ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/1825/22 пров. № А/857/14104/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року у справі №300/1825/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
суддя в 1-й інстанції - Микитин Н. М.,
час ухвалення рішення - 05.09.2022 року,
місце ухвалення рішення - м.Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
ВСТАНОВИВ:
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії зі зменшенням основного розміру пенсії з 90% на 70% грошового забезпечення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату призначеної йому пенсії в основному розмірі 90% сум грошового забезпечення починаючи з 01 грудня 2019 року з урахуванням проведених платежів, без обмеження максимальним розміром пенсії.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо застосування обмеження максимальним розміром при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що рішенням Івано-Франківського суду від 30 жовтня 2018 року у справі №0940/1746/18, яке набрало законної сили, визнано його право на основний розмір грошового забезпечення у розмірі 90% та пенсійний орган здійснював виплату пенсії із застосуванням відсоткового розміру 90%. Однак у 2022 року, на думку позивача, відповідачем безпідставно зменшено відсотковий розмір грошового забезпечення пенсії з 90% до 70%, що призвело до неправильного визначення розміру пенсії та її виплату в розмірі нижчому, ніж передбачено законодавством, оскільки для перерахунку пенсії мають застосовуватись норми закону, які визначають її значення у відсотках відповідних сум грошового забезпечення, що діяли саме на момент первинного призначення пенсії, а розмір уже призначеної пенсії в процентному співвідношенні внаслідок чергових перерахунків не може бути зменшений навіть при зміні діючого законодавства, з огляду на незворотність дії нормативно-правових актів у часі. Щодо протиправності застосування обмежень граничного розміру пенсії позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 за №7-рп/2016, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) обмеження максимального розміру пенсії, встановленого частиною 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким позов задовольнити повністю.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року у справі №300/6448/21 не було зобов'язано пенсійний орган у подальшому застосовувати 90% розміру грошового забезпечення при всіх наступних перерахунках, а тому Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії за рішенням суду з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення, однак відсоткове відношення обчислено у розмірі 70 %. Оскільки ст.13 Закону №2262 передбачено, що максимальний розмір пенсії становить 70% грошового забезпечення. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення в цій частині, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду в цій частині - без змін.
Крім того, не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що рішенням суду від 08 грудня 2021 року у справі №300/6448/21 зобов'язано пенсійний орган здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі довідки від 15 червня 2021 року №910 виданої Державною установою "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області", однак зобов'язання щодо проведення перерахунку пенсії та виплати пенсії без обмеження загального її розміру максимальним розміром на Головне управління покладено не було. Звертає увагу, що норма Закону про обмеження максимального розміру пенсії, а саме: ст.43 Закону №2262 не визнавалась неконституційною, визнавались неконституційними зміни до ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262, які вносились Законом №911-VІІІ від 24 грудня 2015 року про обмеження максимального розміру пенсії на 2016 рік. Сама стаття 43 щодо максимального розміру пенсії чи на 2017 рік чи на 2018 рік, а також на 2019, 2020 та 2021 роки не визнавались неконституційними і на даний час є чинними. Таким чином, вважає, що дії пенсійного органу є правомірними та підстави для задоволення позову відсутні. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити, а апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 2005 року і отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що визнається сторонами.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року у справі №300/6448/21, яке набрало законної сили, визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у здійснені перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії з 01 грудня 2019 року відповідно до довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області" від 15 червня 2021 року №910 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року відповідно до довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області" від 15 червня 2021 року №910 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року та виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.14-19).
На виконання зазначеного рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснило позивачу перерахунок пенсії за вислугу років у розмірі 70% суми грошового забезпечення, внаслідок чого загальний розмір нарахованої основної пенсії (з надбавками) склав 19340,00 грн, що підтверджується протоколом за пенсійною справою №0903001583 (МВС) від 01 березня 2022 року (а.с.32).
Не погоджуючись із застосованим обмеженнями щодо відсоткового зменшення розміру пенсії та максимального розміру пенсії, позивач звернувся до ГУПФУ в Івано-Франківській області із заявою від 07 лютого 2022 року, в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90% грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат (а.с.21).
Листом №1135-757/Ф-02/8-0900/22 від 24 березня 2022 року, відповідач повідомив позивача, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року у справі №300/6448/21 проведено перерахунок його пенсії з 01 грудня 2019 року, внаслідок чого загальний розмір нарахованої основної пенсії з урахуванням підвищення до пенсії здійснюється в розмірі 19340,00 грн (а.с.22-23).
Не погодившись з такими рішеннями відповідача, а саме: із зменшенням розміру грошового забезпечення пенсії з 90% до 70% та обмеженням розміру пенсії максимальним розміром, що порушує право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся в суд з цим позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ч.7 ст.43 Закону №3668-VI, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а тому дії відповідача щодо застосування обмежень при здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 грудня 2019 року максимальним розміром є протиправним та з метою захисту прав позивача необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження максимальним розміром з урахуванням раніше проведених виплат. Разом з тим, щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01 грудня 2019 року у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, то у задоволенні такої необхідно відмовити, оскільки при застосуванні різних відсотків (90% і 70%) із врахуванням відомостей довідок уповноваженого органу станом на листопад 2019 року не має місце зменшення нарахування (не виплати) розміру пенсії, а відповідно і звуження права позивача на гарантоване законом справедливе пенсійне забезпечення.
Даючи правову оцінку вказаним висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Щодо висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром, то колегія суддів зазначає наступне.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI внесено зміни до Закону №2262-XII, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, а саме ч.7 ст.43 викладено в редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність» та доповнено реченням такого змісту «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Відповідно до п.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року положення ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абзац 6 п.4 Рішення Конституційного Суду України у справі №1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року у справі №1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України вказав, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року у справі №7-рп/2016, є втрата чинності з 20 грудня 2016 року норм ч.7 ст.43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Викладене виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною ч.7 ст.43 Закону від 09 квітня 1992 року №2262-XII, така норма «відсутня» (виключена) у тексті Закону.
Згідно з нормами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, передбачено, що відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, він набрав чинності з 01 січня 2017 року, у ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що норми ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» узгоджуються з положеннями ч.7 ст.43 Закону №2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, яка втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016.
Отже, починаючи із 2017 року ст.43 Закону №2262-XII не передбачала положення про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII до ч.7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року»), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17 та від 31 березня 2021 року у справі №815/3000/17.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу пенсія призначена за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ з 2005 року.
За таких обставин підстави для обмеження пенсії позивачу не відповідають нормативному регулювання спірних правовідносин.
Крім вказаного, колегія суддів зауважує, що Конституційний Суд України в п.7 Рішення від 08 червня 2016 року №4-рп/2016 висловлював правову позицію, якою зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені». Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Також Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004).
Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом від 09 квітня 1992 року №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Підсумовуючи викладене у сукупності, колегія суддів зазначає, що ч.7 ст.43 Закону №3668-VI, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016.
Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності щодо обмеження максимального розміру пенсії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідача щодо застосування обмежень при здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 грудня 2019 року максимальним розміром є протиправним, а тому відповідача необхідно зобов'язати здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження максимальним розміром з урахуванням раніше проведених виплат.
Аналогічна правова позиція у спірних правовідносинах щодо питання обмеження максимальним розміром у виплаті пенсії викладена у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі №300/633/19.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача колегія суддів відхиляє з наведених вище мотивів. такі не спростовують висновків суду першої інстанції.
Щодо висновків суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог у частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01 грудня 2019 року у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону №2262-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Ст.22 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_1 у 2005 році призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 90% від грошового забезпечення на відповідній посаді. Цей факт сторонами не заперечується.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року у справі №0940/1746/18, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо перерахунку з 01 січня 2018 року пенсії, призначеної у розмірі 70% суми грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року за №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року за №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та виплатити пенсію з 01 січня 2018 року у розмірі 90% суми грошового забезпечення із врахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року у справі №300/6448/21, яке набрало законної сили, визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у здійснені перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії з 01 грудня 2019 року відповідно до довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області" від 15 червня 2021 року №910 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року відповідно до довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області" від 15 червня 2021 року №910 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року та виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.14-19).
Згідно з ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З врахуванням наведеного вище колегія суддів дійшла висновку, що відмова відповідача у перерахунку пенсії позивачу у розмірі 90% грошового забезпечення на підставі рішення суду від 08 грудня 2021 року у справі №300/6448/21 звужує права позивача. При перерахунку пенсії позивачу відповідач повинен був застосувати норми частини 2 статті 13 Закону №2262-XII в редакції Закону, що діяла на час призначення позивачу пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії передбачав не більше 90% від розміру грошового забезпечення, а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що при здійсненні перерахунку пенсії позивачу з 01 грудня 2019 року на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року у справі №300/6448/21 у відповідача були відсутні правові підстави для обмеження її розміру 70% грошового забезпечення, з посиланням на частину 2 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (у редакції Закону № 1166-VII), оскільки встановлене нею обмеження не має зворотної сили, стосується лише обчислення максимального розміру пенсії, призначеної на час дії цієї ж норми, і не може обмежувати право позивача на отримання пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення. Таким чином, дії відповідача щодо зменшення відсотку основного розміру пенсії з 90% на 70% при проведені її перерахунку на підставі рішення суду від 08 грудня 2021 року у справі №300/6448/21 є протиправними, а тому відповідача необхідно зобов'язати здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії позивача виходячи з 90% від відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум без обмеження максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для отримання позивачем пенсії у розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення, оскільки саме такий розмір визначений при призначенні позивачу пенсії і таке правове регулювання застосовується у спірних правовідносинах
Доводи апеляційної скарги позивача є підставними та обґрунтованими, такі знайшли своє підтвердження під час розгляду справи та спростовують висновки суду першої інстанції в цій частині з наведених вище мотивів.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи в частині зменшення відсотків та прийняв рішення в цій частині з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення; в решті суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України рішення суду необхідно залишити без змін.
Враховуючи те, що по суті розгляду вказаної справи позовні вимоги позивача задоволено, то відповідно до ст.139 КАС України необхідно вирішити по новому питання судового збору, а саме: із відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір на суму 992,40 грн, сплачений ним згідно з квитанцією №0.0.2524461840.1 від 22 квітня 2022 року за подання позовної заяви та 1488,60 грн, сплачений згідно з квитанцією №3 від 30 вересня 2022 року за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року у справі №300/1825/22 в частині відмовлених позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 в цій частині задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 зі зменшенням основного розміру пенсії з 90% на 70% грошового забезпечення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії в основному розмірі 90% сум грошового забезпечення починаючи з 01 грудня 2019 року з урахуванням проведених платежів.
У решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року у справі №300/1825/22 залишити без змін.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 судовий збір на суму 992,40 грн, сплачений ним згідно з квитанцією №0.0.2524461840.1 від 22 квітня 2022 року за подання позовної заяви та 1488,60 грн, сплачений згідно з квитанцією №3 від 30 вересня 2022 року за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 22 грудня 2022 року.