Справа № 451/1188/22 Головуючий у 1 інстанції: Патинок О.П.
Провадження № 33/811/1413/22 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю захисника Завади Т.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Радехівського районного суду Львівської області від 14 листопада 2022 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 коп.
Згідно з постановою, 03.11.2022 о 00:44 год. у с. Станин на вул. Миру Червоноградського району Львівської області, керував автомобілем марки «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Радехівського районного суду Львівської області від 14 листопада 2022 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що постанова є незаконною та необґрунтованою, підлягає скасуванню.
Апелянт зазначає про те, що свідки під час його огляду поліцейськими не залучались, тому вважає, що в силу ч. 2 ст. 266 КУпАП, такий огляд повинен був проводитись із застосуванням поліцейським технічних засобів відеофіксації, які обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, до матеріалів справи не долучено будь-яких відеоматеріалів, які б зафіксували факт керування особою автомобілем чи факт проходження нею огляду на стан алкогольного сп'яніння.
При цьому, в матеріалах справи наявний виключно відео-запис, зокрема відео-фрагмент, який знято на мобільний телефон одного із поліцейських, на якому зафіксовано нібито відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, який не може бути належним доказом у справі, оскільки не є пристроєм за допомогою яких поліцейський вправі проводити відповідний відеозапис.
Звертає увагу на те, що з наявного у матеріалах справи відеозапису неможливо встановити наявності у особи ознак алкогольного сп'яніння, які б були підставою для проходження огляду, та часу і дати вимоги про проходження огляду, а із змісту протоколу неможливо встановити від якого саме огляду відмовився ОСОБА_1 зокрема чи на місці зупинки, чи в медичному закладі.
Вважає, що протокол не можна розцінювати, як належний та допустимий доказ, оскільки викладені у ньому відомості є неповними та не підтверджують факту перебування особи у стані алкогольного сп'яніння та керування особою транспортним засобом.
У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце його проведення, не з'явився. Захисник Завада Т.Р. в суді апеляційної інстанції не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 .
За таких обставин, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 .
У суді апеляційної інстанції захисник Завада Т.Р. апеляційну скаргу підтримав, просив задоволити.
Заслухавши виступ захисника Завади Т.Р. на підтримання поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп'яніння, пройти такий огляд.
Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
З протоколу серії ААД № 174690 від 03 листопада 2022 року (а.с. 2) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: запах алкоголю із порожнини рота, порушення координації рухів та мови, поведінка, що не відповідає обстановці.
З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння.
Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівник поліції пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, однак останній від проходження такого огляду відмовився.
Таким чином, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 , який отримав посвідчення водія та знає Правила дорожнього руху, порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому покликання апелянта на відсутність доказів його керування автомобілем спростовуються наявний у матеріалах справи записом з відеореєстратора, що розміщений на службовому автомобілі працівників поліції, яким зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 та його подальшої зупинки, де чітко зафіксовано, як після зупинки поліцейськими автомобіля марки «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 водій ОСОБА_1 надає працівнику поліції документи, та виходить з автомобіля.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, апеляційний суд вважає, що матеріали справи підтверджують факт керування ОСОБА_1 автомобілем марки «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 .
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис містить лише фрагменти події, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданого відеозапису, на ньому, зокрема, відображено факт відмови ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.
З приводу недопустимості відеозапису як доказу у даній справі, то відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками. Тобто чинне законодавство не виключає можливості застосування працівником поліції, в тому числі, мобільного телефону для фіксації факту порушення вимог ПДР. Крім того, вказаний доказ оцінюється судом у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами у справі.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.
Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
постанову судді Радехівського районного суду Львівської області від 14 листопада 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.