Справа № 175/1591/22
Провадження № 2/175/504/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(з а о ч н е)
05 грудня 2022 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бойко О.М.,
при секретарі судового засідання - Бабко-Мала В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2022 року ОСОБА_1 , звернулась до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_2 , посилаючись на те, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем з 04 грудня 2015 року.
Від даного шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач звернулася до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття, в якому були заявлені вимоги стягнути з відповідача аліменти на утримання однієї дитини в розмірі 1/4 половини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно починаючи з моменту подання позовної заяви.
До початку слухання справи позивач у судове засідання надала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
Відповідач, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, у встановлений судом строк відзиву на позов не надав, у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, проте про причину своєї неявки суду не повідомив та заяви про розгляд справи без його участі не надавав.
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди позивачки, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи наведене та дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи в заочному порядку та ухвалити заочне рішення.
Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою 15 Сімейного кодексу України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються зазначені правовідносини.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Згідно зі ст.27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Судом встановлено, що факт перебування сторін у шлюбних правовідносинах підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , актовий запис про шлюб № 616 від 04 грудня 2015 року, видане Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2022 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано.
Також судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис № 300 від 17 березня 2016 року, видане Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції.
Згідно довідки про склад сім'ї від 30 травня 2022 року виданою головою правління садового товариства «Ясне» ОСОБА_4 , дитина проживає разом із позивачкою.
У відповідності до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У частині 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ч.6 ст.12 зазначеного Закону батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Відповідно до ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно з ч. 1,2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
На підставі ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідності до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.1 ст.79, а також ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Враховуючи обставини перелічені у ст.182 СК України, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі ј половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Від сплати судового збору позивачка звільнена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
У відповідності до вимог ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Тому, суд вважає за необхідне, стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір по справі у розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 191 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-289,354 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 половини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення сином повноліття, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову до суду, тобто з 04 липня 2022 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Держави суму судового збору у розмірі 992,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, а саме рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя О.М. Бойко