РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 856/2/22-а
13 грудня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. ,
секретар судового засідання: Лунь Т. С.,
за участю:
представника позивача: Соломончук Галини Олександрівни
відповідача: ОСОБА_1
представника відповідача:Герасимишеної Тетяни Віталіївни
представника третьої особи: Шуман Оксани Олександрівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Служба автомобільних доріг у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спру на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АКРІС -ГРУП" про примусове відчуження частини земельної ділянки приватної власності, з мотивів суспільної необхідності,
ВСТАНОВИВ:
04 серпня 2022 року Житомирська районна державна адміністрація Житомирської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Служба автомобільних доріг у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спру на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АКРІС -ГРУП" , в якому просила:
-примусово відчужити у державну власність з мотивів суспільної необхідності земельну ділянку площею 0,0075 га, що є частиною земельної ділянки площею 1,5738 га, кадастровий номер1822083200:01:000:1191, що належить ОСОБА_1 на праві власності та розташована на території Кам'янської сільської ради Житомирського району Житомирської області, категорія землі: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, за ціною визначеною звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки № ESK-22112021-001 від 16.11.2021 року у розмірі 2389 шляхом перерахування на зазначений ОСОБА_1 банківський рахунок, звільнивши земельні ділянки протягом 10 днів, після попереднього повного відшкодування їх вартості.
Виділити із земельної ділянки площею 1,5738 га, за кадастровим номером 1822083200:01:000:1191, технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, в окремі земельні ділянки, із яких:
земельна ділянка площею 1,5563 га - залишається у приватній власності ОСОБА_1 ;
земельна ділянка 0,0075 га - відчужується у державну власність з мотивів суспільної необхідності, із забезпеченням державної реєстрації зазначених земельних ділянок та прав на них у визначеному законодавством порядку.
Зобов'язати громадянку ОСОБА_1 надати Житомирській районній державній адміністрації Житомирської області реквізити банківського рахунку, на який необхідно перерахувати кошти у розмірі 2389 грн.
В судовому засіданні представники позивача та третьої особи Служби автомобільних доріг у Житомирській області підтримали позовну заяву та просили її задовольнити.
Відповідач та її представник просили у задоволенні позовних вимог відмовити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "АКРІС -ГРУП" належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явилось, що у відповідності до ч.3 ст.205 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини справи.
Як з'ясовано під час розгляду справи Службою автомобільних доріг у Житомирській області були оформлені матеріали місця розташування земельних ділянок для розміщення смуги відводу автомобільної дороги Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород) (М-06) на ділянці км 129,6 - км 151,73, а саме на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.09.2013 №678-р, яким затверджено проект «Реконструкція автомобільної дороги М-06 Київ - Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород) на ділянці км 129.6 - км 151,73, Житомирська область» було видано та затверджене завдання з розробки проектно-кошторисної документації на реконструкцію автомобільної дороги Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород) на ділянці км 129,6 - км 151,73, Житомирська область.
Був затверджений експертний звіт № ЕБК-22112021-001 щодо розгляду проектної документації (позитивний) за проектом «Реконструкція автомобільної дороги Київ - Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород) (М-06) на ділянці км 129,6 - км 151,73, Житомирська область», в якому зазначено, що проектна документація розроблена відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об'єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки (експертний звіт додасться).
Відповідно до завдання № 6-4/09 з розробки проектно-кошторисної документації на реконструкцію автомобільної дороги Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород) (М-06) на ділянці км 129,6-км 151,73 Житомирська область, затвердженого заступником голови Укравтодору 17.12.2009, замовником реконструкції вказаної автомобільної дороги є Служба автомобільних доріг Житомирській області. Джерела фінансування: кошти державною бюджету, кредиті кошти .
При проведенні реконструкції автомобільної дороги Київ-Чоп (на Будапешт через Львів. Мукачеве, Ужгород) (М-06) на ділянці км 129,6-км 151,73 Житомирська обдасть, на дідянці північного обходу м. Житомир, виникла необхідність проведення перевлаштування існуючої опори № 47 електричної мережі АГ «Жигомиробденерго» - ПЛ 110 кВ «Житомир-АЗЧ-2» на км 141439.95, яка розміщена на земельній ділянці за кадастровим номером 1822083200:01:000:1191.
Згідно Витягу і Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.12.2021 НВ-1816759842021, земельна ділянка за кадастровим номером 1822083200:01:000:1191 загальною площею 1,5738 га, яка розташована: Житомирська область. Житомирський район, Кам'янська сільська рада, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - 01.03 для ведення особистого селянського господарства, угіддя - рілля 0,4306 га та 0. 9390 га; землі, які перебувають \ стадії меліоративного освоєння та відновлення родючості трутів 0.2042га, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 .
З метою проведення перевлаштування існуючої опори № 47 на особливо важливому об'єкті державного значення, та відповідно до законів України «Про землеустрій», «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів», керуючись статтями 99, 100 Земельного кодексу України, Житомирською районною державною адміністрацією на адресу власника земельної ділянки, а саме: ОСОБА_2 було надіслано рекомендований лист від 13.08.2021 № 18-6/2091 (копія листа додасться разом із квитанцією про направлення Укрпоштою ОСОБА_1 рекомендованого листа від 18.08.2021 Ф1І 11РРО 4000001156) про прийняття рішення та надання нотаріально завіреної згоди щодо встановлення земельного сервітуту на частину земельної ділянки (кадастровий номер 1822083200:01:000:1191), а саме: площею 0,0075 га, з проханням повідомити про прийняте рішення на адресу Житомирської райдержадміністрації (м. Житомир, вул. Лесі Українки, 1).
Разом з тим, у листі від 13.08.2021 № 18-6/2091 ОСОБА_1 вказувалось, що оплата вартості нотаріальних послуг та всіх інших витрат здійснюватиме Служба автомобільних доріг у Житомирській області.
Інформація про прийняте рішення ОСОБА_1 , на лист від 13.08.2021 № 18-6/2091 на адресу Житомирської райдержадміністрації не надходила.
Вважаючи, що відповідач, як власник земельної ділянки, не виконав вимог ч.1 ст.11 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" та не надав відповіді на письмове повідомлення, Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, у відповідності зі статтями 15, 16 Закону звернулась до адміністративного суду із цим позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 267 КАС України, адміністративні справи про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності розглядаються та вирішуються апеляційним адміністративним судом за місцем розташування нерухомого майна, що підлягає примусовому відчуженню.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам з приводу можливості здійснення примусового відчуження земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 з мотивів суспільної необхідності, суд виходить з такого.
Статтею 41 Конституції України визначено, що примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Згідно статті 146 Земельного кодексу України, викуп земельних ділянок для суспільних потреб, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності врегульовані Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» від 17.11.2009р. №1559-VІ (далі Закон №1559-VІ).
Відповідно до статті 1 Закону № 1559-VI, примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності - перехід права власності на земельні ділянки, інші об'єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду; суспільна необхідність - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку.
На підставі частини третьої статті 4 цього Закону примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом.
Згідно частини четвертої статті 4 Закону №1559-VI викуп земельних ділянок для суспільних потреб, примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності здійснюються як виняток з дотриманням вимог екологічної безпеки, із забезпеченням подальшого раціонального використання земельних ділянок, у разі якщо об'єкти, визначені у статтях 8 і 9 цього Закону, можна розмістити виключно на земельних ділянках, що відчужуються, або якщо розміщення таких об'єктів на інших земельних ділянках безпосередньо завдасть значних матеріальних збитків або спричинить негативні екологічні наслідки відповідній територіальній громаді, суспільству або державі в цілому.
Відповідно до статті 7 Закону № 1559-VI, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб як будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто-, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв'язку, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів, необхідних для їх експлуатації; створення міських парків, будівництво дошкільних навчальних закладів, майданчиків відпочинку, стадіонів та кладовищ.
Як визначено частиною другою статті 10 Закону № 1559-VI, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, зобов'язаний письмово повідомити про це їх власника (власників) протягом п'яти днів з дня прийняття такого рішення, але не пізніше як за три місяці до їх викупу. Цей строк поширюється також на тих осіб, які стануть власниками таких об'єктів протягом трьох місяців з дня надходження зазначеного повідомлення.
Відповідно до статті 11 Закону N 1559-VI власник (власники) земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, протягом одного місяця з дня отримання інформації (письмового повідомлення) згідно із статтею 10 цього Закону письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування про надання згоди на проведення переговорів щодо умов викупу або відмову від такого викупу.
У разі якщо на час прийняття рішення про викуп земельна ділянка, інші об'єкти нерухомого майна, що на ній розміщені, передані в оренду та/або заставу чи власник земельної ділянки, що підлягає викупу, не є власником інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, до участі в переговорах залучаються власники цих об'єктів, орендарі та/або заставодержателі.
У разі надання власником (власниками) земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, згоди на проведення переговорів щодо умов їх викупу представники органу, який прийняв рішення про їх викуп, після отримання власником (власниками) цих об'єктів інформації (письмового повідомлення) проводять переговори з власником (власниками) земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо викупної ціни, строків та інших умов викупу.
Статтею 15 Закону № 1559-VI визначено, що у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об'єктів для суспільних потреб зазначені об'єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення: об'єктів національної безпеки і оборони; лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів, необхідних для їх експлуатації; об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення; об'єктів природно-заповідного фонду; кладовищ.
Примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності здійснюється за рішенням суду.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону №1559-VI, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, у разі недосягнення згоди з власником земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо їх викупу для суспільних потреб відповідно до розділу II цього Закону звертається до адміністративного суду із позовом про примусове відчуження зазначених об'єктів.
Системний аналіз наведених норм законодавства свідчить, що у разі наявного факту відмови власника об'єкта права приватної власності від укладення договору купівлі-продажу або іншого правочину щодо відчуження такого об'єкта орган, що приймав рішення про його викуп, приймає рішення про примусове відчуження об'єкта права приватної власності.
Таке рішення, одночасно, є передумовою звернення органу, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, до адміністративного суду із позовом про примусове відчуження земельної ділянки.
Аналіз зазначених норм права у сукупності в контексті розгляду цієї справи свідчить про те, що визначальною підставою для примусового відчуження земельної ділянки, що знаходиться в приватній власності з мотивів суспільної необхідності є фактичне доведення органом виконавчої влади неможливості перевлаштування існуючої опори № 47 електричної мережі АТ "Житомиробленерго" -ПЛ 110 кВ "Житомир -АЗЧ-2" на км 141-139,95, оскільки виконання перевлаштування опор без припинення права власності відповідача на вказану частину земельної ділянки є неможливим.
Також, обов'язковою умовою реалізації рішення щодо викупу земельної ділянки примусово є дотримання органом, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки процедури визначеної законом щодо прийняття рішення, повідомлення власника про викуп земельної ділянки з суспільних потреб, забезпечення права на участь у переговорах щодо умов викупу.
Лише дотримання визначеного Законом України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" порядку примусового відчуження земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна має бути основою відносин між власником та суспільством і державою, яка його представляє, для забезпечення свободи конституційно гарантованого права приватної власності.
Абзацом 6 частини 1 статті 1 Закону № 1559 передбачено, що суспільна необхідність - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку.
У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трегубенко проти України" зазначено, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.
Як вбачається з матеріалів справи, прийняття рішення про викуп земельної ділянки, належної відповідачу, зумовлене необхідністю перевлаштування існуючої опори № 47 електричної мережі АТ "Житомиробленерго" -ПЛ 110 кВ "Житомир -АЗЧ-2" на км 141-139,95. При цьому, як стверджує позивач, встановлення вказаної опори можливе виключно за рахунок вищезазначеної земельної ділянки. Тобто, дана обставина є тією суспільною потребою, яка відповідно до приписів статті 8 Закону № 1559-VІ та прецедентої практики Європейського Суду з прав людини (справа щодо побудови автомобільного шосе "Grand Duchy of Luxemburg v Berthe Linster, Aloyse Linster and Yvonne Linster") дозволяє державі в особі органів виконавчої влади відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, приймати рішення про викуп земельних ділянок та, у випадку недосягнення згоди з власником земельної ділянки щодо умов викупу, звертатися до суду із вимогами про примусове відчуження такої земельної ділянки.
В свою чергу, колегією суддів із матеріалів справи та доказів наданих представником відповідача, які не спростовані позивачем, встановлено наступне.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.09.2013 року №678-р "Про затвердження проекту "Реконструкція автомобільної дороги М-06 Київ - Чоп на ділянці км 129,6 - км 151,73, Житомирська область" затверджено проект реконструкції автомобільної дороги М-06 Київ - Чоп на ділянці км 129,6-км 151,73.
13 серпня 2021 року Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області №18-6/20/91 листом повідомлено ОСОБА_1 про прийняте рішення та надання нотаріально завіреної згоди щодо встановлення земельного сервітуту на частину земельної ділянки (кадастровий номер 1822083200:01:000:1191), а саме площею 0,0075 га, з проханням повідомити про прийняте рішення на адресу Житомирської райдержадміністрації.
Разом з тим, у листі від 13.08.2021 року ОСОБА_1 вказувалось, що оплата вартості нотаріальних послуг та всіх витрат здійснюватиме Служба автомобільних доріг у Житомирській області.
14 лютого 2022 року Житомирською районною державною адміністрацією було винесено розпорядження про викуп земельної ділянки приватної власності для суспільних потреб.
Листом від 17.02.2022 року позивача було повідомлено ОСОБА_1 про видачу вказаного розпорядження.
Позивач зазначає, що ОСОБА_1 не надала відповіді на лист від 13.08.2021р. № 18- 6/2091, у якому висловлено прохання надати нотаріально завірену згоду щодо встановлення земельного сервітуту.
Проте, колегія суддів вкотре наголошує, що лист позивача від 13.08.2021р. № 18-6/2091 ОСОБА_1 не отримувала. Доказів вручення даного листа відповідачу не надано та матеріали справи не містять.
Згідно трекінгу Укрпошти за номером відправлення 1000311965143 (№ з поштової квитанції від 18.08.2021р.,( а.с. 45) дані про такий лист у системі відсутні, тому що не зареєстровані.
Таким чином, у справі відсутні докази про направлення відповідачу у визначений ч.2 ст.10 цього Закону строк, належним чином оформленого відповідно до вимог ч.5 ст.10 Закону України «Про відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» письмового повідомлення з усіма необхідними відомостями .
Натомість, як встановлено під час розгляду справи та зазначено представником відповідача в судовому засіданні вищезазначені листи були отримані ОСОБА_1 у якості додатків до позовної заяви 13.10.2022 року, тобто вже під час судового засідання.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно ч.5 ст.10 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", у письмовому повідомленні, що надсилається власнику (власникам) земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, які підлягають викупу для суспільних потреб, зазначається інформація щодо:
об'єктів викупу, їх місцезнаходження, а для земельних ділянок додатково - площі, кадастрового номера (за наявності), категорії земель;
мети викупу;
умов викупу (орієнтовна викупна ціна, строк викупу, джерело фінансування витрат, пов'язаних з викупом), а також відомостей про земельну ділянку, інші об'єкти нерухомого майна, що можуть бути надані замість викуплених;
прав і обов'язків власника (власників) земельної ділянки, іншого нерухомого майна, що на ній розміщено, які виникли у зв'язку з їх викупом відповідно до закону;
відомостей про житловий будинок, жиле приміщення (місцезнаходження, площа), що надається замість викуплених.
Разом з тим, письмове повідомлення, що надіслане власнику не містить в повному об'ємі інформації, передбаченої ч.5 ст.10 вказаного Закону, а тому відповідач не повідомлений належним чином про викуп земельної ділянки для суспільних потреб, яка перебуває у її власності.
Крім того, колегія суддів не приймає як доказ повідомлення ОСОБА_1 про надання згоди або відмови в проведенні переговорів щодо умов викупу земельних ділянок, які перебувають у її власності, оскільки фактично листи були отримані відповідачем лише після звернення позивачем з позовом до суду про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності.
Зазначене є грубим порушенням процедури примусового відчуження об'єктів нерухомості для суспільних потреб, яка визначена статтею 5,10 Закону № 1559-VI.
Як зазначено вище, Закон № 1559-VI визначає суспільну необхідність як обумовлену загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключну необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому Законом порядку.
Наявність суспільної необхідності для примусового викупу спірного об'єкту нерухомого майна позивач обґрунтовує метою проведення перевлаштування існуючої опори №47 електричної мережі АТ "Житомиробленерго".
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, шо на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» від 17.11.2009р. № 1559-УІ (надалі Закон), на що також у своєму позові вказує позивач, позивач має довести, що будівництво, капітальний ремонт, реконструкція об'єктів, під розміщення яких відчужується відповідне майно, є неможливим без припинення права власності на таке майно попереднього власника.
Проте, позивач в судовому засіданні не навів жодного доводу та не надав жодного належного доказу неможливості проведення перевлаштування існуючої опори № 47 електричної мережі без припинення права власності відповідачки на частину належній їй земельної ділянки.
При цьому, додані до позову Розпорядження КМУ від 04.09.2013р. № 678-р, Експертний звіт щодо розгляду проектної документації, Завдання № 6-4/09 з розробки проектно-кошторисної документації на реконструкцію автомобільної дороги не містять даних щодо необхідності проведення перевлаштування опори № 47 електричної мережі АТ «Житомиробленерго» - ПЛ ПО кВ «Житомир-АЗЧ-2» на км 141+139.95.
При цьому, кадастровий план земельної ділянки та план розміщення опори ЛЕП на земельній ділянці ОСОБА_1 не доводять виникнення такої необхідності.
Варто звернути увагу, що кадастровий план земельної ділянки з кадастровим № 1822083200:01:000:1191, належної ОСОБА_1 , складений у 2020 р. землевпорядником ФОП ОСОБА_3 (а.с.38), містить перелік обмежень: охоронна зона навколо (вдовж) об'єкта енергетичної системи 03138 га, сервітут на користь АТ «Житомиробленерго» 0.0075 га.
Водночас, позивачем та третьою особою не надано належного обґрунтування та доказів перевлаштування існуючої опори на земельній ділянці площею саме 0,0075 га.
Колегія суддів зазначає, що як було встановлено під час розгляду справи, 17.11.2020 р. ОСОБА_1 вже було надано згоду на встановлення меж частини земельної ділянки площею 0,0075 га на право прокладання лінії електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікації АТ «Житомиробленерго».
Крім того, законодавством України визначений порядок встановлення земельного сервітуту, який передбачає укладення відповідного договору, а вимоги про надання нотаріально посвідченої згоди власника земельної ділянки на встановлення земельного сервітуту відстуні.
Згідно ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 402 сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Аналогічні положення містяться у ст. 100 Земельного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Згідно ч. 2 ст. 403 ЦК України сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Згідно ч. З ст. 403 ЦК України особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Згідно ч. 1 ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, тощо.
Отже, відповідно до вимог ст.ст. 401 - 404 Цивільного кодексу України саме власник електричних мереж АТ «Житомиробленерго» може ініціювати оформлення земельного сервітуту, а власник земельної ділянки має право на отримання від користувача сервітуту (власника мереж) плати за користування земельною ділянкою, встановлену відповідно до законодавства.
Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.
Проте, позивач не навів доказів проведення належним чином процедури узгодження з відповідачем можливості встановлення земельного сервітуту.
Колегія суддів зазначає, що питання щодо строку земельного сервітуту, плати за користування земельною ділянкою, її розміру, тощо, не обумовлювались, в судовому порядку не вирішувались.
Статтею 11 Закону визначений порядок проведення переговорів щодо умов викупу земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб.
Власник земельної ділянки протягом одного місяця з дня отримання інформації (письмового повідомлення) згідно із статтею 10 цього Закону письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування про надання згоди на проведення переговорів щодо умов викупу або відмову від такого викупу.
У разі якщо на час прийняття рішення про викуп земельна ділянка передана в оренду, до участі в переговорах залучаються орендарі.
У разі надання власником земельної ділянки згоди на проведення переговорів щодо умов їх викупу представники органу, який прийняв рішення про їх викуп, після отримання власником інформації (письмового повідомлення) проводять переговори з власником земельної ділянки щодо викупної ціни, строків та інших умов викупу.
Проте, позивачем не були виконані приписи Закону щодо порядку та умов прийняття рішення про викуп земельної ділянки, порядку проведення переговорів щодо умов викупу земельної ділянки.
Статтею 15 Закону визначені підстави для примусового відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
У разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об'єктів для суспільних потреб зазначені об'єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення:
об'єктів національної безпеки і оборони;
лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів, необхідних для їх експлуатації;
об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення;
об'єктів природно-заповідного фонду;
кладовищ.
У разі недосягнення згоди щодо умов договору купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності) протягом шести місяців з дня прийняття рішення про викуп земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, зазначені об'єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно для будівництва автомобільних доріг загального користування державного значення, мостів, естакад та об'єктів, необхідних для їх експлуатації, на умовах концесії, (частина 1 статті 15 Закону).
Частиною 2 статті 15 Закону встановлено, що примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, допускається, як виняток, з мотивів суспільної необхідності лише в разі, якщо будівництво зазначених у частині першій цієї статті об'єктів передбачається здійснити із застосуванням оптимального варіанта з урахуванням економічних, технологічних, соціальних, екологічних та інших чинників.
Згідно ч. 5 ст. 16 Закону попереднє повне відшкодування вартості земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у грошовій формі здійснюється шляхом внесення органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, коштів на депозит нотаріальної контори в порядку, встановленому законом, за місцем розташування земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розмішені, або перерахування коштів на зазначений власником цих об'єктів банківський рахунок.
У листі позивача від 17.02.2022р. № 06-18/486 зазначено, що орієнтована викупна ціна - 2389,00 грн. При цьому також зазначено, що для встановлення фактичної викупної ціни земельної ділянки було проведено її експерту грошову оцінку. Але, вартість земельної ділянки за експертною грошовою оцінкою у листі не вказана.
У листі позивача від 17.02.2022р. зазначено, що викуп буде проводитись у 2022-2023р.р., а згідно додатку до розпорядження адміністрації від 21.07.2022р. № 100-у 2022-2025р.р„ про що вказано у позові. Отже, вбачається невизначеність та суперечності в умовах викупу щодо строку викупу.
Позивач вказує за можливе проведення викупу й у 2025р., але з врахуванням інфляції, ця сума аж ніяк не буде відповідати ринковій вартості, визначеній на дату оцінки-16.11.2021р.
Окрім того, якщо викуп буде проводитись у 2023-2025 роках, то з огляду на недотримання позивачем вимог Закону про попереднє повне відшкодування вартості земельної ділянки, позовні вимоги про примусове відчуження такої земельної ділянки, заявлені у липні 2022р„ щонайменше є передчасними.
У Звіті про експертну грошову оцінку земельної ділянки № Е8К-22112021-001 зазначено, що датою оцінки є 16.11.2021р. Термін дії звіту - 6 місяців від дати оцінки, (а.с. 51) Отже термін дії Звіту сплив 16,05.2022р., тобто до подання даного позову до суду (позов зареєстрований судом - 04.08.2022р.
Окрім того, умови проведення оцінки та характеристика об'єкту не підтверджені замовником - Службою автомобільних доріг у Житомирської області, про що свідчить відсутність підпису Замовника на Звіті.
Отже, позивачем не був дотриманий порядок прийняття рішення про викуп земельної ділянки, визначений ст. 10 Закону та порядок проведення переговорів, визначений ст. 11 Закону, зокрема Позивач не забезпечив отримання ОСОБА_1 письмового повідомлення про викуп земельної ділянки в обсязі, передбаченому Законом, переговори з власником земельної ділянки ОСОБА_1 щодо викупної ціни, строків та інших умов викупу не проведені, орендар земельних ділянок відповідача до переговорів не залучався.
Позивачем не виконана вимога Закону про попереднє повне відшкодування вартості земельної ділянки.
При цьому позивач відразу вимагає вилучення земельної ділянки, що тягне за собою позбавлення права власності відповідача.
Статтею 1 Закону визначено, що суспільна необхідність - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку.
Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Рисовський проти України” Суд вказав, що необхідною умовою позбавлення майна є дотримання балансу між загальним інтересом та вимогами щодо захисту індивідуальних основоположних прав. Позбавлення майна без компенсації його реальної вартості є порушенням такого балансу та покладає надмірний тягар на заявника.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Трегубенко проти України” зазначено, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний “інтерес суспільства” та “умови, передбачені законом”. Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності.
Оцінка пропорційності потребує суб'єктивного підходу, оскільки втрата відповідачем майна є більш значимим індивідуальним інтересом на противагу інтересу суспільного задля дотримання балансу з метою додержання критерію справедливості та принципу верховенства права.
Застосовуючи Статтю 1 Першого протоколу до Конвенції у справах про примусове відчуження об'єктів нерухомості з мотивів суспільної необхідності, суд має здійснити дослідження трьох критеріїв відповідності певного заходу втручання суб'єкта владних повноважень у право приватної власності (трискладовий тест), а саме - чи відповідає втручання у право власності принципу правової визначеності та законності; чи переслідує це втручання легітимну мету в суспільних або загальних інтересах; чи є таке втручання пропорційним, тобто чи забезпечується при цьому справедливий баланс між вимогами щодо інтересів суспільства і вимогами щодо захисту прав людини.
Таким чином, дотримання справедливого балансу, в контексті справи, що розглядається, полягає у визначені ціни, за яку має відбутися відчуження земельної ділянки.
В спірному випадку відповідач, не погоджуючись з відчуженням його земельних ділянок, посилається на відсутність, крім іншого, визначеної у встановленому порядку викупної ціни земельної ділянки.
Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність виключної необхідності, обумовленої загальнодержавними інтересами, для примусового відчуження частини земельної ділянки відповідача для проведення перевлаштування існуючої опори № 47 електричної мережі AT «Житомиробленерго», встановлений Законом порядок примусового відчуження не дотриманий, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
При поданні позовної заяви позивачем судовий збір не сплачувався, тому судові витрати не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 267, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Служба автомобільних доріг у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спру на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АКРІС -ГРУП" про примусове відчуження частини земельної ділянки приватної власності, з мотивів суспільної необхідності , відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду складено в повному обсязі 22 грудня 2022 року.
Судом апеляційної інстанції у справах про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності є Верховний Суд, до якого може бути подана апеляційна скарга.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.