Дата документу 21.12.2022 Справа № 335/4128/22
Запорізький апеляційний суд
Єдиний унікальний № 335/4128/22 Головуючий у 1-й інстанції: Шалагінова А.В.
Провадження №22-ц/807/2205/22 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Запоріжремсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» про захист прав споживачів , -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комунального підприємства «Запоріжремсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» про захист прав споживачів житлово-комунальних послуг.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14 січня 2022 року ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору дарування.
03 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулась до КП «Запоріжремсервіс» з питання зміни особового рахунку та з'ясування питання виключення з особового рахунку заборгованості попереднього власника у розмірі 1921,92 грн.
На вказане звернення позивач отримала відповідь від 14 лютого 2022 року за № 374/01-09, яка містила розрахунок заборгованості та підстави відмови у виключенні з особового рахунку споживача заборгованості попереднього власника.
Також ОСОБА_1 зверталась до ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» з аналогічного питання, але інформацію по заборгованості з оплати електроенергії попереднього власника розміром 5 111,52 грн по особовому рахунку № НОМЕР_1 , який було змінено на ім'я позивача ПАТ «Запоріжжяобленерго», із особового рахунку не виключено.
ОСОБА_1 вважає суми заборгованості безпідставними, оскільки вони виникли до набуття нею права власності на квартиру. Після набуття права власності нею добросовісно виконуються обов'язки із оплати за житлово-комунальні послуги. Законодавством не встановлено її обов'язку сплачувати борги попереднього власника. Так само жодних застережень з цього приводу не містить договір дарування квартири. Проте, на її адресу щомісячно надходять повідомлення з вимогою оплатити заборгованість.
На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просила суд зобов'язати КП «Запоріжжяремсервіс» виключити з обліку по особовому рахунку на ім'я ОСОБА_1 № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість попереднього власника по сплаті послуг по утриманню будинку за період до 14 січня 2022 року у сумі 1 921,92 грн, та зобов'язати ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» виключити з обліку по особовому рахунку на ім'я ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість попереднього власника по сплаті послуг за спожиту електричну енергію за період до 14 січня 2022 року у сумі 5 111,52 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2022 року у задоволені позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстації обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2022 року скасуват і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, не взяв до уваги, що позивач, як новий власник не зобов'язана сплачувати борги попереднього власника квартири ОСОБА_2 , за отримані ним раніше житлово-комунальні послуги. Це прямо не передбачено договором дарування квартири від 14 січня 2022 року, укладеного між ними. Вважає, що вона обрала вірний та ефективний спосіб судового захисту свого порушеного права. Судом не враховані правові висновки у аналогічних правовідносинах викладені у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604св20), зокрема, щодо відсутності обов'язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, КП «Запроріжсервіс» Запорізької міської ради, зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. У зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2022 року це 248 100 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік» з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2481,00 грн (2481,00 грн Х 100 = 248 100 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 7 033,44 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційний суд врахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.
Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п.2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що маюить значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що діями відповідачів не порушені права позивача як споживача. Сама по собі вказівка в особових рахунках про наявність заборгованості не тягне для позивача негативних наслідків, а у випадку непогашення заборгованості, чинним законодавством не передбачено припинення надання відповідачами зазначених послуг саме позивачеві, так само як і стягнення цієї заборгованості із позивача. Відмовляючи у виключенні з обліку по особовим рахункам заборгованості попереднього власника, відповідачі діяли в межах чинного законодавства, не порушуючи прав позивача, оскільки обов'язок по оплаті нарахувань за надані послуги виникає з моменту виникнення права власності, а борг, який виник до спірного періоду, тобто до 14 січня 2022 року обліковується на особових рахунках до повного його погашення попереднім власником квартири та виключення вказаної заборгованості з особових рахунків фактично позбавить відповідачів права звернення з вимогами про сплату боргу до попереднього власника, як це передбачено чинним законодавством.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується, оскільки вони не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень чатини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що за договором дарування від 14 січня 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Остренко А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 18, ОСОБА_2 безоплатно передав у власність, а ОСОБА_1 прийняла у власність як дарунок квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.6-7).
Право власності на квартиру зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 14 січня 2022 року, що підтверджується відповідним Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.8).
Як добросовісний набувач 26 січня 2022 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Запоріжжяобленерго» було укладено договір споживача (побутового) про надання послуг з розподілу електричної енергії № 10700002 від 26 квітня 2022 року до квартири АДРЕСА_1 (а.с.27-28).
Додатком 3 до вказаного, 26 квітня 2022 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Запоріжжяобленерго» було укладено Паспорт точки розподілу електричної енергії (Енергетичний ідентифікаційний код точки комерційного обліку 62Z1682401124101) та додатком № 5 до вказаного договору, Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (а.с.29).
Відповідно до рахунку на сплату житлово-комунальних послуг КП «Запоріжремсервіс» за червень 2022 рік по особовому рахунку № НОМЕР_2 на квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 станом на 01 липня 2022 року за утримання будинку нараховано 2204,46 грн, яка входить до загаьного боргу будику (а.с.16).
Як вбачається з рахунку ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» на сплату електричної енергії з 01 січня 2022 року по 01 лютого 2022 року на споживача ОСОБА_3 (колишня власник квартири) на квартиру АДРЕСА_3 сума до сплати становить 5672,64 грн (а.с.23).
03 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» зі зверненням, в якому зазначила, що у зв'язку із зміною в особовому рахунку за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі зміни власника та просила надіслати документ, який підтверджує наявність чи відсутність заборгованості по періодам розрахунків (акт звірки по особовому рахунку, довідку чи інше) та при наявній заборгованості на особовому рахунку - виключити з обліку по особовому рахунку по квартирі заборгованість попереднього власника квартири, яка виникла в період часу до 14 січня 2022 року (а.с.9-11).
Листом від 14 лютого 2022 року № 374/01-09 ОСОБА_1 надано відповідь Комунального підприємства «Запоріжремсервіс», за змістом якої особовий рахунок оформлено на житлове приміщення, а не на особу. Законні підстави для виключення з особового рахунку споживача суми заборгованості попереднього власника, що виникла до зміни власника квартири, та відкриття нового особового рахунку відсутні (а.с.12-13).
Відповідно до наданого Комунальним підприємством «Запоріжремсервіс» розрахунку заборгованість по особовому рахунку № НОМЕР_2 відкритий на квартиру АДРЕСА_1 за період січень 2017 року - лютий 2022 року становить - 2082,04 грн (а.с.14-15), за період з листопада 2017 року по липень 2022 року становить 2202,46 грн (а.с.51-52), що також підтверджується відповідною довідкою Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» (а.с.53).
03 лютого 2022 року ОСОБА_1 направила звернення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», в якому просила змінити інформацію щодо власника в особовому рахунку чи змінити особовий рахунок на ОСОБА_1 та повідомити її про факт зміни особового рахунку, надіслати документ, що підтверджує наявність чи відсутність заборгованості по періодам розрахунків, при наявній заборгованості по особовому рахунку - виключити з обліку заборгованість попереднього власника квартири, яка виникла до 14 січня 2022 року, надіслати їй документи для отримання послуг для ознайомлення чи підписання (а.с.17-19).
Згідно з відповіддю Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» від 23 лютого 2022 року № 1611 позивача проінформовано про порядок укладення договору із Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» як оператором системи розподілу електричної енергії. Врегулювання питання щодо наявної заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 буде вирішуватися в межах чинного законодавства в залежності від того, чи буде переоформлено особовий рахунок на ім'я позивача або відкрито новий особовий рахунок. Також Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяоленерго» має надати інформацію щодо фактичних обсягів електричної енергії по особовому рахунку № НОМЕР_1 . Станом на 18 лютого 2022 року по особовому рахунку обліковується заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 5 672,64 грн. Також запропоновано відповідно до умов пункту 8 Договору дарування врегулювати питання з попереднім власником квартири щодо оплати вартості електричної енергії, спожитої до дати дарування квартири (а.с.20-21).
Одночасно, ОСОБА_1 надано детальний розрахунок по споживанню електроенергії абонентом ОСОБА_3 (колишня власник квартири) по особовому рахунку НОМЕР_1 відкритого за адресою: АДРЕСА_5 , на вищезазначену суму заборгованості (а.с.22).
Аналогічна за змістом відповідь була надана Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» від 24 червня 2022 року і на повторне звернення позивача від 18 травня 2022 року (а.с.31-33, 35).
25 квітня 2022 року ОСОБА_1 направила звернення на адресу Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», в якому просила змінити інформацію щодо власника в особовому рахунку чи змінити особовий рахунок на ОСОБА_1 та повідомити її про факт зміни особового рахунку, надіслати документ, що підтверджує наявність чи відсутність заборгованості по періодам розрахунків, при наявній заборгованості по особовому рахунку - виключити з обліку заборгованість попереднього власника квартири, яка виникла до 14 січня 2022 року, надіслати їй документи для отримання послуг для ознайомлення чи підписання (а.с.24-26).
Відповідно до відповіді Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» від 06 травня 2022 року, з 01 січня 2019 року ПАТ «Запоріжжяобленерго» виступає на ринку електричної енергії оператором системи розподілу на підставі отриманої ліцензії на провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії в межах території, на якій розташовані електричні мережі ПАТ «Запоріжжяобленерго» (територія Запорізької області). Платежі від населення за спожиту електроенергію, починаючи із січня 2019 року, ПАТ «Запоріжжяобленерго» більше не приймає, а приймає тільки покази приладу обліку. Функції постачальника, тобто продажу електроенергії населенню покладені на постачальника універсальної послуги ТОВ «Запоріжжяелектропостачання». Саме ця компанія займається нарахуванням за спожиту електричну енергію, надсилає квитанції для оплати та отримує від споживача платежі за електроенергію спожиту спочатку 2019 року. Отже, для вирішення питання щодо нарахування за спожиту електричну енергію ОСОБА_1 порекомендовано звертатися постачальника універсальної послуги ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» (а.с.30).
Відповідно до квитанцій наданих ОСОБА_1 вбачається, що остання здійснює оплату за надані КП «Запоріжремсервіс» та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» послуги після набуття нею права власності на квартиру (а.с.87-94).
Відповідно до розрахунк ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» за спожиту електричну енергію за особовим рахунком НОМЕР_1 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , нараховано за період 01 вересня 2022 року по 01 жовтня 2022 року сума з ПДВ 352,80 грн, погашено 200,16 грн, тобто залишок 152,64 грн, водночас ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» зазначає всього до сплати 5684,64 грн із зазначенням терміну сплати до 20 жовтня 2022 року, тобто до вказаної суми йде зарахування боргу попереднього власника (а.с.81).
З рахунку КП «Запоріжремсервіс» по сплаті житлово-комунальних послуг за вересень 2022 року по особовому рахунку НОМЕР_2 на кв. АДРЕСА_1 вбачається, що станом на 01 вересня 2022 року борг за утримання будинку становить 2421,01 грн. Водночас вбачається, що у вересні 2022 року ОСОБА_1 нараховано 218,55 грн та спачено нею 218,55 грн (а.с.82).
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна. Проте власник не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна.
Подібні за змістом правові висновки викладені у пстановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 ( провадження № 61-3604 вс20).
При цьому у вищезазначеній постанові зроблено висновок про те, що діючим законодавством не передбачено обов'язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників ( наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Договір дарування від 14 січня 2022 року, згідно з яким ОСОБА_1 стала власником спірної квартири АДРЕСА_1 (а.с.6-8), не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди ОСОБА_1 на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов'язанні).
У справі, яка переглядається апеляційним судом, ОСОБА_1 не вчиняла правочинів щодо прийняття боргу з оплати послуг за утримання будинку та прибудинкової території і за спожиту електричну енергію попереднього (іх) власника (ів) в вказаної квартири. На неї не може бути покладено обов'язок зі сплати заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території і за спожиту електричну енергію, надані відповідачами попередньому (ім) власнику (ам), що нараховані до 14 січня 2022 року, тобто до укладення нею договору дарування квартири.
Отже, новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.
Крім того, відповідно до положень статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встаовлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характера, не є договором дарування.
Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеніу вищевказаній постанові Верховного Суду, знайшли своє підтвердження.
Верховним Судом уже вирішувалися аналогічний спір між фізичною особою та КП «Теплоенерго» ДМР про зобов'язання відповідача виключити з обліку по її особовому рахунку заборгованість попередніх власників щодо іншої квартири.
Так, постановою Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 201/1406/20 (провадження № 61-18079 св21 ) касаційну скаргу позивача задоволено, рішення судів попередніх інстанції, якими у задоволенні позову позивачу до КП «Теплоенерго» ДМР про захист прав споживачів було відмовлено, скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову позивача, зобов'язано КП «Теплоенерго» ДМР виключити з обліку по її особовому рахунку квартири заборгованість попередніх власників квартири за період до 04 вересня 2020 року.
Висновки судів про те, що на позивача не покладено обов'язку оплатити борги попереднього власника за отримані комунальні послуги, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог, а також висновки суду апеляційної інстанції про те, що чинним законодавством не передбачено механізму списання боргів за отримані житлово-комунальні послуги, Верховний Суд уважає необгрунтованими, оскільки це суперечить принципу ефективного судового захисту.
Колегія суддів указує на безпідставність посилань суду першої інстанції, як на підставу для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про те, що остання не надала докази щодо звернення КП «Запоріжремсервіс» та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» до суду із вимогою про стягнення заборгованості попереднього власника з огляду на таке.
Після укладення договору дарування від 14 січня 2022 року, ОСОБА_1 набувши право власності на квартиру АДРЕСА_1 , звернулася до відповідачів із письмовими заявами в яких повідомила останніх про зміну власника, у зв'язку з чим просила укласти з нею договори на надання їй житлово-комунальних послуг, оформленням на неї особового рахунку та виключити в разі наявності заборгованості попереднього власника з обліку по особовому рахунку на її ім'я. Однак, на її звернення відповідачами були надані розрахунки заборгованості за надані відповідачами житлово-комунальні послуги попереднього власника квартири. У матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості КП «Запоріжремсервіс» (а.с.14-15), відповідно до якого за утриманя будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_6 , власнику квартири АДРЕСА_7 , всього за період з листопада 2017 року по лютий 2022 року нараховано 7569,14 грн, сплачено 5487,06 грн, при цьому враховуючи, що за січень 2022 року ОСОБА_1 сплачено 160,16 грн (7569,14-5487,06-160,16), отже борг попереднього власника квартири за період до 14 січня 2022 року (момент набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру) становить 1921,92 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» (а.с.22), заборгованість власника вищевказаної квартири за період з січня 2019 року по грудень 2021 року становить 5111,52 грн. Відповідно до наданих ОСОБА_1 рахунків щодо сплати наданих відповідачами послуг у вищевказану квартиру були включені також суми боргу попереднього власника квартири до 14 січня 2022 року, навіть після повідомлення ОСОБА_1 відповідачів про зміну власника квартири і відсутність в договорі дарування зобов'язань за нею щодо сплати даної заборгованості, що фактично є досудовою вимогою відповідачів, указане суд першої інстанції не з'ясував й не врахував при вирішенні спору.
Також, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що особовий рахунок є номерним, що дозволяє ідентифікувати його відповідно до конкретного житлового приміщення та являє собою сукупність даних про житлове приміщення, оскільки відповідно до наказу Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва від 23 жовтня 2013 року № 170 «Про затвердження порядку відкриття, закриття та ведення особових рахунків для обліку абонентів-споживачів послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій» та житлового законодавства України, особовий рахунок є номерним, що дозволяє ідентифікувати його відповідно до конкретного житлового приміщення та являє собою сукупність даних про житлове приміщення.
Згідно зст.8 Закону України від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з наступними змінами та доповненнями, бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.
Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Виходячи з положень Закону та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року № 237, виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства.
Особовий рахунок № НОМЕР_2 , відкритий за адресою: АДРЕСА_2 , є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій відповідача КП «Запоріжремсервіс» та особовий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий за вищевказаною адресою ттакож є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій відповідача ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» і списання з цих внутрішнього господарських документів будь-яких сум є правом кредитора, тобто відповідачів КП «Запоріжремсервіс» та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання».
Щодо вирішення питання про належний спосіб судового захисту у спірних правовідносинах апеляційний суд виходить із наступного.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положеньстатей 55,124 Конституції Українитастатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу, що визначено в статтях 8,9 Конституції України, а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокремастаттею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Тому у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за послуги теплопостачання споживач має право оскаржити в судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку.
Подібні висновки викладені Верховним Судом України у Постановівід 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13 та Верховним Судом у Постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 209/4456/16-ц та Постанові від 27 серпня 2020 року у справі № 207/2990/18.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Прямачи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного правачи інтересу не може бути виправданою.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором,та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу,за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладеніу постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 рокуу справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 рокуу справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18;від 11 вересня2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19;від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20, від 14 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 та інших.
З урахуванням фактичних обставин цієї справи, вимога ОСОБА_1 про зобов'язання КП «Запоріжремсервіс» та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» виключити з обліку по її особовому рахунку заборгованість попереднього власника квартири за період до 14 січня 2022 року є обґрунтованою та відповідає критеріям ефективного судового захисту, оскільки задоволення такої вимоги відновлює порушені права позивача та встановлює між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості позивача перед відповідачами, оскільки зазначена відповідачами заборгованість створює незручності для позивача, як власника житла, бо у особовому рахунку квартири, що належить позивачу відображена заборгованість попереднього власника, яка не належить позивачу.
Аналогічний правовий висновок щодо способу судового захисту у подібних вимогах викладено Верховним Судом у постанові від 01 вересня 2020 рокуу справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604св20), а також у постанові від 26 січня 2022 року у справі № 201/11406/20(провадження№ 61-18079св21), а також у постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572св22).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 рокуу справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21), вирішуючи спір у справі хоча і з іншим предметом позову, аніж у справі, яка переглядається Верховним Судом, проте щодо подібного способу судового захисту, зазначила, що за визнання недійсною умови кредитного договорупро плату за управління кредитом є підстави задовольнити вимогу про зобов'язання банку перерахувати кредитну заборгованість позивача. Така вимога є вимогою про примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України), а її задоволення ефективно захистить позивача у спірних правовідносинах (пункт 54).
У пункті 58 указаної постанови зазначено, що задоволення вимоги боржника зобов'язати кредитора перерахувати заборгованість за договором (аналогічно, як і списати якусь її частину, якої стосується спір) може бути способом захисту права боржника на мирне володіння майном. Якщо він не має наміру сплачувати борг, бо не згоден із визначеним кредитором розміром, а кредитор на вимогу боржника суму заборгованостіне перераховує та не звертається до суду за її стягненням, то боржник надалі одержуватиме від кредитора вимоги про сплату боргу у розмірі, визначеному кредитором, із яким боржник не погоджується. Це може провокувати останнього помилково, всупереч волі сплатити суму боргу.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , безпідставно вважаючи, що її права відповідачами не порушено, не звернувши увагу на те, що КП «Запоріжремсервіс» та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» її позов не визнали, активно заперечували проти задоволення позову про виключення чужої заборгованості саме з особового рахунку позивача, а згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України (завдання та основні засади цивільного судочинства) захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, належним чином не врахував вказані норми матеріального права, фактичні обставини справи та прийшов до помилкового висновку відмовивши у задоволенні позову, не врахувавши, що наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Оскільки суд першої інстанції не дав оцінку всім встановленим обставинам та наданим доказам, судове рішення не може вважатись законним та обґрунтованим, що згідно ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Аргументи апеляційної скарги є виправданими.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог,а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , понесені у зв'язку із розглядом справи судові витрати підлягають стягненню із відповідачів на користь держави, розмір яких складає 2 481,00 грн (992,40 грн за розгляд справи у суді першої інстанції + 1 488,60 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції), з кожного по 1240,50 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2022 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» про захист прав споживачів - задовольнити.
Зобов'язати Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс»виключити з обліку по особовому рахунку на ім'я ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , за квартирою АДРЕСА_1 , заборгованість попереднього власника квартири по сплаті послуг по утриманню будинку за період до 14 січня 2022 року.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» виключити з обліку по особовому рахунку на ім'я ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , за квартирою АДРЕСА_1 , заборгованість попереднього власника квартири по сплаті послуг за спожиту електричну енергію період до 14 січня 2022 року.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» на користь держави 2 481,00 грн, з кожного по 1240,50 грн на відшкодування судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 21 грудня 2022 року.
Головуючий, суддя Суддя Суддя
Подліянова Г.С. Гончар М.С. Маовічко С.В.