Справа № 185/11089/22
Провадження № 2-о/185/398/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
у складі:
головуючого судді - Шаповалової І.С.,
за участі секретаря - Величко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Павлограді цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Павлоградський відділ Головного Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, заява про встановлення факту постійного проживання на території України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.
В обґрунтування заяви зазначив, що він постійно проживає на території України з моменту народження і до теперішнього часу. За результатами звернення до органів міграційної служби в отриманні паспорту йому було відмовлено та вказано на необхідність подачі ряду документів, які у нього відсутні та не можуть бути отримані без встановлення факту проживання в Україні на зазначену дату.
Заявник, посилаючись на те, що встановлення даного факту необхідно йому для отримання паспорта громадянина України, просив заяву задовольнити, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник заінтересованої особи 22.12.2022 року надала суду клопотання, яким просила розгляд справи відкласти.
Однак, суворо дотримуючись принципу забезпечення правильного, справедливого і швидкого вирішення спору з метою захисту прав і законних інтересів громадян,суд зазначає, що з часу відкриття провадження до дати ухвалення судом рішення в третьої особи було достатньо процесуального часу та можливостей для з'явлення до суду та надання пояснень у справі. Поважність причин, які б були переконливими для відкладення розгляду справи, заінтересованою особою в своїй заяві від 22.12.2022 року не наведено.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, які є належними, допустимими і достовірними у їх сукупності, суд знаходить за необхідне заяву задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 7 ст. 19 ЦПК України, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Як передбачено п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
В силу положень Закону України "Про громадянство України", Указу Президента України від 27 березня 2001 року "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України", рішенням суду може підтверджуватись факт проживання особи на території України на певний час.
Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про громадянство України", громадянами України є особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (24 серпня 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народився в селі Вербки Павлоградського району Дніпропетровської області , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим 06.09.1957 року (актовий запис про народження № 76 від 06.09.1957 року) (а.с.14).
Згідно проведених Павлоградським відділом ГУ ДМС у Дніпропетровській області перевірок встановлено, що він був документований 14.12.1977 року Павлоградським РВВС в Дніпропетровській області паспортом зразка колишнього СРСР (а.с.7-9).
Відповідно до довідки № 1621 від 24.02.2020 року про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_1 був з зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 з 27.02.1990 року по 15.10.1996 рік (а.с. 10).
Згідно інформації, яка була надана на запит Павлоградському відділу ГУ ДМС в Дніпропетровській області, відділом реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання/ перебування фізичних осіб виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 10.11.2022 року, він значився зареєстрованим з 27.02.1990 року по 15.10.1996 року за паспортом зразка колишнього СРСР серії НОМЕР_1 , який виданий був 14.12.1977 року ВВС Павлоградського райвиконкому Дніпропетровської області, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-9, 17-18).
Згідно до військового квитка серії НОМЕР_2 , який виданий 05.11.1975 року Павлоградським міським військовим комісаріатом Дніпропетровської області на ім'я ОСОБА_1 , він з 24.04.1990 року по 02.07.1997 року перебував на військовому обліку в Вишневській міській раді Києво-Святошинського ОРВК Київської області (а.с.15).
Листом Верховного суду України від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, який має юридичне значення.
Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.
Згідно з п.1 ст.3 Закону України «Про громадянствоУкраїни», громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України. Особи, є громадянами України з 24 серпня 1991 року.
Відповідно до п. 7 Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року.
У пункті 44 вказаного порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Наведені вище положення законодавства свідчать про те, що за відсутності у заявника передбаченого законодавством документального підтвердження факту його постійного проживання станом на 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» - паспорту громадянина колишнього СРСР з відмітками про постійну прописку на території України, для отримання заявником паспорта громадянина України їй попередньо необхідно встановити наявність підстав для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням шляхом встановлення вищевказаного факту у судовому порядку.
Встановлення факту постійного проживання на території України, необхідно заявнику для отримання паспорта громадянина України.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що ОСОБА_1 проживав на території України, не був громадянином іншої держави, що підтверджується матеріалами справи, суд вважає за необхідне задовольнити заяву та встановити факт проживання останнього в Україні станом на 24 серпня 1991 року.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухвалені судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 430 ЦПК України,-
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Павлоградський відділ Головного Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, заява про встановлення факту постійного проживання на території України- задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Вербки Павлоградського району Дніпропетровської області на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І. С. Шаповалова