СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
ун. № 759/9360/22
пр. № 2/759/4018/22
02 грудня 2022 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Твердохліб Ю.О.,
за участю секретаря судових засідань Гришиної А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти за договором позики від 03 квітня 2019 року, а саме: основний борг в розмірі 155 635 гривень 96 копійок, 14% річних в розмірі 32 713 гривень 40 копійок, 3% річних в розмірі 10 403 гривень 07 копійок, а всього 198 752 (сто дев'яносто вісім тисяч сімсот п'ятдесят дві) гривні 43 копійки.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що 03.04.2019 року вона уклала з ОСОБА_2 договір позики, за яким передала у власність останнього грошові кошти у розмірі 114 880,00 грн, що станом на день підписання договору становило 4 256,00 доларів США. Згідно п. 2 договору відповідач зобов'язався повернути позику до 03.10.2020 року. 07.08.2022 відповідачу було відправлено претензію на адресу його проживання, яка залишилась без відповіді. Станом на час звернення до суду відповідач не повернув позивачу зазначені кошти.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2022 року визначеного головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а.с. 11).
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 10.08.2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (а.с. 14).
В судове засідання позивач та її представник ОСОБА_3 не з'явились, надали суду заяви про розгялд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтрималм, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідач у встановлений законом строк відзив на позовну заяву не надав, в судове засідання повторно не з'явився, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.
За таких обставин, суд розглянув справу у відсутність учасників справи.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України не здійснюється.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Судом встановлено, що 03.04.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно п. 2 якого, позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти у розмірі 114 880,00 грн, що станом на день підписання договору становило 4 256,00 доларів США, які позичальник зобов'язався повернути до 03.10.2020 року.Згідно п.2.1. Договору позика надана позичальнику під 14% річних (а.с.7).
Договір підписано двома сторонами, недійсним у встановленому законом порядку не визнаний.
07.08.2022 позивач скерував відповідачу претензію про повернення грошових коштів згідно договору позики (а.с.8-9).
Відповідач свої зобов'язання не виконує, до теперішнього часу ніяких сум в рахунок повернення боргу позивачу не виплатив.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як зазначено у ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 22 серпня 2019 року в справі № 369/3340/16-ц (провадження № 61-7418св18), досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду України від 02.07.2014 року у справі № 6-79цс14 відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
За змістом ст. ст. 526, 527 ЦК України належним виконанням зобов'язання є, зокрема, виконання його належними сторонами або уповноваженими особами, під якими слід розуміти будь-яку особу, яка має повноваження сторони зобов'язання, про що може бути зазначено у договорі або виданій відповідно до закону довіреності.
Відповідно до пункту 6 Договору, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити на вимогу позикодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України.
Згідно ч. ч. 1,2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
Частиною 2 даної статті ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. ст. 12, 13, 77, 78, 79, 80, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав суду жодного належного та допустимого у відповідності до ст. ст. 77, 78 ЦПК України доказу, що підтверджують обставини виконання взятих на себе зобов'язань за укладеним 03.04.2019 року з позивачем договором позики.
Враховуючи, що між сторонами виникли правовідносини, що ґрунтуються на договорі позики, за умовами якого відповідач взяв грошові кошти у борг у позивача та зобов'язався їх повернути у строк, визначений у договорі, проте не виконав зобов'язання з повернення коштів у встановлений строк, позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належними, допустимими і достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1 987,53 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 265, 268 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 основний борг в розмірі 155 635 гривень 96 копійок, 14% річних в розмірі 32 713 гривень 40 копійок, 3% річних в розмірі 10 403 гривень 07 копійок, а всього 198 752 (сто дев'яносто вісім тисяч сімсот п'ятдесят дві) гривні 43 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір 1 987 гривень 53 копійки.
За письмовою заявою відповідача, поданою до суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення, заочне рішення може бути переглянуто.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Інформація про учасників:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, українка, уродженка м.Києва, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, українець, уродженець м.Києва, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення виготовлено 07.12.2022.
Суддя Твердохліб Ю.О.