ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/2824/22
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г.
За участю секретаря: Шевченко Е.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року, суддя Білоноженко М.А., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
УСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом та з урахуванням зміни предмету позову просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 17.06.2022 № 2300-0204-8/27694 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 15.06.2022 №971010198133 щодо відмови у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 на ВАТ «Черксське хімволокно» з 07.10.1998 по 05.05.1999 в прядильному цеху №2 в виробництві віскозного волокна на посаді учня апаратника формування хімічного волокна; з 05.05.1999 по 30.12.1999 в прядильному цеху №2 в виробництві віскозного волокна на посаді апаратника формування хімічного волокна; з 30.12.1999 по 13.04.2000 в прядильно-обробному цеху в виробництві віскозного волокна на посаді учня апаратника формування хімічного волокна; з 13.04.2000 по 26.07.2002 в прядильно-обробному цеху в виробництві віскозного волокна на посаді апаратника формування хімічного волокна; з 26.07.2002 по 09.01.2006 в виробництві віскозного волокна на посаді контролера якості продукції та технологічного процесу прядильно-обробного цеху на машинах ПНШ-180;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.06.2022 щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах та за наслідками розгляду прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження у справі без проведення судового засідання.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19.09.2022 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 15.06.2022 р. №971010198133 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи періоди роботи у ВАТ «Черкаське Хімволокно»: з 07.10.1998 р. по 04.05.1999 р. - на посаді на посаді учня апаратника формування хімічного волокна прядильного цеху №2; з 05.05.1999 р. по 29.12.1999 р. - на посаді апаратника формування хімічного волокна прядильного цеху №2; з 30.12.1999 р. по 12.04.2000 р. - на посаді учня апаратника формування хімічного волокна прядильно-обробного цеху; з 13.04.2000 р. по 25.07.2002 р. - на посаді апаратника формування хімічного волокна прядильно-обробного цеху; з 26.07.2002 р. по 09.01.2006 р. - на посаді контролера якості продукції та технологічного процесу прядильно-обробного цеху по машинах ПНШ -180.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 13.06.2022 р. про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та у порядку, строк і спосіб, визначені законодавством, прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині судового рішення.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до Головного управління ПФУ в м. Києві в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження без виклику сторін.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно диплома НОМЕР_1 , позивачка з 01.09.1991 по 22.02.1995 навчалась у Черкаському ПТУ №13.
Із відомостей трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 убачаються наступні записи:
- прийнята у ВАТ Черкаське хімволокно та працювала:
- з 07.10.1998 по 04.05.1999 - на посаді учня апаратника формування хімічного волокна прядильного цеху №2; 05.05.1999. Присвоєно 5 розряд апаратника формування хімічного волокна прядильного цеху №2;
- з 30.12.1999 по 12.04.2000 - на посаді учня апаратника формування хімічного волокна 5 розряду прядильно-обробного цеху;
- з 13.04.2000 присвоєно 5 розряд апаратника формування хімічного волокна прядильно-обробного цеху;
- з 26.07.2002 по 27.03.2006 - на посаді контролера якості продукції та технологічного процесу по 4 розряду прядильно-обробного цеху по машинах ПНШ-180.
Згідно довідки ВАТ «Черкаське хімволокно» від 18.07.2006р. №658, ОСОБА_1 працювала повний робочий день:
- з 07.10.1998 по 05.05.1999 в прядильному цеху №2 на посаді учня апаратника формування хімічного волокна, передбаченої Списком №1 постанови КМУ від 16.01.2003 №36;
- з 30.12.1999 по 13.04.2000 в прядильно-обробному цеху на посаді учня апаратника формування хімічного волокна, передбаченої Списком №1 постанови КМУ від 16.01.2003 №36;
- з 05.05.1999 по 30.12.1999 в прядильному цеху №2 на посаді апаратника формування хімічного волокна на посаді, передбаченої Списком №1 постанови КМУ від 16.01.2003 №36;
- з 13.04.2000 по 26.07.2002 в прядильно-обробному цеху на посаді апаратника формування хімічного волокна, передбаченої Списком №1 постанови КМУ від 16.01.2003 №36;
- 26.07.2002 по 09.01.2006 в прядильно-обробному цеху по машинах ПНШ-180 на посаді контролера якості продукції та технологічного процесу, передбаченої Списком №1 постанови КМУ від 16.01.2003 №36.
Підстава: архівна особова картка обліку кадрів ф.Т-2, накази та розпорядження підприємству.
Згідно виписок із наказу по ВАТ «Черкаське хімволокно» №376 від 25.07.1994 та №604 від 27.06.2000 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення», Прядильний зал, прядильно-обробний цех, за професіями апаратник формування хімічного волокна, підтверджено право на пенсію за Списком №1, згідно висновку Держекспертизи умов праці №24 від 25.02.2002.
Відповідно до виписки із наказу по ВАТ «Черкаське хімволокно» №376 від 25.07.1994 та №356 від 29.04.2002 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення», за професією контролер якості продукції та технологічного процесу (на машинах ПНШ-180), підтверджено право на пенсію за Списком №1.
13.06.2022 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах.
15.06.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві рішенням №971010198133 відмовлено позивачу у переведенні з підстав не досягнення заявницею 50 років на дату заяви, та у зв'язку із тим, що пільгові довідки не відповідають вимогам чинного законодавства.
17.06.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом повідомлено позивачку про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві рішення, зазначивши при цьому, що згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, (далі -Порядок №637) у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників (робота протягом повного робочого дня), для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій (додаток № 5). У довідці має бути зазначено: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Довідка повинна містити три підписи; керівника, начальника відділу кадрів та головного бухгалтера. Вказано, що за результатом розгляду наданих позивачкою документів, пільговий стажроботи за списком №1 не визначено (пільгові довідки не надано).
Не погоджуючись з рішення пенсійного органу щодо відмови у призначенні пенсії, позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантоване право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються зокрема Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі-Закон №1058).
Відповідно до ч.ч. 1,2 статті 114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем відмовлено у призначенні пенсії позивачці за віком на пільгових умовах у зв'язку із не досягненням заявницею 50 років на дату заяви, та у зв'язку із тим, що пільгові довідки не відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Зазначене кореспондується із Пунктом 1 Порядку Порядок №637, відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Наявність відповідного трудового стажу ОСОБА_1 підтверджується трудовою книжкою серія НОМЕР_2 згідно із записами якої позивачка працювала у ВАТ «Черкаське хімволокно»:
- з 07.10.1998 р. по 04.05.1999 р. - на посаді учня апаратника формування хімічного волокна прядильного цеху №2; 05.05.1999 р. Присвоєно 5 розряд апаратника формування хімічного волокна прядильного цеху №2;
- з 30.12.1999 р. по 12.04.2000 р. - на посаді учня апаратника формування хімічного волокна 5 розряду прядильно-обробного цеху; 13.04.2000 р. присвоєно 5 розряд апаратника формування хімічного волокна прядильно-обробного цеху;
- з 26.07.2002 р. по 27.03.2006 р. - на посаді контролера якості продукції та технологічного процесу по 4 розряду прядильно-обробного цеху по машинах ПНШ-180.
Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
Пунктом 20 Порядку №637, передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.
Як встановлено судом першої інстанції та дана обставина підтверджується дослідженою трудовою книжкою (копія у справі), в останній всі записи належним чином оформлен і та свідчать про періоди роботи позивача у ВАТ «Черкаське хімволокно» з 07.10.1998 р. по 27.03.2006 р.
Право на зарахування до стажу для призначення особі пільгової пенсії підтверджується зокрема відомостями трудової книжки.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Правова позиція була висловлена Верховним Судом у подібних справах №195/443/17 від 13.06.2019 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
Водночас, позивачем, при зверненні із заявою про призначення пенсії надано довідку ВАТ «Черкаське хімволокно» від 18.07.2006 №658, з якої вбачається, що позивач працювала повний робочий день:
- з 07.10.1998 по 05.05.1999 в прядильному цеху №2 на посаді учня апаратника формування хімічного волокна, передбаченої Списком №1 постанови КМУ від 16.01.2003 №36;
- з 30.12.1999 по 13.04.2000 в прядильно-обробному цеху на посаді учня апаратника формування хімічного волокна, передбаченої Списком №1 постанови КМУ від 16.01.2003 №36;
- з 05.05.1999 року по 30.12.1999 в прядильному цеху №2 на посаді апаратника формування хімічного волокна на посаді, передбаченої Списком №1 постанови КМУ від 16.01.2003 №36;
- з 13.04.2000 по 26.07.2002 в прядильно-обробному цеху на посаді апаратника формування хімічного волокна, передбаченої Списком №1 постанови КМУ від 16.01.2003 №36;
- 26.07.2002 по 09.01.2006 в прядильно-обробному цеху по машинах ПНШ-180 на посаді контролера якості продукції та технологічного процесу, передбаченої Списком №1 постанови КМУ від 16.01.2003 №36.
Підстава: архівна особова картка обліку кадрів ф.Т-2, накази та розпорядження підприємству.
Окрім того, згідно виписок із наказу по ВАТ «Черкаське хімволокно» №376 від 25.07.1994 та №604 від 27.06.2000 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення», Прядильний зал, прядильно-обробний цех, за професіями апаратник формування хімічного волокна, підтверджено право на пенсію за Списком №1, згідно висновку Держекспертизи умов праці №24 від 25.02.2002.
Згідно виписки із наказу по ВАТ «Черкаське хімволокно» №376 від 25.07.1994 та №356 від 29.04.2002 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення», за професією контролер якості продукції та технологічного процесу (на машинах ПНШ-180), підтверджено право на пенсію за Списком №1.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів важає, що надані позивачкою документи, які досліджені судом, підтверджують наявність пільгового стажу роботи позивача за роботами за Списком №1 у вищевказані періоди у ВАТ «Черкаське Хімволокно».
Окрім того, колегія судідв зазначає, що довідка ВАТ «Черкаське хімволокно» від 18.07.2006 №658 в повному обсязі підтверджує відомості трудової книжки позивача про період її роботи, та підтверджує право позивача на зарахування вказаного вище періоду до пільгового стажу за Списком №1. При цьому, вказана довідка підписана керівником та начальником відділу кадрів.
Спірне рішення пенсійного органу не містить жодних обгрунтувань щодо не відповідності поданої пільгової довідки вимогам чинного законодавства, а отже є протиправним та таким, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства.
Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що довідка, підписана керівником підприємства та начальником відділу кадрів, відомості якої відповідають відомостям трудової книжки позивача мають бути враховані пенсійним органом, а вказані підстави у рішенні щодо неналежності довідок може вважатися формальними підставами для відмови.
Згідно з п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII набув чинності з 01.04.2015 року.
Відповідно до п.2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Отже, після набуття чинності нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року №2148-VIII, яким текст Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнений, зокрема, ст.114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року №2148-VIII у новій редакції викладений п.2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де передбачалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.
Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020р. №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII".
Пунктом 1 резолютивної частини цього Рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII.
Відповідно до п.2 резолютивної частини названого судового акту стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з п.3 резолютивної частини названого судового акту застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам …".
Проаналізувавши вищенаведені норми права, суд зазначає, що з 23.01.2020 р. в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: п. а ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.
Відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та 50 років за п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
У рішенні від 23.01.2020р. №1-р/2020 Конституційний Суд України, визнаючи такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом N 213-VIII вказав, що особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Вирішуючи спір, суд доходить висновку, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для заявника закону.
Ообрані пенсійним фондом у спірному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь невладного суб'єкта - приватної особи (тобто на користь позивача).
У спірних правовідносинах застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
За вказаних обставин, відмова відповідача в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення нею пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.
Правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021р. у зразковій справі №360/3611/20.
З огляду на підстави відмови у призначенні спірної пенсії, та за такого правового врегулювання спірних правовідносин, суд доходить висновку щодо протиправності дій пенсійного органу щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 за поданою нею заявою, у зв'язку із чим оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 15.06.2022 №971010198133 належить визнати протиправним та скасувати.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 17.06.2022 №2300-0204-8/27694 про відмову у перерахунку пенсії позивача, то суд першої інстанції правильно відмовив у їх задоволенні, оскільки вказаний лист відповідача не містить владного припису, не містить чіткого та однозначного вирішення порушеного позивачем питання, та не є рішенням суб'єкта владних повноважень.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання обох відповідачів повторно розглянути заяву позивачки від 13.06.2022 стосовно переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах та за наслідками розгляду прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до п. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 р. № 28-2, відповідач є територіальними органами Пенсійного фонду України, а згідно із п. 4.3 цього Положення організовує роботу управлінь Фонду, зокрема щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій.
Таким чином питання призначення (перерахунку) і виплати пенсій належить до виключної компетенції відповідача.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
У випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення.
Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов'язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.
Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У постанові від 05.09.2018 р. у справі №826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналогічний правовий висновок висвітлено й у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №2340/2921/18.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах набувають жінки за наявності відповідних критеріїв, передбачених ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, зокрема після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Колегія судідв вважає, що наявність та відповідність сукупності всіх необхідних критеріїв для призначення пенсії на пільгових умовах належить до виключної компетенції відповідача.
Отже, для відновлення порушених прав позивача необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (як орган, який прийняв протиправне рішення) повторно розглянути заяву позивачки від 13.06.2022р. щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону №1058 з доданими документами та у порядку, строк і спосіб, визначені законодавством, прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Згідно частин 1,3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За подачу до суду позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 992,40 грн, що підтверджується оригіналом квитанції від 24.12.2021 р. №0.0.2394416966.1 на суму 908 грн та квитанції від 30.06.2022 р. №0.0.2593791548.1 на суму 84,40 грн.
А тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Доводи скаржника про те, що Головне управління ПФУ в м Києві є неприбутковою самоврядною організацією, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на вимоги ст. 139 КАС України, а також з урахування того, що відповідач є суб'єктом владних повноважень.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Степанюк А.Г.