Справа № 298/1385/17
Закарпатський апеляційний суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.12.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: Феєра І. С. (головуючого), Стана І. В, Бисаги Т. Ю., за участю секретаря судових засідань Бізілі А. І., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/175/20 за апеляційною скаргою начальника відділу прокуратури Закарпатської області Малицького С. І. на вирок Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 02.07.2018.
Цим вироком:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , працюючого на посаді голови Великоберезнянської районної ради, з вищою освітою, громадянина України, несудимого, визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст. 366-1 КК України та виправдано за відсутністю в його діянні складу цього кримінального правопорушення.
Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України за таких обставин.
ОСОБА_2 , на підставі рішення 1 сесії 7 скликання Великоберезнянської районної ради від 08.12.2015, будучи обраним на посаду голови Великоберезнянської районної ради та відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», є посадовою особою місцевого самоврядування, на якого поширюється дія даного закону, а також особою, яка згідно ч. 1, 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язана подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, 31.10.2016 подав декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік, до якої умисно, з метою створення свого позитивного іміджу не вніс відомості про наявність фінансових зобов'язань на суму 525603,11 грн, тобто вказав відомості, що відрізняються від достовірних на суму понад 250 мінімальних заробітних плат.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 06.11.2014, з відповідача ОСОБА_2 , який на той час являвся приватним підприємцем, на користь позивача ТОВ «СКАЙ-ПОЛІМЕР» стягнуто грошові кошти в сумі 477821,01 грн, з яких 445485,70 грн сума позову, 23425,60 грн витрати позивача на оплату послуг адвоката, а також 8909,71 грн витрати по сплаті судового збору. Постановами Львівського апеляційного Господарського суду від 29.01.2015 та Вищого господарського суду України від 08.04.2015, вказане рішення Господарського суду Закарпатської області залишено без змін. На підставі зазначених рішень судів, 20.02.2015 відкрито виконавче провадження з примусового виконання № 907/939/14 про, що повідомлено боржника ОСОБА_2 , стягнуто з останнього виконавчий збір в сумі 47782,10 грн, складено акт опису та накладено арешт на його майно.
-2-
Незважаючи на приписи антикорупційного законодавства, ОСОБА_2 31.10.2016, усвідомлюючи наявність вищевказаних фінансових зобов'язань, умисно не вказав їх в графі 13 «Фінансові зобов'язання» щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік, що призвело до укриття фінансових зобов'язань на загальну суму 525603,11 грн, тобто вказав у декларації недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на суму понад 250 мінімальних заробітних плат, діючих станом на жовтень 2016 року.
Таким чином, ОСОБА_2 , на думку сторони обвинувачення, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-1 КК України, а саме: подання суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».
Вирок суд обґрунтував тим, що у діях ОСОБА_2 відсутній склад цього кримінального правопорушення, оскільки в судовому засіданні не встановлено і стороною обвинувачення не доведено належними і допустимими доказами його вину у формі прямого умислу. До того ж ні в ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», ні в самій декларації не зазначено виду зобов'язання, яке виникло на підставі рішення суду, тому суд припустив, що обвинувачений дійсно міг не знати про необхідність внесення таких відомостей до декларації. Також обвинувачений отримав зобов'язання до початку роботи в органах місцевого самоврядування, в 2015 році борг фактично не повертався, що в свою чергу не могло змістовно змінити майновий стан такого, з чого суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не було змісту приховувати таку заборгованість. Відносно твердження сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_2 , умисно подав недостовірні відомості з метою створення свого позитивного іміджу, то таке в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження.
В апеляційні скарзі прокурор просить вирок від 02.07.2018 стосовно ОСОБА_2 скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним за ст. 366-1 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування на 03 (три) роки. Посилається на незаконність вироку через упередженість судді та допущення ним істотних порушень норм процесуального права, які унеможливили реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав, рівності, змагальності, свободи в наданні суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості, порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, невідповідність висновків суду фактичним обставинам та неповнотою судового слідства. Вказує на безпідставність недоведеності умислу ОСОБА_2 на вчинення даного кримінального правопорушення, оскільки суд його мотивував на припущеннях. Також зазначив, що п. 9 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» встановлює обов'язок зазначати у декларації відомості про всі і будь-які фінансові зобов'язання без поділу на види. Судом неправильно витлумачено ст. 366-1 КК України, яка передбачає відповідальність за сам факт подання (внесення) суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації незалежно від мети такого подання, та для визнання закінченим такого правопорушення не потрібне настання наслідків. Умисел ОСОБА_2 на не включення до декларації відомостей про існуюче фінансове становище, підтверджується встановленими судом обставинами на підставі показів та досліджених доказів. Окрім того, судом не дотримано вимоги ч. 3 ст. 374 КПК України щодо зазначення в мотивувальній частині виправдувального вироку формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухвалені вироку, та положення закону якими керувався суд.
-3-
В запереченні на апеляційну скаргу прокурора, обвинувачений ОСОБА_2 вказує на її безпідставність та необґрунтованість з огляду на те, що діяння, яке ставиться йому у провину на даний час декриміналізовано, а тому доводи прокурора про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є неспроможними, оскільки на даний час відсутня кримінальна відповідальність за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-1 КК України, що узгоджується з правовою позицією Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладену у постанові від 11.11.2019, тощо.
21.12.2022 до початку розгляду кримінального провадження апеляційним судом по суті заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури Павло РУСНЯК подав до апеляційного суду заяву про відклик апеляційної скарги на вирок Великоберезнянського суду Закарпатської області від 02.07.2018 щодо ОСОБА_2 .
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 405 КПК України апеляційний розгляд проводиться у відсутності учасників судового розгляду, які заяв та клопотань до апеляційного суду про відкладення розгляду апеляційної скарги не подавали.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія судів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю, оскільки прокурор відмовився від апеляційної скарги, а інші учасники судового розгляду апеляційні скарги на вирок не подавали.
Відповідно до ст. 403 КПК України у разі відмови особи, яка подала апеляційну скаргу, від своїх вимог, якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 403 КПК України, а також те, що особа, яка подала апеляційну скаргу відмовилася від апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою начальника відділу прокуратури Закарпатської області Малицького С. І. підлягає закриттю.
Керуючись ст. 403, 404, 405, 419 КПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційне провадження 11-кп/4806/175/20 за апеляційною скаргою начальника відділу прокуратури Закарпатської області Малицького С. І. на вирок Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 02.07.2018 щодо ОСОБА_1 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України, - закрити.
На ухвалу Закарпатського апеляційного суду безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: