проведення такого огляду. Цей перелік затверджується Управлінням охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду в інших закладах заборонено законом.
Відповідно до ч.6 ст.266 КУпАП направлення особи для огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, згідно із п.8р.ІІ Інструкції №1452/735 форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння наведена в додатку № 1 цієї Інструкції.
Зазначені нормативні акти чітко передбачають, що у випадку відмови водія від огляду на місці зупинки чи незгоди водія із результатами на місці зупинки працівник поліції ще не має права скласти протокол за статтею 130 КУпАП. У такому випадку закон покладає обов'язок на працівника поліції запропонувати водієві пройти огляд в медичному закладі.
Крім цього проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я. У письмовому направлені має бути вказано конкретний заклад охорони здоров'я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія якого направляють, точний час видачі направлення тощо.
І тільки тоді коли водій отримав письмове направлення та відмовляється від проходження огляду в закладі охорони здоров'я, поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП.
З матеріалів справи було встановлено, що письмового направлення до медичного закладу водій ОСОБА_1 від працівника поліції не отримував та в матеріалах адміністративної справи відсутні відомості про вручення такого направлення, відповідно до якого ОСОБА_1 мав би можливість пройти огляд у медичному закладі.
Таким чином, працівниками поліції порушений порядок проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 , встановлений ст. 266 КУпАП та Інструкцією "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", що свідчить і про порушення ст.19 та ст.62 Конституції України.
Крім того, суд бере до уваги результат токсикологічного дослідження № 1375 від 25.11.2022 року, згідно якого при дослідженні ОСОБА_1 , вміст алкоголю в останнього не виявлено.
Суд звертає увагу, що статтею 35 ЗУ «Про національну поліцію» передбачений вичерпний перелік випадків коли поліцейський може зупиняти транспортні засоби.
З матеріалів адміністративного провадження, вбачається, що зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 було здійснено без будь яких на те законних підстав, за наступних обставин:
Так, з матеріалів адміністративної справи вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 начебто за підозрою у керуванні останнім транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Приймаючи до уваги положення ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» апеляційний суд вважає, що такі дії працівників поліції являються незаконними, оскільки відповідно до вищезазначеного можна зробити висновок, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено незаконно, оскільки наведеної підстави для зупинки транспортного засобу ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» не передбачає, що в подальшому призвело до незаконного складання відносно останнього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 265-1 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, працівник уповноваженого підрозділу тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення, і видає тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що у ОСОБА_1 посвідчення водія не вилучалось, хоча ч.1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, у зв'язку з чим працівники поліції були зобов'язані вилучити у останнього посвідчення водія та надати тимчасове посвідчення.
Крім того, судом було встановлено, що після складання поліцейськими протоколу серії ДПР18 № 128147 гр. ОСОБА_1 , не був відсторонений від керування транспортним засобом, що дає можливість мати сумніви, щодо самої події правопорушення.
Дані обставини викликають сумнів у суду щодо законності складання адміністративного протоколу щодо ОСОБА_1 .
Крім того, як зазначає гр. ОСОБА_1 , йому не було роз'яснено права, зокрема на право надання правової допомоги, суд приймає цей факт до уваги, оскільки протилежного не наведено в матеріалах справи, тому суд не може не враховувати такі обставини.
А отже, суд приходить до висновку, що поліцейськими не дотримано передбаченої законом процедури яка має важливу роль для встановлення об'єктивної істини при розгляді справи, а саме: розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає справу.
Поліцейський оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи,їх права і обов'язки. З протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено, чи інспектор роз'яснив водію його права ( відповідно до ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України), як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що являється грубим порушенням процедури накладання стягнення і скасування штрафу. (ст.280 КУпАП).
Крім того, поліцейськими порушено ст. 62 Конституції України де закріплює принцип судочинства - презумпцію невинуватості, відповідно до якого особа, яка притягується до відповідальності може бути визнана винною і покараною лише за умови, якщо її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена рішенням суду. Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування на особу, яка притягується до відповідальності. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.
Відповідну позицію висловив у своїй постанові Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду України від 18.02.2020 року по справі №524/9827/16-а у адміністративному провадженні № К/9901/20742/18, ненадання інспектором поліції можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
З огляду на вищезазначені обставини, суд вважає, що докази, які містяться у матеріалах справи являються недопустимими, оскільки отримані з грубим порушенням законодавства, а отже протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 являється незаконним.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови судді у справах про адміністративні правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП, а саме в них, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви прийняття або відхилення доказів.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Карелін проти Росії» (20 вересня 2016 року, заява №926/08) зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має право самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч.1 п.3 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) при наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП виносить постанову про закриття справи.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази та надавши їм оцінку, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, тому провадження по справі необхідно закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 9, 24, ч.1 ст.130, ст.ст. 221, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження по справі № 495/9258/22 про вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя С.І. Савицький