ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 15/81
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Васьковського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко О.В.,
учасники справи:
заявник касаційної скарги - перший заступник керівника Київської міської прокуратури,
представник прокуратури - Штін Д.С., прокурор (Офіс Генерального прокурора)
заявник касаційної скарги (позивач) - Міністерство економіки України,
представники позивача - Коваленко О.М. (в порядку самопредставництва), Пантус В.В. (в порядку самопредставництва),
відповідач 1 (боржник) - Державне підприємство "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод"
представник відповідача 1 - не з'явилися,
відповідач 2 - Міжнародна універсальна товарно-сировинна біржа "Епсілон",
представник відповідача 2 - не з'явився,
відповідач 3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенергоком",
представник відповідача 3 - Снісаренко Д.І., адвокат (ордер № 1151461 від 11.08.2022),
відповідач 4 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Олет Груп",
представник відповідача 4 - Снісаренко Д.І., адвокат (ордер № 1219132 від 14.11.2022),
відповідач 5 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вардингс",
представник відповідача 5 - Снісаренко Д.І., адвокат (ордер № 1151477 від 14.11.2022),
відповідач 6 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стінком плюс",
представник відповідача 6 - Снісаренко Д.І., адвокат (ордер № 1151480 від 21.11.2022),
третя особа - Фонд державного майна України,
представник третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
Першого заступника керівника Київської міської прокуратури
Міністерства економіки України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022
у складі колегії суддів: Остапенка О.М. (головуючий), Копитової О.С., Сотнікова С.В.,
у справі за заявою
Міністерства економіки України
до Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод",
Міжнародної універсальної товарно-сировинної біржі "Епсілон",
Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенергоком",
Товариства з обмеженою відповідальністю "Олет Груп",
Товариства з обмеженою відповідальністю "Вардингс",
Товариства з обмеженою відповідальністю "Стінком плюс",
про визнання результатів аукціонів недійсними
у межах справи № 15/81
за заявою Українського акціонерного промислово-інвестиційного банку
до Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод"
за участю Прокуратури міста Києва
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог
1. Ухвалою Арбітражного суду міста Києва від 12.07.1996 за заявою Українського акціонерного промислово-інвестиційного банку порушено провадження у справі № 15/81 про банкрутство Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" (далі - ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод").
2. Постановою Арбітражного суду м. Києва № 15/81 від 01.10.1997 боржника ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" визнано банкрутом, призначено ліквідаційну комісію.
3. За час провадження у цій справі ліквідатор ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" неодноразово змінювався.
4. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.11.2015 у справі № 15/81 призначено ліквідатором ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" арбітражного керуючого Агафонова Олега Юрійовича.
5. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.04.2017 у справі № 15/81 усунуто арбітражного керуючого Агафонова Олега Юрійовича від виконання повноважень ліквідатора ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод"; призначено ліквідатором ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" арбітражного керуючого Ковезу Андрія Івановича.
6. У грудні 2016 учасник провадження у справі про банкрутство - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (назву якого надалі було змінено на Міністерство економіки України) звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою у межах провадження у справі про банкрутство № 15/81 про визнання незаконними дій замовника аукціону ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" - ліквідатора Агафонова О.Ю. та визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод", проведених 16.05.2016.
7. Надалі, у березні 2017 Міністерством доповнено подану заяву, заявлено вимоги про визнання незаконними дій замовника аукціону ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" - ліквідатора Агафонова О.Ю. та визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод", проведених 16.05.2016, 17.10.2016, 21.10.2016.
8. В обґрунтування заявлених вимог заявник послався на те, що:
8.1. під час продажу майна боржника на аукціоні ліквідатором порушено пункти 3-6 Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 16.12.2013 № 1483, статті 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону з 19.01.2013);
8.2. ліквідатором порушено порядок продажу майна банкрута врегульований частиною 18 статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", статтями 25, 44, 50, 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";
8.3. ліквідатором порушено частину 2 статті 50, пункт 2 частини 1 статті 55, статтю 59 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
9. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 по справі № 15/81 заяву Міністерства економіки України про визнання незаконними дій замовника аукціонів, проведених 16.05.2016, 17.10.2016, 21.10.2016 та визнання недійсними результатів аукціонів з продажу майна проведених 16.05.2016, 17.10.2016, 21.10.2016 задоволено частково;
визнано недійсними результати аукціонів з продажу майна ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод", проведених 16.05.2016, 17.10.2016, 21.10.2016.
В решті вимог відмовлено.
10. Ухвалу місцевого господарського суду в частині задоволених вимог мотивовано тим, що ліквідатор банкрута Агафонов О.Ю. в порушення норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції з 19.01.2013) та Порядку, затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 16.12.2013 №1483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.02.2014 № 320/25097, зокрема, без погодження з Мінекономрозвитку кандидатури організатора проведення аукціону, без дотримання процедури продажу майна у вигляді цілісного майнового комплексу, що у свою чергу призвело до суттєвого зменшення ціни, без дотримання порядку оголошення про проведення аукціону, з порушенням пункту 2 частини 1 статті 55 Закону про банкрутство, здійснив через МУТСБ "Епсілон" продаж належного державі майна банкрута (ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод") третім особам на аукціонах за цінами, що значно менші за початкові.
Відмовляючи у визнанні незаконними дій замовника аукціонів ДП "ВО "Київський радіозавод" арбітражного керуючого Агафонова О.Ю., суд першої інстанції виходив з того, що питання дослідження дій ліквідатора на відповідність закону в ліквідаційній процедурі не є предметом розгляду у даній справі, натомість законодавством про банкрутство визначено інший порядок, а саме: звернення до суду із відповідною скаргою на дії/бездіяльність ліквідатора у ліквідаційній процедурі.
11. Під час розгляду справи, суд першої інстанції встановив:
11.1. Постановою арбітражного суду м. Києва по справі № 15/81 від 01.10.1997 ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
11.2. Процедура визначення, погодження кандидатури організатора аукціону під час організації проведення аукціонів у провадженні у справах про банкрутство та вимоги до нього стосовно майна державних підприємств, які належать до сфери управління Мінекономрозвитку та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків, здійснюється у відповідності до Порядку затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 16.12.2013 №1483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.02.2014 № 320/25097.
11.3. Згідно із вказаними вимогами Порядку ліквідатор Агафонов О.Ю. на початку 2016 звертався до Мінекономрозвитку з проханням погодити кандидатуру організатора аукціону з продажу майна ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" - Міжнаціональна універсальна товарно-сировинна біржа "Епсілон" (далі - МУТСБ "Епсілон").
11.4. Листами від 26.01.2016 № 3242-10/2016-07 та від 03.03.2016 № 3242-10/6301-07 Мінекономрозвитку відмовило Агафонову О.Ю. в погодженні кандидатури організатора аукціону з продажу майна ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" - МУТСБ "Епсілон".
11.5. 04.04.2016 між ДП "ВО "Київський радіозавод" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Агафонова О.Ю. та МУТСБ "Епсілон" укладено договір про організацію та проведення відкритих публічних торгів (аукціону).
11.6. У договорі про організацію та проведення публічних торгів (аукціону) від 04.04.2016, укладеному між ДП "ВО "Київський радіозавод" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Агафонова О.Ю. та МУТСБ "Епсілон", відсутнє положення про продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу.
11.7. Оголошення про проведення аукціонів 16.05.2016, 17.10.2016 та 21.10.2016 з продажу майна ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" не було оприлюднено ані на веб-сайті державного органу з питань банкрутства, ані на веб-сайті Вищого господарського суду України.
11.8. 16.05.2016, 17.10.2016 та 21.10.2016 проведено відкриті публічні торги (аукціон) з продажу майна боржника, зокрема, будинок культури "Дніпро", розташований за адресою м. Київ, вул. Бориспільська, 10, загальною площею 4 301,4 кв. м. за ціною 2 675 360,00 грн., спортивний комплекс "Схід", розташований за адресою м. Київ, вул. Бориспільська, 8, загальною площею 5 089,5 кв. м. за ціною продажу 2 977 180,00 грн., стадіон зі спорудами, розташований по вул. Привокзальній, 12-а у м. Києві загальною площею 47 066,16 кв. м. за ціною 1 650 500,00 грн.; майно за адресою м. Київ, вул. Лісна, 11/1 (об'єкти незавершеного будівництва), а саме: нежитлова будівля "А" площею 4 768,1 кв. м. за ціною 415 427,35 грн., нежитлова будівля "Б" площею 102,5 кв. м. за ціною 22 524,42 грн., нежитлова будівля "В" площею 164,9 кв. м. за ціною 27 159,55 грн.; майно за адресою м. Київ, вул. Бориспільська, 9: нежитлові приміщення літ. 15 загальною площею 360,2 кв. м. за ціною 116 767,94 грн., нежитлові приміщення літ. 25 Б загальною площею 12 460,23 кв. м. за ціною 1 542 322,17 грн.; нежилі приміщення за адресою м. Київ, вул. Бориспільська, 9: літ. А, загальною площею 898,4 кв. м. за ціною 153 555,94 грн., літ. 78, загальною площею 84,7 кв. м. за ціною 14 477,07 грн., літ. 96, загальною площею 147,5 кв.м. за ціною 195 800,00 грн., літ. 101В, площею 7 кв. м. за ціною 52 110,00 грн., літ. 17, площею 238,7 кв. м. за ціною 40 798,99 грн.
11.9. Згідно з протоколами проведення відкритих публічних торгів № № 1 - 3 від 16.05.2016, № № 1 - 6 від 17.10.2016 та № № 1 - 6 від 21.10.2016 учасники аукціонів ціну, вищу від стартової, не запропонували.
11.10. Зазначене майно ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" було реалізовано на аукціонах, результати яких оскаржуються, за цінами, які у п'ять та десять разів менші за початкову вартість майна.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
12. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 апеляційну скаргу ТОВ "Київенергоком" на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі № 15/81 задоволено.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі № 15/81 скасовано.
Прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви Міністерства економіки України відмовлено.
13. Постанова мотивована тим, що аукціони з продажу майна банкрута від 16.05.2016, 17.10.2016, 21.10.2016 проведено Міжнаціональною універсальною товарно-сировинною біржою "Епсілон" у повній відповідності "Порядку продажу майна Банкрута - ДП "ВО "Київський радіозавод" та з дотриманням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції до 19.01.2013 року), Закону України "Про приватизацію державного майна" та Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
13.1. Судом прийнято до уваги рішення комітету кредиторів від 27.06.2012 року, оформлене протоколом № 1/3, яким було вирішено, що включене до ліквідаційної маси нерухоме майно та інше майно, яке буде виявлено додатково, має бути продано окремо один від одного як окремі лоти, а отже судова колегія не вбачає в даному випадку порушень закону під час продажу майна відповідними частинами.
14. Суд апеляційної інстанції вважав, що місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків про необхідність застосування до спірних правовідносин положень Закону про банкрутство (в редакції з 19.01.2013).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15. Перший заступник керівника Київської міської прокуратури не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 у справі № 15/81 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, з вимогою оскаржене судове рішення скасувати, прийняти нове рішення у справі №15/81, яким задовольнити позов Міністерства економіки України.
В подальшому, поясненнями (вх. № 3860/2022 від 15.11.2022) Київська міська прокуратура уточнила вимоги касаційної скарги, просила Суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 у справі № 15/81 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 про задоволення позову Міністерства економіки України.
16. Міністерство економіки України, не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 у справі № 15/81 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, з вимогою скасувати оскаржену постанову суду апеляційної інстанції, ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 залишити без змін.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
17. У зв'язку з відпусткою судді Білоуса В.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 15/81 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Картере В.І., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.08.2022.
18. Ухвалою Верховного Суду від 05.09.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 15/81.
19. 19.09.2022 на запит до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з Господарського суду м. Києва надійшли матеріали справи № 15/81.
20. Ухвалою Верховного Суду від 10.10.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 15/81 за касаційною скаргою Міністерства економіки України на ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022.
Відкрито касаційне провадження у справі № 15/81 за касаційною скаргою першого заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022.
Об'єднано в одне касаційне провадження касаційні скарги першого заступника керівника Київської міської прокуратури та Міністерства економіки України.
Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційних скарг відбудеться 29.11.2022 о 11:45 (з урахуванням ухвали Верховного Суду про виправлення описки від 17.11.2022).
21. 07.11.2022 до Верховного Суду від ТОВ "Київенергоком" надійшли відзиви на касаційні скарги першого заступника керівника Київської міської прокуратури та Міністерства економіки України з запереченнями проти вимог та доводів скаржників.
22. У зв'язку з перебуванням судді Картере В.І. у відпустці автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 15/81 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя -Васьковський О.В., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 10.11.2022.
23. 15.11.2022 до Суду надійшли Пояснення від Київської міської прокуратури з урахуванням відзиву ТОВ "Київенергоком".
24. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX), Указу Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX), Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX), Указу Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX), Верховний Суд розглядає справу №922/2315/16 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
25. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (29.11.2022) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 29.11.2022.
26. Представники скаржників в судовому засіданні 29.11.2022 повністю підтримали вимоги касаційних скарг за доводами наведеними в них та поясненнях, просили Суд постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 у справі № 15/81 скасувати, ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 залишити без змін.
27. Представник відповідачів (ТОВ "Київенергоком", ТОВ "Олет Груп", ТОВ "Вардингс", ТОВ "Стінком плюс") в судовому засіданні 29.11.2022 проти вимог та доводів скаржників заперечив, просив Суд постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 у справі № 15/81 залишити без змін.
28. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з'явились.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржників
(Першого заступника керівника Київської міської прокуратури та Міністерства економіки України)
29. В обґрунтування заявлених вимог скаржники посилаються на порушення судом апеляційної інстанції статей 13, 73-75, 77, 80, 81, 86, 91, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), невірне застосування норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції від 30.06.1999, статей 41-44, 49-75, пункт 1-1 розділу 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції з 19.01.2013), частини 4 статті 16 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 18-1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", пункти 4, 15 Порядку організації проведення аукціонів у провадженні у справах про банкрутство та вимог до їх організаторів стосовно майна державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків, затвердженого Міністерством від 16.12.2013 № 1483.
30. Скаржники доводять:
30.1. апеляційним судом не вірно застосовано пункт 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції з 19.01.2013,
30.2. апеляційним судом не враховано вимог частини 3 статті 269 ГПК України та безпідставно долучено до матеріалів справи копії документів , зроблені адвокатом Моценко О.В. з матеріалів досудового розслідування за № 42016101040000209;
30.3. оригінали протоколу № 1/3 від 27.06.2012 та Порядку продажу майна боржника до матеріалів справи не додано, судами не досліджувалися,
Доводи відповідача
(ТОВ "Київенергоком" )
31. Відповідач доводить, що оскільки процедура продажу майна боржника була розпочата до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України "про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 4212-VI від 22.12.2011, тобто до 19.01.2013, та станом на цю дату комітетом кредиторів було встановлено порядок реалізації майна боржника, то вона повинна бути завершена в порядку, передбаченому у попередній редакції Закону.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
32. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
33. Предметом цього спору є вимога Міністерства економіки України, заявлена в межах провадження у справі про банкрутство ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод", про (з урахуванням доповнення) визнання незаконними дій замовника аукціону ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" - ліквідатора Агафонова О.Ю. та визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод", проведених 16.05.2016, 17.10.2016, 21.10.2016.
34. Відповідно до положень статті 650 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України, у редакції, що була чинна на дату проведення спірних торгів) особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
Аналогічним чином, згідно частини 4 статті 656 ЦК України (у редакції, що була чинна на дату проведення спірних торгів), до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
35. Отже, торги є способом укладення договору і постають як передбачена законодавством послідовність дій (процедура), вчинених організатором та учасниками торгів з метою укладення цивільно-правового чи господарського договору. Ця послідовність дій (процедура) поділяється на переддоговірну стадію і власне стадію укладення договору.
36. Особливості процесу, передбачені законодавством щодо проведення аукціону, полягають у сукупності дій його учасників, спрямованих на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин, а тому є правочином.
Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів (відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012).
37. Згідно усталеної практики Верховного Суду при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону (аналогічна позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 922/600/17, від 28.01.2021 у справі № 922/987/16, від 09.02.2021 у справі № 5023/5507/12, від 06.04.2021 у справі № 5027/398-б/2012, від 27.04.2021 у справі № 5023/5836/12).
38. Верховний Суд зауважує, що у випадку, коли мова йде про реалізацію на аукціоні у межах справи про банкрутство майна, належного боржнику, значення такого аукціону має комплексний характер, оскільки він повинен відповідати загальним принципам проведення аукціону як публічних торгів та відповідати специфічним умовам, передбаченим законодавством про банкрутство.
39. Суд звертається до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14, відповідно до якого "правова природа процедури реалізації включеного до ліквідаційної маси майна боржника на торгах у формі аукціону полягає в продажу майна банкрута на умовах конкуренції між учасниками торгів для отримання максимальної ціни, а також забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - переможця торгів (аукціону), невід'ємною і завершальною стадією якого є оформлення результатів такого продажу договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів".
40. До предмету доказування недійсності результатів аукціону входять встановлення обставин недотримання арбітражним керуючим та організатором аукціону вимог, які ставляться законодавством про банкрутство до його проведення.
41. При вирішенні спорів про визнання прилюдних торгів або аукціону недійсними, слід встановити таке: чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні прилюдних торгів або аукціону; чи вплинули ці порушення на результати торгів та аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати торгів або аукціону.
42. Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставами заявлених Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (Міністерство економіки України), зокрема, визначено:
- під час продажу майна боржника на аукціоні ліквідатором порушено пункти 3-6 Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 16.12.2013 № 1483, статті 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство);
- ліквідатором порушено порядок продажу майна банкрута врегульований частиною 18 статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", статтями 25, 44, 50, 55 Закону про банкрутство;
- ліквідатором порушено частину 2 статті 50, пункт 2 частини 1 статті 55, статтю 59 Закону про банкрутство (пункт 8 цієї Постанови).
42.1. При цьому, заявник вважає, що у цьому випадку під час підготовки та продажу майна банкрута арбітражний керуючий зобов'язаний був керуватися нормами Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013.
43. Постановою арбітражного суду м. Києва № 15/81 від 01.10.1997 боржника - ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" визнано банкрутом, призначено ліквідаційну комісію.
44. Тобто, на момент відкриття ліквідаційної процедури діяли норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-ХІІ в редакції Закону від 14.03.1995 № 90/95-ВР.
45. 19.01.2013 набрав чинності Закон України № 4212-VI від 22.12.2011 "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яким Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" викладено в новій редакції.
45.1. Пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
45.2. Пунктом 40 Інформаційного листа ВГСУ 28.03.2013 № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)» передбачено, що: "…При цьому розпочата до набрання чинності Законом процедура продажу майна боржника повинна бути завершена в порядку, передбаченому у попередній редакції Закону, в разі якщо станом на 19.01.2013 здійснено публікацію оголошення про продаж майна або комітетом кредиторів встановлено порядок реалізації майна боржника. В такому випадку можуть бути застосовані положення частини другої статті 37 Закону, які передбачають перехід з ліквідаційної процедури до процедури санації. "
46. Тож, для встановлення дотримання арбітражним керуючим та організатором аукціону вимог, які ставляться законодавством про банкрутство до його проведення, наявність порушення вимог законодавства при проведенні прилюдних торгів або аукціону; чи вплинули ці порушення на результати торгів та аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати торгів або аукціону, - має бути визначено редакцію Закону про банкрутство за правилами якої мали бути організовані та проведені оскаржені аукціони з продажу майна банкрута.
47. Як про це вже було позначено вище (пункт 13 цієї Постанови), саме на підставі рішення комітету кредиторів від 27.06.2012, оформленого протоколом № 1/3, яким було встановлено Порядок продажу майна ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод", суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про повну відповідність проведених аукціонів "Порядку продажу майна Банкрута - ДП "ВО "Київський радіозавод" та дотриманням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції до 19.01.2013.
47.1. З тексту постанови апеляційного господарського суду вбачається:
"до матеріалів справи надано копію протоколу засідання комітету кредиторів боржника від 27.06.2012 року № 1/3, на якому встановлено та затверджено порядок продажу майна банкрута - ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" під назвою "Порядок продажу майна Банкрута - ДП "ВО "Київський радіозавод"", а також надано копію такого порядку.
Більш того, скаржником суду апеляційної інстанції надано матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42016101040000209, а саме: протокол тимчасового доступу до речей і документів від 16.03.2017 року, який проведено на підставі ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 23.02.2017 року по справі № 755/18149/16; додаток до даного протоколу - опис речей і документів, які були вилучено на підставі ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 23.02.2017 року по справі №755/18149/16; протокол № 1/3 засідання комітету кредиторів по справі №15/81 від 27.06.2012 року; протокол допиту свідка від 12.03.2018 року в межах досудового розслідування за № 42016101040000209 від 18.11.2016 року; обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно Агафонова О.Ю. , внесеному до ЄРДР за № 42016101040000209 від 18.11.2016, за ч. 3 ст. 365-2, ч. 5 ст. 191 КК України; повідомлення від 16.07.2020 року про завершення зазначеного досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.";
"згідно повідомлення від 16.07.2020 слідчим СВ Оболонського УП ГУ НП у м. Києві повідомлено, зокрема, потерпілих про те, що досудове розслідування, внесене до ЄРДР за №42016101040000209 від 18.11.2016 року, завершено, а зібрані під час досудового розслідування докази є достатніми для складання обвинувального акту, а також наявність права на доступ до матеріалів досудового розслідування.
Надані апеляційному суду копії документів, в тому числі і копія протоколу № 1/3 засідання комітету кредиторів по справі № 15/81 від 27.06.2012 року, зроблені захисником підозрюваного адвокатом Моценко О.В. 30.06.2022 року, як учасником кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України, містять позначку "згідно з оригіналом" та особистий підпис захисника.".
48. Колегія суддів зазначає, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
49. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
50. Верховний Суд зазначає, що суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
51. Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
52. Згідно з приписами частини першої статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Метою апеляційного перегляду справи є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи повторно.
Близька за змістом правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 зі справи № 904/3526/20, від 09.02.2022 зі справи № 17/169-07.
53. Отже, користуючись правами суду першої інстанції, в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, суд апеляційної інстанції, з метою здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості та балансу інтересів, має дослідити всі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності з наданням їм належної правової оцінки.
53.1. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
53.2. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
53.3. У визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").
53.4. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
53.5. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
53.6. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
53.7. Слід наголосити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
53.8. Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
53.9. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
53.10. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).
53.11. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Таку правову позицію висловив Верховний Суду у постанові від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.
53.12. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»).
53.13. Стаття 73 ГПК України передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, а одним із засобів доказування є електронні докази.
53.14. Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
53.15. Допустимість доказів за статтею 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.
54. Здійснюючи апеляційний перегляд справи, Північний апеляційний господарський суд, прийнявши на дослідження докази, які не були досліджені господарським судом першої інстанції, не повною мірою виконав обов'язок щодо надання оцінки наявним матеріалам справи на предмет того, чи містяться в них дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги позивача, у сукупності з іншими доказами, які були дослідженні під час провадження у суді першої інстанції.
55. Так, суд апеляційної інстанції приймаючи в якості доказу та підтвердження правомірності вчинення арбітражним керуючим дій з підготовки та продажу майна банкрута копії Протоколу зборів комітету кредиторів від 27.06.2012 №1/3 та Порядку продажу майна ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" не звернув уваги на те, що такі докази не були предметом дослідження в суді першої інстанції.
55.1. При цьому, при наявності в провадженні апеляційного суду 5 томів справи № 15/81 з розгляду заяви Міністерства економіки України, суд не дослідив наявність поданих до суду апеляційної інстанції документів (копій) в матеріалах справи про банкрутство ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" або посилання на таке рішення комітету кредиторів у звітах арбітражних керуючих за результатами продажу майна боржника, місце знаходження оригіналів цих документів, для встановлення реальності прийняття комітетом кредиторів рішення про затвердження порядку продажу майна банкрута.
Слід зауважити, що згідно листа Дніпровської окружної прокуратури м. Києва від 08.08.2022 № 10.54-50-3370ВИХ-22 (копія додана до касаційної скарги Мінекономіки) у матеріалах кримінального провадження № 42016101040000209 від 18.11.2016 щодо обвинувачення Агафонова О.Ю. за ознаками кримінального правопорушення оригінали протоколу засідання комітету кредиторів по справі № 15/81 про банкрутство ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" № 1/3 від 27.06.2012 та Порядку продажу майна банкрута затвердженого вказаним протоколом відсутні. Матеріали містять лише нотаріально завірену копію Протоколу засідання комітету кредиторів по справі № 15/81 №1/3 від 27.06.2012.
55.2. Крім того, суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги встановлені обставини у цій справі за результатом розгляду клопотання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання дій Агафонова О.Ю. з продажу нерухомого майна неправомірними та висновки Верховного Суду викладені у постанові від 31.05.2018.
56. Слід зауважити, що означені докази є суттєвими у підтвердженні чи спростуванні підстав позову.
57. Згідно усталеної практики Верховного Суду при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 911/494/17, від 25.04.2018 у справі №910/16955/17, від 11.06.2019 у справі № 920/1316/14, від 26.09.2019 у справі у справі № 11/19, від 18.08.2020 у справі № 5023/4363/12).
57.1. Розглядаючи вимоги про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника, господарський суд має системно застосовувати норми Закону про банкрутство, оцінюючи в цілому правомірність дій ліквідатора з обрання ним певних способів продажу майна боржника, правомірність формування ним складу майна, яке виставляється на продаж (як цілісного майнового комплексу, так і окремих лотів), дотримання ліквідатором вимог щодо добросовісності та розсудливості, забезпечення балансу інтересів боржника та кредиторів (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 26.02.2019 у справі № 911/3132/17, від 21.11.2019 у справі № 20/5007/1475-Б/12, від 28.11.2019 у справі № 5009/2987/12).
57.2. Апеляційний господарський суд, встановивши редакцію Закону про банкрутство за нормами якої проводились оскаржені аукціони, дійшов висновку, що ліквідатором банкрута Агафоновим О.Ю. було організовано проведення аукціонів з продажу майна банкрута у відповідності до прийнятого комітетом кредиторів рішення та вимог Закону про банкрутство у редакції від 30.06.1999.
57.3. Проте, судом апеляційної інстанції не було досліджено ні відповідність Порядку продажу (затвердженого комітетом кредиторів), ні відповідність всіх дій ліквідатора та організатора аукціонів в сукупності нормам Закону про банкрутство, в редакції Закону, яка на думку суду, має бути застосовуватися в цьому випадку.
58. Також, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на наступне:
58.1. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції розглядав справу у наступному суб'єктному складі: позивач - Міністерство економіки України, відповідач - Державне підприємство "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод".
При цьому, у задоволенні клопотання ТОВ "Київенергоком" про залучення до участі у справі третіх осіб: ТОВ "Саратекс", ТОВ "ЕК "Герекс", ТОВ "Олет Груп", ТОВ "Вардингс", ТОВ "Київенергоком", ТОВ "Стінком плюс", КДЮСШ "Восход", СДЮШОР "Схід", ТОВ "Фортес люкс", ТОВ "Спайк-груп", Релігійну організацію "Релігійна громада Богоявлення господнього апостольської православної церкви у Дніпровському районі міста Києва", - було відмовлено з тих підстав, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.09.2019 було закрито підготовче провадження у цій справі, а клопотання надійшло 20.07.2021.
58.2. Проте, судом апеляційної інстанції ухвалою від 05.07.2022 залучено до участі у справі під час розгляду заяви Міністерства економіки України до ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" про визнання результатів аукціону недійсними в межах справи №15/81 у якості співвідповідачів організатора спірних аукціонів - Міжнародну універсальну товарно-сировинну біржу "Епсілон" та кінцевих власників майна, що було предметом продажу на спірних аукціонах з продажу майна боржника - ТОВ "Київенергоком", ТОВ "Олет Груп", ТОВ "Вадрингс" та ТОВ "Стінком плюс".
58.3. Частиною п'ятою статті 41 ГПК України передбачено, що у справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом про банкрутство.
58.4. Законодавство, що регулює процедури банкрутства розмежовує коло осіб, які є учасниками та сторонами у справі про банкрутство. Спеціальним законом (Закон про банкрутство, КУзПБ) передбачено розгляд в межах провадження у справі про банкрутство спорів за участю боржника, зокрема, спорів, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна.
58.5. Правовий аналіз положень Закону про банкрутство свідчить, що поняття сторони спору за участю боржника, який розглядається судом в межах провадження у справі про банкрутство не є тотожним поняттю учасника (сторони) у справі про банкрутство, оскільки обмежується колом учасників яких стосуються спірні правовідносини (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 14/325"б").
58.6. Як уже зазначалося вище, предметом розгляду у цій справі є заява Міністерства економіки України з вимогою, якою фактично є вимога про визнання недійсним правочину (визнання результатів аукціону недійсними).
58.7. Колегія суддів звертається до правового висновку сформованого у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 14/325"б", який згодом був підтриманий Верховним Судом у постановах від 18.08.2020 у справі 5023/4363/12 та від 16.09.2020 у справі № 5006/5/39б/2012), що належним суб'єктним складом, а відтак сторонами спору про визнання аукціону та його результатів недійсними є склад учасників за участю продавця, переможця аукціону та організатора цього аукціону.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.01.2021 у справі № 922/987/16.
58.8. У справі, що розглядається, оспорювані аукціони у цій справі з продажу майна ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" були організовані та проведені Міжнародною універсальною товарно-сировинною біржею "Епсілон" з визначенням переможців аукціону, які, відповідно, є - продавцем майна, організатором аукціону та його переможцями.
58.9. Однак судами попередніх інстанцій наведені обставини не враховано та залишено поза увагою особливості суб'єктного складу учасників у спорах, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів з реалізації майна боржника, а саме включення до належного суб'єктного складу учасників у цих спорах, як сторін цих спорів, продавця, переможця аукціону та організатора аукціону.
При цьому, як судом першої так і апеляційної інстанції не було встановлено переможців оскаржених аукціонів, які відповідно до сталої судової практики є сторонами оспорюваних правочинів (результатів аукціону), відтак мають виступати відповідачами за відповідними заявами.
59. Втім, під час апеляційного провадження суд апеляційної інстанції викладене вище не врахував, рішення прийнято без відповідного дослідження доказів та належної правової оцінки доводів, без врахування висновків Верховного Суду (наведено вище) чим порушено приписи статей 236, 237, 269, 270, 282 ГПК України.
60. Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
61. З урахуванням наведеного постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
62. Приписами статті 300 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
63. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
64. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції від 21.07.2022 скасуванню із направленням справи на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення.
Судові витрати
65. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити частково.
2. Касаційну скаргу Міністерства економіки України задовольнити частково
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 у справі № 15/81 в частині відмови у визнанні недійсними результатів аукціонів від 16.05.2016, 17.10.2016, 21.10.2016 скасувати.
4. Справу № 15/81 у скасованій частині направити на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
5. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 у справі № 15/81 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді В.В. Білоус
О.В. Васьковський