Справа №760/16295/22 3/760/8567/22
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2022 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Ріхтер В.В., за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - адвоката Зюнькіної В.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли від Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Горлівка, Донецької області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, працюючого диспетчером у ТОВ «Онтракт», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 15.10.2022 року приблизно о 23.50 год. по вул. В. Гетьмана у м. Києві керував автомобілем «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного приладу «Драгер», результат тесту 1,62 % проміле, чим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху.
Оскільки дії водія ОСОБА_1 носять ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, справу направлено для розгляду до суду.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою винуватість не визнав. Зазначив, що протокол складено неправомірно, з його складанням він не погоджується. Так, ОСОБА_1 пояснив, що 15.10.2022 року він дійсно вживав алкогольні напої, гадав, що все вивітриться. Коли вживав алкоголь, добре поїв, проте не розрахував свій організм та показало, що він у стані сп'яніння. В цей день він посварився зі своєю дівчиною, це було вночі, та він вирішив піти з її квартири. Це було вже у комендантську годину. Він пішов до автівки. Коли до нього підійшли працівники поліції, автівка не рухалася, хоча й була заведена. Також пояснив, що він злякався працівників поліції, оскільки його зупинили вперше. Пішов до автівки, бо хотів там спати.
Фактично позиція ОСОБА_1 зводиться до того, що він автівкою не керував та доказів цьому матеріали адміністративної справи не містять. Не заперечує стан сп'яніння.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Зюнькіна В.В. просила справу закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки матеріалами справи не доводиться те, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом.
Відповідно до статті 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням наданих в суді пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо часу, місця, способу настання обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, та безпосередньо її ролі в їх настанні, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступних висновків.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3. та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Правилами дорожнього руху регламентовано, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин, та передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння, під впливом наркотичних чи токсичних речовин, у хворобливому стані, у стані стомлення або під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу. Водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Статтею 266 КУпАП визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Проведення огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладах охорони здоров'я i оформлення його результатів визначено Наказом МВС України від 09 листопада 2015 №1452/735, про затвердження Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», зареєстрованої в МЮУ 11 листопада 2015 №1413/27858.
Відповідно до вказаної Інструкції, встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції уповноваженими особами поліції з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту у видихуваному повітрі мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: а) запах алкоголю з порожнини рота; б) порушення координації рухів; в) порушення мови; г) виражене тремтіння пальців рук; ґ) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; д) поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно чинного законодавства, огляд водія (іншої особи) з використанням технічних засобів, експрес-тестів або інших методів проводиться працівником поліції в присутності двох понятих (не можуть бути залучені як свідки працівники поліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви). При цьому, працівник поліції має одержати згоду особи на її огляд для встановлення стану сп'яніння з використанням технічних засобів, експрес-тестів або інших методів.
Якщо водій не погоджується на проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу для встановлення стану алкогольного сп'яніння або не погоджується з результатами огляду працівником поліції з використанням технічних засобів, експрес-тестів або інших методів, або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
Результат огляду особи на стан сп'яніння оформляється у відповідному розділі протоколу про адміністративне правопорушення, у якому в обов'язковому порядку зазначаються результати проби (позитивна/негативна) та кількісний показник.
Позитивна проба на сп'яніння будь-якого походження, яку було виявлено із використанням технічних засобів, експрес-тестів або інших методів, є підтвердженням знаходження особи у стані сп'яніння, а протокол про адміністративне правопорушення підставою для притягнення її до відповідальності згідно з чинним законодавством, у тому числі водіїв за керування транспортними засобами у стані сп'яніння.
Відповідно до п.2.9 (а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Статтями 251, 280 КУпАП визначено фактичні дані, обставини, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Як убачається з матеріалів цієї справи, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці вимог наведених Правил не дотримався, оскільки його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, повністю доведена, у розумінні ст. 251 того ж Кодексу, належними та допустимими доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення, який складений у максимальній відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП та містить необхідні у ньому відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення ПДР України;
- результатами тестування на алкоголь, згідно з яким результат тесту становить 1,62 % проміле;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівників Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, що здійснювали оформлення вчиненого особою, що притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП, який кореспондується з фактичними обставинами справи та вказує на факт порушення водієм указаних правил ПДР.
- показаннями свідка ОСОБА_2 , який в судовому засіданні пояснив, що він працює інспектором поліції, перебував у складі екіпажу. 15.10.2022 року у комендантську годину побачили, як водій автівки порушував ПДР. Вирішили його зупинити та перевірити документи. Враховуючи, що автівка продовжувала рухатися, її було зупинено за допомогою червоно/синіх проблискових маячків. Автівка зупинилися, авто поліції стало одразу за нею. На запитання щодо руху у комендантську годину водій пояснив, що він їхав від своєї дівчини з якою посварився. Під час спілкування стало зрозуміло, що водій перебуває у стані алкогольного сп'яніння, а тому було запропоновано пройти відповідний огляд водію, на що останній погодився. Результат підтвердив, що останній дійсно був у стані сп'яніння. На додаткові запитання учасників справи та суду, свідок зазначив, що він дійсно підтверджує, що автівка ОСОБА_1 була зупинена поліцією, автівка рухалася та порушила ПДР. Був зупинений за допомогою спецсигналів, оскільки ОСОБА_1 намагався втекти. На місці, після зупинки, ОСОБА_1 одразу визнав, що він порушив ПДР.
- показаннями свідка ОСОБА_3 , який в судовому засіданні пояснив, що він працює інспектором поліції, 15.10.2022 перебував у складі екіпажу, у комендантську годину була зупинена автівка, водій якої виявився в стані алкогольного сп'яніння. Фактично свідок ОСОБА_3 надав аналогічні пояснення свідку ОСОБА_2 .
Й хоча свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є працівниками поліції, суд бере до уваги їх пояснення, оскільки вони не суперечать іншим доказам у справі, а також узгоджуються з іншими доказами.
Вказана позиція у повному обсязі узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, який зазначає, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні (постанова ВС від 29 квітня 2020 року у справі 161/5372/17).
З цих підстав суд відкидає доводи захисту щодо того, що суд не може брати до уваги пояснення працівників поліції, оскільки вони не можуть бути свідками у справі та є упередженими у цій справі.
Судом, в судовому засіданні було відтворено у повному обсязі відеозапис, у відповідності до якого дійсно убачається, що автівка ОСОБА_1 була зупинена працівника поліції за допомогою червоно-синіх проблискових сигналів. Одразу після зупинки ОСОБА_1 визнав, що він порушив ПДР.
З відео убачається, що ОСОБА_1 спілкувався з працівниками поліції без примусу чи будь якого тиску, добровільно.
Відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео, що міститься в матеріалах справи, зафіксована подія правопорушення. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Досліджені та перевірені судом обставини, поза розумним сумнівом, свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Згідно абз. 1, 4 п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, що відповідальність за ст. 130 КпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюється шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли він почав рухатись (згідно з Постановою Верховного Суду № 18 від 19.12.2008 року).
Доводи ОСОБА_1 та його захисника щодо закриття справи суд вважає непереконливими.
Судом беззаперечно встановлено у судовому засідання факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Оцінюючи докази надані суду, суд також бере до уваги й місце розташування автівки на проїзній частині, що свідчить також про те, що авто не було попередньо припарковане, а було зупинено у процесі руху.
Треба відмітити, що ОСОБА_1 ознайомився із наданим йому протоколом про адміністративне правопорушення щодо нього, виклав в протоколі свої пояснення так, як вважав за необхідне, будь-яких зауважень щодо дій працівників поліції не зазначив. Факту керування транспортним засобом не заперечив ані у поясненнях у протоколі, ані на місці оформлення матеріалів, що підтверджується відеозаписом.
Доводи захисту про те, що ОСОБА_1 не роз'яснювалися права суперечать матеріалам справи, а саме протоколу про адміністративне правопорушення, де у графі щодо роз'яснень відповідних прав стоїть підпис ОСОБА_1 (див, наприклад, постанови Київського апеляційного суду у справах № 33/824/436/2022, №359/9091/20).
Не є переконливими й доводи захисту щодо того, що у акті огляду на стан сп'яніння та чеку Драгера різні номера приладу, а саме: 0329 та 0229 відповідно. Як пояснив в судовому засіданні працівник поліції, який складав протокол, вказана помилка є суто технічною та є наслідком втоми.
Порушення формальностей, на які звертає увагу захисник, які регулюють порядок складання процесуальних документів чи окремих процесуальних дій, але жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті порушення і покаранні винуватця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.
Верховний Суд (постанова від 01 грудня 2020 року у справі № 318/292/18) зазначав, що норми закону не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи».
Суд в цій справі вважає такий підхід, сформований ВС, правильним, оскільки він ґрунтується на розумінні, що для прийняття рішення у справі суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та/або заперечити цю інформацію.
Тим самим, в сукупності підстави наведені захистом для визнання доказів недопустимими не є слушними, оскільки не було установлено істотних фундаментальних порушень прав і свобод ОСОБА_1 .
Жодних інших доказів, які б ставили під сумнів дані, викладені у протоколі, стороною захисту суду не надано.
Відповідно до ст. 10 КпАП України, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. The United Kingdom») [GC] no. 15809/02 і 25624/02 ECHR 29.06.2007 постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд, у відповідності до положень ст. 251 та ст. 252 КУпАП, вважає, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП України, у справі не встановлено. Строки притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
У цій ситуації суд ураховує обставини, визначені ст. 33 КУпАП, обставин, які б обтяжували чи пом'якшували відповідальність не встановлено, і вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті 130 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню її вини, необхідним і достатнім для її виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самою правопорушницею, так й іншими особами.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягнення відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, ч.1 ст.130, 251, 252, 283-285, 307-308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 496 грн. 20 коп.
Відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд міста Києва.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні Закону України "Про виконавче провадження", відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані, згідно постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18), у розрізі ст. 18 указаного Закону, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання (відмови у відкритті виконавчого провадження).
Суддя Ріхтер В.В.