печерський районний суд міста києва
Справа № 757/32014/22-к
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2022 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 12018100020006259 від 15.07.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
ВСТАНОВИВ:
До провадження слідчого судді надійшло клопотання ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 12018100020006259, накладеного ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року у справі № 752/8579/19, а саме на автомобіль «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1 , з VIN НОМЕР_2 .
В обґрунтування клопотання зазначає, що даний арешт майна є необґрунтованим, накладеним всупереч визначеним законом підставам, без урахування фактичних обставин справи, які не були досліджені під час розгляду клопотання про арешт майна, а також підстава для накладення арешту відпала, а тому арешт підлягає скасуванню.
Учасники справи до судового засідання не з'явилися. Представник власника майна направив на адресу суду клопотання щодо розгляду справи за його відсутності, долучивши копію постани про закриття кримінального провадження. Доводи, зазначені у клопотанні підтримує в повному обсязі.
Слідчий до судового засідання не з'явився з невідомих суду причин. Тому слідчий суддя, з урахуванням принципу диспозитивності, розглянув вказане клопотання за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив такі обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Під час розгляду клопотання встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018100020006259 від 15.07.2018 року здійснювалося слідчим в ОВС четвертого відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_5 , під процесуальним керівництвом прокурора першого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_6 .
26 квітня 2019 року слідчим суддею Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_7 постановлено ухвалу у справі № 752/8579/19, якою накладено арешт на автомобіль «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1 , з VIN НОМЕР_2 , з метою детального огляду автомобіля, призначення відповідних експертиз, а також встановлення інших обставин, які мають відомості, що можуть бути використані в якості доказу у кримінальному провадженні № 12018100020006259.
Разом з тим, доказів що вилучене майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди, а також містить відомості, які можуть бути використані як доказ обставин вчинення злочину, стороною обвинувачення слідчому судді не надано, а отже клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню.
Відповідно до абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.
Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.
З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Отже, процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов'язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.
Разом з тим, згідно зі ст. 7, 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
При розгляді клопотання про скасування арешту стороною обвинувачення не доведено наявність будь-яких фактичних даних (доказів), відповідно до яких є необхідність у збереженні накладеного арешту на майно ОСОБА_4 .
Крім того, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП згідно постанови Дарницького районного суду міста Києва від 19.02.2020 року, а отже, враховуючи принцип «non bis in idem», закріплений в ч. 1 ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
З урахуванням наведеного слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання про скасування арешту з майна ОСОБА_4 , оскільки під час розгляду клопотання встановлено, що актуальність та необхідність у його збереженні на даний час відпала.
На підставі викладеного, керуючись ст. 174, 309 КПК України,
УХВАЛИВ:
Клопотання ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 12018100020006259 від 15.07.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,- задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року у справі № 752/8579/19, а саме на автомобіль «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1