ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2022м. ХарківСправа № 922/1099/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Трофімова І.В.
при секретарі судового засідання Погореловій О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фермерського господарства "Кириченко М" (63831, Харківська обл, Борівський р-н, с. Нижче Солоне, вул. Центральна, буд. 71)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕНТ ОЙЛ-95" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120)
про стягнення 2'103'608,47 грн
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Фермерське господарство "Кириченко М" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕНТ ОЙЛ-95", в якій просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 2'103'608,47 грн, в тому числі безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 1'852'130,85 грн, 3 % річних у розмірі 21'464,42 грн та інфляційні витрати у розмірі 230'013,20 грн.
Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним зі свого банківського рахунку помилково було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 1'852'130,85 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4498. Кошти отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "БРЕНТ ОЙЛ-95" без будь-яких правових підстав та на сьогоднішній день не повернуті Фермерському господарству "Кириченко М".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, почато у справі підготовче провадження.
07.09.2022 ухвалою-повідомленням підготовче засідання призначено на 19.09.2022 об 15:15.
16.09.2022 відповідач подав відзив (вх.№ 9938/22), в якому проти позову заперечував, посилаючись на існування між сторонами договірних відносин.
16.09.2022 позивач подав відповідь на відзив (вх.№ 10299/22), в якій наполягав, що між сторонами відсутні будь-які договірні зобов'язання з поставки товару на загальну суму 1'852'130,85 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.11.2022 підготовче провадження у справі було закрито та призначено до розгляду по суті на 19.12.2022 о 12:30.
Представник позивача у судове засідання 19.12.2022 не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю в іншому судовому засіданні у справі № 760/16915/20.
Представник відповідача у призначене на 19.12.2022 засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Суд наголошує, що зазначений перелік є вичерпний.
Щодо посилань представника позивача на неможливість взяти участь у судовому засіданні, суд зазначає, що учасник справи не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з § 2."Представники" Глави 4 "Учасники судового процесу" Розділу І "Загальні положення" Господарського процесуального кодексу України. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 13, 74, 80 ГПК України), тоді як на підтвердження таких обставин (неможливості заміни представника) не долучено жодних доказів.
Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Аналогічна правова позиція неодноразово висвітлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.06.2022 у справі № 906/1041/19 (906/878/21), від 15.02.2022 у справі № 910/2933/13, від 16.06.2022 у справі № 918/356/20.
Крім того, як роз'яснено в абз. 2 п. 3.9.2. постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному на 19.12.2022, обов'язковою не визнавалась.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. mutatis mutandis рішення у справі "Шульга проти України").
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
Матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними у ній матеріалами, оскільки вони містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.
07 лютого 2022 року Фермерське господарство "Кириченко М" (позивач) зі свого банківського рахунку перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕНТ ОЙЛ-95" (відповідач) грошові кошти в розмірі 1'852'130,85 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням та не заперечується відповідачем.
Позивач зазначає, що під час здійснення перерахунку коштів, у призначенні платежу помилково вказано наступне: "Оплата рах. № 136 від 07.02.2022 року за дизпаливо, в т.ч. ПДВ - 308688,48 грн.". Оплату у розмірі 1'852'130,85 грн планувалося провести саме на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ОЙЛ ГРУПП", але через помилку цього зроблено не було.
30 червня 2022 року позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про повернення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 1'852'130,85 грн.
Відповідно до інформації з інтернет-ресурсу "Укрпошта" вимога позивача про повернення грошових коштів набутих без достатньої правової підстави відповідачем не отримана.
Оскільки грошові кошти в сумі 1'852'130,85 грн відповідачем не повернуті, позивач звернувся до господарського суду з позов про стягнення безпідставно набутого майна (коштів) в сумі 1'852'130,85 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд наголошує, що інститут безпідставного набутого майна передбачено статтею 1212 Цивільного кодексу України. Зокрема, згідно із зазначеною статтею особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Існування між сторонами договірних зобов'язань, на виконання яких позивач і сплатив оспорювану суму грошей, унеможливлює застосування до спірних відносин приписів ст. 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція неодноразово висвітлювалась Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у справах №№ 910/9072/17 та 910/1238/17. Так, Верховний Суд зазначив, що оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.
У даному випадку відповідач наполягає на існуванні між сторонами договірних відносин, на виконання яких позивач і сплатив оспорювану суму грошей, а позивач проти існування таких відносин заперечує.
Таким чином, для правильного вирішення даного спору необхідно встановити факт наявності або відсутності існуванні між сторонами договірних відносин, на виконання яких позивач і сплатив оспорювану суму грошей.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Правочин може учинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).
Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.
Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Частиною 2 статті 643 ЦК України визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки.
Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 910/9817/19.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У даному випадку матеріали справи містять платіжне доручення від 07 лютого 2022 року, зі змісту якого вбачається, що Фермерське господарство "Кириченко М" (позивач) зі свого банківського рахунку перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕНТ ОЙЛ-95" (відповідач) грошові кошти в розмірі 1'852'130,85 грн. При цьому, у призначенні платежу вказано: "Оплата рах. № 136 від 07.02.2022 року за дизпаливо, в т.ч. ПДВ - 308688,48 грн.".
Відповідачем було надано копію рахунку № 136 від 07.02.2022, зі змісту якого вбачається, що ТОВ "БРЕНТ ОЙЛ-95" виставило ФГ "Кириченко М" рахунок на оплату дизельного палива на загальну суму 2'503'800 грн, з яких ПДВ - 417'300 грн.
Суд зазначає, що виставлення рахунку відповідачем та його оплата позивачем свідчить про волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам ст. 205 ЦК України.
Отже, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд доходить висновку про те, що сторони спору шляхом вчинення конклюдентних дій (виставлення рахунку відповідачем та його оплата позивачем) підтвердили факт укладення договору поставки товару - дизельного палива, у спрощений спосіб.
Щодо наданого позивачем рахунку № 136 від 07.02.2022, який виставлено ТОВ "УКР ОЙЛ ГРУПП", суд зазначає, що вказаний рахунок складений в односторонньому порядку, а тому не може бути належним та достатнім доказом у справі. Водночас матеріали справи містять рахунок № 136 від 07.02.2022, який виставлено відповідачем, та докази перерахування коштів позивачем на рахунок відповідача на підставі рахунку з тотожнім номером та датою. Крім того, відповідачем надано інші платіжні доручення, які підтверджують існування подібних відносин між сторонами і в минулому. При цьому, грошові кошти в сумі 1'852'130,85 грн перераховувались для придбання саме дизельного палива, а основним видом діяльності відповідача є "Роздрібна торгівля пальним". Всі ці докази в сукупності дають змогу суду дійти висновку про наявність між сторонами договірних відносин з приводу купівлі-продажу дизельного палива на суму 1'852'130,85 грн.
Щодо тверджень позивача про невідповідність розміру перерахованих позивачем коштів (1'852'130,85 грн) сумі коштів, зазначених у рахунку на оплаті № 136 від 07.02.2022 (2'503'800 грн), який надано відповідачем, суд зазначає часткова оплата товару за вказаним рахунком свідчить про погодження сторонами поставки товару на суму 1'852'130,85 грн.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення безпідставно набутого майна в сумі 1'852'130,85 грн та звертає увагу на те, що права позивача можуть бути захищені на підставі правових норм, які регулюють договірні відносини сторін та стосуються наслідків порушення умов укладеного договору.
Суд також відмовляє у задоволенні вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 21'464,42 грн та інфляційних витрат у розмірі 230'013,20 грн, оскільки ці вимоги є похідними від вимоги про стягнення безпідставно набутого майна в сумі 1'852'130,85 грн.
Враховуючи відмову у задоволенні позову, керуючись приписами ст.129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 73-74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Учасники справи:
Позивач - Фермерського господарства "Кириченко М" (63831, Харківська обл, Борівський р-н, с. Нижче Солоне, вул. Центральна, буд. 71, код ЄДРПОУ 35604785).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БРЕНТ ОЙЛ-95" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, код ЄДРПОУ 42623890).
Повне рішення складено 21 грудня 2022 року.
Суддя І.В. Трофімов