ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/14574/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух Віталій Михайлович Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
21 грудня 2022 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛІКОХІМ" на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛІКОХІМ" до Вінницької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог.
В листопаді 2021 року ТОВ "ГЛІКОХІМ" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Вінницької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби, в якому просило: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" №00000261219 від 12.03.2021.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.07.2022 адміністративний позов залишено без розгляду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти постанову, якою справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм процесуального права.
Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що ТОВ "ГЛІКОХІМ" відмовилось отримувати рекомендований лист з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за місцем його обслуговування.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2022 відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі та призначено її до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №00000261219 від 12.03.2021 року.
Представник позивача вказав, що про наявність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало відомо 07.10.2021 року під час судового засідання в Сьомому апеляційному адміністративному суді по справі №127/6507/21.
При цьому, відповідачем заявлено клопотання про залишення позову без розгляду, яке обґрунтоване тим, що податкове повідомлення-рішення форми "Р" №00000261219 від 12.03.2021 було направлено 12.03.2021 за податковою адресою позивача: м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 122, офіс 301.
Однак, відповідно до довідки про причини повернення адресат відмовився від отримання (відтиск печатки відділення поштового зв'язку "Калинівка Вінницької, 2, 22.03.2021. - 08, Укрпошта").
Факт направлення податкового повідомлення-рішення підтверджується фіскальним чеком АТ "Укрпошта", трекінг відправлення 2105020051551 щодо направлення рекомендованого листа ТОВ "ГЛІКОХІМ" та конверту з прикріпленим до нього аркушем рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (підлягає поверненню), а також прикріплених до конверту двох довідок Укрпошти про причини повернення ф.20, а саме: довідки з відмітками "Досилається" "За місцем обслуговування" "Повертається" та відтиском печатки відділення поштового зв'язку "Вінниця Укрпошта"; довідки з відмітками "Повертається" і "Адресат відмовився" з відтиском печатки відділення поштового зв'язку "Калинівка Вінницької Укрпошта 22400" та підписом працівника поштового зв'язку.
Таким чином, з урахуванням вимог пункту 42.2 і пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу спірне податкове повідомлення-рішення було вручено платнику податків належним чином.
Враховуючи те, що днем коли особа повинна була дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів є 22.03.2021 року, тому шестимісячний строк звернення до суду збіг 22.09.2021 року.
Проте, позовна заява сформована в системі "Електронний суд" 01.11.2021, тобто поза межами шестимісячного строку звернення до суду.
Мотивувальна частина.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно усталеної судової практики поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом "Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt", згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява сформована в системі "Електронний суд" 01.11.2021.
Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження), визначається ч.2 ст.122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пунктом 42.2. статті 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п.42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 42.5 статті 42 ПК України передбачено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, про наявність податкового повідомлення-рішення форми "Р" №00000261219 від 12.03.2021 позивач повинен був дізнатись 22.03.2021.
Доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для досилання поштової кореспонденції на ВПЗ Калинівка, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Так, допитана в судовому засіданні свідок листоноша ВПЗ Калинівка ОСОБА_1 надала суду покази, якими достеменно підтвердила, що відмову в отриманні поштової кореспонденції їй надала уповноважений представник ТОВ "ГЛІКОХІМ".
Аналіз практики Європейського Суду з прав людини /ЄСПЛ/ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, а також відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Так, як позивачем належними та допустимими доказами не доведено поважності пропущеного ним строку звернення до суду, тому колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги.
Постановляючи ухвалу, з урахуванням з'ясованого вище та положень статті 122 КАС України, згідно яких строк звернення до суду становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, суд першої інстанції покликаючись на повноваження п.8 ч. 1 ст. 240 КАС України, ч.3, та ч.4 ст. 123 КАС України обґрунтовано залишив позовну заяву без розгляду.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а ухвала відповідає нормам процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛІКОХІМ" залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.