Справа №760/6018/19 1-кп/760/576/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
перекладача ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві питання доцільності продовження тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України,
у кримінальному провадженні №12018100090013724 від 03.12.2018, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження №12018100090013724 від 03.12.2018 за обвинуваченням ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 18.10.2022 року обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 16.12.2022 року включно, одночасно визначено розмір застави у сумі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначено обов'язки, покладені на обвинуваченого у разі внесення застави.
Відповідно до абз.1 ч.3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. Прокурором Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 було подано клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала вищевказане клопотання та вважала за доцільне продовжити строк тримання під вартою, зазначивши, зокрема, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив тяжкі та особливо тяжкі злочини, передбачені ст.177 КПК України ризики продовжують існувати, обвинувачений вину не визнає, є громадянином Туркменістану, на території України міцних соціальних зв'язків не має.
Захисник ОСОБА_8 заперечував проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначивши, серед іншого, що вказані прокурором ризики не доведені, обвинувачений має міцні соціальні зв'язки в України, зокрема місце проживання та родину в м.Києві. У зв'язку з цим захисник ОСОБА_8 просив застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби або зменшити щодо обвинуваченого заставу до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки чинний розмір застави обвинувачений та його близькі не в стані сплатити.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника.
Суд, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, його захисника, дослідивши матеріали справи №760/6018/19, дійшов наступного висновку.
Як передбачено ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до абз.1 ч.3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Суд доходить висновку, що стосовно ОСОБА_6 наявний ризик переховуватися від суду, адже останній обвинувачується у вчиненні тяжких і особливо тяжкого злочину, санкцією ч.3 ст.187 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна, під час судового розгляду обвинувачений свою вину у вчиненому не визнає.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, виходячи з практики ЄСПЛ, серед іншого, потрібно враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, статки, зв'язки з державою, в якій його переслідували в межах закону, та його міжнародні контакти (зокрема, рішення в справі «В. проти Швейцарії», «Пунцельт проти Чехії»).
У зв'язку з цим суд вважає за необхідне врахувати, що обвинувачений ОСОБА_6 є громадянином Туркменістану та має міцні соціальні зв'язки саме на території цієї держави, в Україні проживав у житлі цивільної дружини, в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості, які б свідчили, що обвинувачений до затримання мав постійне джерело доходу в Україні та власне (орендоване) житло, що, на думку суду, також свідчить про наявність щодо обвинуваченого ОСОБА_6 такого ризику як вчинити інше кримінальне правопорушення.
Всупереч стверджуваному стороною захисту, суд доходить висновку, що за встановлених обставин наявність у цивільної дружини обвинуваченого житла у м.Києві не є достатнім фактором для запобігання ризику переховуватися від суду та для обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби.
Також, на переконання суду, на даному етапі судового розгляду вказаного кримінального провадження зменшення щодо обвинуваченого ОСОБА_6 застави до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не є належним забезпеченням виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також для запобігання встановленим судом ризикам.
Крім того, суд приймає до уваги, що з урахуванням практики ЄСПЛ, Узагальнення ВССУ практики застосування судами загальної юрисдикції першої та апеляційної інстанцій при здійсненні судочинства у кримінальних справах статей 3, 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, попередньою ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 01.09.2022 року щодо ОСОБА_6 вже було зменшено заставу як альтернативний запобіжний захід та визначено її в розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Враховуючи вищенаведене, судом на даний час також не встановлено підстав для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. На переконання суду, обрання іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може негативно вплинути на хід судового розгляду кримінального провадження, а тому суд вважає обґрунтованим продовжити тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
Крім того, на думку суду, продовження до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, в даному випадку, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Так, згідно з положенням ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загально - суспільних прав та інтересів.
На підставі вищевикладеного та керуючись стст.42, 176 -178, 182, 183, 331 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Продовжити тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою до 12.02.2023 року включно.
Одночасно визначити розмір застави у сумі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в сумі становить 297 720 (двісті дев'яносто сім тисяч сімсот двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), банк отримувача коштів: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача (МФО): 820172; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26268059; Рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089, та надати документ, що це підтверджує, до Солом'янського районного суду міста Києва.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов'язки:
-прибувати за кожною вимогою до суду;
-не відлучатися із м.Києва без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (за наявності таких документів).
Строк дії вищевказаних обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , визначити два місяці з дня внесення застави в розмірі, зазначеному в цій ухвалі.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1 .
Суддя ОСОБА_2 .
Суддя ОСОБА_3 .