ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/12196/20
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
21 грудня 2022 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Оксененко О.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1, третя особа - Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року залишено без розгляду адміністративний позов.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Перевіривши апеляційну скаргу, вважаю, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам, встановленим статтями 295 та 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та несплачений судовий збір.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Крім того, приписи пункту 1 частини другої статті 295 КАС України визначають, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року направлено до суду за допомогою засобів поштового зв'язку 09 листопада 2022 та зареєстровано 14 листопада 2022 року (вх. №20528).
У свою чергу в апеляційній скарзі йдеться про те, що про постановлення ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року представник позивача Воронкова О.І. дізналась під час ознайомлення з матеріалами справи 21 жовтня 2022 року.
При цьому, у матеріалах справи наявна розписка від представника позивача - Мороз С.М., в якій зазначена дата отримання оскаржуваної ухвали, а саме - 19 липня 2022 року (а.с. 112).
Отже, апеляційну скаргу подано з пропуском 30-денного строку, передбаченого КАС України.
Однак, оскільки апелянтом не обґрунтовано та не надано жодного належного доказу, що унеможливило останнього подати у встановлений адміністративним судочинством термін апеляційну скаргу, тому клопотання про поновлення строку є безпідставним.
Крім того, апеляційна скарга не відповідає вимогам, встановленим ст. 296 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до вимог пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 4 Закону № 3674-VІ (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, розмір судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В силу вимог частини першої статті 4 Закону №3674-VІ (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга на оскаржувану ухвалу подана у листопаді 2022 року.
Згідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2022 року становить - 2481 грн.
Відтак, розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, в даному випадку, становить - 2481грн.
Згідно частини першої статті 9 Закону № 3674-VІ судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відтак, з 01 січня 2022 року Шостий апеляційний адміністративний суд для сплати судового збору має наступні реквізити:
отримувач - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030101;
код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783;
банк отримувача - Казначейство України (ЕАП);
код банку (МФО) - 899998;
рахунок отримувача - UA638999980313171206081026007;
код класифікації доходів бюджету - 22030101
Призначення платежу - *;101;____________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8); реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України (в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Шостий апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
При цьому скаржник звертається до суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору.
Розглянувши вищевказане клопотання, вважаю його необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з положеннями статті 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до частини другої цієї ж статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
Отже, умовою звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати є такий майновий стан сторони, який не дозволяє його сплатити.
Пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України, визначено, що однією із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
У зв'язку з цим, обставини пов'язані з небажанням сторони сплатити судовий збір, у тому числі, нічим не підтверджені аргументи скаржника щодо складної та невизначеної фінансової ситуації, не можуть вважатися достатніми для відстрочення від такої сплати.
Згідно з пунктом 11 Рекомендацій щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, що прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи, прийняття до судочинства не повинно обумовлюватися сплатою стороною державі будь-якої грошової суми, розміри якої нерозумні стосовно до даної справи; у тій мірі, в якій судові витрати є явною перешкодою для доступу до правосуддя, їх слід, по можливості, скоротити або анулювати.
Водночас, практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.
Тобто, саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Однак, до апеляційної скарги не надано доказів неможливості сплатити судовий збір, з огляду на відсутність доходу, у той же час вищевказані норми вказують на можливість звільнення чи відстрочення судового збору через відсутність саме у скаржника відповідного доходу, зокрема, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Тому, з урахуванням недоведеності скаржником та не надання належних і відповідних доказів фінансової неспроможності сплатити судовий збір, суд прийшов до висновку про неможливість задоволення поданого клопотання скаржника стосовно відстрочення від сплати судового збору, через необґрунтованість.
Враховуючи, що скаржником не додано до апеляційної скарги документ про сплату судового збору, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху.
Таким чином, скаржнику для усунення недоліків апеляційної скарги необхідно:
- обґрунтоване клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску та подання доказів їх поважності;
- надати до суду документ про сплату судового збору в розмірі 2 481, 00 грн або відповідного клопотання з наведенням інших належних, на думку скаржника, підстав для звільнення, відстрочення або розстрочення такої сплати, які б підтверджувалися відповідними доказами.
Відповідно до вимог частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Оскільки вищевказані обставини перешкоджають прийняттю апеляційної скарги до провадження суду апеляційної інстанції, тому відповідно до статей 169, 296 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.
Керуючись статтями 169, 296, 298 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року - відмовити.
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення від сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року - залишити без руху.
Встановити строк для усунення вказаних недоліків протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
У разі не усунення недоліків у зазначений вище строк у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя О.М. Оксененко