Ухвала від 22.12.2022 по справі 910/20962/21

УХВАЛА

22 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/20962/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В.(головуючий), Малашенкової Т.М. та Селіваненка В. П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" (далі-Товариство)

на рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2022 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Полісся "

до Товариства

про стягнення 412871,81 грн,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія Сервіс",

ВСТАНОВИВ:

Товариство 07.12.2022 (згідно з відміткою на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 зі справи № 910/20962/21.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Полісся" 13.12.2022 (згідно з відміткою на конверті) подало до Верховного суду заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства у цій справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено і у частині першій статті 17 ГПК України.

Згідно з частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у даній справі є стягнення 412 871,81 грн, з яких 319 968,00 грн, попередньої оплати та 20 530,55 грн пені, 66272,82 грн 3% річних та 6100,44 грн інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки обладнання, а, отже, ціна позову у даній справі не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у підпунктах "а", "б", "в" та "г" цієї ж норми.

Звертаючись із касаційною скаргою, Товариство зазначає, що справа має виняткове значення для скаржника, оскільки останній є відповідачем у декількох аналогічних справах з ідентичним предметом спору, а також скаржник зазначає, що у разі стягнення з останнього грошових коштів згідно з оскаржуваним судовим рішенням останній може опинитися на межі банкрутства, що унеможливить виплату заробітної плати найманим працівникам та сплату податків, що на його думку, підпадає під дію підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та може бути підставою для перегляду цієї справи в касаційному порядку.

Проте наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга має виняткове значення для скаржника. Сама лише наявність інших близьких за змістом спорів за участю Товариства не може розцінюватись Судом як виключна обставина для касаційного перегляду справи, оскільки наведене не свідчить про неоднакове застосування судом одних і тих самих норм матеріального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Також безпідставними є посилання скаржника на винятковість значення справи, з тих підстав, що розмір стягнутих коштів згідно з оскаржуваним судовим рішенням призведе до банкрутства Товариства, яке здійснює свою діяльність з метою досягнення економічних результатів та прибутку, оскільки останній самостійно несе ризики господарської діяльності, а отримання (або неотримання) доходу є лише наслідком неналежної організації такої діяльності та не звільняє скаржника від обов'язку виконання взятих на себе зобов'язань.

Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями та переоцінки встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Разом з тим незгода скаржника із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника прийняття цих судових рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї із сторін справи є звичайним передбаченим процесуальним законом процесом.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.

Водночас Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних обґрунтувань, тому що в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Отже, у касаційній скарзі скаржником належним чином не обґрунтовано та не доведено обставин, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення господарського міста Києва від 15.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у цій справі, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись частиною п'ятою статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" на рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 зі справи № 910/20962/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова

Суддя В. Селіваненко

Попередній документ
108025340
Наступний документ
108025342
Інформація про рішення:
№ рішення: 108025341
№ справи: 910/20962/21
Дата рішення: 22.12.2022
Дата публікації: 26.12.2022
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Господарське
Суд: Касаційний господарський суд Верховного Суду
Категорія справи:
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Відмовлено у відкритті провадження (11.04.2023)
Дата надходження: 04.04.2023
Предмет позову: стягнення 412 871,81 грн.
Розклад засідань:
19.12.2025 01:05 Господарський суд міста Києва
19.12.2025 01:05 Господарський суд міста Києва
19.12.2025 01:05 Господарський суд міста Києва
19.12.2025 01:05 Господарський суд міста Києва
19.12.2025 01:05 Господарський суд міста Києва
19.12.2025 01:05 Господарський суд міста Києва
19.12.2025 01:05 Господарський суд міста Києва
19.12.2025 01:05 Господарський суд міста Києва
02.02.2022 16:45 Господарський суд міста Києва
16.02.2022 15:20 Господарський суд міста Києва
16.03.2022 12:40 Господарський суд міста Києва
25.10.2022 14:00 Північний апеляційний господарський суд
15.11.2022 15:20 Північний апеляційний господарський суд
06.12.2022 15:20 Північний апеляційний господарський суд