ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 285/1891/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мозговий В.Б.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
22 грудня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці про скасування постанови про порушення митих правил,
ВСТАНОВИВ:
В травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил від 03.05.2022 №1051/101000/21 якою останнього визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 26719,71 грн.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 липня 2022 року позов задоволено: скасовано постанову у справі про порушення митних правил №1051/101000/21 від 03 травня 2022 року, винесену виконуючим обов'язки заступника начальника Житомирської митниці Державної митної служби України Кондратюком А. В., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених статтею 485 МК України, а провадження у справі закрито.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи, подав апеляційну скаргу.
В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що вчинення позивачем порушення митних правил підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а тому останнього правомірно притягнуто до відповідальності за ст.485 МК України, а оскаржувану постанову винесено з дотриманням вимог чинного законодавства.
Розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 03 травня 2022 року постановою №1051/101000/21 виконуючого обов'язки заступника начальника Житомирської митниці Державної митної служби України Тимощука В.В. визнано винним у вчиненні правопорушення митних правил, передбачених статтею 485 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 26 719,71 грн.
За змістом вказаної постанови, позивач вчинив порушення вимог ч. 2 та ч. 3 ст. 106 Митного кодексу України, а саме-відповідно до графи 47 митної декларації від 17.09.20921 р. №101090/2021/003243 до Державного бюджету сплачено митні платежі в кількості 72% суми митних платежів, що складає 24 місяці (23 повних та один не повний місяці) за період з 17.09.2021 р. по 14.09.2023 р.. В результаті чого відбулось заниження податкового зобов'язання по сплаті митних платежів на загальну суму 8 906,57 грн., оскільки вказаний період при розрахунку відповідно до ч. 2 ст. 106 Митного кодексу України складає 25 місяців (23 повних та 2 не повних місяці), що дорівнює 75% суми митних платежів.
Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваного рішення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
За змістом ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта, іншими документами (ст. 495 МК України).
Так, статтею 475 МК України передбачена відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, яка тягне за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Згідно статті 485 МК України відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, в тому числі за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.
Тобто, з об'єктивної сторони правопорушення передбачене ст.485 МК України в частині вчинення дій щодо ухилення від сплати митних платежів, характеризується сукупністю трьох ознак, а саме: діяння, спрямоване ухилення від сплати митних платежів, суспільно небезпечні наслідки у вигляді ненадходження до бюджету відповідних платежів, та причинний зв'язок між діянням та наслідками.
Верховний Суд у постанові від 27 січня 2022 року у справі № 725/3788/16-а зазначив, що склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). При цьому зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого ст. 485 МК України обов'язково повинен поєднуватися з умислом суб'єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).
При цьому, Верховний Суд у постанові від 22.05.2020 у справі № 751/1477/20 (провадження №К/9901/45268/18) зауважив, що відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 485 МК України порушення митних правил має місце, зокрема, у разі заявлення декларантом у митній декларації: неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару; неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Тобто лише сам по собі факт неправильного зазначення митних платежів, не становить складу порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України. Для притягнення до відповідальності, згідно ст. 485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 20.03.2018 року у справі № 640/7258/17, від 11.06.2020 року у справі № 564/530/17, від 20.08.2020 року у справі № 553/1435/17 та від 06.11.2020 року у справі № 159/1754/17.
При цьому, ст.485 МК України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірного звільнення від сплати чи зменшення розміру сплати платежів, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно не можливо заявити неправдиві відомості.
Відповідно до ч.1 cт.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своє, дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Таким чином, склад правопорушення, передбаченого ст.485 МК України утворюють умисні, цілеспрямовані дії, зокрема про надання декларантом неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.
Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого ст.485МК України обов'язково повинен поєднуватися з умислом суб'єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати податків та зборів).
Варто звернути увагу і на те, що Верховний Суд у постанові від 27 січня 2022 року у справі №158/1493/16-а проаналізувавши зміст норм 458, 459, 469 МК України дійшов висновку, що склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого те, що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). При цьому зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого ст. 485 МК України обов'язково повинен поєднуватися з умислом суб'єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).
Так, підставою для прийняття митним органом оскаржуваної постанови є дії ОСОБА_1 , спрямовані на зменшення розміру митних платежів, а саме-зазначення в декларації відсотка митних платежів, якій дорівнює 72%, а не 75%.
В той же час, з матеріалів справи з'ясовано, що 16 вересня 2021 року ТОВ "Реді Гермент Технолоджі Україна" подано Житомирської митниці заяву про надання дозволу на переміщення через митний кордон України в митному режимі “тимчасового ввезення” орендованого обладнання.
Відповідач своїм рішенням №253/7.19-28-03 від 16.09.2021 року, виходячи з терміну оренди не більше 24 місяці, встановленому умовами контракту, надав дозвіл на тимчасове ввезення орендованого обладнання, терміном до 14.09.2023 року.
17 вересня 2021 року позивач, як декларант ТОВ "Реді Гермент Технолоджі Україна", подав до відділу митного оформлення митного органу подано митну декларацію типу “ІМ/31/ДЕ” №UA101090/2021003243 з долученими до неї супровідними документами про обладнання, фактурною вартістю 36 400 Євро, митною вартістю 1 141 868 грн. відповідно до наданого дозволу на тимчасове ввезення орендованого обладнання.
Оскільки митним органом було надано дозвіл на тимчасове ввезення обладнання до 14.09.2023 року, як визначено умовами контракту, що складає 24 місяці (23 повних місяці і 1 неповний), в зв'язку з чим ОСОБА_1 було визначено митні платежі в розмірі 72% суми митних платежів (24 місяці х 3 відсотка).
Також, як вбачається з письмових пояснень позивача, наданих під час складання протоколу, останній при здійсненні розрахунку графи 47 митної декларації від 17.09.2021 р. керувався тим, що у році 12 місяців, а тимчасове ввезення товару передбачалося на два роки, що відповідно складає 24 місяці, в зв'язку з чим провів розрахунок на 72% суми митних платежів, при цьому не мав умислу на зменшення митних платежів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сам по собі факт неврахування ОСОБА_1 одного неповного місяця при розрахунку відсотка сум митних платежів не може слугувати беззаперечним доказом того, що дії останнього були направлені на несплату митних платежів у формі прямого умислу.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що стороною відповідача не надано жодного належного доказу на підтвердження того, що позивач мав намір сплачувати митні платежі не в повному обсязі чи зменшувати їх розміри при заповненні митної декларації.
Частиною 1 ст.77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що митним органом під час винесення спірної постанови не доведено вину ОСОБА_1 , що полягає у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 липня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.