Справа № 953/7132/22
н/п 1-кс/953/5170/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" грудня 2022 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі :
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 по кримінальному провадженню № 12022220000000628 від 20.10.2022 про продовження строку тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Синельникове Дніпропетровської області, громадянина України, який має військове посвідчення старшого солдата та працює на посаді гранатометника військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимий, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, -
встановив:
Сторона обвинувачення просить продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в приміщенні ДУ «Харківського слідчого ізолятору» стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення розміру застави, строком на один місяць у межах строків досудового розслідування тобто до 21.01.2023.
На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, зокрема, що ОСОБА_5 , 20.10.2022, приблизно о 19:40, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, тобто з порушенням вимог п. 2.9 а), згідно з якими: «Водієві забороняється, керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин», керував автомобілем «ВАЗ-2106», р.н. НОМЕР_2 , та рухався по автодорозі «Мерефа-Павлоград» зі сторони м. Первомайськ у бік м. Мерефа Харківської області.
Під час руху по вказаній автодорозі в районі 23 км.+950 у вказаному напрямку ОСОБА_5 , діючи з необережності, не обрав безпечну швидкість руху та прийоми керування автомобілем, не врахував дорожню обстановку, та допустив наїзд автомобілем «ВАЗ-2106», р.н. НОМЕР_2 , на пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка в той момент перебувала на проїзній частині, чим порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, а саме: п.12.3 "У випадку виникнення небезпеки для руху чи перешкоди, яку водій об'єктивно здатний був виявити, він повинний негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди", та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 , яка перебувала на смузі його руху.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 в наслідок отримання тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди.
Порушення п. 12.3 Правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_5 виразилися в тому, що він, керуючи автомобілем «ВАЗ-2106», р.н. НОМЕР_2 , рухаючись по автодорозі «Мерефа-Павлоград» в районі 23 км +950м, не врахував дорожню обстановку і при виникненні перешкоди для руху у вигляді пішохода ОСОБА_7 , яка перебувала на проїжджій частині на смузі його руху, яку він об'єктивно міг виявити, не вжив заходів до зниження швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного її об'їзду, скоїв наїзд на неї, що спричинило вищевказані тяжкі наслідки.
20.10.2022 в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, ОСОБА_5 був затриманий.
21.10.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
22.10.2022 року стосовно підозрюваного ОСОБА_5 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18.12.2022 включно.
07.12.2022 ОСОБА_5 було вручено клопотання про продовження строку досудового розслідування, при ознайомленні з яким у останнього будь-яких заяв та клопотань не надійшло.
12.12.2022 керівником Харківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні було продовжено до 3х місяців тобто до 21.01.2023 включно.
Обґрунтованість повідомленої підозри сторона обвинувачення підтверджує зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду, а також вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо.
В подальшому під час розслідування кримінального провадження було проведені наступні слідчі та процесуальні дії: допитано в якості потерпілого батька загиблої - ОСОБА_8 ; додатково допитано свідка ОСОБА_9 ; призначено автотехнічну експертизу технічного стану транспортного засобу; отримано висновок, щодо медичного освідування ОСОБА_5 , згідно якого останній на момент вчинення правопорушення перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи те, що у органа досудового розслідування є необхідність у проведенні ряду слідчих дій, а саме: витребуванні висновку судової медичної експертизи, щодо причини смерті ОСОБА_7 ; витребування висновку автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу, які на даний час не закінчені, проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного, який на даний час не проведений у зв'язку із відсутністю погодних умов, які мали місце на момент ДТП та в разі проведення зазначеного експерименту необхідне призначення автотехнічної експертизи, щодо встановлення невідповідностей пунктам Правил дорожнього руху в діях ОСОБА_5 , а також інших слідчих та процесуальних дій, у яких можуть виникнути необхідність під час розслідування зазначеного кримінального провадження.
Таким чином, вищевказані обставини свідчать про неможливість запобігання наявним у кримінальному провадженні ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж як винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Сторона обвинувачення зазначає, що ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні злочину, який є тяжким та за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, з метою забезпечення кримінального провадження та запобігання спробам особи переховуватися від органів досудового розслідування та суду, унеможливленню незаконно впливати на потерпілих, свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, вчиненню іншого кримінального правопорушення, а також те, що ним спричинено шкоду потерпілим, з метою забезпечення кримінального провадження, виникла необхідність продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 .
При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор підтримав клопотання.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, вказували на недоведеність ризиків, просили відмовити у продовженні запобіжного заходу у вигляді триманням під вартою та застосувати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
При розгляді клопотання слідчим суддею з пояснень підозрюваного ОСОБА_5 встановлено, що він показання дає добровільно, до нього не застосовується насильство у даному кримінальному провадженні, під час затримання та в період перебування в якості затриманої особи.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши надані докази, встановив, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні № 12022220000000628 від 20.10.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21.10.2022, 20.10.2022 о 20.00 год. ОСОБА_5 затриманий в порядку ст.ст. 208 КПК України.
21.10.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 22.10.2022 застосовано відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 60 днів - до 18.12.2022 включно, без визначення розміру застави.
Постановою керівника Харківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил від 13.12.2022 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022220000000628 від 20.01.2022 до 3 місяців, тобто до 21.01.2023.
Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, що підтверджується: протоколом огляду місця ДТП від 20.10.2022; протоколом огляду транспортного засобу від 21.10.2022; показаннями свідків ОСОБА_10 від 21.10.2022, ОСОБА_11 від 21.10.2022, ОСОБА_9 від 21.10.2022, ОСОБА_12 від 21.10.2022, які містяться в протоколах їх допитів відповідно; речовим доказом - автомобілем «ВАЗ-2106», р.н. НОМЕР_2 , на якому встановлено відповідні механічні пошкодження, а також інша слідова інформація.
Щодо доводів захисника про необґрунтованість повідомленої підозри, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, ч.1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування, суду; незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
При встановленні наявності ризику впливу свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Щодо доводів захисника про відсутність вказаних ризиків, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання його винуватим, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, суду, незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Так, ОСОБА_5 , має військове посвідчення старшого солдата та працює на посаді гранатометника військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.
Враховуючи викладене, існування ризиків доведених прокурором, передбачених п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 тяжкого кримінального правопорушення у сфері злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав до задоволення клопотання. Більш того, за час тримання підозрюваного під вартою зазначені ризики не зменшилися та не втратили своєї актуальності. З вказаних підстав, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування, на 38 днів, до 20.01.2023 включно.
Суд враховує позитивні характеристики ОСОБА_5 , проте, вказані обставини не спростовують висновку суду про неможливість запобігти зазначеним вище ризикам у разі застосування менш суворого запобіжного заходу.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
Висновок суду щодо необхідності продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою до вказаного строку ґрунтується на вищевикладених обставинах, що свідчать про не зменшення заявлених ризиків та виправдовують тримання особи під вартою, а наведені в клопотанні обставини перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання підозрюваного під вартою.
Слідчий суддя при постановленні даної ухвали, керуючись ч. 3 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 при обранні запобіжного заходу, оскільки останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, а саме, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
УХВАЛИВ:
Клопотання слідчого - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 38 (тридцять вісім) днів - до 20 січня 2023 року включно, без визначення розміру застави.
Зобов'язати слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_5 про тримання під вартою останнього.
Строк дії ухвали з 14 грудня 2022 року по 20 січня 2023 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 - в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1 ОСОБА_13