ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 120/191/21-а Суддя (судді) першої інстанції: Маслоід О.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Парінова А. Б., Грибан І.О.
за участю секретаря: Рожок В. В.
позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Василівського В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року (місце ухвалення: місто Вінниця, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 26.09.2022) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.02.2021 року, позов задоволено частково: визнано незаконною відмову Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ОСОБА_2 в перерахуванні та виплаті щорічної грошової допомоги як інваліду війни ІІІ групи до 5 травня в розмірі, визначеному ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2020 рік; зобов'язано Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 недоплаченої суми щорічної грошової допомоги за 2020 рік згідно ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи із розміру семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року встановлено судовий контроль за виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.02.2021 року у справі № 120/191/21-а та зобов'язано Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у спрок 7 робочих дныв з дня проголошення ухвали подати до суду звіт про виконання рішення.
Ухвалою суду від 21.07.2021 року звіт відповідача визнано таким, що не підтверджує виконання судового рішення у повному обсязі та встановлено відповідачеві новий строк для подання звіту про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.02.2021 року у справі № 120/191/20-а.
31.08.2021 року за вх. № 53598/21 відповідачем подано звіт про виконання судового рішення цій справі.
Ухвалою суду від 02.09.2021 року звіт відповідача визнано таким, що не підтверджує виконання судового рішення у повному обсязі та встановлено відповідачеві новий строк для подання звіту про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.02.2021 року у справі № 120/191/20-а. Вказана ухвала направлялась відповідачеві на офіційну електронну пошту, що підтверджується матеріалами справи.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року встановлено неподання звіту про виконання рішення суду.
Крім того, накладено на ОСОБА_3 , як керівника Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат штраф за невиконання рішення суду у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 52 000 грн.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Житомирським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат подано апеляційну скаргу, в яких апелянт просить дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та ухвалити нове судове рішення яким скасувати ухвалу суду першої інстанції.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує там, що судом не було досліджені наявні у матеріалах справи документи щодо виконання судового рішення, а тому висновки про накладання штрафу є передчасними.
Апелянтами також зазначено, що управлінням вчинено усе залежне для виконання рішення суду тоді як виплата нарахованих сум залежить виключно фінансування з Державного бюджету України.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Приписи ст. 382 КАС України визначають, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, відповідальним за виконання рішення суду, у розумінні положень ст. 382 КАС України, є керівник суб'єкта владних повноважень, яким, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є ОСОБА_3 .
Крім того, судовою колегією враховується, що, як встановлено вище, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду міста Києва було зобов'язано відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом двох місяців з дня проголошення ухвали.
У рішенні від 30.06.2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що після набрання рішенням суду у цій справі законної сили, Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат зобов'язаний виконати судове рішення та подати звіт про його виконання.
Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Відповідно до наданих доказів, що також подавались відповідачем до суду першої інстанції, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 по справі №240/191/21-а надійшло до Центру 22.02.2021.
Житомирським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат 22.02.2021 року здійснено нарахування та розрахунок недоотриманих позивачем коштів у сумі 8 306,00 грн.
Також з матеріалів справи вбачається, що нарахована позивачу до виплата сума станом на 01.10.2022 обліковується як заборгованість за №130.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Згідно ст. ст. 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 (далі - Порядок № 649), який був чинний на час набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Відповідно до п. 1 Порядку № 649 цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, коштами, передбаченими в державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Пунктом 3 Порядку № 649 передбачено, що боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.
Згідно п. п. 4, 5 Порядку № 649 черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.
Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Приписи п. 10 Порядку № 649 визначають, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету у спосіб перерахування коштів боржнику.
Відтак, виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється, зокрема, коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Черговість виконання судових рішень визначається датою їх надходження.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема доказів доданих до звіту про виконання рішення суду, відповідачем кошти у розмірі 8306,00 грн позивачу нараховано, однак не виплачено.
При цьому повідомлено, що нараховані за рішенням суду кошти в сумі 8306,00 грн взято на облік у реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Отже, відповідачем вжито заходи з метою виконання рішення суду у справі №120/191/21.
Колегією суддів враховується, що фактична невиплата нарахованих виплат зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є державні органи, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості прийняття. Тому, за умови дотримання встановленого порядку виконання судового рішення, рішення щодо накладення штрафу на керівника управління є передчасним, оскільки жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічну позицію Верховний Суд України висловив, зокрема, в ухвалі від 19.05.2015 року у справі № 21-1044а15 та у постанові від 22.11.2016 року у справі № 804/5081/13-а, а також Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24.01.2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 16.07.2018 року у справі № 811/1469/18.
У постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року у справі №560/523/19 підкреслено, що, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Судом також враховується, що Верховний Суд у постанові від 31.10.2018 року у справі №704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацом другим пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
З урахуванням наведеного, а також зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується вчинення Житомирським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат дій, спрямованих на виконання судового рішення у цій справі, невиплата перерахованих сум має місце не внаслідок ухилення від виконання судового рішення, а через відсутність у необхідному розмірі коштів, необхідних для його виконання, колегія суддів приходить до висновку, що хоча рішення суду у цій справі не було виконано відповідачем у повному обсязі, однак вжито всіх залежних від відповідача заходів для виконання такого.
Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Вінницького окружного адміністративного суду про те, що невиконання рішення суду у повному обсязі є безумовною підставою для накладення на керівника центру штрафу.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено обставини справи у зв'язку з чим порушено норми матеріального та процесуального права та зроблено помилковий висновок щодо накладення штрафу на керівника Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про накладення штрафу неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового рішення.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому ухвалу суду підлягає скасуванню в частині, накладення штрафу на керівника Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року в частині накладення на ОСОБА_3 , як керівника Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат штрафу скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 про накладення на керівника Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат штрафу відмовити.
В іншій частині ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя І. О. Грибан
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 21.12.2022)
< Головуючий суддя >