ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/526/22-а
Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.
Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
22 грудня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
у січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області (ТУ ДСА в Вінницькій області), Державної судової адміністрації України (ДСА України) в якому просила:
-визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Вінницькій області щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01.01.2021 року по 30.11.2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 грн.;
- визнати протиправною бездіяльність ДСА України щодо не забезпечення ТУ ДСА України в Вінницькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу за період 01.01.2021 року по 30.11.2021 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн.;
- зобов'язати ДСА України забезпечити ТУ ДСА України в Вінницькій області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу за період з 01.01.2021 року по 30.11.2021 року, нарахованої виходячи із встановленого на 01 січня 2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб розмір якого становить 2270 грн.;
- зобов'язати ТУ ДСА України в Вінницькій області нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду за період з 01.01.2021 року по 30.11.2021 року, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн., із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно Указу Президенту України «Про призначення суддів» №461/2012 від 31.07.2012 року ОСОБА_1 , призначено на посаду судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області, строком на 5 років.
Наказом в.о голови Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області №103 від 16.08.2012 року ОСОБА_1 зараховано до штату Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області. Цим же наказом встановлено ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років судді в розмірі 15% посадового окладу.
Указом Президента України «Про призначення суддів» №272/2018 від 07.09.2018 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області.
На підставі наказу голови Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області №127-ОСД від 10.09.2018 року ОСОБА_1 приступила до виконання повноважень судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області.
Наказом в.о голови Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області №84-ОСД від 18.06.2018 року ОСОБА_1 встановлено посадовий оклад, згідно штатного розпису.
Так, із розрахункового листа про виплату суддівської винагороди у 2021 році встановлено, що розмір посадового окладу позивача становив 63060 грн.
Згідно наказу в.о голови Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області №132-ОСД від 11.09.2018 року ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років судді в розмірі 20% посадового окладу.
Відповідно до наказу голови Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області №122-ОСД від 20.08.2019 року ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років судді в розмірі 30% посадового окладу.
Таким чином, за період 01.01.2021 року по 30.11.2021 року відповідач нарахував ОСОБА_1 суддівську винагороду, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 року, в розмірі 2102 грн. (30*2102=63060).
Позивач вважаючи, що суддівська винагорода у спірному періоді підлягає нарахуванню виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2021 року, а саме 2270 грн., звернулась до суду з даним позовом.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Так, організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
За приписами ст.4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів судоустрій і статус суддів" в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
В свою чергу, частиною першою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (частина друга статті 135 Закону № 1402-VIII).
Згідно з приписами частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду-30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду-50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду-75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Частиною четвертою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:
1) 1,1-якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;
2) 1,2-якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб;
3) 1,25-якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
За правилами частини п'ятої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років-15 відсотків, більше 5 років-20 відсотків, більше 10 років-30 відсотків, більше 15 років-40 відсотків, більше 20 років-50 відсотків, більше 25 років-60 відсотків, більше 30 років-70 відсотків, більше 35 років-80 відсотків посадового окладу.
Згідно з частиною дев'ятою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Таким чином, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" визначено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
При цьому, колегія суддів зауважує, що норма частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього.
З огляду на це, необхідно враховувати положення інших законів, які встановлюють розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді.
Такі норми доповнюють частину третю статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і становлять єдину спеціальну норму, якою визначено розмір посадового окладу судді.
Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15 грудня 2020 року №1082-IX.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" визначено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень;
дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень;
працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень;
осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.
Отже, з 1 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн.
Згідно з вимогами статті 146 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів відповідно до Конституції України. Забезпечення функціонування судової влади передбачає:
1) окреме визначення у Державному бюджеті України видатків на утримання судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону;
2) законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів;
3) гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів.
Видатки на утримання судів визначаються з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Згідно з вимогами частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в Україні діє єдина система забезпечення функціонування судової влади - судів, органів суддівського врядування, інших державних органів та установ системи правосуддя.
Відповідно до вимог статті 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" засади фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.
Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: 1) Верховний Суд-щодо фінансового забезпечення його діяльності; 1-1) вищий спеціалізований суд-щодо фінансового забезпечення його діяльності; 2) Державна судова адміністрація України-щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України; 3) Вища рада правосуддя - щодо фінансового забезпечення її діяльності.
Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів.
Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.
Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.
Контроль за додержанням вимог цього Закону щодо фінансування судів здійснюється у порядку, встановленому законом.
Особливості підготовки і розгляду проекту закону про Державний бюджет України в частині фінансування судів, інших органів та установ у системі правосуддя визначаються законом.
Згідно з положеннями статті 149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Статтею 23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів зауважує, що відповідач як територіальний орган Державної судової адміністрації України, виконуючи функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів в межах бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України, діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
Станом на час розгляду даної справи, норма статті 7 Закону України "Про Державний бюджет" на 2021 рік не визнана неконституційною, тому підстави для її незастосування відповідачем відсутні.
Таким чином, дії Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 року по 30.11.2021 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2021 року, у розмірі 2102 грн. відповідають положенням законодавчого регулювання та є правомірними.
Щодо рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020, то колегія суддів зазначає, що вказаним рішенням не вирішувалось питання розміру прожиткового мінімуму, який належить застосовувати при розрахунку посадового окладу суддів, тому правові висновки, які містяться в цьому рішенні, не впливають на конституційність норм Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області задовольнити.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.