ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" грудня 2022 р. Справа № 922/1888/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів" (адреса: 61140, м. Харків, пров. Золотий, буд. 4; код ЄДРПОУ 33290649)
до Фізичної особи-підприємця Рагуліної Людмили Олександрівни (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 17007,04 грн.
без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство "Комплекс з вивозу побутових відходів" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Рагуліної Людмили Олександрівни (далі - відповідач) 17007,04 грн., з яких:
11626,54 грн - основного боргу;
4408,52 грн - інфляційних втрат;
971,98 грн - пені.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами № 2140 від 19.06.2020 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за надані позивачем послуги.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.08.2022 відкрито провадження у справі № 922/1152/22; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на позов.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв'язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вказаної ухвали від 21.10.2022.
Копію зазначеної ухвали позивач отримав, про що свідчить залучене до матеріалів справи зворотне поштове повідомлення № 013753/2, згідно з яким направлялась поштова кореспонденція (а. с. 80).
Проте, надіслана на адресу відповідача копія ухвали від 21.10.2022 повернулась на адресу суду з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою” (а. с. 81-84). Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи; в розумінні п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України копія ухвали від 21.10.2022 вважається врученою відповідачу.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.10.2022.
Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, 19.06.2020 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як споживачем, укладено договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами № 2140 (далі за текстом - договір; а. с. 11-14), за умовами якого виконавець зобов'язується згідно з графіком : понеділок, вівторок, середа, четвер, п'ятниця, субота, неділя, при відміні графіка за заявкою або кожного та числа місяця надавати послуги з поводження з побутовими відходами (вивезення, перевезення, захоронення) на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 248 від 22.04.2020 «Про визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів в місті Харкові» та відповідно до Правил благоустрою території м. Харкова, затверджених рішенням 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 № 504/11 зі змінами та доповненнями, розроблених з урахуванням Схеми санітарного очищення, затвердженої рішенням 18 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 24.12.2003 № 284/03 зі змінами та доповненнями, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором (п. 1 договору).
Згідно з п. п. 13, 18-20 договору згідно з рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 12.12.2018 № 918 тариф вивезення 1 м3 твердих побутових відходів становить: 168,50 грн, у тому числі ПДВ - 28,08 грн.
Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Послуги оплачуються готівкою або в безготівковій формі на підставі акту наданих послуг та рахунку-фактури.
Споживач зобов'язаний на умовах попередньої оплати сплачувати послуги виконавця. Платежі вносяться за один місяць у розмірі 505,50 грн з урахуванням ПДВ. Виконана послуга щомісячно оформлюється актом здачі-приймання робіт (надання послуг).
Відповідно до п. 23 договору за несвоєчасне внесення плати за послуги споживач сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,01 відсотка суми простроченого платежу, яка нараховується за кожен день прострочення. При цьому загальний розмір пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
На підставі положень п. п. 28-29 договору останній діє з 19.06.2020 до 19.06.2021. І набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається таким, що продовжений на черговий однорічний строк, якщо за місяць до закінчення строку його дії одна із сторін не заявила про відмову від договору або про його перегляд.
Суд констатує, що матеріали даної справи не містять будь-яких доказів відмови будь-якої зі сторін від договору за місяць до закінчення строку його дії, а тому цей договір є діючим.
Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином та в передбаченому порядку виконав свої зобов'язання за договором, надавши протягом червня 2020 року - травня 2022 року (за виключенням березня - квітня 2022 року) відповідачу послуги щодо поводження з побутовими відходами на загальну суму 12132,04 грн. Про зазначені обставини свідчать щомісячні акти наданих послуг (а. с. 21-42). Суд констатує, що акти за червень 2020 - грудень 2021 року підписані представниками обох сторін.
Акти за січень 2022 року, лютий 2022 року та травень 2022 були направлені позивачем на адресу відповідача з метою їх підпису (зокрема відправлення відбувалося разом з претензією № 1353 від 27.07.2022 (а. с. 43-45), проте відповідачем підписані так і не були, будь-яких мотивованих заперечень щодо їх не підписання останнім також не висловлювалося.
Відповідач за надані позивачем послуги повністю не розрахувався, у зв'язку з чим, у нього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 11626,54 грн.
Згідно з актом звірки взаємних розрахунків станом на 14.01.2022 відповідач визнав існування заборгованості перед позивачем, яка станом на дату складання акту становила 10362,79 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 1353 від 27.07.2022 (а. с. 43-45) з вимогою про погашення існуючої заборгованості. Однак, вимога позивача про погашення заборгованості залишена відповідачем без задоволення.
Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі, в якому останній просить суд стягнути з відповідача на свою користь борг за надані послуги в сумі 11626,54 грн.
Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов'язань, позивачем на підставі умов договору та вимог чинного законодавства заявлено до стягнення з відповідача 971,98 грн пені та 4408,52 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 0107.2020 по 14.10.2022
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Факт надання позивачем на користь відповідача послуг з поводження з відходами протягом червня 2020 року - травня 2022 року (за виключенням березня - квітня 2022 року) та вартість таких послуг підтверджуються матеріалами справи, в т. ч. актам надання послуг за вказаний період, та відповідачем жодним чином не спростовується. Відповідачем не надано суду будь-яких доказів протилежного. Суд також зазначає, що оскільки відповідачем не надано будь-яких мотивованих заперечень стосовно не підписання актів за січень, лютий, травень 2022 (які попередньо були надіслані позивачем відповідачу) або доказів невиконання позивачем зобов'язань в цей період, послуги за актами
Строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати наданих послуг, визначений умовами договору (п. 20), є таким, що настав.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 11626,54 грн заборгованості за договором про надання послуг з поводження з побутовими відходами № 2140 від 19.06.2020 за період надання послуг з червня 2020 року по травень 2022 року (за виключенням березня - квітня 2022 року).
Щодо вимог про стягнення пені суд зазначає наступне.
Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 23 договору, за несвоєчасне внесення плати за послуги споживач сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,01 відсотка суми простроченого платежу, яка нараховується за кожен день прострочення. При цьому загальний розмір пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язань зі сплати наданих позивачем послуг, доводи позивача про можливість нарахування пені за такі прострочення є такими, що ґрунтуються на умовах договору та вимогах чинного законодавства України.
Однак, розглянувши здійснений позивачем розрахунок, суд констатує його невідповідність обставинам спору та арифметичну невірність. Зокрема, позивачем безпідставно нараховується пеня на всю суму заборгованості 11626,54 грн. за весь період прострочення з 01.07.2020 по 14.10.2022, оскільки станом на 01.07.2020 відповідач не мав заборгованість в зазначеному розмірі, а вона в даному випадку щомісячно зростала в зв'язку з не оплатою відповідачем чергового акту надання послуг на відповідну суму такого акту.
Здійснивши з урахуванням зазначених обставин, а також всіх законодавчих обмежень щодо стоку нарахування та розміру відповідний розрахунок, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову в зазначеній частині вимог та стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 221,33 грн. за прострочення виконання зобов'язань з оплати послуг за період прострочення з 01.07.2020 по 14.10.2022.
В іншій частині вимог про стягнення пені слід відмовити в зв'язку з безпідставністю її нарахування до стягнення.
Щодо вимог про стягнення інфляційних суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості за надані позивачем послуги протягом червня 2020 року - травня 2022 року підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується. Зазначене також надає позивачу право на нарахування інфляційних за таке прострочення в порядку, визначеному ст. 625 ЦК України.
Однак, розглянувши здійснений позивачем розрахунок, суд констатує його невідповідність обставинам спору та арифметичну невірність. Зокрема, позивачем безпідставно нараховується інфляційні на всю суму заборгованості 11626,54 грн. за весь період прострочення з 01.07.2020 по 14.10.2022, оскільки станом на 01.07.2020 відповідач не мав заборгованість в зазначеному розмірі, а вона в даному випадку щомісячно зростала в зв'язку з не оплатою відповідачем чергового акту надання послуг на відповідну суму такого акту.
Здійснивши з урахуванням зазначених обставин відповідний розрахунок, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову в зазначеній частині вимог та стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних в сумі 3430,30 грн. за прострочення виконання зобов'язань з оплати послуг за період прострочення з 01.07.2020 по 14.10.2022.
В іншій частині вимог про стягнення інфляційних слід відмовити з зазначених вище підстав та мотивів.
Крім того, за наслідками розгляду справи, та з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 2228,79 грн.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Рагуліної Людмили Олександрівни (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів" (адреса: 61140, м. Харків, пров. Золотий, буд. 4; код ЄДРПОУ 33290649):
11626,54 грн. - основного боргу;
3430,30 грн. - інфляційних втрат;
221,33 грн. - пені;
2228,79 грн. - судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак