ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 306/266/22 пров. № А/857/13329/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року (ухвалене головуючою-суддею Плехановою З.Б., час ухвалення рішення 10 год 50 хв у м. Ужгороді, дата складання повного тексту судового рішення не вказана) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ, пенсійний орган, відповідач), в якому просив визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови йому в перерахунку пенсії у зв'язку з призначенням пенсії за особливі заслуги перед Україною з 21.07.2021, зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії з 21.07.2021, з урахуванням надбавки в розмірі 25% відповідно до п.6 ст.1, ч.2 ст.5 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» №1767-III від 01.06.2000 (далі - Закон №1767-III) та Схеми визначення розмірів надбавок до пенсії, на яку має право особа згідно із законом залежно від заслуг перед Україною та зобов'язати нарахувати та виплатити йому заборгованість по пенсії з 21.07.2021 після її перерахунку, з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 у задоволені позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити його позовні вимоги повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що його було нагороджено золотою медаллю «За трудові заслуги», орденом «Професіонал галузі», орденом «Хрест пошани України», орденом «За заслуги перед Вітчизною», сертифікатом про присвоєння почесного звання «Керівник року України 2012». Вважає, що відповідач неправильно тлумачить Закон України «Про державні нагороди України» №1549-III від 16.03.2000 (далі - Закон №1549-III), оскільки цей закон не визначає порядок призначення пенсії за особливі заслуги перед Україною, розміри, в яких такі пенсії призначаються, а також коло осіб, які мають право на їх призначення. В даному випадку треба керуватися Схемою визначення розмірів надбавок залежно від заслуг перед Україною, затвердженою наказом Мінсоцполітики України №2054 від 27.12.2017 «Про затвердження Схеми визначення розмірів надбавок до пенсії, на яку має право особа згідно із законом, залежно від заслуг перед Україною відповідно до Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2018 за №90/31542 (далі - Наказ №2054).
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Згідно п.1 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що позивач з квітня 2014 року перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію по інвалідності.
Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого 05.04.2017, ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності.
За високопродуктивну наполегливу працю, досвід та професіоналізм, за вагомий особистий внесок у розвиток економіки України, за ефективне та професійне управління передовим підприємством України, підприємством - лідером економіки України, за діяльність в галузі економіки та управління, виробництва та у сфері послуг, за суспільну діяльність, що відзначаються на найвищому рівні, а також є безсумнівним взірцем для подальшого розвитку та зміцнення держави, позивача було нагороджено золотою медаллю «За трудові заслуги», орденом «Професіонал галузі», орденом «Хрест пошани України», орденом «За заслуги перед Вітчизною» та сертифікатом про присвоєння почесного звання «Керівник року України 2012».
21.07.2021 позивач звернувся із клопотанням отримати належну надбавку до пенсії до Президента України.
04.08.2021 ПФУС направив за належністю ГУ ПФУ на розгляд в межах компетенції вказане звернення, що надійшло до ПФУ із Офісу Президента України.
З листа ГУ ПФУ №4264-4126/В-02/8-0700/21 від 18.08.2021 вбачається, що встановити надбавки позивачу до його пенсії за особливі заслуги перед Україною не було можливості, оскільки ним не було долучено до звернення самих нагород та було йому запропоновано надіслати їх на адресу ГУ ПФУ або звернутися до територіального органу ПФУ.
28.09.2021 позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ за №1871 про проведення перерахунку пенсії у зв'язку з призначенням пенсії за особливі заслуги перед Україною, до якої додав копію посвідчення, виданого Радою Торгово-промислової палати України про нагородження 18.04.2011 «Професіонал галузі», копію посвідчення, виданого Оргкомітетом Національного рейтингу в Україні 26.03.2013 про нагородження орденом «За заслуги перед Вітчизною» та посвідчення, виданого Міжнародним економічним рейтингом «Ліга кращих» про нагородження 14.05.2013 орденом «Хрест пошани України».
ГУ ПФУ у Волинській області (структурний підрозділ, який розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності) було прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за особливі заслуги перед Україною, оскільки вищезазначені нагороди не передбачені Законами №1767-III та №1549-III.
Вважаючи відмову Пенсійного органу протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки жодна з нагород позивача не передбачена Законом №1549-III та Законом №1767-III, відтак ГУ ПФУ у Волинській області було прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову в призначенні пенсії за особливі заслуги перед Україною.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України кожному ґарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Порядок призначення пенсій за особливі заслуги перед Україною, розміри, в яких такі пенсії призначаються, а також коло осіб, які мають право на їхнє призначення, визначено Законом №1767-ІІІ.
Статтею 1 Закону №1767-ІІІ визначено, що пенсії за особливі заслуги перед Україною встановлюються громадянам України, а саме :
1) Героям України, особам, нагородженим орденом Героїв Небесної Сотні, Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, особам, нагородженим орденом Леніна, орденом Слави трьох ступенів, орденом Трудової Слави трьох ступенів, чотирма і більше медалями «За відвагу», чотирма і більше орденами України та колишнього Союзу РСР, повним кавалерам ордена «За службу Родине в Вооруженних Силах СССР», особам, відзначені» почесним званням України, колишніх Союзу РСР та Української РСР «народний»;
2) ветеранам війни, нагородженим за бойові дії орденом, медаллю «За відвагу» або медаллю Ушакова, незалежно від часу нагородження;
3) Видатним спортсменам - переможцям Олімпійських та Паралімпійських ігор, Всесвітніх ігор глухих, чемпіонам і рекордсменам світу та Європи;
4) космонавтам, які здійснили політ у космос, членам льотно-випробувальних екіпажів літаків;
5) народним депутатам України, депутатам колишніх Союзу РСР та Української РСР, членам Кабінету Міністрів України та Уряду колишньої Української РСР;
6) особам, відзначеним почесним званням України, колишніх Союзу РСР та Української РСР «заслужений», державними преміями України, колишніх Союзу РСР та Української РСР, нагородженим одним із орденів України або колишнього Союзу РСР, Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР або Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР, а також особам, яким до 01.01.1992 було встановлено персональні пенсії союзного чи республіканського значення;
7) депутатам - всього чотирьох і більше скликань Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, районних, районних у містах, міських рад міст обласного значення в Україні та в колишній Українській РСР;
8) матерям, які народили п'ятеро і більше дітей та виховали їх до шестирічного віку. Якщо у разі смерті матері або позбавлення її батьківських прав виховання дітей до зазначеного віку здійснювалося батьком, право на пенсію за особливі заслуги надається батьку. При цьому враховуються діти, усиновлені в установленому законом порядку.
Відповідно до ст.ст.2-5 Закону №1767-ІІІ, пенсії за особливі заслуги встановлюються територіальним органом Пенсійного фонду України.
За цим Законом встановлюються пенсії : за віком; по інвалідності; у разі втрати годувальника; за вислугу років.
Пенсії за особливі заслуги встановлюються громадянам, зазначеним у статті 1 цього Закону, які мають право на пенсію за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника та за вислугу років відповідно до закону.
Пенсія за особливі заслуги встановлюється як надбавка до розміру пенсії, на яку має право особа згідно із законом, у таких розмірах прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність:
- від 35 до 40 відсотків - особам, зазначеним у пунктах 1 і 8 статті 1 цього Закону;
- від 25 до 35 відсотків - особам, зазначеним у пунктах 2-5 статті 1 цього Закону;
- від 20 до 25 відсотків - особам, зазначеним у пунктах 6 і 7 статті 1 цього Закону.
Розмір надбавки визначається згідно із схемою визначення розмірів надбавок залежно від заслуг перед Україною, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. У разі якщо особа одночасно має право на надбавку з кількох підстав, передбачених статтею 1 цього Закону, встановлюється надбавка, що є більшою у максимальному розмірі.
Пенсія за особливі заслуги встановлюється з дня звернення за встановленням пенсії або з дня набуття права на неї, якщо звернення за її встановленням відбулося не пізніше 12 місяців з дня набуття права. Днем звернення за встановленням пенсії за особливі заслуги вважається день прийому заяви про встановлення пенсії за особливі заслуги з усіма необхідними документами. Якщо заява про встановлення пенсії за особливі заслуги надсилається поштою і до неї додаються всі необхідні документи, днем звернення за встановленням пенсії за особливі заслуги вважається дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви додані не всі необхідні документи, територіальний орган Пенсійного фонду України повідомляє заявникові, які документи мають бути подані додатково. Якщо такі документи будуть подані не пізніше трьох місяців з дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, днем звернення за встановленням пенсії за особливі заслуги вважається день прийому або відправлення заяви про встановлення такої пенсії.
У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність, територіальний орган Пенсійного фонду України здійснює перерахунок пенсії за особливі заслуги з дати, з якої встановлено новий розмір прожиткового мінімуму.
Наказом №2054 було затверджено Схему визначення розмірів надбавок до пенсії, на яку має право особа згідно із законом, залежно від заслуг перед Україною відповідно до Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», відповідно до якої, зокрема:
1) особам, зазначеним в пунктах 2-5 статті 1 вказаного Закону, а саме ветеранам війни, нагородженим за бойові дії одним орденом, визначена надбавку - 34%;
2) особам, зазначеним в пунктах 6, 7 статті 1 вказаного Закону, а саме:
- особам, відзначені почесним званням України, колишніх Союзу РСР та Української РСР «заслужений», особам, нагородженим трьома орденами України або колишнього Союзу РСР, визначена надбавку - 25%;
- особам, нагороджені двома орденами України або колишнього Союзу РСР, визначена надбавку - 24%;
- особам, відзначеним державними преміями України, колишніх Союзу РСР та Української РСР, особам, нагороджені орденом України або колишнього Союзу РСР, особам, яким до 01 січня 1992 року було встановлено персональні пенсії союзного значення, визначена надбавку - 23%.
Державні нагороди України є вищою формою відзначення громадян за видатні заслуги у розвитку економіки, науки, культури, соціальної сфери, захисті Вітчизни, охороні конституційних прав і свобод людини, державному будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед Україною.
Разом з тим, статтею 3 Закону №1549-III встановлені такі державні нагороди, а саме : звання Герой України; орден; медаль; відзнака «Іменна вогнепальна зброя»; почесне звання України; Державна премія України; президентська відзнака.
Відповідно до статті 5 Закону №1549-III, нагородження державними нагородами провадиться указом Президента України.
Статтею 7 Закону №1549-III встановлені такі ордени, а саме : орден Свободи; орден князя Ярослава Мудрого І, II, III, IV, V ступеня; орден «За заслуги» І, II, III ступеня; орден Богдана Хмельницького І, II, III ступеня; орден Героїв Небесної Сотні; орден «За мужність» І, II, III ступеня; орден княгині Ольги І, П, III ступеня; орден Данила Галицького; орден «За доблесну шахтарську працю» І, II, III ступеня.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить висновку, що позивач помилково відносить себе до категорії осіб, які мать право на призначенням пенсії за особливі заслуги перед Україною, оскільки вказані нагороди позивача не передбачені Законами №1549-III та №1767-ІІІ, а тому надане позивачем тлумачення норм законодавства є помилковим.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року по справі №306/266/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
І. М. Обрізко