ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/10307/20 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря: Висоцького А.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від "25" січня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо проведення ним щорічної індексації пенсії в розмірі, визначеному абз. 2 ч. 2 ст. 42 та п. 45 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення відповідного перерахунку її пенсії з виплатою несвоєчасно нарахованої частини її частини з урахуванням компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати;
- зобов'язати відповідача провести щорічну індексацію її пенсії з 01.01.2019 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії в розмірі 1,171535 та застосувати для обчислення пенсії з 01.01.2019 показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 4 410,13 грн.;
- зобов'язати відповідача провести щорічну індексацію її пенсії з урахуванням проведеної з 01.03.2019 індексації пенсії відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 і застосування коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17 та застосувати для обчислення її пенсії з 01.03.2019 показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 5 159,85 грн.;
- зобов'язати відповідача провести щорічну індексацію її пенсії з 01.01.2020 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії в розмірі 1,109754 та застосувати для обчислення пенсії з 01.01.2020 показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 5 726,16 грн.;
- зобов'язати відповідача, з урахуванням індексації пенсії, з 01.05.2020 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» (далі - Постанова №251) і застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії в розмірі 1,11, застосувати для обчислення її пенсії з 01.05.2020 показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 6 356,04 грн.;
- зобов'язати відповідача перерахувати її пенсію з урахуванням вказаних індексацій та виплатити несвоєчасно нараховану її частину з компенсацією втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2021, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивачем подано заяву від 09.01.2022 про ухвалення додаткового судового рішення, в якій вказано, що позивачем 07.10.2020 подана заява про зміну предмета позову, яка, внаслідок збільшення кількості позовних вимог і відповідної зміни розміру судового збору, містила питання про звільнення її від сплати судового збору, однак жодних рішень щодо вказаної заяви суд не ухвалював.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від "25" січня 2022 р. відмовлено в задоволенні заяви.
Позивач, не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та постановити нове судове рішення.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала не містить правових підстав для відмови ухвалити додаткове рішення щодо заяви про зміну предмету позову, тому така заява залишається не розглянутою судом першої інстанції.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає, а викладені у апеляційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятними, з огляду на наступне.
Як зазначалось, позивач звернулась до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі, в обґрунтування якої зазначила, що заявою від 07.10.2020 вона збільшила кількість позовних вимог, що є наслідком зміни розміру судового збору, яка містила питання про звільнення від сплати судового збору, однак рішення щодо цієї заяви суд першої інстанції не ухвалював та предмет позову не змінив.
Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу за наслідками розгляду цієї заяви, виходив з того, що судом розглянуті вимоги, які заявлялись позивачем у позовній заяві, з урахуванням висновків про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору та відстрочення сплати здійснено розподіл судових витрат, тобто вирішено всі позовні вимоги та здійснено розподіл судових витрат з урахуванням висновку суду про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, тому відсутні правові підстави для ухвалення додаткового рішення суду.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
судом не вирішено питання про судові витрати (пункти 1-3 частини першої).
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2020 відстрочено позивачу сплату судового збору до отримання інформації від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про суми отриманих пенсійних виплат за 2019 рік. У цій ухвалі судом відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки для вирішення питання про звільнення позивача від сплати судового збору суду необхідно врахувати майновий стан позивача з урахуванням розміру пенсійних виплат, отримання інших доходів, наприклад, відсотки за депозитними вкладами, винагорода за здавання в оренду житла, тощо.
Позивачем 08.10.2020 подано до суду першої інстанції заяву про зміну предмету позову. Однією з вимог цієї заяви визначено звільнення позивача від сплати судового збору.
Зі змісту рішення суду першої інстанції від 30.07.2021 убачається, що судом розглядались позовні вимоги, визначені в позовній заяві, відповідно, рішення про відмову в задоволенні позову ухвалено щодо первинних позовних вимог. За наслідками розгляду адміністративної справи судом здійснено розподіл судових витрат - стягнуто з позивача судові витрати зі сплати судового збору за дві вимоги немайнового характеру.
У рішенні суду від 30.07.2021 зазначено, що позивачем не додано інших доказів, які б у сукупності з наданими доказами, підтверджували, що на момент подання позовної заяви, її майновий стан перешкоджав сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі. Суд також дійшов висновку, що позивачем не надано суду доказів наявності у нього пільг щодо сплати судового збору, встановлених статтею 5 Закону України "Про судовий збір". Питання ж звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду, навіть за наявності однієї з визначених статтею 8 цього Закону умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Отже, судом першої інстанції вирішено стягнути з позивача відстрочену сума судового збору в розмірі 1681,60 грн за дві вимоги немайнового характеру.
Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2020 позивачу відстрочено сплату судового збору до отримання інформації від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про суми пенсійних виплат за 2019 рік. У цій ухвалі судом відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки для вирішення питання про звільнення позивача від сплати судового збору суду необхідно врахувати майновий стан позивача з урахуванням розміру пенсійних виплат, отримання інших доходів, наприклад, відсотки за депозитними вкладами, винагорода за здавання в оренду житла, тощо.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що судом розглянуті вимоги, які заявлялись позивачем у позовній заяві, з урахуванням висновків про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору та відстрочення сплати здійснено розподіл судових витрат, тобто вирішено всі позовні вимоги та здійснено розподіл судових витрат з урахуванням висновку суду про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, тому відсутні правові підстави для ухвалення додаткового рішення суду.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для ухвалення додаткового судового рішення, передбачених ст. 252 КАС України.
Щодо доводів скаржника про те, що оскаржувана ухвала не містить правових підстав для відмови ухвалити додаткове рішення щодо заяви про зміну предмету позову, а тому така заява залишається не розглянутою судом першої інстанції, колегія суддів їх відхиляє, з огляду на таке.
Шостий апеляційний адміністративний суд, за наслідками перегляду в апеляційному порядку рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2021 року у цій справі, встановив, що провадження у справі відкрито 21.07.2020, заява позивача про зміну предмету позову подана до суду першої інстанції 08.10.2020, тобто з пропуском п'ятнадцятиденного строку з дня відкриття провадження у справі, визначеного КАС України на її подання. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що заява, подана з пропуском строку, мала бути залишена судом першої інстанції без розгляду ухвалою, як правильно зауважив позивач, вказаного судом не зроблено, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що допущене порушення норм процесуального права (не прийняття ухвали за наслідком подання заяви позивачем) не призвело до неправильного вирішення справи, оскільки така заява, як встановлено судом апеляційної інстанції, подана з пропуском п'ятнадцятиденного строку, встановленого КАС України.
Тобто, доводи скаржника про те, що заява про зміну предмету позову не була розглянута судом першої інстанції є безпідставними, оскільки за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, ухваленого по суту позовних вимог, суд апеляційної інстанції, встановивши порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо нерозгляду вказаної заяви, розглянув таку заяву та дійшов висновку, що остання підлягала залишенню без розгляду в зв'язку з пропуском строку для її подання.
Тож, у суду першої інстанції були відсутні підстави ухвалювати додаткове рішення щодо заяви про зміну предмету позову.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від "25" січня 2022 р. - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Повний текст судового рішення складено 21.12.2022.
Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька О.Є. Пилипенко Я.М. Собків