УХВАЛА
22 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 902/961/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. - (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022
у справі № 902/961/21
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест"
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт";
приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інна Анатоліївна,
про визнання договору недійсним
та за зустрічним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях
до товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт";
приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інна Анатоліївна,
про розірвання договору та стягнення неустойки,
ВСТАНОВИВ:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (далі - Відділення ФДМУ) 13.12.2022 (відповідно до відмітки на поштовому конверті) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 у справі № 902/961/21, а рішення господарського суду Вінницької області від 28.01.2022 у цій справі залишити в силі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 7 частини другої, пункту 1 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується; до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.
Статтею 284 ГПК України встановлено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Відповідно до статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення; учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення; строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Предметом касаційного оскарження є постанова Північно-західного апеляційного господарського суду ухвалена 17.10.2022 (дата складення повного тексту - 19.10.2022), а тому строк на її оскарження закінчився 08.11.2022.
Касаційну скаргу Відділенням ФДМУ подано до Верховного Суду 13.12.2022.
У касаційній скарзі викладено клопотання, у якому Відділення ФДМУ просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження судового рішення зазначає, що внаслідок військової агресії проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на всій території України було введено воєнний стан, у зв'язку з чим листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Крім того скаржник зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в своїй постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 дійшов висновку, що протягом дії воєнного стану суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами - може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду; під час воєнного стану поновленню підлягають лише процесуальні строки, порушені з поважних причин, основними з яких є такі: повітряна тривога, відсутність електрозабезпечення, неможливість використання транспорту, ракетне чи інше збройне ураження території, де знаходиться адвокат та/або відповідний орган, а також окупація вказаної території тощо.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має надати суду докази їх наявності та непереборності, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Таким чином, розглянувши зазначене клопотання та оцінивши наведені доводи скаржника, ураховуючи дату подання касаційної скарги (13.12.2022), зважаючи на місцезнаходження Відділення ФДМУ, Суд визнає неповажними підстави, викладені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження.
Водночас, саме лише посилання заявника у клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку на введення воєнного стану на території України та лист Торгово-промислової палати України не є безумовним доказом наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Частиною третьою статті 292 ГПК України визначено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Разом з цим відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, практику застосування якої необхідно сформувати, правовідносини, до яких ця норма повинна застосовуватись і який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає його неправильність.
Оскаржуючи у касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Отже правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
Однак усупереч вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі скаржник взагалі не зазначає жодної підстави касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень, передбачених абзацом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстав та не наводить належного обґрунтування таких підстав.
Крім цього відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі - ЗУ "Про судовий збір").
Відповідно до частини першої статті 4 ЗУ "Про судовий збір" - судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлено у розмірі 2 270 грн.
Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 ЗУ "Про судовий збір" ставку судового збору: за подання позовної заяви майнового характеру встановлено 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено в 1-му розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).
За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 ЗУ "Про судовий збір" ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Відповідно до абзацу першого та другого частини третьої статті 6 ЗУ "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру; у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до частини шостої статті 6 ЗУ "Про судовий збір" за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах.
Оскільки кожна позовна заява є самостійним, окремим об'єктом справляння судового збору, то за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у відсотковому співвідношенні до розміру судового збору, що підлягав сплаті при поданні кожної окремої відповідної позовної заяви.
У разі оскарження в касаційному порядку судового рішення, ухваленого за наслідками розгляду первісного та зустрічного позовів, якщо сторона не згодна з таким рішенням, судовий збір має сплачуватися з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 28.01.2022 у справі № 902/961/21 в задоволенні первісного позову відмовлено повністю; понесені судові витрати залишено за первісним позивачем; зустрічний позов задоволено повністю; розірвано договір купівлі - продажу від 29.07.2021, що укладений між Відділенням ФДМУ та товариством з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" (далі - ТОВ "СТК Київ-Інвест"); стягнуто з ТОВ "СТК Київ-Інвест" на користь Відділення ФДМУ неустойку в сумі 4 086 000,06 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 63 560,00 грн.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022: апеляційну скаргу ТОВ "СТК Київ-Інвест" задоволено частково; рішення господарського суду Вінницької області від 28.01.2022 у справі № 902/961/21 в частині відмови в задоволенні первісного позову ТОВ "СТК Київ-Інвест" про визнання договору недійсним - змінено в мотивувальній частині, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови; рішення господарського суду Вінницької області від 28.01.2022 у справі № 902/961/21 в частині задоволення зустрічного позову Відділення ФДМУ до ТОВ "СТК Київ-Інвест" про розірвання договору купівлі-продажу від 29.07.2021 та стягнення неустойки скасовано та прийнято у цій частині нове рішення; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Як убачається із матеріалів касаційної скарги зі справи № 902/961/21, виходячи з приписів ЗУ "Про судовий збір", позов у цій справі подано у 2021 році, предметами спору в зазначеній справі (враховуючи первісний та зустрічний позов) є одна вимога майнового характеру та дві вимоги немайнового характеру, судовий збір за подання цієї касаційної скарги мав бути сплачений в сумі 131 660,00 грн ((4 086 000,06 грн х 1,5 % х 200%) + (2 270,00 грн х 2 х 200%)).
До касаційної скарги Відділення ФДМУ не додано доказів сплати судового збору у встановлених законодавством порядку та розмірі, що підтверджується переліком додатків до касаційної скарги.
Натомість у касаційній скарзі Відділення ФДМУ викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, у якому просить на підставі статті 8 ЗУ "Про судовий збір" відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги, посилаючись на неможливість сплати судового збору, оскільки у зв'язку із введенням воєнного стану внесено зміни до річного розпису асигнувань державного бюджету; відділення ФДМУ звернулось до центрального органу щодо виділення коштів на оплату судового збору; листом ФДМУ повідомив, що у зв'язку необхідністю спрямування коштів на оборону країни та обмеженістю фінансування програми, до припинення воєнного стану та відновлення видатків ФДМУ неможливо здійснити фінансування на сплату судового збору за подання вказаної касаційної скарги.
Розглянувши клопотання Відділення ФДМУ про відстрочення сплати судового збору, Суд не убачає підстав для його задоволення, з огляду на таке.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 ЗУ "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.
Відповідно до статті 8 ЗУ "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Із системного аналізу змісту норм цієї статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 ЗУ "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).
Предметом розгляду цієї справи не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Так, положення вказаної норми містять виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору. Втім, у клопотанні не наведено умови передбачені статтею 8 ЗУ "Про судовий збір".
Отже, клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги до закінчення її перегляду в касаційному порядку задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З урахуванням зазначеного, для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно надати суду клопотання (заяву) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 у справі № 902/961/21 з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів; зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) та надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, а саме у сумі 131 660,00 грн на відповідні реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:
- отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
- код класифікації доходів бюджету: 22030102; "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 ГПК України.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу Відділення ФДМУ на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги або відмови у відкриті касаційного провадження.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтею 8 Закону України "Про судовий збір", Касаційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
2. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 у справі № 902/961/21 залишити без руху.
3. Надати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
4. Верховним Судом в умовах режиму воєнного стану, зважаючи на утруднення реалізації учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України, рекомендовано подавати заяви, клопотання тощо через особистий кабінет в системі "Електронний суд" або на електронну адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (kgs@supreme.court.gov.ua) з використанням цифрового підпису.
5. Роз'яснити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто або відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова