ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/12343/21
Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
22 грудня 2022 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хмельницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач звернувся із позовом до Хмельницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому зокрема просив здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення та компенсації у повному обсязі за не отримане речове майно.
ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.12.2021 адміністративний позов задоволено частково.
В задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання Хмельницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки провести розрахунок у належному обсязі та виплатити позивачу компенсацію у повному обсязі за не отримане речове майно відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що жодних доказів того, що речовою службою ІНФОРМАЦІЯ_1 не вірно визначено розмір грошової компенсації суду не надано, а тому доводи позивача, стосовно здійснення розрахунку не у повному обсязі необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким позов в цій частині задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що за час проходження військової служби позивач не отримував взагалі речового майна, а нарахована сума компенсації за не отримане речове майно у розмірі 6243, 24 грн. є значно меншою, аніж та яка належить до виплати.
Зокрема п. 4 розділу ІІІ Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період затверджених наказом Міністерства оборони України 29.04.2016 № 232 встановлені, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримано під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього виходячи із закупівельної вартості такого майна.
ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2022 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
ОСОБА_1 у березні 2021 року звільнено у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров'я) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Дізнавшись, що на день звільнення не отримав в повному обсязі кошти, на які мав право під час проходження військової служби, а саме індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та компенсацію за не отримане речове майно, позивач звернувся до суду з даним позовом.
VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, апеляційний суд не надає правової оцінки постанові суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині за такими доводами.
Статтею 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями, у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №2011-ХІІ). закріплено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3-5 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 232 установлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку № 178.
Згідно п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Отже, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з часу виникнення права на отримання предметів речового майна у разі звільнення з військової служби. Така компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації та виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.
При цьому у військової частини виникає обов'язок провести повний розрахунок зі звільненим військовослужбовцем до виключення зі списків особового складу, зокрема, виплатити грошову компенсацію за невикористане речове майно.
Таким чином, відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №178 грошова компенсація здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу, з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця, будь-які інші підстав для виплати грошової компенсації окрім звільнення з військової служби та загибелі військовослужбовця законодавством не передбачені.
Так, згідно матеріалів справи, а саме довідки Хмельницького ОТЦК та СП про вартість речового майна, ОСОБА_1 належить до видачі речове майно на загальну суму шість тисяч двісті сорок три гривні 24 копійки.
На підставі рапорту та довідки про вартість речового майна, позивачу виплачено грошову компенсацію за не отримане речове майно у розмірі 6243,24 грн.
Разом з цим, позивач вважає, що нарахування грошової компенсації замість не отриманого речового майна при звільненні з військової служби відповідачем протиправно проведено у таком розмірі оскільки вказана сума є значно меншою, аніж та яка належить до виплати.
В свою чергу, відповідач вважає, що при визначені вказаної суми, що підлягає виплаті позивачу, ним цілком правомірно враховано момент, коли у військовослужбовця виникло право на отримання відповідного речового майна та ціну на дане майно в момент виникнення права.
З цього приводу апеляційний суд зазначає таке.
При нарахуванні грошової компенсації за окремим видами речового майна необхідно обов'язково враховувати такі складові як момент виникнення права на отримання майна, норму належності, термін експлуатації, ціна на час набуття права, кількість предметів належних до видачі та термін який минув з останнього моменту отримання предмети речового майна, оскільки приписами Порядку № 178 не передбачено такого механізму розрахування суми грошової компенсації, натомість закріплено обов'язок повноважного органу нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористане речове майно виходячи із закупівельних цін, визначених на 1 січня поточного року.
Колегія суддів вважає, що застосування закупівельних цін за минулі роки на речове майно при виплаті позивачу грошової компенсації замість належного до видачі речового майна є таким, що не відповідає вимогам Порядку № 178. Крім того, пунктом 5 Порядку № 178 визначено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року.
Такі висновки суду у даній справі відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 17.03.2020 у справі № 815/5826/16 та від 28.01.2021 у справі № 520/1190/2020, згідно з якими, грошова компенсація замість належного до видачі речового майна розраховується виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня року, в якому проведено виплату.
Оскільки відповідачем порушено Порядок № 178 та нараховано і виплачено грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно в меншому розмірі, тому колегія суддів зазначає, що такі дії є протиправними, при цьому, оскільки пунктом 5 Порядку № 178 визначено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, то належним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання провести розрахунок та виплатити позивачу компенсацію вартості за не отримане речове майно у повному розмірі, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в оскаржуваній частині, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог з постановленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.
У силу п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог та в цій частині прийняти нову постанову.
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Хмельницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не проведеного розрахунку у належному обсязі та не виплаченої компенсації у повному розмірі за не отримане речове майно ОСОБА_1 .
Зобов'язати Хмельницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки провести розрахунок та виплатити ОСОБА_1 компенсацію вартості за не отримане речове майно у повному розмірі.
В частині задоволення позовних вимог рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.